Рішення від 09 серпня 2026 р. у справі №367/5025/25 — Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/5025/25

Провадження №2-а/367/27/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

10 серпня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого - судді Кравчук Ю.В.,

за участю:

секретаря судових засідань – Опанасенко А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Чубенко Сніжану Василівну звернувся до суду з даним адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – ІНФОРМАЦІЯ_2 ), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №1186/1 від 22 квітня 2025 року про накладення адміністративного стягнення, а справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.210-1 КУпАП – закрити.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що 22 квітня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 виніс постанову про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАП та наклав адміністративне стягнення у вигляд штрафу у розмірі 17 000 гривень. Зокрема, оскаржувана постанова обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не з`явився за викликом по повістці №2652892, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а відтак вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.210-1 КУПАП, вчинене в особливий період.

Разом з тим, позивач стверджує, що він не отримував повістки №2652892, про яку йдеться в оскаржуваній постанові, також ні в протоколі №1186 від 16.04.2025, ні в постанові №1186/1 від 22.04.2025 не йдеться про надсилання ІНФОРМАЦІЯ_2 повістки №2652892 ОСОБА_1 , відсутні будь-які докази надсилання повістки чи її отримання.

Також, позивач зазначає, що він був відсутній при складенні протоколу №1186 від 16.04.2025 про адміністративне правопорушення та при винесенні оскаржуваної постанови, що, на його думку, є порушенням вимог ст.268 КУпАП.

Таким чином, за твердженням представника позивача, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.210-1 КУпАП, ІНФОРМАЦІЯ_2 не доведена, оскільки відсутні докази того, що позивач був належним чином оповіщений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Окрім того, позивач зазначає, що в період з 25 лютого 2025 року по 07 березня 2025 року перебував на стаціонарному лікуванні в КП «Лікарня №1 ЖМР», а тому з поважних причин не міг отримати повістку та прибути ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 14 травня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

28 травня 2025 року до Ірпінського міського суду Київської області від ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому не погоджуючись із позовною заявою відповідач зазначає, що 26 лютого 2025 року поштовим відправленням №0610233776206 позивачу було направлено повістку №2652892 від 25.02.2025 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 14 : 00 год. 07.03.2025.

Позивач 07.03.2025 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 за викликом по повістці №2652892 від 25.02.2025, тобто не виконав обов`язку військовозобов`язаного, передбаченого ч.ч. 1, 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв`язку з чим 16.04.2025 відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення №1186, а 22.04.2025 за результатами розгляду адміністративної справи винесено оскаржувану постанову.

Відповідач зазначає, що згідно відомостей трекінгу АТ «Укрпошта» поштове відправлення №0610233776206 було повернуто з причин «Відсутність адресата за вказаною адресою», тобто позивач вважається належним чином оповіщеним про виклик на 07.03.2025 за повісткою №2652892.

Щодо лікування позивача в денному стаціонарі, відповідач посилається на ч.3 ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», якою передбачено обов`язок громадянина у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати та часу прибуття до ТЦК та СП повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного в повістці ТЦК та СП або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Таким чином, як зазначає відповідач, військовозобов`язаний ОСОБА_1 у випадку неможливості прибуття за викликом по повістці час, був зобов`язаний повідомити про причини своєї неявки шляхом звернення до ІНФОРМАЦІЯ_5 у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати та часу прибуття – 07.03.2025, та в подальшому прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 у строк, що не перевищує сім календарних днів після завершення лікування.

Однак, зазначених обов`язків ОСОБА_1 не виконав, та не надав ні до ІНФОРМАЦІЯ_5 , ні до суду документів, що підтверджують поважність причин неприбуття за викликом по повістці.

Крім того, відповідач зазначає, що у протоколі №1186 від 16.04.2025 відображено усі суттєві обставини, що мають значення для фіксування вчиненого адміністративного правопорушення та подальшого розгляду адміністративної справи, а саме відображено факт неприбуття позивача за викликом по повістці, що є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, що являє собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Відповідач вказує, що допущена описка – зазначення частини 2 замість частини 3 , є механічною опискою та не впливає на дійсність протоколу №1186 від 16.04.2025.

Відповідач зазначає, що аналогічна описка міститься і в тексті постанови №1186/1 від 22.04.2025 в частині зазначення конкретної частини 210-1 КУпАП, що не впливає на дійсність постанови №1186/1.

Враховуючи викладене, відповідач вважає дії щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності правомірними та обґрунтованими, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Представником позивача подана відповідь на відзив, в якій зазначається, що ОСОБА_1 не отримав повістки №2652892, про яку йдеться в оскаржуваній постанові. Відповідач не надав в якості доказу поштового конверту з відміткою, наданий відповідачем опис вкладення не підтверджує того факту, що відповідачу направлялась саме повістка №2652892, оскільки в ньому відсутні як підпис відправника, так і підпис з печаткою працівника поштового зв`язку. Таким чином, на переконання представника позивача, надані відповідачем докази не підтверджують належного оповіщення ОСОБА_1 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, відповідачем не надано докази щодо своєчасного сповіщення ОСОБА_1 про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, представник позивача просить скасувати оскаржувану постанову, а справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 – закрити.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що повістка №2652892 від 25.02.2025 та рекомендоване поштове відправлення №0610233776206 від 25.02.2025 містять усі визначені Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим Постановою КМУ №560 від 16.05.2024 (далі – Порядок) реквізити, надруковані та направлені позивачу у визначений Порядком спосіб, а тому є належними доказами факту направлення позивачу повістки №2652892 від 25.02.2025. Також, відповідач, посилаючись на п.41 Порядку зазначає, що позивач вважається належним чином оповіщеним про виклик, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на виконання вимог ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за зареєстрованим місцем проживання позивача 26 лютого 2025 року поштовим відправленням №0610233776206 позивач ОСОБА_1 надіслано повістку №2652892 від 25.02.2025 про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 07.03.2025 о 14:00 годині для уточнення даних.

Згідно відомостей трекінгу АТ «Укрпошта» та копії наданого відповідачем конверту, поштове відправлення №0610233776206 було повернуто з причин «Відсутність адресата за вказаною адресою», дата проставлення відомостей – 06.03.2025.

Відповідно до п. 41 Порядку, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Тобто позивач вважається належним чином оповіщеним про виклик на 07.03.2025 за повісткою №2652892.

Щодо посилання позивача про перебування в денному стаціонарі КП «Лікарня №1» ЖМР в період з 25.02.2025 по 07.03.2025, суд погоджується з доводами відповідача про те, що в такому випадку позивач, відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зобов`язаний був у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Однак, позивачем не надано доказів щодо виконання вимог ч.3 ст. 22 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

16 квітня 2025 року офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 складено протокол №1186 про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_1 не з`явився за викликом по повістці №2652892, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а відтак вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП, вчинене в особливий період, частина 2. У графі «Пояснення та зауваження щодо змісту протоколу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності» зазначено: «Я ОСОБА_1 не ознайомлений зі статтею 63 Конституції України і статтею 268 КУпАП, повістку не отримував і підтвердження про вручення або належного сповіщення не отримував, доказів порушення не надано, копію повістки надали».

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення №1186 від 16.04.2025 складений в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Також, відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення, гр. ОСОБА_1 повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 15 год. 00 хв. 22 квітня 2025 року в кабінеті №11 ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, всупереч посилань представника позивача у позовній заяві, позивач ОСОБА_1 , ознайомившись зі змістом протоколу, був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

22 квітня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , розглянувши протокол у справі про адміністративне правопорушення від 16 квітня 2025 року складений щодо ОСОБА_1 , виніс постанову №1186/1 про накладення адміністративного стягнення, якою встановлено, що ОСОБА_1 не з`явився за викликом по повістці №2652892, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а відтак вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП, вчинене в особливий період, частина 2. Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа органу територіального центру комплектування та соціальної підтримки має обов`язок всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ст. 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 2 статті 210-1 КУпАП визначено, що повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 3 статті 210 -1 КУпАП передбачено, що вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

24.02.2022 відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-ХІІ встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» містить положення про те, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Згідно із ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста.

Таким чином, позивач, будучи належним чином оповіщеним, не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 та не повідомив про поважні причини свого неприбуття, в особливий період, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а тому правомірним є застосування санкції ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

У протоколі №1186 від 16.04.2025 відображено усі суттєві обставини, що мають значення для фіксування вчиненого адміністративного правопорушення та подальшого розгляду адміністративної справи, а саме відображено факт неприбуття позивача до ІНФОРМАЦІЯ_5 за викликом по повістці, що є порушенням законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, що являє собою склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Судом встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення та у оскаржуваній постанові вказується про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 2 статті 210-1 КУпАП.

Відповідач у відзиві зазначив, що у протоколі про адміністративне правопорушення та оскаржуваній постанові допущено технічну описку, а саме помилково зазначено частину 2 замість частини 3 статті 210 -1 КУпАП.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Зокрема, сам факт складання уповноваженою особою протоколу про адміністративне правопорушення не свідчить про вину особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Тобто, правильність складання протоколів зобов`язаний перевіряти орган, до компетенції якого належить розгляд справи про адміністративне правопорушення, в якій протокол є доказом.

Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення є носієм доказової інформації, яка в подальшому може бути використана органом, який здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення, з метою прийняття рішення щодо наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення в діях особи.

Таким чином, протокол лише фіксує обставини та факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, а права та обов`язки для суб`єкта, перевірку якого проведено, породжує саме рішення, прийняте на підставі протоколу, тобто у цьому випадку це є постанова.

Відтак, протокол про адміністративне правопорушення і дії посадових осіб із включенням до такого протоколу певних висновків не породжують правових наслідків для особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, тобто не змінюють стану його суб`єктивних прав та не створюють жодних додаткових обов`язків.

Права позивача можуть бути порушені відповідачем внаслідок прийняття за результатами рішень, які можуть бути оскаржені в судовому порядку.

У спірний ситуації позивач скористався правом подання адміністративного позову про визнання протиправною та скасування постанови № 1186/1 від 22.04.2025 про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, що забезпечило йому можливість відповідні пояснення по суті адміністративного правопорушення.

Поряд з цим, відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Нормами ч.ч. 1 - 3 ст. 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.

Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про те, що дії відповідача при винесенні постанови у справі про адміністративне правопорушення були вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 варто залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 2, 4-5, 7-10, 72-78, 241-245, 286 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду. Учасник справи, якому не було вручено копію рішення після його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Ю.В. Кравчук