Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №140/11966/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/11966/25 пров. № А/857/15905/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Мандзія О.П.,

Суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі № 140/11966/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

суддя у І інстанції – Димарчук Т.М.

дата ухвалення рішення – 18.02.2026,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складення повного тексту рішення – не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – відповідач 2), у якому позивач просить суд:

1) визнати протиправним та частково скасувати рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області № 032150006013 від 27.08.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «а» ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення з урахуванням п. 2-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону У країни Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за Списками професій і посад, що затверджені Постановою КМУ № 583 від 12.10.1992 та не зарахування:

- до пільгового стажу періодів роботи:

з 06.02.1990 по 30.06.2007 - помічником машиніста тепловозу транспортного цеху на Володимир-Волинському цукровому заводі (ВАТ Володимир-Волинський цукровий завод);

з 10.10.2007 по 13.10.2009 - помічником машиніста тепловозу залізнично-транспортного цеху;

з 01.04.2010 по 30.09.2010 - машиністом тепловозу МЗТЦ;

- до загального страхового стажу періоди перебування у Володимир-Волинському МТЦЗ на обліку та отримання допомоги по безробіттю: з 21.06.2007 по 26.08.2007; з 10.09.2007 по 26.09.2007; з 12.10.2010 по 25.04.2011;

2) зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зарахувати до пільгового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту а ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення з урахуванням п. 2-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за Списками професій і посад, що затверджені Постановою КМУ № 583 від 12.10.1992 періоди роботи:

з 06.02.1990 по 30.06.2007 - помічником машиніста тепловозу транспортного цеху на Володимир-Волинському цукровому заводі (ВАТ Володимир-Волинський цукровий завод);

з 10.10.2007 по 13.10.2009 - помічником машиніста тепловозу залізнично-транспортного цеху;

з 01.04.2010 по 30.09.2010 - машиністом тепловозу МЗТЦ;

- до загального страхового стажу періоди перебування у Володимир-Волинському МТЦЗ на обліку та отримання допомоги по безробіттю: з 21.06.2007 по 26.08.2007; з 10.09.2007 по 26.09.2007; з 12.10.2010 по 25.04.2011;

3) зобов`язати ГУ ПФУ у Волинській області призначити і виплачувати пільгову пенсію згідно з пунктом «а» ст. 55 Закону України Про пенсійне забезпечення з урахуванням п. 2-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за Списками професій і посад, що затверджені Постановою КМУ № 583 від 12.10.1992, зайнятість яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах з 19.08.2025.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач не зарахував позивачу до пільгового стажу спірний період роботи, оскільки позивач не подав уточнюючих довідок про характер роботи за цей період. Однак, відповідач вважає, що записи про цей період роботи позивач є у трудовій книжці і не виникає потреби надання уточнюючих довідок.

Крім того, відповідач не зарахував до загального страхового стажу період отримання допомоги по безробіттю, оскільки записи про цей період мають певні недоліки. Однак позивач вважає, що не може нести відповідальність за дії осіб на яких законодавством покладений обов`язок щодо заповнення трудової книжки і таким чином бути позбавленим права на пенсію.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі № 140/11966/25 позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 032150006013 від 27.08.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди отримання допомоги по безробіттю з 21.06.2007 по 26.08.2007, з 10.09.2007 по 26.09.2007, з 12.10.2010 по 25.04.2011 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.08.2025 про призначення пенсії за вислугу років з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області судові витрати у розмірі 605,60 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач 1 звернувся з апеляційною скаргою, оскільки вважає, що вказане судове рішення прийняте з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що до заяви про призначення пенсії позивач не надав належних доказів, які підтверджують зайнятість на посадах/роботах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років на пільгових умовах в період з 06.02.1990 по 30.06.2007, з 10.10.2007 по 13.10.2009 та з 01.04.2010 по 30.09.2010.

До страхового стажу не зараховано періоди отримання допомоги по безробіттю: з 21.06.2007 по 26.08.2007, оскільки запис про припинення не засвідчено підписом відповідальної особи та печаткою установи; з 10.09.2007 по 26.09.2007, оскільки, відсутні номер і дата наказу про продовження виплати, чим порушено п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58.

Тому відповідача 1 вважає, що рішення про відмову в призначенні пенсії прийняте на підставі, в порядку та спосіб передбачений чинним законодавством.

Відповідач просив скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у цій справі та постановити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами, що позивач 19.08.2025 звернувся до ГУ ПФУ України у Волинській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Вказана заява за принципом екстериторіальності передана на розгляд до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області.

27.08.2025 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийняло рішення № 032150006013, яким відмовило позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку з відсутністю належно підтвердженого пільгового стажу роботи позивача не менше 12 років 06 місяців.

У рішенні зазначено, що згідно наданих документів страховий стаж позивача становить - 37 років 08 місяців 12 днів. Вік заявника на дату звернення становить 55 років 11 місяців 28 днів.

До заяви позивач не надав документи відповідно до п. 20 Порядку № 637.

Архівний витяг (довідка) Трудового архіву виконавчого комітету Володимирської міської ради від 10.06.2024 № 269/24 не відповідає додатку № 5 Порядку № 637.

До страхового стажу не зараховано періоди отримання допомоги по безробіттю:

з 21.06.2007 по 26.08.2007, так як запис про припинення не засвідчено підписом відповідальної особи та печаткою установи;

з 10.09.2007 по 26.09.2007, оскільки, відсутні номер і дата наказу про продовження виплати.

Не погодившись із цим рішенням відповідача 1, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що записами в трудовій книжці підтверджено спірний пільговий період роботи позивача. Також суд зробив висновок, що недоліки заповнення трудової книжки в частині записів про період отримання позивачем допомоги по безробіттю не можуть бути перешкодою у реалізації позивачем права на належний рівень пенсійного забезпечення.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів керується таким.

Пунктом "а" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (зі змінами) було передбачено окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років з дотриманням певних умов, зокрема робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи:

для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі;

для жінок - не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначеній роботі.

Сторони не заперечують, що станом на момент звернення з заявою про призначення пенсії за вислугу років позивач досяг віку 55 років.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 583 "Про затвердження нормативних актів з питань пенсійного забезпечення" затверджено, зокрема, Список професій і посад робітників локомотивних бригад і окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та в метрополітенах і користуються правом на пенсію за вислугу років, до якого включено наступні професії та посади: бригадири магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій та штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів; електромонтери і електромеханіки контактної мережі магістральних залізниць; кондуктори вантажних поїздів; кочегари паровозів і парових кранів на залізничному ходу; майстри (шляхові, мостові, тунельні) магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів; машиністи автомотрис і мотовозів; машиністи і помічники машиністів паровозів і парових кранів на залізничному ходу; машиністи і помічники машиністів тепловозів; машиністи і помічники машиністів електровозів; машиністи і помічники машиністів дизель-поїздів; машиністи і помічники машиністів електропоїздів (секцій); машиністи-інструктори локомотивних бригад; механіки рефрижераторних поїздів (секцій); монтери колії магістральних залізниць, зайняті на поточному утриманні, ремонті колій і штучних споруд на дільницях з інтенсивним рухом поїздів; оглядачі вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу; оглядачі-ремонтники вагонів магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу; поїзні диспетчери і старші поїзні диспетчери; регулювальники швидкості руху вагонів; ремонтники штучних споруд магістральних залізниць на дільницях з інтенсивним рухом поїздів; складачі поїздів; слюсарі по ремонту рухомого складу магістральних залізниць, зайняті на пунктах технічного (технічного і комерційного) обслуговування вагонів станцій позакласних, 1 та 2 класу; чергові по станціях позакласних і 1 класу, зайняті прийманням відправленням і пропусканням поїздів на дільницях магістральних залізниць з особливо інтенсивним рухом; чергові та оператори сортувальних гірок на станціях позакласних і 1 класу.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічне положення міститься також і в статті 48 Кодексу законів про працю України, згідно з якою трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (стаття 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993, передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

Суд зазначає, що норми пункту 3 Порядку передбачають обов`язковість витребування уточнюючих довідок для підтвердження трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, в той час як у трудовій книжці позивача містяться записи про роботу позивача у спірні періоди та наявні дані про його посаду та зазначені реквізити документів, на підставі яких такі відомості внесені, відтак суд зазначає, що в даному випадку неврахування відповідачем-1 вказаних періодів до пільгового стажу (спеціального) роботи позивача є необґрунтованими.

Разом з тим у трудовій книжці від 20.07.1987 є записи про роботу позивача:

з 06.02.1990 по 04.04.1993 помічником машиніста тепловозу транспортного цеху Володимир-Волинського цукрового заводу (в подальшому перейменований на ВАТ «Володимирцукор») (наказ №20о/с від 05.02.1990);

з 05.04.1993 по 13.11.1994 машиністом тепловоза залізнично-транспортного цеху (наказ №35к від 05.04.1993);

з 14.11.1994 по 03.03.1997 помічником машиніста тепловоза залізнично-транспортного цеху (наказ №140к від 14.11.1993);

з 19.08.1998 по 02.03.1999 машиністом тепловоза залізничного транспорту (наказ №73к від 19.08.1998);

з 01.10.1999 по 26.12.1999 машиністом тепловоза залізничного транспорту (наказ №75к від 01.10.1999);

з 09.09.2000 по 01.12.2000 машиністом тепловоза залізничного транспорту (наказ №73к від 19.08.1998);

з 26.09.2001 по 13.06.2007 машиністом тепловоза залізничного транспорту (наказ №73к від 19.08.1998);

з 08.10.2007 по 13.10.2009 машиністом тепловоза залізнично-транспортного цеху ВАТ «Володимирцукор» (наказ №70к від 09.10.2007);

з 01.04.2010 по 01.10.2010 машиністом тепловоза залізничного транспорту ВАТ «Володимирцукор» (наказ №22к від 01.04.2010);

З вищенаведеного слідує, що позивач у вищевказані періоди працював на ВАТ «Володимирцукор» помічником машиніста тепловозу та машиністом тепловозу. Записи у трудовій книжці не містять неточностей чи виправлень, завірені печатками та підписами відповідальної особи.

Апеляційний суд вважає, що відповідач безпідставно посилався на неподання позивачем документів передбачених пункту 20 Порядку № 637, оскільки стаж позивача за цей період роботи підтверджений записами у трудовій книжці, які не мають недоліків.

Щ стосується не зарахування до страхового стажу періодів отримання позивачем допомоги по безробіттю, то апеляційний суд звертає увагу на наступне.

Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Згідно з пунктом 1.1. цієї Інструкції, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції).

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).

Таким чином, здійснення записів у трудовій книжці власником або уповноваженим ним органом покладено на останніх, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.

Отже, формальні неточності у документах, в тому числі у довідках, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку № 22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.

Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.

Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу.

Неможливість (або небажання) пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Суд зазначає, що у зв`язку з тим, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, неточності у заповненні трудової книжки або довідці не можуть бути підставою для виключення періодів отримання допомоги по безробіттю згідно з записами трудової книжки від 20.07.1987, зокрема:

з 21.06.2007 по 26.08.2007, через те, що запис про припинення не засвідчено підписом відповідальної особи та печаткою установи;

з 10.09.2007 по 26.09.2007, через те, що відсутні номер і дата наказу про продовження виплати.

З огляду на встановлені обставини рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №032150006013 від 27.08.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Таким чином, у випадку, коли законом встановлені повноваження суб`єкта владних повноважень в імперативній формі, суд зобов`язує його прийняти конкретне рішення чи вчинити конкретну дію. Натомість, у випадку, коли суб`єкт наділений певними дискреційними повноваженнями, суд повинен вказати на виявлені порушення при здійсненні таких повноважень та зазначити норму закону, яку суб`єкт владних повноважень (відповідач) повинен застосувати при вчиненні дій (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. При цьому, суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення) з урахуванням встановлених судом обставин.

Тому, зважаючи на ці міркування, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно задовольнив позов, шляхом скасування спірно рішення відповідача, зарахування спірного стажу та призначення пенсії.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2026 року у справі № 140/11966/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар