Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №156/444/26 — Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/444/26

Провадження № 3/156/230/26

Рядок статзвіту 149

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2026 року сел. Іваничі

Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Малюшевська І. Є., розглянувши матеріали, які надійшли із Сектора поліцейської діяльності № 2 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУ НП у Волинській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, місце проживання: АДРЕСА_1 ; відомості про працевлаштування відсутні, раніше притягався до адміністративної відповідальності,

за частиною 5 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),

учасники справи:

особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - не з`явився,

в с т а н о в и в :

І. Опис обставин, установлених під час розгляду справи

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 664982 від 19.04.2026 року, 19.04.2026 о 18:35 по вул. Львівській, 1 в с. Осмиловичі водій ОСОБА_1 повторно протягом року керував транспортним засобом марки «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 не маючи права керування таким транспортним засобом.

Констаоовано, що такими своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.1 «а» ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

ІІ. Пояснення учасників справи

В судові засідання, призначені на 06.05.2026, 16.06.2026, 09.07.2026 та 10.08.2026 року ОСОБА_1 не з`явився, хоч неодноразово повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином шляхом направлення рекомендованим поштовим відправленням судової повістки про виклик у судове засідання як на адресу зареєстрованого місця проживання, так і на адресу фактичного місця проживання. Конверти із судовими повістками щоразу поверталися на адресу суду з відмітками: «невірка адреса» та «адресат відсутній».

Також ОСОБА_1 повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи шляхом опублікування на сайті Судової влади України відповідного оголошення про його виклик до суду. Причини неявки в судове засідання ОСОБА_1 суду не повідомив.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.

В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).

Згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП не є обов`язковою.

Беручи до уваги те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 достеменно знав про складання відносно нього адміністративного протоколу, проте не вжив жодних заходів для явки до суду, не подав клопотань щодо надання доказів невинуватості чи будь-яких інших доказів, які б вказували чи мали місце події, зазначені в протоколі та обставини їх виникнення, тому суддя вважає, що є всі підстави для прийняття справедливого, законного та неупередженого рішення без участі такого.

ІІІ. Застосоване судом законодавство

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну Поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

В п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з положеннями ст.ст. 245, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасно, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п.2.1а Правил дорожнього руху, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідальність, передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП настає у разі повторного протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом (ч. 2 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами (ч. 3 ст. 126 КУпАП), керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами (ч. 4 ст. 126 КУпАП).

Диспозиція ч.2 ст. 126 КУпАП визначає склад адміністративного правопорушення, яке полягає у керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається, зокрема, у формі керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом;

Склад правопорушення - формальний.

Суб`єкт адміністративного проступку- загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16- річного віку).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу.

У ч. 2 ст. 38 КУпАП зазначено: якщо справи про адміністративні правопорушення підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

Визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов`язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб`єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.

Слід зазначити, що встановлення законодавцем строку давності притягнення до відповідальності є важливою гарантією прав особи, що випливає з принципу правової визначеності, який є елементом принципу верховенства права. У зв`язку з цим тлумачення положень частини другої статті 38 КУпАП не може носити довільного характеру та розумітися суто формально.

Так, у справі «Волков проти України» (Оlеksаndr Vоlкov vs.Ukraine) рішення від 9 січня 2013 року, заява № 21722/11) Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) зазначив: «Суд вважає, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними. Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.» (§§137, 139).

Практика ЄСПЛ не містить конкретних вимог щодо того, яким тривалим має бути строк притягнення до відповідальності, у тому числі до адміністративної, залишаючи це питання на розсуд держави, у першу чергу, законодавця. Проте на думку ЄСПЛ, держави повинні встановити такі строки, при цьому відповідні норми мають відповідати критеріям якості та передбачуваності, що накладає певні обмеження під час їх тлумачення таке тлумачення має бути виключно послідовним роз`ясненням правил кримінальної, адміністративної чи іншої відповідальності, яке повинно бути сумісним з сутністю правопорушення та може бути розумно передбачуваним (див.: ОАО Neftyanaya Kompaniya Yukosv vs. Russia, §571).

У пункті 7 статті 247 КУпАП зазначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку із закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

ІV. Оцінка суду щодо фактичних обставин справи

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП уповноваженим органом поліції надано суду та досліджено такі письмові документи:

- протокол серії ЕПР1 № 644982 від 19.04.2026 року у якому викладено зміст інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП; від підпису у протоколі ОСОБА_1 відмовився;

- письмове зобов`язання ОСОБА_1 не керувати т/з протягом 24 годин від 19.04.2026 від підпису якого ОСОБА_1 відмовився;

- рапорт інспектора з РПП СПД № 2 (сел. Іваничі) Володимирського РВП ГУНП у Волинській області від 19.04.2026 про заборону керування ОСОБА_1 транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного сп`яніння си під дією речовин, що знижують увагу та швидкість реакції;

- довідка про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 посвідчення водія не отримував;

- копію протоколу ЕПР1 № 644967 від 19.04.2026 у якому викладено зміст інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП; від підпису у протоколі ОСОБА_1 відмовився;

- копію постанови Бродівського районного суду Львівської області від 27.08.2025 (набрала законної сили 08.08.2025) про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністартивної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП;

- копію постанови Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 31.10.2025 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністартивної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП;

- довідку про внесення до матеріалів адміністративних справ за ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 5 ст. 126 КУпАП неправильної дати народження ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_2 замість правильної ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Інших доказів, на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 124 КупАП суду не надано.

Під час дослідження матеріалів справи, суд виходив з того, що згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.ч. 1, 2 ст. 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Із врахуванням положень і тлумачень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.

Обов`язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 51 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ.

Суд позбавлений перевірити наявність у діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, у зв`язку із тим, що до протоколу про адміністративне правопорушення особою, уповноваженою складати протокол про адміністративне правопорушення не долучено до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 19.04.2026 о 18:35 по вул. Львівській, 1 в с. Осмиловичі керував транспортним засобом марки «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 .

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в України та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості. Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи у страві про адміністративне правопорушення мають тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

Оцінивши в сукупності надані докази, а також врахувавши встановлені в судовому засіданні обставини, суддя дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

V. Висновки суду

Як вбачається із матеріалів справи протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП відносно ОСОБА_1 складено 19.04.2026 року, за подію котра мала місце 19.04.2026 разом.

23.04.2026 протокол про адміністративне правопорушення разом з іншими матеріалами надійшов на розгляд до Іваничівського районного суду Волинської області. 23.04.206 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу справу розподілено судді Бєлоусову А. Є.

На підставі Указу Президента України від 02 червня 2026 року № 464/2026 «Про призначення судді» наказом голови суду від 03.06.2026 № 10/02-09 «Про відрахування судді ОСОБА_2 зі штату суду» 22 червня 2026 року суддю ОСОБА_2 відраховано зі штату Іваничівського районного суду Волинської області у зв`язку із призначенням на посаду судді Житомирського апеляційного суду.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.06.2026 головуючим суддею по зазначеній справі визначено суддю Малюшевську І. Є.

Постановою судді Малюшевської І. Є. від 29.06.2026 прийнято до свого провадження справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП. Судове засідання призначити на 14:00 09 липня 2026 року.

У зв`язку із неявкою 09.07.2026 в судове засідання ОСОБА_1 та повернення на адресу суду конверта із судовою повісткою з відміткою «невірна адреса», що свідчить про обізнаність ОСОБА_1 із датою, часом та місцем розгляду справи, з урахуванням перебування судді Малюшевської І. Є. у щорічній відпустці з 15.07.2026 по 02.08.2026, судове засідання відкладено на 12:45 год 10 серпня 2026 року.

Про дату, час та місце наступного судового засідання, призначеного на 10.08.2026, ОСОБА_1 повідомлявся шляхом направленя судових повісток на адресу зареєстрованого місця проживання та фактичного місця проживання, а також шляхом опублікування на сайті Судової влади України оголошення про його виклик в судове засідання. Однак, 10.08.2026 року в судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, а на час розгляду справи в суді (10.08.2026) минули законодавчо встановлені строки, впродовж яких можливе накладення адміністративного стягнення, провадження в справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, а тому провадження у справі необхідно закрити.

VI. Судові витрати

Згідно з вимогами ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

В свою чергу, статтею 4 Закону України «Про судовий збір» та ст.40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП, суд не вбачає підстав для стягнення судового збору з ОСОБА_1 .

Керуючись статтею 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 1, 9, 38, п. 7 ч. 1 ст. 247, 280, 283-285 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена особою, яка притягувалась до адміністративної відповідальності протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області.

Суддя І. Є. Малюшевська