Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №373/4030/25 — Переяславський міськрайонний суд Київської області

Справа № 373/4030/25

Провадження № 2/373/682/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

10 серпня 2026 року м. Переяслав

Переяславський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючої – судді Залеської А.О.,

за участі секретаря судових засідань Руденко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно,

установив:

Короткий виклад позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, в якому просила визнати за нею право особистої приватної власності на будинок АДРЕСА_1 та право особистої приватної власності на земельну ділянку площею 0,1914 га (кадастровий номер 3223385001:01:001:0005) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

З 12.05.1990 по 03.11.2009 ОСОБА_1 (на той час ОСОБА_3 ) перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 .. В період шлюбу, 22.01.2003 позивачка разом зі своєю матір`ю ОСОБА_4 (по 1/2 частині кожен) придбали житловий будинок АДРЕСА_1 та присадибну земельну ділянку площею 0,1928 га за тією ж адресою. Зазначене майно було куплене за кошти матері з продажу нею житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_2 , а також частково за кошти старшого сина позивачки від першого шлюбу ОСОБА_5 . Відповідач знав ці обставини, а тому після розірвання шлюбу жодних матеріальних претензій до неї не мав, виїхав в Одеську область і після більше в її житті не з`являвся. 30.05.2008 мати ОСОБА_4 подарувала позивачці свою 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_3 з відповідною частиною земельної ділянки. Таким чином, позивачка стала повноправним власником цілого будинку, в якому залишилась проживати її мати ОСОБА_4 .. ІНФОРМАЦІЯ_1 мати позивачки померла. Після її смерті ОСОБА_1 вирішила продати садибу в селі Переяславське Переяслав-Хмельницького району (теперішній Бориспільський район), однак перешкодою стало те, що нотаріус затребував письмову згоду від відповідача (другого з колишнього подружжя), адже частково майно купувалось під час шлюбу. Крім того державний акт на земельну ділянку був виготовлений на неї та на матір (по 1/2 частці) після того, як мати встигла подарувати їй свою частку в будинку без відчуження частки в земельній ділянці. Зазначені обставини змусили позивачку звернутись до дуду з даним позовом, оскільки у немає контакту з відповідачем.

Процесуальні рішення та дії у справі.

Ухвалою від 06.02.2026 відкрито провадження в даній справі та призначено її до розгляду в порядку загального позовного провадження. 09.04.2026 ухвалою суду підготовче провадження закрито та справу призначено до розгляду по суті.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання 09.04.2026, 19.05.2026, не з`явився. Про суть справи, день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином – надісланням потової кореспонденції, у тому числі судових повідомлень за зареєстрованим місцем проживання. Відзиву на позоввідповідач суду не подав.

29.07.2026 за згодою позивачки суд постановив проводити заочний розгляд справи у відповідності до положень ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала в повному обсязі та надала суду детальні пояснення по обставинам справи.

Фактичні обставини, встановлені судом.

12.05.1990 зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про до державного реєстру внесено актовий запис за №72. Прізвище позивачки після реєстрації шлюбу – « ОСОБА_6 ». Дана обставина підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 від 12.05.1990 (а.с.21).

03.11.2009 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвали шлюб через органи РАЦСу, про що в державному реєстрі зроблено актовий запис за №1034. Після розірвання шлюбу позивачка повернула дошлюбне прізвище – « ОСОБА_7 », що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу Серії НОМЕР_2 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві (а.с.22).

З копії довідки Степанівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області №2771/03-01-11 від 27.11.2025 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований на території сільської ради з 22.12.2010 по 22.10.2013 у АДРЕСА_4 , 22.10.2013 вибув у м. Подільськ Одеської обл.(а.с.18).

Відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру №2219294 від 08.01.2026 свідчить, що відповідач ОСОБА_2 з 22.10.2013 по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.52).

22.01.2003 було укладено та нотаріально посвідчено (реєстр.№ 104) договір купівлі-продажу житлового будинку між ОСОБА_8 (продавець) та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (покупці), згідно якого продавець продав, а покупці купили за 22000 грн житловий будинок АДРЕСА_3 (а.с.26).

Копія Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №117462 від 05.03.2003 свідчить, що домоволодіння по АДРЕСА_3 було зареєстроване Переяслав-Хмельницьким БТІ за реєстраційним номером №19247 (номер запису: 281 в книзі: 2) на праві приватної власності по 1/2 частці за ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.27).

Також 22.01.2003 було укладено та нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки (реєстр.№ 105) між ОСОБА_8 (продавець) та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 (покупці), згідно якого продавець продав, а покупці купили за 21000 грн земельну ділянку площею 0,1928 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, що розташована по АДРЕСА_6 (а.с.23).

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії ЯЛ №194908 від 13.07.2011 він виданий на ім`я ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №105 від 22.01.2003 на земельну ділянку з кадастровим номером: 3223385001:01:001:0005, площею 0,1914 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_3 . Згідно додатка до цього Державного акту співвласниками зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_3 – 1/2 частка та ОСОБА_4 – 1/2 частка. Державний акт та право власності, зазначених у ньому осіб, зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №32230001001580 від 27.05.2010, а також 13.11.2011 - в Державному земельному кадастрі, що підтверджується Витягом з ДЗК від 15.12.2025 № НВ-0002507652025 (а.с.24, 32).

30.05.2008 за договором дарування частини житлового будинку, який посвідчено державним нотаріусом Коляденком Я.В (реєстр №2-151) ОСОБА_4 подарувала у власність безоплатно ОСОБА_3 , належну їй 1/2 частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд під АДРЕСА_3 . За змістом договору майно, що відчужується знаходиться на земельній ділянці, площею 0,1914 га, що належить дарувальниць та обдарованій на підставі договору купівлі-продажу від 22.01.2003 за № 105. Державний акт знаходиться на стадії виготовлення, а тому сторони домовились, що належна дарувальнику частина земельної ділянки буде відчужуватися окремим договором (а.с.28).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №454997541 від 04.12.2025 за гр. ОСОБА_1 13.11.2023 на праві власності зареєстровано цілий (1/1 частка) житловий будинок (реєстраційний номер ОНМ: 3237588132040), загальною площею 77,5 кв.м., житловою - 55,4 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1 . Житловий будинок належить ОСОБА_1 на підставі: Договору купівлі-продажу №104 (1/2 частки), виданого 22.01.2003 державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької державної нотаріальної контори Герасько С.І. та Договору дарування №2-151 (1/2 частки), виданого 30.05.2008 державним нотаріусом Переяслав-Хмельницької районної державної нотаріальної контори Коляденком Я.В. (а.с.30-31).

Відомості про право власності/право постійного користування земельною ділянкою, що внесені до Поземельної книги до 01.01.2013 свідчать, що ОСОБА_1 та ОСОБА_4 належить по 1/2 частці земельна ділянка згідно договору купівлі-продажу №105 від 22.01.2003 та Державного акту Серії ЯЛ № 194908 від 13.07.2011 (а.с.33-35).

Договір купівлі-продажу житлового будинку від 25.12.2002 (реєстр.№1-3388) та договір купівлі-продажу земельної ділянки від 25.12.2002 (реєстр.№1-3391), що укладені між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_9 (покупець) свідчать, що безпосередньо (менш ніж за місяць) перед купівлею нерухомості по АДРЕСА_1 мати позивачки - ОСОБА_4 продала свій житловий будинок АДРЕСА_2 за 15000 грн та присадибну земельну ділянку площею 0,150 га за тією ж адресою за 1000 грн (а.с.38-39).

Згідно звіту про оцінку майна та висновку про вартість нерухомого майна (станом на 19.05.2025) ринкова вартість житлового будинку по АДРЕСА_1 , становить 241970,00 грн (а.с.40-43), а ринкова вартість земельної ділянки площею 0,1914 га по АДРЕСА_7 грн (а.с.44-48).

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Погреби Броварського району Київської області у віці 93 років померла ОСОБА_4 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_3 , видане 10.09.2025 Київським відділом Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.49).

Зміст спірних правовідносин та їх правове регулювання.

Між сторонами існує спід, що регулюється нормами Сімейного кодексу України та нормами цивільного законодавства в частині набуття права власності на житловий будинок та земельну ділянку, ні якій він розміщений.

За загальним правилом ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Водночас, частинами 1,7 ст. 57 СК України передбачено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації, що перебувала у її, його користуванні, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Згідно з ч. 1 ст. 377 ЦК України та ч.1 ст. 120 ЗК України (в редакції, що була чинною на момент спірних правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

За змістом 2 ст. 120 ЗК України в редакції, що є чинною на теперішній час, зазначено, що у разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва право власності на земельну ділянку (крім земель державної, комунальної власності), на якій розміщено такий об`єкт, одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача у розмірі належної відчужувачу (попередньому власнику) частки у праві спільної власності на такий об`єкт.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Мотиви, з яких виходив суд при вирішенні спору та висновки суду.

Усталена практика Верховного Суду України (зокрема, постанова від 07.09.2016 у справі № 6-801цс16; від 05.04.2017 у справі № 6-399цс17), з якою повністю погодився Верховний Суд регламентує, що факт купівлі майна під час шлюбу не робить його автоматично спільною власністю, бо необхідно перевіряти джерело походження коштів. Майно подружжя не поділяється автоматично навпіл. У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане, тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Судома встановлено, що під час шлюбу між позивачкою ОСОБА_1 (на той час ОСОБА_3 ) та відповідачем ОСОБА_2 , а саме 22.01.2003 ОСОБА_1 та її мати ОСОБА_4 за кошти від продажу 25.12.2002 будинку та земельної ділянки у с. Соколове Зміївського району Харківської області, що належали ОСОБА_4 , придбали у спільну власність (по 1/2 частці) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 та присадибну земельну ділянку площею 0,1914 га за тією ж адресою. У подальшому за договором дарування від 30.05.2008 ОСОБА_4 передала свою частку в житловому будинку дочці – ОСОБА_1 , а також сторони передбачили в договорі подальшу передачу у той самий спосіб присадибної земельної ділянки, оскільки на той час ще не був готовий Державний акт сторін договору на присадибну земельну ділянку з кадастровим номером: 3223385001:01:001:0005.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України позивачка з 30.05.2008 являється одноосібним власником цілого житлового будинку та усієї присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Встановлені судом обставини за відсутності заперечень відповідача на позовну заяву свідчать, що це майно, хоч і придбане під час шлюбу позивачки та відповідача, однак у відповідності до положень ст. 57 СК України належить на праві особистої власності лише позивачці. Тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір суд за згодою позивачки залишає за нею.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , право особистої приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на земельну ділянку, площею 0,1914 га (кадастровий номер 3223385001:01:001:0005) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, що розташована по АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано позивачем до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду, а відповідачем – з дати постановлення ухвали про відмову в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення.

Учасники справи:

Позивачка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_8 ;

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрований: АДРЕСА_5 .

Суддя А.О. Залеська