Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №943/2121/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 943/2121/25 пров. № А/857/9329/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Мандзія О.П.,

розглянувши в електронній формі в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Франківського районного суду міста Львова від 26 січня 2026 року про повернення позовної заяви у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови,

суддя (судді) в суді першої інстанції – Кушнір Б.Б.,

час ухвалення рішення – не зазначено,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Буського районного суду Львівської області із позовною заявою, в якій просив: витребувати у відповідача матеріали справи (копію постанови, фото та відео докази); скасувати постанову серії ЕНА № 5422727 від 07.08.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121-3 КУпАП та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Ухвалою судді Буського районного суду Львівської області від 05 листопада 2025 року дану адміністративну справу передано за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Львова.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Львова від 25 листопада 2025 року дану адміністративну справу передано за підсудністю до Франківського районного суду міста Львова.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 01 січня 2026 року залишено без руху матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 та надано позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду належним чином оформленої позовної заяви (також подання копії позовної заяви для відповідача); документу про сплату судового збору у розмірі 605,60 гривень або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із наведенням поважних підстав його пропуску та доказів на підтвердження цих обставин; належно завірені копії всіх документів, які долучені до позовної заяви, для направлення їх відповідачу.

21 січня 2026 року позивачем подано доповнення до адміністративного позову разом із додатками.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 26 січня 2026 року у справі № 943/2121/25 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення повернуто позивачу.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суддя суду першої інстанції виходила з того, що позивачем на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху не подано окремої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із наведенням поважних підстав його пропуску та доказів на підтвердження цих обставин. Позивачем у позовній заяві та доповненнях до адміністративного позову не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у позивача непереборних та об`єктивних перешкод або труднощів, які не залежали від його волі та унеможливили своєчасне подання позову. Оскільки позивач у наданий судом строк, не усунув належно недоліки позовної заяви, яка залишена без руху, суд першої інстанції повернув позовну заяву та додані до неї матеріали згідно з п.п. 1, 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Не погодившись з прийнятою ухвалою судді, Колібаба А.М. подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що питання дотримання строків звернення до суду вже вирішено судом першої інстанції при відкритті провадження у справі ухвалою Буського районного суду Львівської області від 05 листопада 2025 року. Зазначає, що у Франківський районний суд м. Львова ним було надано всі підтверджуючі документи досудового вирішення спору з Національною поліцією України, що на його думку є поважною причиною відтермінування звернення до суду.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявнику) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Приймаючи оскаржуване рішення, суддя суду першої інстанції прийшла до висновку про наявність правових підстав для повернення позовної заяви згідно з п.п. 1, 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю такого висновку суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161,172 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч.1, 3 ст.122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це підтверджений належними та допустимими доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів (Постанова Верховного Суду від 19 грудня 2022 року у справі № 420/13281/20).

Згідно з вимогами ч. 6 ст.161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову не тільки заяву про поновлення цього строку, але й докази поважності причин його пропуску.

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (Постанова Верховного Суду від 03.10.2019 року по справі №577/3931/16-а).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду та не додано до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Згідно з ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З матеріалів справи слідує, що ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 01 січня 2026 року залишено без руху матеріали даного адміністративного позову з підстав наведених у такій ухвалі. Вказано, що адміністративний позов підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду належним чином оформленої позовної заяви(також подання копії позовної заяви для відповідача), яка буде містити дату та підпис позивача із зазначенням: позивача реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України позивача; відповідача ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (якщо такі відомості відомі позивачу); відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти відповідача; відомості про наявність або відсутність електронного кабінету сторін; власного письмового підтвердження того, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви. Крім цього, позивачу слід додати до позову: документ про сплату судового збору у розмірі 605,60 гривень або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із наведенням поважних підстав його пропуску та доказів на підтвердження цих обставин належно завірені копії всіх документів, які долучені до позовної заяви, для направлення їх відповідачу. Надано позивачу строк тривалістю десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, усунути зазначені недоліки позовної заяви, та попереджено позивача, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали позовна заява підлягає поверненню заявнику.

Копію зазначеної ухвали надіслано на адресу: АДРЕСА_1 , яка вказана позивачем у позовній заяві, та оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Конверт із рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № R067076335696, яким було надіслано копію вказаної ухвали позивачу, повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Разом з тим, позивач в суді 16.01.2026 власноручно отримав ухвалу суду від 01.01.2026, що підтверджується наданою розпискою у справі.

Отже, позивач вважається належним чином повідомленим про залишення позовної заяви без руху.

21.01.2026 позивач подав доповнення до адміністративного позову разом із додатками, якими частково усунуто недоліки позовної заяви, однак не подано заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Верховний Суд неодноразово вказував (зокрема, постанова від 22.04.2020 у справі №811/1664/18), що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства.

Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною поведінкою.

Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.

Поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №120/5780/20-а.

Як слідує з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про скасування постанови від 07.08.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності лише 28.10.2025.

Клопотання про поновлення передбаченого ч.2 ст.286 КАС України десятиденного строку звернення з цим позовом до позовної заяви не долучив.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що позивачем не подано на виконання зазначеної ухвали суду від 01.01.2026 окремої заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із наведенням поважних підстав його пропуску та доказів на підтвердження цих обставин.

Також позивачем у позовній заяві та доповненнях до адміністративного позову не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у позивача непереборних та об`єктивних перешкод або труднощів, які не залежали від його волі та унеможливили своєчасне подання позову.

Натомість, в доповненнях до адміністративного позову та в апеляційній скарзі позивач стверджує, що ним було дотримано всіх строків, установлених законом, для звернення до відповідних державних органів.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено поважності пропущеного строку звернення до суду, колегія суддів погоджується з висновком судді суду першої інстанції, що позивач пропустив строк звернення до суду із розглядуваним позовом, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

Колегія суддів наголошує на тому, що строк пропуску звернення позивача із розглядуваними позовними вимогами до суду є незначним, але навіть такий може бути поновлений лише при встановленні реальних та дійсних перешкод, за яких особа не мала можливості своєчасно звернутися до суду.

Скаржник в апеляційній скарзі вказує, що ним у Франківський районний суд м. Львова було надано всі підтверджуючі документи досудового вирішення спору з Національною поліцією України, що, на його думку, є поважною причиною відтермінування звернення до суду.

Однак, вказані доводи є необгрунтованими, оскільки процедура оскарження постанови серії ЕНА № 5422727 від 07.08.2025 про притягнення його до адміністративної відповідальності до начальника УПП у Львівській області ДПП, та ДПП, не зупиняє строків звернення до суду.

Із електронних матеріалів справи слідує, що позивачу було надано відповідь на його скаргу УПП у Львівській області ще 20 серпня 2025 року, а ДПП – 01 жовтня 2025 року, а з позовом до суду позивач звернувся лише 28 жовтня 2025 року.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції констатує, що позивач не навів належних доказів поважності пропуску строку звернення до суду із заявленими позовними вимогами.

Також колегія суддів вважає безпідставними посилання скаржника на те, що питання дотримання строків звернення до суду вже було вирішено судом першої інстанції при відкритті провадження у справі ухвалою Буського районного суду Львівської області від 05 листопада 2025 року.

Судом апеляційної інстанції із ухвали Буського районного суду Львівської області від 05 листопада 2025 року встановлено, що адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, - передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Львова.

При цьому, у вказаній ухвалі питання про відкриття провадження у справі не вирішувалось, що спростовує відповідні доводи скаржника.

Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу

Відповідно до частини 5 статті 169 КАС України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Оскільки позивач, у наданий судом строк, не усунув належно недоліки позовної заяви, яка залишена без руху, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зазначена позовна заява та додані до неї матеріали підлягають поверненню згідно з п.п. 1, 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу судді Франківського районного суду міста Львова від 26 січня 2026 року про повернення позовної заяви у справі № 943/2121/25 – без змін.

Постанову разом із паперовими матеріалами справи надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха

судді О. М. Гінда

О. П. Мандзій