Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №260/4027/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/4027/25 пров. № А/857/18606/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Мандзія О.П.,

Суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 260/4027/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

суддя у І інстанції – Іванчулинець Д.В.

дата ухвалення рішення – 23.02.2026,

місце ухвалення рішення - м. Ужгород,

дата складення повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (далі – відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду Закарпатській області (далі – відповідач 2), у якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 22 квітня 2025 року № 921150802936;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи в колгоспі «Дружба», зазначений в трудовій книжці від 04 листопада 1981 року, а саме: з 06 квітня 1987 року по 15 серпня 1995 року;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з дня подання заяви, а саме 25 березня 2025 року.

У обґрунтування позову зазначено, що відповідач відмовив у переведенні на пенсію за віком, оскільки час роботи позивача в колгоспі обліковувався у грошовій формі, а не у вигляді трудоднів. Однак, позивач вважає, що ця обставина не може бути причиною для зарахування позивачу до страхового стажу спірного періоду роботи.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 260/4027/25 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 22 квітня 2025 року № 921150802936.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи в колгоспі «Дружба», з 06 квітня 1987 року по 15 серпня 1995 року та здійснити переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з дня подання заяви, а саме 25 березня 2025 року.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, оскільки вважає, що вказане судове рішення прийняте з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що при проведенні перерахунку пенсії не враховано до стажу період роботи з 06.04.1987 по 31.12.1990 в колгоспі «Дружба», оскільки облік відпрацьованого робочого часу за період роботи в колгоспі «Дружба» вівся в грошових одиницях, що не передбачено законодавством.

Відповідач просив скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у цій справі та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами, що 25 березня 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком.

Заява позивача за принципом екстериторіальності передана на розгляд Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 22 квітня 2025 року № 921150802936 йому відмовлено у переведенні у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. До страхового стажу було зараховано лише 17 років 8 місяців, при цьому період роботи в колгоспі «Дружба» з 06 квітня 1987 року по 31 грудня 1990 року не враховано з підстав ведення обліку робочого часу в грошових одиницях.

Не погодившись із цим рішенням позивач подав до суду позовну заяву.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не може бути позбавлений свого права щодо включення спірних періодів роботи в страховий стаж при призначення пенсії за віком, у зв`язку з неможливістю пенсійного органу встановити відповідний стаж за наявності оригіналів трудової книжки, яка є основним документом необхідним для його підтвердження.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів керується таким.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV).

При цьому, відповідно до частини 4 статті 24 цього Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Закону постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

У пунктах 1 та 2 Порядку зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Разом з тим, у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (пункт 2 Порядку №637).

Крім того, відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок.

З системного аналізу наведених норм слідує, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені або зазначені неточні відомості про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.

Тобто надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 56 Закону № 1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин.

Апеляційний суд встановив, що у трудовій книжці від 04.11.1981 року зазначено, що позивач працював в колгоспі «Дружба» у період з 06.04.1987 року по 15 серпня 1995 року та з 15 липня 1999 року по 26 лютого 2000 року.

Відповідач не зарахував позивачу період його роботи в колгоспі «Дружба» з 06.04.1987 по 31.12.1990, оскільки облік робочого часу вівся в грошових одиниця, а не трудоднях.

У довідці № 7/4 від 15.03.2023 року, що видана дирекцією СТОВ «Дружба» с. Стеблівка Хустського району Закарпатської області зазначено, що в бувшому колгоспі «Дружба» виробіток мінімуму був встановлений в рублях, а саме: з 1966 р. по 1974 роки - встановлений мінімум 120 крб. за рік, з 1975 по 1990 роки встановлений мінімум 250 крб. з 1991 по 26.02.2000 р. встановлений мінімум 120 л/днів за рік.

Із довідки № 15 від 11.03.2010 видно, що позивач відпрацював встановлену норму в грошових одиниця та встановлену норму трудоднів.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд вважає, що на позивача не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у первинних документах по обліку трудового стажу, робочого часу та нарахуванню заробітної плати, а також відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 21.02.2018 року у справі №687/975/17, від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 11.05.2022 у справі 120/1089/19-а.

Тому апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції в тому, що позивач має право на зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 22 квітня 2025 року № 921150802936, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 26 Закону 1058-IV, починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року не менше 21 року.

Враховуючи стаж, який не зарахував відповідач, позивач матиме необхідний страховий стаж для призначення пенсі за віком.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Задоволення позову шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи в колгоспі «Дружба», з 06 квітня 1987 року по 15 серпня 1995 року та переведення позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком з дня подання заяви, а саме 25 березня 2025 року є ефективним способом захисту порушеного права.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі № 260/4027/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар