Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №460/5908/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/5908/25 пров. № А/857/17193/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Мандзія О.П.,

Суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 460/5908/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

суддя у І інстанції – Недашківська К,М.

дата ухвалення рішення – 16.02.2026,

місце ухвалення рішення - м. Рівне,

дата складення повного тексту рішення – 16.02.2026,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області (далі - відповідач), у якому позивачка просить суд:

визнати неправомірною відмову відповідача щодо не зарахування до загального страхового стажу застрахованої особи ОСОБА_1 період роботи з 03.07.2023 року по 30.09.2024;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до загального страхового стажу застрахованої особи ОСОБА_1 період роботи з 03.07.2023 року по 30.09.2024 та внести до картки персоніфікованого обліку інформацію про сплату єдиного соціального внеску з 03.07.2023 по 30.09.2024 включно та зарахувати в відомостях обліку страхового стажу за вказаний період.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач не зарахував позивачці спірний стаж роботи до страхового стажу через несплату страхових внесків роботодавцем. Однак позивачка вважає, що не може нести негативні наслідки у вигляді позбавлення права на належний рівень пенсійного забезпечення через несплату роботодавцем страхових внесків на її користь.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 460/5908/25 позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у незарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи в ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 76)» з 03.07.2023 року по 30.09.2024.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до загального страхового стажу застрахованої особи ОСОБА_1 період роботи з 03.07.2023 року по 30.09.2024.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області внести до картки персоніфікованого обліку ОСОБА_1 , інформацію про сплату єдиного соціального внеску з 03.07.2023 по 30.09.2024 та зарахувати в відомостях обліку страхового стажу вказаний період.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області сплачений судовий збір у сумі 1211 грн 20 коп.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, оскільки вважає, що вказане судове рішення прийняте з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції прийняв невірне рішення, оскільки стаж роботи зараховується до страхового стажу за умови сплати страхових внесків, однак у відповідача відсутня інформація про сплату на користь позивачки страхових внесків за спірний період.

Відповідач просив скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у цій справі та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивачка правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.

Відповідно ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами, що позивачка працювала в ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 76)» по 30.09.2024.

Позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 03.07.2023 року по 30.09.2024 у ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 76)».

Відповідач листом від 05.03.2025 повідомив позивачку про те, що станом на 03.03.2025 від органів Державної фіскальної служби надійшли відомості про нарахування страхувальником ДП «Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№ 76)» заробітної плати ОСОБА_1 за період з липня 2023 року по вересень 2024 року, водночас відомості щодо сплати цим страхувальником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за цей період не надходили.

Вважаючи протиправною відмову відповідача у призначенні пенсії позивачка звернулася до суду з позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач має обов`язок зарахувати позивачці спірний період трудової діяльності до страхового стажу, оскільки позивачка не може бути позбавлена права на пенсійне забезпечення через несплату страхувальником страхових внесків на її користь.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів керується таким.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно зі статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

За приписами ч.ч.1-3 статті 20 Закону № 1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески. Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

У силу приписів частини 1 статті 15 Закону № 1058-IV, платниками страхових внесків до солідарної системи є, зокрема, страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 статті 14 Закону № 1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є, зокрема, роботодавці.

За приписами частини 6 статті 20 Закону №1058-IV, страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до положень статті 106 Закону № 1058-IV, відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.

Отже, обов`язок щодо сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника - роботодавця, оскільки він здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи - працівника.

Застрахована особа не повинна відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства за страховими внесками не може бути підставою для незарахування до страхового стажу такої особи періодів її роботи.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, від 20.03.2019 у справі №688/947/17, від 30.09.2019 у справі №414/736/17, від 23.07.2019 у справі №617/927/17.

Таким чином, усі місяці роботи, в тому числі, за які підприємство-страхувальник нарахувало застрахованій особі-працівнику заробітну плату та нараховувало відповідні страхові внески з неї, повинні зараховуватися до страхового стажу цієї застрахованої особи-працівника незалежно від того, чи сплатило фактично підприємство-страхувальник ці страхові внески чи ні або незалежно від того, чи обліковуються вказані страхові внески відповідачем у реєстрі застрахованих осіб.

Судом встановлено, що ДП "Підприємство ДКВС України (№ 76)" з липня 2023 року до вересень 2024 року нараховувало працівникам, зокрема позивачці, заробітну плату та суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Сплата нарахованих сум єдиного внеску за вказаний період підтверджується долученими до справи копіями платіжних інструкцій та відомостями про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам.

Враховуючи наведені норми та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивачці періоду її роботи в ДП "Підприємство ДКВС України (№ 76)" з липня 2023 року до вересень 2024 року, діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, що визначені чинним законодавством, а отже протиправно.

Тому, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 460/5908/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар