Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №500/6060/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/6060/25 пров. № А/857/18501/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Мандзія О.П.,

Суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у справі № 500/6060/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення,-

суддя у І інстанції – Подлісна І.М.

дата ухвалення рішення – 25.02.2026,

місце ухвалення рішення - м.Тернопіль,

дата складення повного тексту рішення – 25.02.2026,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (далі - відповідач), у якому позивачка просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 23.06.2025 №262240032656 про відмову в призначенні пенсії за віком;

зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії від 16.06.2025 та зарахувати до страхового стажу періоди роботи відповідно до трудової книжки № НОМЕР_1 .

У обґрунтування позову позивачка зазначила, що відповідач протиправно відмовив їй у призначенні пенсії за віком через те, що транскрипція її прізвища у трудовій книжці російською мовою не відповідач аналогічному запису у трудовій книжці. Позивачка вважає, що трудова книжка № НОМЕР_1 належить їй, а вказані недоліки не можуть впливати на право позивачки на пенсійне забезпечення.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у справі № 500/6060/25 позов задоволено.

Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 23.06.2025 року № 262240032656, яке полягає у відмові призначити пенсію за віком ОСОБА_1 , у зв`язку з незарахуванням до страхового стажу періодів роботи відповідно до трудової книжки № НОМЕР_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.06.2025про призначення пенсії, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи відповідно до трудової книжки № НОМЕР_1 .

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області сплачений судовий збір в сумі 1211 грн 20 копійок.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, оскільки вважає, що вказане судове рішення прийняте з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що у позивачки відсутній страховий стаж тривалістю 32 роки для призначення пенсії за віком. Позивачці до страхового стажу не зараховані періоди роботи вказані у трудовій книжці НОМЕР_1 від 29.09.1983, оскільки запис прізвища (російською мовою) у трудовій книжці не відповідає запису у паспорті громадянина України. Крім того, відповідач зазначив, що за період роботи з 23.03.2001 по 17.03.2002 відсутні дані про сплату на користь позивачки страхових внесків.

Відповідач просив скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у цій справі та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивачка правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Відповідно ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами, що 23.06.2025 позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Для розгляду заяви позивачки, за принципом екстериторіальності, визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

За результатами розгляду заяви Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області прийняло рішення № 262240032656 від 23.06.2025 про відмову у призначенні пенсії.

Це рішення відповідач аргументував тим, що у позивачки відсутній необхідний страховий стає для призначення пенсії за віком, оскільки до страхового стажу не зараховано період роботи зазначені в трудовій книжці НОМЕР_1 від 29.09.1983, оскільки на першій сторінці трудової книжки зазначено прізвище « ОСОБА_2 » (російською мовою) не відповідає прізвищу « ОСОБА_3 » (російською мовою) згідно з паспортними даними. В період роботи з 23.03.2001 по 17.03.2002 відсутня інформація про сплату страхових внесків на користь позивачки.

Не погодившись із цим рішенням позивачка звернулася в суд з позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що вказані відповідачем у спірному рішенні недоліки заповнення трудової книжки не впливають на право позивачки на пенсію.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів керується таким.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV) (в редакціях чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

Частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина 2 статті 24 Закону № 1058-IV).

При цьому, відповідно до частини 4 статті 24 цього Закону періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Закону постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки чи відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

У пунктах 1 та 2 Порядку зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Порядок ведення трудових книжок працівників регулює Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників затверджена наказом Міністерства праці № 58 від 29.07.1993.

Відповідно до п.2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується «05.01.1993».

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №58, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Системний аналіз вищезазначених положень дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Як видно з трудової книжки позивачки, прізвище на російській мові вказане - як ОСОБА_2 , а в паспорті прізвище на російській мові вказане - як ОСОБА_3 , без м`якого знаку.

З цього приводу позивачка звернулась до Національної академії наук України Українське бюро лінгвістичних експертиз, щоб отримати експертний висновок.

Відповідно до Експертного висновку № 056/1897-а від 19.09.2025 розбіжності між записами прізвища українською мовою виникли внаслідок фіксації його фонетичних варіантів при міжмовному перетворенні, що є типовою девіацією в умовах українсько-російської двомовності.

Одночасно, апеляційний суд звертає увагу на те, що записи в трудовій книжці позивачки робились не нею, тому вона не може нести відповідальність за правильність написання і заповнення трудової книжки.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що відповідач протиправно відмовив позивачці у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивачки, що вказані у трудовій книжці НОМЕР_1 від 29.09.1983.

Отже, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції про задоволення позову.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2026 року у справі № 500/6060/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар