Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №500/7410/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/7410/25 пров. № А/857/17477/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мандзія О.П.,

суддів Гулима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської міської ради на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року про закриття провадження у справі №500/7410/25 за адміністративним позовом Тернопільської міської ради до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И В:

Тернопільська міська рада (далі – апелянт, позивач) звернулася до тернопільського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області (далі - відповідач), в якій просила: визнати дії спеціаліста Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області щодо формування висновку (довідки) за результатами перевірки закупівлі здійсненої Тернопільською міською радою, ідентифікатори закупівлі UA-2022-11-15-007810-а та UA-2022-11-23-006621-а, в ході якої встановлено недотримання п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» протиправними.

Ухвалою від 31.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 05.01.2026 у задоволенні заяви про забезпечення доказів – відмовлено.

Ухвалою від 08.01.2026 в задоволенні клопотання представника позивача від 06.01.2026 про витребування доказів – відмовлено.

Ухвалою від 08.01.2026 заяву про збільшення розміру позовних вимог від 07.01.2026 прийнято до розгляду.

У подальшому ухвалено розгляд справи здійснювати за позовними вимогами Тернопільської міської ради до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільської області:

- визнати дії спеціаліста Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільської області щодо формування висновку (довідки) за результатами перевірки закупівлі здійсненої Тернопільською міською радою, ідентифікатори закупівлі UA-2022-11-15-007810-а та UA-2022-11-23-006621-а, в ході якої встановлено недотримання п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» протиправними;

- зобов`язати Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільської області утриматися від вчинення будь-яких дій щодо закупівлі здійсненої Тернопільською міською радою, ідентифікатори закупівлі UA-2022-11-15-007810-а та UA-2022-11-23-006621-а.

Ухвалою від 02.03.2026 закрито провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Тернопільська міська рада оскаржила таку в апеляційному порядку, оскільки вважає таку прийняту з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Тернопільської міської ради 01.07.2024 Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області складено акт ревізії №040820-20/12. За результатами ревізії фінансово-господарської діяльності Тернопільської міської ради, що проводилося ревізійною групою фахівців Управління Східного офісу Держаудитслужби в запорізькій області, видано акт ревізії, у якому чітко описано, що закупівлі з ідентифікаторами UA-2022-11-15-007810-а та UA-2022-11-23-006621-а проведено з дотриманням вимог законодавства і жодних порушень не встановлено.

За результатами залучення слідчим СВ Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області спеціаліста Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області до перевірки закупівлі з ідентифікаторами UA-2022-11-15-007810-а та UA-2022-11-23-006621-а спеціалістом Управління сформований висновок (довідку), якою встановлено недотримання п.2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» принципів закупівлі щодо максимальної економії Тернопільською міською радою, і як наслідок здійснено переплату бюджетних коштів. Дана довідка (висновок) вказує, що посадовими особами Тернопільської міської ради при закупівлі допущено порушення норм закону, що призвело до втрат бюджету на суму понад 16 мільйонів гривень.

Таким чином існують два документи щодо однієї події протилежного змісту.

Тернопільська міська рада звертає увагу на порушення принципу правової визначеності, що проявилося у довільному трактуванні норм, а як наслідок мінливості рішень суб`єкта владних повноважень.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції вибірково та не послідовно підійшов до вивчення заявлених вимог Тернопільської міської ради та здійснив помилкове покликався на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 20.03.2019 у справі №808/3232/17.

Обставини у цій справі та у постанові від 20.03.2019 не є тотожними, а тому її беззастережне застосування є помилковим.

Замовником закупівлі за ідентифікаторами UA-2022-11-15-007810-а та UA-2022-11-23-006621-а, яка була предметом дослідження Управління Східного офісу Держаудитслужби була тернопільська міська рада. Своєю чергою, Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області визначило Тернопільську міську раду як особу, яка допустила порушення, що призвело до втрат бюджету. Працівники Тернопільської міської ради викликаються на допити. Сформований висновок (довідка) Управління західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області має негативні висновки для позивача. Вказане додатково підтверджується листом Слідчого відділу Тернопільського районного управління поліції ГУ НП в Тернопільській області від 17.03.2025 №39701-2025. Слідчий чітко визначає мету залучення спеціаліста відповідача – для участі у перевірці процедури закупівлі, що проводиться Тернопільським районним управлінням поліції ГУ НП в Тернопільській області з метою з`ясування питання щодо розтрати коштів службовими особами Тернопільської міської ради.

Також, з позиції апелянта, має місце вибірковий підхід правоохоронних органів до формування доказової бази, що може свідчити про упередженість, оскільки проігноровано офіційний документ за результатами перевірки фінансово-господарської діяльності позивача та за погодженням з керівництвом Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області залучають до перевірки спеціаліста відповідача, який уже здійснював перевірку закупівель, проведених тернопільською міською радою. Даний спеціаліст описує формальний характер порушень, які не пов`язані із забезпеченням ефективного та прозорого здійснення закупівель чи створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, відсутність будь-яких проявів корупції чи запобіганню розвитку добросовісної конкуренції. Поверхневий підхід до перевірки підтверджується і відсутністю будь-яких доказів, які б підтверджували відповідні порушення.

Наголошено, що у даній справі різні міжрегіональні органи одного і того ж центрального органу виконавчої влади дійшли протилежних висновків щодо одних і тих самих закупівель та договорів.

Дії відповідача мають ознаки непропорційного втручання в діяльність органів місцевого самоврядування.

Також зазначено, що відповідачем не досліджено висновки Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області, що підтверджує формальний підхід та упереджене ставлення.

Апелянт просив скасувати ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 і направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Вказано, що виділення спеціаліста для участі у перевірках, що проводяться правоохоронними органами регламентовано нормами Порядку взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України, затвердженого наказом Головного контрольно-ревізійного управління України, міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України від 19.10.2006 №346/1025/658/53 (далі – Порядок №346). Права та обов`язки посадової особи служби, яка залучається в якості спеціаліста для участі у проведенні слідчої дії визначаються Кримінальним процесуальним кодексом України (далі – КПК України). Норми вказаного порядку №346 застосовуються в частині, що не суперечить нормам КПК України. зазначено, що під час проведення слідчих дій слідчий, прокурор наділені дискреційним правом щодо залучення спеціаліста, який з цього моменту є учасником кримінального провадження, правовий статус якого визначено п.25 ч. 1 ст. 3 КПК України.

Письмовими доказами підтверджується факт залучення спеціаліста відповідача з 03.04.2025 терміном 10 робочих днів. Надалі в якості спеціаліста у кримінальному провадження №42023212050000007 від 17.01.2023 з 03.04.2025 терміном 10 робочих днів заступника начальника відділу взаємодії з правоохоронними органами Боросюк Т.Є.

За результатами участі у вказаному кримінальному провадження складено довідку (висновок) від 16.04.2025, яку надалі скеровано ініціатору та долучено до матеріалів кримінального провадження.

Відповідач зазначив, що судом першої інстанції вірно вказано, що Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області жодних заходів фінансового контролю щодо позивача не проводилось, оскільки фактично сама перевірка проводилась слідчим відділом Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, у зв`язку з чим Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» не може бути застосований у спірних правовідносинах.

Також вважає правомірним посилання на висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №808/3230/17, а також висновки Верховного Суду у постанові від 27.02.2018 у справі №826/818/16.

Відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 02.03.2026 у цій справі без змін.

Відповідно до приписів п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України розгляд апеляційної скарги судом апеляційної інстанції здійснюється без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та письмовими доказами, долученими до матеріалів справи встановлено та підтверджується, що листом від 17.03.2025 №39701-2025 Слідчий відділ Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, керуючись ст.ст.40, 71, 93 КПК України, п.3.1 Порядку №346, звернувся до Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області з проханням погодити терміни виділення спеціаліста для участі у кримінальному провадженні за №42023212050000007 від 17.01.2023 щодо проведення перевірки та надання довідки для з`ясування питання щодо підтвердження факту розтрати коштів службовими особами Тернопільської міської ради.

За розглядом вказаного листа, Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області надано відповідь правоохоронному органу листом від 18.03.2025 №131919-17/784-2025, в якому повідомлено, що виділити працівника відповідної кваліфікації для участі, в якості спеціаліста, у кримінальному провадженні за №42023212050000007 від 17.01.2023 по питаннях в межах компетенції органів державного фінансового контролю при наявності відповідних документів буде можливим з 03.04.2025 за окремим зверненням.

Одночасно зазначено, що відповідно до ч. 3 ст. 110 КПК України рішення слідчого, дізнавача, прокурора приймається у формі постанови. Тому, з метою запобігання визнанню судами недопустимим доказом згідно з положенням ст. 87 КПК України довідки (висновку) працівника Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, залученого як спеціаліста, що володіє спеціальними знаннями та навичками, лист-звернення щодо виділення спеціаліста необхідно надіслати з урахуванням вимог частини третьої ст. 110 КПК України та пунктів 1.3, 3.2 Порядку №346, а саме: супровідний лист з постановою.

Керуючись вищевказаними нормами КПК України, Слідчим відділом Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області надано звернення, постанову від 03.04.2025 про залучення спеціаліста по кримінальному провадженні за №42023212050000007 від 17.01.2023 та матеріали вказаного кримінального провадження.

Постановою про залучення спеціаліста від 03.04.2025, винесеної слідчою СВ Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_1 постановлено: залучити у кримінальному провадженні №42023212050000007 від 17.01.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України спеціаліста Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області з 03.04.2025 терміном 10 робочих днів. На вирішення спеціалісту поставити питання: «Чи дотримано вимоги чинного законодавства посадовими особами Тернопільської міської ради під час проведення закупівлі без використання електронної системи згідно договорів та додаткових угод (№249 від 15.11.2022 та №277 від 23.11.2022), а саме дизельні генератори у кількості 63 штуки, поставку яких здійснено ТОВ «Венкон-Інвест». Для дослідження спеціалісту надати копії матеріалів кримінального провадження №42023212050000007 від 17.01.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

За розглядом звернення, Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області прийнято рішення виділити для участі, в якості спеціаліста, у кримінальному провадженні №42023212050000007 від 17.01.2023 з 03.04.2025 терміном на 10 робочих днів заступника начальника відділу взаємодії з правоохоронними органами Боросюк Т.Є., по що повідомлено правоохоронний орган листом від 03.04.2025 №131919-17/899-2025.

Так, згідно постанови слідчого Слідчого відділу Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Овечкіної В.С. від 03.04.2025, заступник начальника відділу взаємодії з правоохоронними органами Боросюк Т.Є. з 03.04.2025 по 16.04.2025 прийняла участь, в якості спеціаліста, у кримінальному провадженні №42023212050000007 від 17.01.2023.

За результатами участі у кримінальному провадженні складено довідку (висновок) від 16.04.2025, яку листом за №131919-17/969-2025 від 16.04.2025 направлено ініціатору, що повністю відповідає вимогам п.3.1 Порядку №346.

Слідчим відділом Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області листом від 16.04.2025 №56731-2025 повідомлено, що довідку (висновок) від 16.04.2025 долучено до матеріалів кримінального провадження №42023212050000007 від 17.01.2023.

Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції керувався тим, що правомірність дій спеціаліста Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області, залученого в якості спеціаліста для проведення перевірки в рамках кримінального провадження, так само як і безпосередньо правомірність чи протиправність такого залучення слідчим відділом Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області підлягає дослідженню у порядку, визначеному Кримінальним процесуальним кодексом України, а отже, компетентним національним судом, до юрисдикції якого належить розгляд таких питань є суд, який спеціалізується на розгляді кримінальних справ.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам в межах апеляційної скарги та відзиву, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України, у Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією та законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає у себе, зокрема таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч. 1 ст. 5 КАС України).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

За нормою п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Суд першої інстанції вірно вказав, що предметом спору у цій справі є правомірність дій спеціаліста Управління Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області щодо формування висновку (довідки) в межах кримінального провадження №42023212050000007 від 17.01.2023, за результатами перевірки закупівлі здійсненої Тернопільською міською радою з питань дотримання законодавства України при закупівлі дизельних генераторів, ідентифікатори закупівлі UA-2022-11-15-007810-а та UA-2022-11-23-006621-a, в ході якої встановлено недотримання п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про публічні закупівлі» протиправними.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 93 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КПК України спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками і може надавати консультації, пояснення, довідки, висновки та інші документи під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

Спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду, а також для надання довідок, висновків та інших документів у випадках, передбачених пунктами 7, 8, 9 частини четвертої цієї статті (ч. 2 ст. 77 КПК України).

При цьому, залучення спеціаліста - це дискреційне право слідчого та/або прокурора, надане їм в межах кримінального провадження, яке направлене на забезпечення ефективного досудового розслідування. Оскарження таких дій за чинним кримінальним процесуальним законодавством не передбачено, оскільки сам факт залучення спеціаліста не породжує жодних правових наслідків для учасників кримінального провадження та інших осіб, щодо яких проводяться відповідні процесуальні дії.

Права та обов`язки посадової особи служби, яка залучається як спеціаліста для участі у проведенні слідчої дії, визначаються КПК України.

Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20.03.2019 у справі 808/3230/17 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.02.2018 у справі №826/818/16.

За таких обставин, оскаржувані позивачем дії відповідача щодо складення висновку (довідки) від 16.04.2025 не створюють безпосередньо для нього будь-яких правових наслідків, а тому ці правовідносини не породжують виникнення публічно-правового спору, який віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що Велика Палати Верховного Суду у справі №808/3230/17 звертала увагу, що визначальним для розуміння спору як адміністративно-правового є не тільки участь суб`єкта владних повноважень, але й характер відповідного спору та його наслідки для суб`єкта спірних правовідносин. Спір набуває ознак публічно-правового за умов здійснення органом публічної влади та/або їх посадовими особами у цих відносинах владних управлінських функцій. Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність суб`єкта владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Суд першої інстанції вірно вказав, про визначене Конституційним Судом України у Рішенні 14.12.2011 у справі №1-29/2011 підґрунтя розмежування публічно-правових спорів між судами адміністративної та кримінальної юрисдикцій. У п. 4.2 цього Рішення Конституційний Суд України дійшов висновку, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі вправі ініціювати їх вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу та самі по собі не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих ст. 6, 13 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis п. 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» , п. 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).

У контексті викладених вище обставин, апеляційний суд зазначає, що дотримання порядку збирання доказів органами досудового розслідування, у тому числі й залучення спеціаліста, є предметом перевірки під час розгляду справи судом у порядку кримінального судочинства. За змістом ст. 86, 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

За таких обставин, прерогатива перевірки дотримання порядку збирання доказів у кримінальному провадженні надана у межах кримінального провадження і регулюється виключно нормами КПК України.

Таким чином, незгода особи із результатами дій залученого слідчим спеціаліста під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження може бути висловлена у цьому провадженні. Вимога про визнання протиправними дій посадової особи Держаудитслужби, що діяла як спеціаліст у кримінальному провадженні, не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Отже, оскільки участь спеціаліста в рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні регулюється вимогами ст. 71 КПК України, враховуючи зазначені вище висновки, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про закриття провадження у справі №500/7410/25.

Відповідно до ч.ч. 1 - 4 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в ухвалі від 02.03.2026 не спростовуються і підстав для її скасування не встановлено.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу тернопільської міської ради слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 238, 241, 243, 308, 312, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу Тернопільської міської ради залишити без задоволення, в ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 02 березня 2026 року про закриття провадження у справі №500/7410/25 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар