Вирок від 06 серпня 2026 р. у справі №159/1387/26 — Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/1387/26

Провадження № 1-кп/159/419/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайоний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2

прокурора – ОСОБА_3 ( дистанційно)

обвинуваченого – ОСОБА_4

захисника — ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026030550000095 від 09.02.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, з середньою спеціальною освітою, військовослужбовця в/ч НОМЕР_1 , зареєстроване і фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України,

у с т а н о в и в:

обвинувачений ОСОБА_4 09.02.2026 о 07 годині 20 хвилин в місті Ковелі на вулиці Гетьмана Скоропадського, перебуваючи в службовому автомобілі працівників поліції марки «Skoda Oktavia» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час складання інспектором ВРПП Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_6 матеріалів про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, з метою уникнення передбаченої законом відповідальності та нескладання протоколу про адміністративне правопорушення надав поліцейському неправомірну вигоду у розмірі 100 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день події становило 4340 грн, поклавши кошти між водійським та пасажирським сидінням.

Зазначеними умисними діями, які полягали у наданні неправомірної вигоди службовій особі за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.369 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав винуватість в обсязі пред`явленого обвинувачення повністю, підтвердив фактичні обставини вчиненого, показав, що у лютому 2026 року під час керування транспортним засобом був зупинений в м.Ковелі працівниками поліції, на вимогу поліцейського не пред`явив посвідчення водія, оскільки на той час не мав відповідного документа. Намагаючись уникнути відповідальності, перебуваючи в службовому автомобілі під час оформлення адміністративних матеріалів поклав поруч з поліцейським між сидіннями 100 доларів США. Обвинувачений усвідомлює протиправність вчиненого, критичного ставиться до вчиненого, готовий понести покарання, просив врахувати його статус військовослужбовця, стан здоров`я, сімейний стан і призначити покарання у виді штрафу в розмірі наближеному до мінімального.

Суд відповідно до вимог ч.3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, переконався у добровільності позиції обвинуваченого ОСОБА_4 , який правильно розуміє зміст обставин інкримінованого кримінального правопорушення і обмеження апеляційного оскарження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, які учасниками не заперечуються.

При призначенні покарання суд керується положеннями статей 50, 65 КК України, в силу яких покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. При цьому каральна функція не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільш сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. У будь-якому разі покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу та об`єкта посягання, тяжкості наслідків вчиненого і потенційної суспільної небезпеки. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.

Правову позицію щодо дотримання справедливості Конституційний Суд України висловив у рішеннях від 30.01.2003 № 3-рп/2003 та від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справах про призначення судом більш м`якого покарання.

Відповідно до ст.65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору форми реалізації кримінальної відповідальності. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує урахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання.

ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, яке за наведеною у ст.12 КК України класифікацією, є умисним нетяжким злочином.

Обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.

До обставин, які пом`якшують покарання, суд відносить щире каяття та визнання вини.

З огляду на дані про особу обвинуваченого, який має міцні соціальні зв`язки, одружений, є військовослужбовцем, учасником бойових дій, на обліку у психіатра та нарколога не перебуває, має ряд захворювань, позитивно характеризується за місцем несення служби, вперше притягується до кримінальної відповідальності, суд вважає необхідним і достатнім призначити покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі.

Питання речових доказів та заходів забезпечення кримінального провадження суд вирішує відповідно до вимог ст.174, ст.100 КПК України.

Зокрема, постановою слідчого від 09.02.2026 вилучені під час огляду місця події 100 доларів США визнані речовими доказами. Ухвалою слідчого судді від 11.02.2026 на зазначені кошти накладений арешт.

Відповідно до вимог ст.96-1, п.3 ч.1 ст.96-2 КК України кошти, які були предметом кримінального правопорушення підлягають спеціальній конфіскації.

При цьому за приписами ч. 4 ст.174 КПК України суд скасовує арешт одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, лише у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Таким чином, грошові кошти в розмірі 100 доларів США, які були предметом кримінального правопорушення за ч.1 ст.369 КК України, і передані на зберігання до регіональної каси перерахунку у м.Луцьк АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.45), підлягають спеціальній конфіскації, без прийняття рішення про скасування арешту.

Процесуальні витрати відсутні. Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Керуючись статтями 349, 374, 375, 615 Кримінального процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч ) гривень.

Речовий доказ: 100 доларів США (одна купюра №PL37169835 серія L12), яка передана на зберігання до регіональної каси перерахунку у м.Луцьк АТ КБ «ПриватБанк» (акт приймання передачі від 13.02.2026, №17718, спецпакет №NPU5785982), які є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.369 КК України та підлягають спеціальній конфіскації, конфіскувати в дохід держави.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

ГоловуючийОСОБА_1