Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №380/12974/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/12974/24 пров. № А/857/24374/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мандзія О.П.,

суддів Гулима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі №380/12974/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – апелянт, позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність в/ч НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати Позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 26.04.2024 із застосуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця);

- зобов`язати Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 26.04.2024, із застосуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення перерахунку та виплати розміру грошового забезпечення Позивача з 01.04.2022 по 26.04.2024, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року, на 01.01.2023, на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 перерахувати та виплатити грошове забезпечення Позивачу з 01.04.2022 по 26.04.2024 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на 01.01.2023, на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», перерахувати одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби з врахування оновленого грошового забезпечення та з врахуванням у її складі індексації грошового забезпечення, з врахуванням виплачених сум;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023рр., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023рр., без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України станом на 01.01.2022 на 01.01.2023.;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 рр., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023рр., з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити Позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2023 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення, невиплаченого грошового забезпечення з врахуванням оновленого посадового окладу та окладу за військовим званням, за весь час затримки виплати - за період з 01.04.2022 по день фактичної виплати недоплаченого грошового забезпечення.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 26.04.2024 з урахуванням березня 2018 року як базового місяця.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 року по 26.04.2024 року з урахуванням березня 2018 року як базового місяця.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення період з 01.04.2022 року по 31.12.2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року та на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення період з 01.04.2022 року по 31.12.2023 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 року та на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не здійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 рр., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 рр., одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2022-2023 рр., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 рр., одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік`станом на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач звернувся до суду із заявою про видачу виконавчого листа та відповідно до супровідного листа від 30.06.2025 такий скеровано позивачу.

29.03.2026 позивач звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю у порядку, передбаченому ст. 382 КАС України та просив встановити судовий контроль за виконання судового рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі №380/12974/24 шляхом зобов`язання військову частину НОМЕР_1 подати звіт про виконання судового рішення у 30-денний строк.

Ухвалою від 27.03.2026 у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №380/12974/24 відмовлено.

07.04.2026 позивач звернувся до суду із заявою про визнання протиправними дії та бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 під час виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 у цій справі в порядку ст. 383 КАС України та просив суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо порушення прав позивача на виконання рішення Львівського оружного адміністративного суду від 31.10.2024 у цій справі;

- зобов`язати відповідача в термін до 10 днів вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли неналежному виконанню рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 у справі №380/12974/24 шляхом нарахування посадового окладу та окладу за військовим спеціальним званням з 20.05.2023 по 31.12.2023, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатком 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та надати довідку-розрахунок.

Ухвалою від 15.04.2026 заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідача, вчинених на виконання рішення суду, подану в порядку ст. 383 КАС України повернуто заявнику.

Повертаючи відповідну ухвалу заявнику, суд першої інстанції керувався тим, що позивач обмежився лише твердженням про відкриття виконавчого провадження №79459947 від 28.10.2025. проте, в заяві відсутня інформація про хід виконавчого провадження. Оскільки відповідна інформація не містить інформації про хід виконавчого провадження та не відповідає вимогам ч. 2 ст. 383 КАС України, суд дійшов висновку про повернення її заявнику.

Не погоджуючись із цією ухвалою, позивач оскаржив таку в апеляційному порядку, через невірне застосування норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що відповідач рішення суду у цій справі не виконав.

Вважає, що суд першої інстанції помилково покликався на те, що заявником не надано суду доказів того, що державним виконавцем використано всі передбачені чинним законодавством засоби щодо належного виконання судового рішення, а тому звернення до суду в порядку ст. 383 КАС України до суду є передчасним, оскільки повнота та правомірність виконання судового рішення, а відтак і звернення позивача із заявою в порядку ст. 383 КАС України до суду є передчасним, оскільки повнота та правомірність виконання рішення суду в порядку закону України «Про виконавче провадження» першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця.

Відповідно до приписів ст. 383 КАС України дії виконавця вчинені в межах виконавчого проваждення жодним чином не впивають на можливість подання позивачем заяви про встановлення судового контролю шляхом визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання рішення суду, яке набрало законної сили і є обов`язковим до виконання.

Апелянт просив скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у цій справі про відмову в задоволенні заяви про визнання протиправними дій ВЧ НОМЕР_1 на виконання рішення суду та зобов`язання вчинити певні дії та задовольнити таку заяву.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Вказав, що на даний час за вказаним судовим рішенням відкрито виконавче провадження тобто державний виконавець вже здійснює нагляд за процесом виконання, наділений правом накладати штрафи та притягувати посадових осіб до відповідальності.

Запровадження додаткового судового контролю за наявності відкритого виконавчого провадження є надмірним та призведе до дублювання функцій суду та органів державної виконавчої служби.

Відповідачем документально підтверджено факт направлення відповідних заявок (подаються щомісячно) на фінансування до вищого органу, що здійснює фінансове забезпечення. Оскільки відповідач фінансується з державного бюджету, фактична оплата коштів залежить від надходження асигнувань з державного бюджету України.

Відповідач здійснює свої функції у межах наданих повноважень, не може здійснювати нецільове використання коштів.

Покликання позивача на те, що перерахунок здійснено тільки до 19.05.2023 не може бути підставою для встановлення судового контролю в розумінні ст. 382 КАС України. Незгода позивача з методикою обрахунків чи обсягом нарахованих сум є предметом окремого спору, а не підставою для встановлення судового контролю.

Відповідач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 у цій справі залишити без змін.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України розгляд апеляційної скарги судом апеляційної інстанції здійснюється без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Процесуальне законодавство визначає види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (ст.382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст.383 КАС України).

Наведені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення і підставами для їх застосування є невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України (ст.382 КАС України), який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення; не передбачає такої можливості і положення ст.383 КАС України.

З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Частиною 1 та 2 ст.383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

У такій заяві зазначаються:

1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;

2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;

5) номер адміністративної справи;

6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;

7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання;

8) інформація про хід виконавчого провадження;

9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;

10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Приписами ч. 4 ст. 383 КАС України встановлено, що заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 383 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.

До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.

Згідно з ч. 5 ст. 383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.

У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, така заява ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена.

Згідно усталеної судової практики звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви в порядку ст. 383 КАС України, позаяк повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду (постанови Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №805/1458/17-а, від 27.06.2019 у справі №807/220/18; аналогічний підхід застосовано в ухвалах Верховного Суду від 05.07.2021 у справі №260/636/19, від 18.12.2020р. у справі №200/5793/20-а).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 09.12.2021 у справі №9901/235/20 вказала, що визначені вимоги до заяви, яка подається відповідно до ст.383 КАС України, зокрема надання інформації про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформації про хід виконавчого провадження, не є формальними вимогами, а навпаки є важливою інформацією, яка дає можливість суду визначити, чи не є передчасним звернення стягувача до суду з такою заявою.

Указана стаття (ст.383 КАС України) передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.

Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.

Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення.

Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України №1404-VIII від 02.06.2016 «Про виконавче провадження», і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.12.202. у справі №9901/235/20 зазначила, що зважаючи на відсутність такої інформації (про хід виконавчого провадження), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення заяви відповідно до абз. 2 ч. 5 ст. 383 КАС України. При цьому, Велика Палата Верховного Суду не погодилася з доводами про те, що суд першої інстанції обмежив право на доступ до правосуддя, оскільки рішення суду першої інстанції про повернення заяви зумовлене не відсутністю бажання суду з якихось причин не розглядати подану заяву, а недотриманням автором заяви обов`язкових вимог ч. 2 ст. 383 КАС України щодо надання інформації про хід виконавчого провадження.

Із змісту поданої в порядку ст.383 КАС України заяви ОСОБА_1 слідує, що Військова частина НОМЕР_1 частково виконала рішення суду. Проте, вказано, що відповідачем не виконано рішення суду в частині нарахування посадового окладу та окладу за військовим званням, які відповідач перерахував лише до 19.05.2023, а не до 31.12.2023.

Зазначено також, що 02.04.2026 відповідач надав відповідь від 23.03.2026 за №71/15/260 за змістом якої як стверджує позивач з 20.03.2023 до 31.12.2023 відмовляється перераховувати посадовий оклад та оклад за військовим званням.

У цій заяві позивач зазначив, що виконавчий лист пред`явлено до виконання 19.10.2025 та 28.10.2025 відкрито виконавче провадження за АСВП 79459947.

Повертаючи вказану заяву заявнику без розгляду суду першої інстанції покликався на невиконання заявником вимог п. 8 ч. 2 ст. 383 КАС України: оскільки позивач лише обмежився лише твердженням про відкриття виконавчого провадження, однак відсутня інформація про хід виконавчого провадження №79459947.

За наслідками аналізу наведеної норми суд апеляційної інстанції доходить переконання, що звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби.

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що зазначення у заяві номера та дати виконавчого провадження, зазначення дати його відкриття за відсутності поданої постанови про відкриття виконавчого провадження/інших процесуальних документів в рамка примусового виконання, дає можливість суду таку інформацію, що існує на момент подання заяви, вжити процесуальних заходів на її витребування, проте не може бути підставою для повернення заяви без розгляду, оскільки такі дії суду, на переконання суду апеляційної інстанції, є формалізмом та створюють процесуальні перепони щодо виконання судового рішення що набрало законної сили, та порушують право на справедливий судовий захист.

Водночас, суд першої інстанції не вказав, яким чином відсутність в заяві ОСОБА_1 більш детальної інформації про примусове виконання рішення суду створювала перешкоди чи труднощі для розгляду поданої заяви по суті.

Також суд не позбавлений можливості отримати більш детальну інформацію щодо хронології виконання рішення суду в примусовому порядку під час розгляду заяви позивача в порядку ст.383 КАС України, витребувати відповідні письмові докази від сторін та органу державної виконавчої служби.

Відтак, оскільки подана позивачем у порядку ст.383 КАС України заява відповідає встановленим вимогам (зважаючи на наявність інформації про відкриття виконавчого провадження, яка свідчить про те, що позивач вичерпав всі можливі механізми примусового виконання рішення суду), тому суд першої інстанції прийняв передчасне рішення про повернення заявнику такої заяви.

Приписами ст. 320 КАС України визначені підстави для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, серед яких визначено неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання (п.4 ч.1).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла переконання, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного повернення заяви, поданої в порядку ст.383 КАС України, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

При цьому суд апеляційної інстанції не надає оцінку будь-яким іншим обставинам, окрім вищенаведених, зокрема, щодо виконання чи невиконання рішення суду від 31.10.2024 у цій справі, яке набрало законної сили, адже оцінка таким надаватиметься таким судом першої інстанції.

З огляду на викладене, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 312, 320, 321, 325, 328, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року з питань визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі №380/12974/24, скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В задоволенні інших вимог апеляційної скарги – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар