Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №283/1896/26 — Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/1896/26

провадження №3/283/446/2026

П О С Т А Н О В А

10 серпня 2026 року суддя Малинського районного суду Житомирської області Ярмоленко Володимир Вікторович, розглянувши матеріали, що надійшли від відділення поліції №1 Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , військовослужбовця, мешканця АДРЕСА_1 ,

за ст.185 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

31 липня 2026 року близько 19 год 55 хв ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом на автодорозі М-07 «Київ-Ковель-Ягодин», не виконав законну вимогу працівника поліції припинити вчиняти правопорушення, а саме: не виконував законну вимогу поліцейського не пред`явив документи, будучи водієм транспортного засобу, мав ознаки алкогольного сп`яніння, мав наміри поїхати з місця зупинки, висловлювався нецензурною лайкою, шарпав працівника поліції, поводив себе зухвало, погрожував фізичною розправою, чим вчинив злісну непокору законній вимозі працівників поліції.

Розглянувши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Статтями 251, 280 КУпАП визначено фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

В контексті рішення ЄСПЛ «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне порушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч.2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22грудня 2010 року №23рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст.14-1КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.

За вимогами ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.

Відповідно до ст. 185 КУпАП передбачена відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку.

Тобто, об`єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.

Громадський порядок - це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а тож підприємств, установ та організацій.

Згідно ст. 251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Матеріали справи не містять будь-яких фактичних даних, які б надавали можливість суду зробити висновок про наявність складу адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а тому слід зробити висновок про те, що в них відсутні належні та достатні докази, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП.

Зі змісту складеного протоколу не можливо встановити в чому полягає суть правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 5 розд. ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018 року, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

В матеріалах, доданих до протоколу, міститься конверт з DVD-диском, який порожній, не містить жодного відеофайлу. Також відсутня інформація щодо понятих у разі якщо не можливо було використати технічний запис.

Наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення та рапорт поліцейського СРПП ВП №1 від 31.07.2026 не надає можливість суду зробити висновок про винність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у вчинені правопорушення, яке йому інкримінується органами поліції.

Відмова водія пред`явити на місці зупинки документи на право керування у жодному разі не може кваліфікуватись адміністративним правопорушенням за статтею 185 КУпАП

Будь-яких інших доказів на підтвердження вини скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, суду надано не було.

Згідно норм КУпАП суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).

Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1, 2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).

Відповідно до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Згідно з позицією ЄСПЛ, «розумний сумнів» це сумнів, що ґрунтується на конкретних обставинах і здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних і допустимих доказів або їх відсутності, та є таким, що змусив би розсудливу особу утриматися від ухвалення рішення у важливому для неї питанні.

Згідно п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, не підтверджується матеріалами справи, тому провадження у справі підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 185, 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.185 Кодексу України про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Житомирського апеляційного суду через Малинський районний суд Житомирської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя