Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №380/16317/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/16317/25 пров. № А/857/18011/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Мандзія О.П.,

Суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі № 380/16317/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

суддя у І інстанції – Потабенко В.А.

дата ухвалення рішення - 19.02.2026,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складення повного тексту рішення – не визначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), у якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії № 164150005246 від 10.07.2025;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу періоди навчання з 01.09.1982 по 16.06.1990 та призначити пенсію за віком з 1 липня 2025 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03.07.2025 звернувся відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, згідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003. Відповідач відмовив в призначенні пенсії за віком, відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» через відсутність необхідного страхового стажу 32 роки. До страхового стажу не зарахований період навчання з 01.09.1982 по 16.06.1990, оскільки він співпадає з проходження військової служби. Позивач вважає, що це рішення є протиправним, оскільки період навчання зараховується до трудового стажу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі № 380/16317/25 позов задоволено у повному обсязі.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 164150005246 від 10.07.2025 про відмову у призначені пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1982 по 16.06.1990.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.07.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти за наслідками її розгляду мотивоване рішення, з урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 гривень 20 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, оскільки вважає, що вказане судове рішення прийняте з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що позивач не весь спірний період проходив навчання, оскільки з 27.11.1983 по 13.12.1986 проходив військову службу. Тому Весь спірний період з 01.09.1982 по 16.06.1990 неможливо зарахувати до страхового стажу, як період навчання.

Відповідач просив скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у цій справі та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Згідно з ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається у порядку письмового провадження.

У ч. 1 ст. 308 КАС України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами, що 03.07.2025 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Полтавській області із заявою про призначення пенсії за віком згідно з ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зазначена заява за принципом екстериторіальності передана до ГУ ПФУ у Львівській області.

За результатами розгляду заяви позивача про призначення пенсії за віком відповідач прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії № 164150005246 від 10.07.2025.

У рішенні відповідач зазначив, що до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1982 по 16.06.1990, оскільки цей період співпадає з періодом проходження військової служби.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів керується таким.

Відповідно до преамбули Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Статтею 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 8 Закону №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в ст. 24 Закону № 1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативі незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з ч. 3 ст. 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Частина 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» прямо визначає, що час проходження військової служби зараховується громадянам України до їхнього страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частина 3 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» чітко регламентує, що страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Крім цього, апеляційний суд зауважує, що на момент навчання позивача та проходження військової служби діяв Закон СРСР «Про загальний військовий обов`язок» стаття 24 якого зобов`язувала керівників навчальних закладів звільнити призовників від навчання на час необхідний для призову.

Статтею 43 цього Закону було визначено, що особи звільнені з військової служби зберігають право на продовження навчання в тому закладі та на тому курсі з якого вони були призвані на військову службу.

Дійсний Закон України «Про вищу освіту» передбачає право здобувача вищої освіти на перерву у навчанні у зв`язку з обставинами, які унеможливлюють виконання освітньої (наукової) програми (за станом здоров`я, призовом на строкову військову службу у разі втрати права на відстрочку від неї, сімейними обставинами тощо).

Проаналізувавши наведені вище норми права, апеляційний суд дійшов висновку, що особам, які в період навчання призвані та проходять військову службу надається перерва у навчанні.

Зважаючи на те, що страховий стаж зараховується в ординарному розмірі, то у спірному випадку окремо до страхового стажу необхідно зарахувати період навчання з 01.09.1982 по 28.11.1983 та з 14.12.1986 по 16.07.1990.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії № 164150005246 від 10.07.2025 необхідно скасувати.

При цьому інші позовні вимоги необхідно задовольнити шляхом:

зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1982 по 28.11.1983 та з 14.12.1986 по 16.07.1990;

зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.07.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти за наслідками її розгляду мотивоване рішення, з урахуванням висновків суду у цій справі.

Відповідно до частини 1 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов до переконання в тому, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з порушенням норм матеріального права, тому рішення суду необхідно скасувати та прийняти постанову про часткове задоволення позову.

Апеляційну скаргу, на думку апеляційного суду, необхідно задовольнити частково.

Що стосується розподілу судового збору, то апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Апеляційний суд встановив, що позивач за подання позову сплатив 1211,20 грн.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 1211,20 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі № 380/16317/25 скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії № 164150005246 від 10.07.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 01.09.1982 по 28.11.1983 та з 14.12.1986 по 16.07.1990.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.07.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти за наслідками її розгляду мотивоване рішення, з урахуванням висновків суду у цій справі

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211 гривень 20 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар