Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №380/18591/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/18591/25 пров. № А/857/35806/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

судді-доповідача Калмикової Ю.О.,

суддів Довгої О.І., Затолочного В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Мацієвської Ірини В`ячеславівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у справі №380/18591/25 (головуючий І інстанції Гулик А.Г.) за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправними дій, протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

До Львівського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_2 , Військової частини НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_4 код ЄДРПОУ НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_5 , у якій, із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття 14.07.2025 ОСОБА_1 на військовий облік;

- визнати протиправним наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №195 від 14.07.2025 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв`язку з мобілізацією та скасувати його;

- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_2 ;

- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_3 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_3 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивача засуджено за вчинення тяжкого злочину. У тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного 25.04.2023 зроблено відмітку про виключення з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_6 ). Водночас, працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 взяли його на військовий облік, доставили його до позаштатної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 , що видала довідку №2025-0714-4704-3 від 14.07.2025 про придатність ОСОБА_1 до військової служби. 14.07.2025, відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №195, солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та у складі команди вибув до Військової частини НОМЕР_9 з терміном прибуття 14.07.2025. Позивач вважає поновлення його на військовому обліку протиправним, а відтак вважає що і всі подальші дії та рішення є протиправними відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева» (Fruit of the Poisonous Tree), яка сформована у судовій практиці США та у подальшому знайшла своє втілення у практиці ЄСПЛ, зокрема у справах «Teixeira de Castro v. Portugal», «Шабельник проти України (№2)», «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».

18.09.2025 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Відзив обґрунтований тим, що з метою призову на військову службу відповідно до пункту 81 «Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 16.05.2024 №560 (надалі - Порядок), який зазначає, що у разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов, ОСОБА_1 взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зважаючи на положення пункту 3 Порядку - призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку, ОСОБА_1 скеровано для проходження медичного огляду стану здоров`я позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до довідки позаштатної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 №2025-0714-4704-3 від 14.07.2025 ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби. Надалі 14.07.2025 солдата ОСОБА_1 призвано на військову службу за мобілізацією на особливий період та у складі команди вибув до військової частини. 18.05.2024 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" від 11.04.2024 № 3633-IX, яким внесено зміни Закону № 2232-ХІІ, зокрема, в частині підстав взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього, визначених у статті 37 Закону №2232-ХІІ. Відтак, станом на 13.07.2025 не існувало визначених законодавством України обмежень щодо постановлення на військовий облік позивача ОСОБА_1 та його призову на військову службу за мобілізацією на особливий період та надалі зарахування до списків особового складу військової частини з підстав, зазначених у позовній заяві.

19.09.2025 до суду від Військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив повністю. Відзив обґрунтований тим, що Військова частина НОМЕР_2 , видаючи наказ про зарахування позивача до списків особового складу, діяла на підставі іменного списку, наданого ІНФОРМАЦІЯ_5 , та виходила з презумпції належного виконання цим органом обов`язку щодо перевірки наявності або відсутності підстав для надання відстрочки. Перевірка таких підстав та надання відстрочок не належать до компетенції військової частини. Згідно з пунктом 14 розділу ІІ Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міноборони, затвердженої наказом МО України №280 від 15.09.2022, зарахування військовозобов`язаного до списків особового складу здійснюється в день прибуття на підставі іменних списків команд, приписів та документів, що посвідчують особу. У межах повноважень Військова частина НОМЕР_2 , на підставі наказу №202 від 14.07.2025, зарахувала позивача, направленого з ІНФОРМАЦІЯ_2 до списків особового складу для проходження базової та фахової підготовки, поставила його на всі види забезпечення та призначила на посаду курсанта. Відтак відсутні протиправні дії Військової частини НОМЕР_2 щодо зарахування позивача до списків особового складу.

24.09.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій просить позов задовольнити повністю. Вказана відповідь обґрунтована тим, що відповідач не навів жодних заперечень щодо того, що ОСОБА_1 згідно з наданим письмовим військово-обліковим документом - Тимчасового посвідчення військовозобов`язаного серія № НОМЕР_10 , виключений ІНФОРМАЦІЯ_3 з військового обліку ще 25.04.2023, на підставі пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» (в редакції, що діяв на той час). З огляду на це, застосування пункту 81 Порядку до спірних правовідносин є не правильним, оскільки станом на 14.07.2025 позивача виключено з військового обліку, що залишилось поза увагою відповідача як під час проведення мобілізаційних заходів щодо позивача, так і у відзиві. Доданий до відзиву документ, який доданий під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_6 » не містить жодних особистих даних самого позивача, окрім його прізвища, імені й по батькові, інших даних не має. Більше того, дані у вказаній таблиці не відповідають даним, що надані ІНФОРМАЦІЯ_4 у листі від 19.08.2025 №10629, у який відповідач вказав, що «військовозобов`язаний ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_7 (Черннігівка), є порушником ВО з 04.03.2025 по 03.03.2026». Натомість, в наданій відповідачем таблиці, яку він назвав «Витягом з АІТС Оберіг» немає відомостей про порушення позивачем правил військового обліку.

26.09.2025 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, у яких позовні вимоги підтримав. У поясненнях зазначено, що інформація, яка міститься в самому документі не відображає дійсних обставин, а саме: з даних у першій графі таблиці вбачається, що позивач 15.03.2021 о 21:52 взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_8 (Чернігівка). Проте, як позивач зазначав у позовній заяві, вироком Токмацького районного суду Запорізької області від 05.09.2018 у справі №328/774/18 ОСОБА_1 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 185, ч.3 ст.185, ч.2 ст. 289 КК України та призначено покарання за сукупністю злочинів у виді 7 років позбавлення волі без конфіскації майна. Відтак 15.03.2021 позивач відбував покарання у виправно-трудовому закладі.

30.09.2025 до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечує повністю. Відзив обґрунтований тим, що порядок звільнення військовослужбовців із військової служби регламентовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008. Вказаним нормативно-правовим актом не передбачено можливості звільнення військовослужбовця з військової служби шляхом скасування судом наказу про його призначення (зарахування) до військової частини. Зазначає, що рішення про мобілізацію та призов мають індивідуальний характер і є актами разової дії, які вичерпують свою юридичну силу після реалізації - у спірному випадку після фактичного призову позивача та його направлення для проходження військової служби. Відтак, після видання наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 14.07.2025 №202 між сторонами виникли нові правовідносини, пов`язані з проходженням військової служби, правове регулювання яких здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» та згаданим Положенням. Вказаними актами не передбачено можливості припинення таких правовідносин шляхом судового скасування раніше виданого наказу про призначення до військової частини. Такий спосіб не є юридично ефективним та не призведе до фактичного поновлення порушеного права. Отже, оскаржуваний наказ вже реалізований, а вимоги позивача про його скасування без прийняття окремого рішення про звільнення з військової служби не матимуть правових наслідків щодо зміни його статусу військовослужбовця та не забезпечать ефективного захисту його прав і законних інтересів.

14.11.2025 від представника Військової частини НОМЕР_2 надійшло клопотання про долучення доказів.

19.11.2025 від представника позивача до суду надійшла заява про збільшення позовних вимог та про залучення співвідповідача, яка мотивована тим, що 17.11.2025 через ЄСІТС «Електронний суд» від відповідача Військової частини НОМЕР_2 надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: витягу з наказу командира вказаної Військової частини №275 від 19.09.2025 про направлення позивача ОСОБА_1 для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_3 . З огляду на це, вирішення питання про виключення позивача з особового складу Військової частини НОМЕР_2 не входить до повноважень командира вказаної військової частини, а тому позивач змушений збільшити позовні вимоги, доповнивши їх вимогою до нового співвідповідача - Військової частини НОМЕР_3 до особового складу якої він включений, та збільшити позовні вимоги виклавши їх у новій редакції, без зміни підстав та обґрунтування заявлених вимог, а саме:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття 14.07.2025 ОСОБА_1 на військовий облік;

- визнання протиправним наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №195 від 14.07.2025 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв`язку з мобілізацією та скасувати його;

- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;

- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_2 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_2 ;

- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_3 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_3 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини.

26.12.2025 до суду від Військової частини НОМЕР_3 надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Відзив обґрунтований тим, що оскільки позивач помилково зазначив час виникнення спірних правовідносин 25.04.2023, а не 14.07.2025, тому позовні вимоги позивача ґрунтуються на помилковому трактуванні як фактичних обставин справи, так і аналогічному трактуванні норм чинного законодавства.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у позові ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправними дій, протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії відмовлено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у позов задовольнити повністю. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що суд не зазначив мотивованої підстави відмови у нарахуванні індексації грошового забезпечення без зазначення суми нарахування.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції допустив неправильне тлумачення норм ст. 58 Конституції України, Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі – Закон № 2232-XII) , Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон про мобілізацію), Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024р. № 560 (далі - Порядок), Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 р. №1487 (далі – Порядок ведення військового обліку). Вважає, що згідно з ч. 1 ст. 37 Закону № 2232-XII, п. 22 Порядку ведення військового обліку, підстав для повторного взяття ОСОБА_1 на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_4 не було.

Більше того, суд першої інстанції вважаючи встановленим факт взяття ОСОБА_1 , зазначаючи в рішенні « ОСОБА_1 взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_4 .» не вказав, якими документами він підтверджує таке твердження, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази взяття Відповдачем-1 у липні 2025 року Позивача на військовий облік. Тому, вважаємо, суд першої інстанції поклав в основу рішення не перевірені та не підтверджені обставини щодо взяття Позивача відповідачем-1 на військовий облік.

Згідно з Тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного серії № НОМЕР_10 — ОСОБА_1 був офіційно та безповоротно виключений з військового обліку ще 25.04.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_3 на підставі пп. 6 п. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII. Набувши статусу особи, виключеної з військового обліку, ОСОБА_1 перестав бути військовозобов`язаним, а відтак — не мав військового обов`язку взагалі та не міг бути примусово затриманий, доставлений до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_4 , повторно взятий на військовий облік чи мобілізований.

Більше того, суд першої інстанції не надав жодної правової оцінки обставинам примусового, протиправного затримання ОСОБА_1 на АДРЕСА_6 13.09.2025 року та доставлення його до ТЦК, що є грубим порушенням вимог ст. 19 Конституції України. Пункт 81 Порядку № 560, яким керувався ІНФОРМАЦІЯ_4 , регламентує процедури виключно щодо військовозобов`язаних осіб, яким ОСОБА_1 на момент затримання не був і не міг бути. Також судом проігноровано факт безпідставного невручення позивачу копії довідки ВЛК від 14.07.2025 року, що позбавило його права на її своєчасне оскарження. Таким чином, суд першої інстанції поклав в основу свого рішення неперевірені, недостовірні відомості та дійшов хибного висновку про те, що чинне законодавство містить правові норми про «поновлення на обліку» чи повторний призов раніше виключених осіб. Допустивши неправильне тлумачення норм матеріального права та проігнорувавши принцип незворотності дії закону в часі, суд першої інстанції безпідставно визнав законними очевидно протиправні дії Відповідача-1 щодо взяття позивача на військовий облік та його подальшої примусової мобілізації, що є безумовною підставою для скасування рішення суду в повному обсязі та задоволення позовних вимог ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_9 надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просять в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 у справі №380/18591/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , Військової частини НОМЕР_3 про визнання протиправними дій, протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії - відмовити у повному обсязі. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 по справі №380/18591/25 залишити без змін.

08.07.2026 Військова частина НОМЕР_2 надала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якій просить в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у справі №380/18591/25 - залишити без змін.

До Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому Військова частина НОМЕР_3 просить апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мацієвської І.В. на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 року у справі №380/18591/25 -залишити без задоволення. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.06.2026 року у справі №380/18591/25 про визнання протиправними дій, протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії - залишити без змін.

Відповідно до частини першої статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Восьмий апеляційний адміністративний суд вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач став на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_10 ( АДРЕСА_6 ), пройшов військово-лікарську комісію 25.04.2023 та виключений з військового обліку у зв`язку із тим, що раніше засуджений за вчинення тяжкого злочину, на підставі пп. 6, п. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу».

13.07.2025 в ході проведення заходів оповіщення перевірено військово-облікові документи ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 був взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_1 скеровано для проходження медичного огляду стану здоров`я позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до довідки позаштатної військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_4 №2025-0714-4704-3 від 14.07.2025 ОСОБА_1 визнаний придатним до військової служби.

Військова частина НОМЕР_2 на підставі наказу №202 від 14.07.2025 зарахувала позивача, направленого з ІНФОРМАЦІЯ_2 до списків особового складу для проходження базової та фахової підготовки, поставила його на всі види забезпечення та призначила на посаду курсанта.

19.09.2025 ОСОБА_1 направлено для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_3 .

Вважаючи дії відповідачів щодо взяття на військовий облік позивача та його подальшу мобілізацію протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з правомірності оскаржуваних позивачем дій та рішень відповідачів. Суд дійшов висновку про те, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації, оскільки підстави, у зв`язку з якими позивача було знято з військового обліку, згідно з тимчасовим посвідченням № НОМЕР_11 , перестали існувати, а відтак, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №195 від 14.07.2025 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв`язку з мобілізацією та скасувати його; наказ командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_1 ; наказ командира Військової частини НОМЕР_2 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_2 ; наказ командира Військової частини НОМЕР_3 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_3 є законними та не підлягають скасуванню.

Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між Державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби, врегульовано положеннями Закону №2232-XII.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини п`ятої, дев`ятої статті 1 Закону №2232-XII від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Частинами другою, третьою статті 1 Закону №2232-XII передбачено, що військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону №2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України» на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який Указами Президента України неодноразово продовжувався та триває дотепер.

В розумінні статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Згідно з пунктом 4 Указу №69/2022 призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

За змістом пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з пунктами 9, 11 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487).

Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 5 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період.

Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пунктом 79 Порядку №1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:

організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

виявляють призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які проживають на території адміністративно-територіальної одиниці, проте не перебувають на військовому обліку;

організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього;

виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку.

Таким чином, обов`язки щодо ведення обліку військовозобов`язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Разом з тим, позивач вважає, що дії ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо взяття його на військовий облік громадянина України є протиправними, оскільки він виключений з військового обліку з 25.04.2023 на підставі ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», про що зроблено запис у тимчасовому посвідченні серії НОМЕР_12 від 28.04.2023.

Вирішуючи питання наявності підстав для виключення позивача з військового обліку, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 6 частини шостої статті 37 Закону №2232-XII виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивача 25.04.2023 виключено з військового обліку військовозобов`язаних на підставі статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

У подальшому, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 №3633-IX (далі Закон №3633-IX), частину шосту статті 37 вказаного Закону викладено у такій редакції:

«Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі.

Отже, така підстава, як: «громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину» була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення особи з військового обліку, з 18.05.2024.

Крім того, згідно пункту 4 розділу Загальні питання Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані:

- особи, звільнені з військової служби у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади». Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади;

- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України;

- особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;

- засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, які засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин.

В абзацах першому і другому пункту 2 мотивувальної частини рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів Конституційний Суд України зазначив, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Такий принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правових актів в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що оскільки за чинними нормами статті 28 Закону №2232-XII позивач не досяг граничного віку перебування у запасі та є військовозобов`язаним, тому відповідач на законних підставах поновив його на військовому обліку військовозобов`язаних, а в подальшому було здійснено призов позивача на військову службу під час мобілізації згідно оскаржуваного в цій справі наказу.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_9 мав достатні повноваження для взяття позивача на військовий облік військовозобов`язаних після 18.05.2024 та здійснення мобілізаційних заходів.

Судом першої інстанції встановлено, що 13.07.2025 в ході проведення заходів оповіщення перевірено військово-облікові документи ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_4 . ОСОБА_1 скеровано для проходження медичного огляду стану здоров`я позаштатною постійно діючою військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 .

19.09.2025 ОСОБА_1 направлено для подальшого проходження військової служби до військової частини НОМЕР_3 .

Враховуючи те, що постановлення позивача на військовий облік військовозобов`язаних є правомірним, у частині позовних вимог про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо взяття 14.07.2025 ОСОБА_1 на військовий облік необхідно відмовити повністю.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що єдиною підставою для визнання протиправним і скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №195 від 14.07.2025 «Про призов військовозобов`язаних на військову службу під час загальної мобілізації» в частині призову ОСОБА_1 на військову службу у зв`язку з мобілізацією та наказів командира Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_1 , командира Військової частини НОМЕР_2 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_2 , командира Військової частини НОМЕР_3 в частині зарахування ОСОБА_1 до особового складу Військової частини НОМЕР_3 позивач зазначає протиправність його постановлення на військовий облік.

Колегія суддів зазначає, що законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави, і це не означає погіршення становища особи.

У зв`язку із внесенням змін до Закону №2232-XII звужено коло підстав для виключення осіб з військового обліку. Впроваджуючи такі зміни, законодавець мав на меті розширення мобілізаційного ресурсу задля забезпечення обороноздатності держави в умовах дії правового режиму воєнного стану внаслідок збройної агресії російської федерації, що обґрунтовано державним інтересом.

Наведені законодавчі зміни не мають ретроактивного характеру, а є нормами прямої дії, що застосовуються до правовідносин, які виникають після набрання ними чинності. Їх метою не є погіршення становища конкретної особи, а забезпечення публічного інтересу - національної безпеки.

З часу набрання чинності змін до Закону №2232-XII, положення закону поширюються на всіх військовозобов`язаних осіб, які не досягли граничного віку перебування в запасі, незалежно від того, чи були вони раніше зняті з військового обліку.

Таким чином, за чинними нормами статті 37 Закону №2232-XII позивач не підлягає виключенню з військового обліку, відтак є військовозобов`язаним та має обов`язок бути на військовому обліку у органі територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає: «Більше того, суд першої інстанції вважаючи встановленим факт взяття ОСОБА_1 , зазначаючи в рішенні « ОСОБА_1 взято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_4 .» не вказав, якими документами він підтверджує таке твердження, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази взяття Відповдачем-1 у липні 2025 року Позивача на військовий облік.»

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять Облікову картку № НОМЕР_13 в якій зазначено, що ОСОБА_1 був взяти на облік 13.07.2025 ІНФОРМАЦІЯ_4 . та знятий у зв`язку з призовом. Отже, твердження представника позивача не знайшли свого підтвердження.

Враховуючи зазначене, поновлення (взяття) позивача на військовому обліку відповідає чинному законодавству, а дії відповідача є правомірними та такими, що не порушують конституційних прав позивача.

Отже, колегія суддів апеляційного суду поділяє висновок суду першої інстанції, що з 18.05.2024 особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, підлягають взяттю на військовий облік та можуть бути призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Крім цього, суд апеляційної інстанції в межах розгляду цієї справи вважає за необхідне застосувати висновки викладені в постанові Верховного Суду від 05 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23, згідно яких, процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно виснував про відсутність підстав для задоволення позову.

Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів суду апеляційної інстанції керується ст.322 КАС України,ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційних скаргах аргументи учасників справи, оскільки судом першої інстанції були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судом першої інстанції повно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи та правильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Мацієвської Ірини В`ячеславівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 червня 2026 року у справі № 380/18591/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач Ю. О. Калмикова

судді О. І. Довга

В. С. Затолочний