Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №140/14314/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/14314/25 пров. № А/857/14697/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Мандзія О.П.,

Суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у справі № 140/14314/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековіст» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

суддя у І інстанції – Каленюк Ж.В.,

дата ухвалення рішення – 25.02.2026,

місце ухвалення рішення – м. Луцьк,

дата складення повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ековіст» (далі – ТзОВ «Ековіст») звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі – апелянт, ГУ ДПС у Волинській області, відповідач 1), Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Комісія ГУ ДПС у Волинській області, комісія регіонального рівня) від 25 серпня 2025 року №13204540/45348163; зобов`язання ДПС України зареєструвати податкову накладну від 31 березня 2025 року №63 в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.02.2026 у справі №140/14314/25 позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 25 серпня 2025 року №13204540/45348163; зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековіст» від 31.03.2025 №63 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ековіст» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області судові витрати у сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.).

Додатковим рішенням від 25.02.2026 у цій справі заяву ТзОВ «Ековіст» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ТзОВ «Ековіст» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Не погоджуючись із додатковим рішенням, Головне управління ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконанням робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, вказав, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат.

Апелянт звернув увагу на те, що згідно з п. 4 Додаткової угоди та п. 4.2. Договору Клієнт здійснює оплату послуг впродовж 5 календарних днів з дня підписання Сторонами відповідного акту приймання – передачі послуг. При цьому, результат надання послуг (позитивний чи негативний) не впливає на обов`язок Клієнта по оплаті наданих послуг.

Проте, жодних документів, які б підтвердили понесення позивачем витрат на правничу допомогу не надано.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу, слід врахувати те, що дана справа є справою незначної складності та розглядалася судом без проведення судового засідання та без виклику сторін. Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має враховувати критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи предмет спору, конкретні обставини справи, сума задоволена до відшкодування у розмірі 2 000 грн. є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих адвокатом послуг, а також складністю справи.

Апелянт просив скасувати додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні заяви відмовити повністю.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу. Серед іншого наголосив на тому, що позивач у позовній заяві повідомляв суд про подання доказів на підтвердження розміру судових витрат у зв`язку із розглядом цієї справи протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду та просив стягнути на користь ТзОВ «Ековіст» витрати на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області.

Таким чином, оскільки із заявою про розподіл та стягнення судових витрат разом з відповідними доказами позивач (його представник) звернувся до суду 17.02.2026, тобто з дотриманням п`ятиденного строку після ухвалення рішення суду, а рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.02.2026 року питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу не було вирішено, тому суд І-ої інстанції у цій справі додатковим рішенням стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області на користь ТзОВ «Ековіст» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.

З позиції позивача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що виходячи з критеріїв, визначених ч.ч. 3, 5 ст. 134, ч. 9 ст. 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу (правову) допомогу.

Позивач просив залишити апеляційну скаргу ГУ ДПС у Волинській області без задоволення, а додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.02.2026 у цій справі – без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у тексті позовної заяви у справі №140/14314/25 позивачем зазначено, що позивач очікує понести витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 10000,00 грн. просив при ухваленні рішення по суті в даній справі та вирішенні питання про розподіл судових витрат врахувати бажання позивачанадати суду докази витрат на професійну правничу допомогу, які позивач сплатив/має сплатити у зв`язкуз розглядром справи, до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів епісля ухвалення рішення суду.

Рішення у цій справі ухвалене 13.02.2026.

17.02.2026 ТзОВ «Ековіст» подало клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10000,00 грн з Головного управління ДПС у Волинській області. Понесення відповідних витрат підтверджено копіями наступних документів:

договору про надання правової допомоги від 01.12.2023, укладеного між ТзОВ «Ековіст» (клієнт) з адвокатом Коберським А.П.;

свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Коберського А.П. серії ХМ №000229 від 13.03.2019

ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВХ №1048717, який виданий на підставі вказаного договору адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально;

додаткової угоди від 30.08.2025 №4 до договору про надання правової допомоги від 01.12.2023;

акта приймання-передачі послуг від 17.02.2026 до договору про надання правової допомоги.

За змістом пункту 1.1 договору про надання правової допомоги від 01.12.2023 адвокат бере на себе зобов`язання відповідно до завдання клієнта надавати йому правові (адвокатські) послуги, які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, в обсязі та на умовах, визначених цим договором. Предметом надання правової допомоги є захист прав та інтересів клієнта.

Додатковою угодою №4 від 30.08.2025 до договору сторони визначили предмет цієї угоди, зокрема, адвокат надає правову допомогу клієнту у справі за позовом ТзОВ «Ековіст» до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії (пункт 1).

Відповідно до п.п. 2, 3 додаткової угоди на умовах п. 4.1 договору сторони домовилися, що вартість послуг адвоката за ведення справи в суді першої інстанції складатиме 10000,00 грн за надання адвокатом для клієнта правової допомоги щодо підготовки та подання позову про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від №13204540/45348163 від 25.08.2025 про відмову у реєстрації податкової накладної №63 від 31.03.2025 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №63 від 31.03.2025.

Вартість послуг може переглядатися в залежності від складності справи, кількості процесуальних дій у справі (заяви, клопотання, адвокатські запити, участь у судових засіданнях), що зазначається в акті приймання-передачі послуг.

Згідно з п. 4 додаткової угоди та п. 4.2 договору клієнт здійснює оплату послуг впродовж п`яти календарних днів з дня підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі послуг.

За змістом акта приймання-передачі послуг від 17.02.2026 на виконання умов договору від 01.12.2023 №1 та додаткової угоди від 30.08.2025 №4 адвокатом Коберським А.П. на користь ТзОВ «Ековіст» надано послуги:

- вивчення документів щодо правомірності прийняття комісією Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних рішення від №13204540/45348163 від 25.08.2025 про відмову у реєстрації податкової накладної №63 від 31.03.2025 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Аналіз чинного законодавства та судової практики. Формування правової позиції у справі;

- підготовка та подання позовної заяви до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від №13204540/45348163 від 25.08.2025 про відмову у реєстрації податкової накладної №63 від 31.03.2025 в Єдиному реєстрі податкових накладних; зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №63 від 31.03.2025 та додатків до неї (20.11.2025);

- підготовка та подання відповіді на відзив у справі (12.12.2025);

- складання клопотання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу (17.02.2025).

Доказів здійснення оплати за договором в сумі 10000,00 грн не надано.

Ухвалюючи додаткове судове рішення суд першої інстанції, виходячи із приписів ч.ч. 3, 5 ст. 134, ч. 9 ст. 139 КАС України, з врахуванням того, що адвокат Коберський А.П. згідно з договором від 01.12.2023надава правничу допомогу у цій справі вже за сформованої позиції позивача (справи №140/14313/25, №140/14312/25), а також зважаючи на заперечення відповідача щодо обґрунтованості та співмірності розміру витрат на правничу допомогу, вважав справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2000,00 грн; решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Таким чином, оскільки із заявою про розподіл та стягнення судових витрат разом з відповідними доказами позивач (його представник) звернувся до суду 17.02.2026, тобто з дотриманням п`ятиденного строку після ухвалення рішення суду, а рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.02.2026 питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу не було вирішено, тому у цій справі додатковим рішенням необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (комісією якого прийнято протиправне рішення) на користь позивача 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 та 5 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному ст. 252 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7,9 ст. 139 КАС унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, за змістом ч. 9 ст. 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 зокрема зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує критерії реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо,- є неспівмірним.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18, від 19.12.2019 у справі №520/1849/19, від 22.12.2020 у справі №520/8489/19 та від 11.02.2021 у справі № 520/9115/19.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові від 14.11.2019 у справі №826/15063/18 Верховний Суд висловив думку, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Подібний висновок міститься і в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги-домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI зазначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги-види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

За визначенням, наведеним у ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані положення процесуального закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Заявлена позивачем до відшкодування сума понесених витрат складала 10000,00 грн, на підтвердження кої були долучені вищеописані документи.

Своєю чергою, відповідач заперечував проти такого розміру витрат на правову допомогу як при розгляді відповідного клопотання судом першої інстанції, так і в апеляційній скарзі.

У контексті доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає вірними твердження суду першої інстанції щодо доводів про відсутність доказів здійснення оплати за договором про надання правової допомоги позивачем адвокату. Дійсно, відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх вже фактично сплачено стороною чи такі будуть сплачені згодом.

Крім того, виходячи з принципу співмірності та розумності судових витрат, враховуючи конкретні обставини справи, ступінь складності справи, враховуючи предмет спору, ціну позову, її значення справи, а також урахувавши обсяг наданих послуг, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу та покладенням на відповідача 1 понесених позивачем судових витрат на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в сумі 2000,00 грн.

Варто зауважити, що відповідач стверджуючи про неспівмірність заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, належних обґрунтувань щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката з доказами необґрунтованості понесених позивачем витрат не навів.

За вказаних обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що розумно обґрунтованими є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача 1, у розмірі 2000 грн.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу надав належну правову оцінку доводам сторін, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Інші висновки суду першої інстанції (в частині вимог клопотання, у задоволенні яких відмовлено) відповідачем під сумнів не ставляться, а позивачем відповідної апеляційної скарги не подано. Отже у зазначеній частині рішення суду першої інстанції апеляційним судом не переглядається.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись статтями 132, 134, 139, 143, 252 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а додаткове рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у справі № 140/14314/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар