Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №140/14813/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/14813/25 пров. № А/857/13920/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Мандзія О.П.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі №140/14813/25 за адміністративним позовом Ганджали Ярослава Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області про визнання протиправними дій,-

суддя у І інстанції – Шепелюк В.Л.,

дата ухвалення рішення – 16.02.2026,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складення повного тексту рішення – не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 як законний представник звернувся в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_1 з позовом до Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (далі - апелянт), Любомльського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області (далі - Любомльський відділ УДМС України у Волинській області) про визнання протиправною відмови Любомльського відділу УДМС України у Волинській області у видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ (Положення №2503-ХІІ), та зобов`язання Любомльський відділ УДМС України у Волинській області оформити та видати паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після досягнення 15-річного віку донькою ОСОБА_1 позивач та його донька звернулися до органу міграційної служби із заявою про оформлення останній паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру. При цьому у заяві зазначалося, що отримання пластикової картки типу ID-1 є правом, а не обов`язком, та форма паспорта у вигляді паспортної книжечки не скасована і є діючою. Проте відповідач відмовив у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.

ОСОБА_2 зауважив, що положення ст. 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» мають імперативний характер щодо обов`язку кожного громадянина України, який досяг чотирнадцятирічного віку, отримати паспорт України. Питання щодо права особи на отримання паспорта України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ у зв`язку із ненаданням згоди на обробку персональних даних було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17. Застосовуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у наведеній справі та Верховного Суду у справі №420/4049/20 щодо видачі неповнолітньому у зв`язку із досягненням чотирнадцятирічного віку паспорта громадянина України у формі книжечки, просила позов задовольнити.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у справі №140/14813/25 позов задоволено. Визнано протиправними дії Любомльського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області щодо відмови в оформленні ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ. Зобов`язано Любомльський відділ Управління Державної міграційної служби України у Волинській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної міграційної служби України у Волинській області на користь ОСОБА_2 судові витрати у сумі 1211,20 грн.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Управління ДМС України у Волинській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення суду першої інстанції таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що право отримати паспорт у формі книжечки наявне у особи, яка досягла саме 16-річного віку та звернулась до уповноваженого органу з заявою, форма якої встановлена додатком 1 до Тимчасового порядку.

У той же час, вказане Положення (постанова Верховної Ради України №2503-ХІІ від 26.06.1992) не регулює питання видачі паспорта у формі книжечки особам, які не досягли 16-річного віку.

Відповідач у відповіді на заяву позивачки вказав зазначені обставини як підставу, яка перешкоджає вирішити питання оформлення паспорта у формі книжечки. Таким чином, відповідач діяв відповідно до чинного законодавства, не вийшовши за межі наданих повноважень.

Також слід звернути увагу на те, що як зазначив Верховний Суд у постанові від 24.09.2020 у справі 340/2618/19, справи про видачу паспорта громадянина України особам, які не досягли 16 - річного віку, не мають ознак типової справи, наведених у постанові ВП ВС від 19.08.2018 року у справі №806/3265/17.

Крім того, позивач не надав суду належних доказів звернення із заявою та переліком документів, визначених п. 1 розділу ІІІ Тимчасового порядку для отримання паспорту у формі книжечки при досягненні особою 16 років.

Апелянт просив скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду у справі №140/14813/25 від 16.02.2026 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому з наданням додаткового обґрунтування, просив апеляційну скаргу відповідача 1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16.02.2026 у цій справі без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скаржника, виходячи із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 (а.с.116).

Листами від 09 серпня 2025 року №0721-281/0721.1-25, від 01.10.2025 №0721-364/0721.1-25 (а.с.17, 22) Любомльський відділ УДМС України у Волинській області на заяву про оформлення паспорта громадянина України ОСОБА_1 виключно у формі паспортної книжечки повідомив, що з прийняттям Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» паспорт громадянина України оформляється територіальними органами та підрозділами ДМС, що забезпечені відповідним обладнанням, громадянам України, починаючи з чотирнадцятирічного віку, тільки у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що чинним законодавством України передбачена можливість видачі паспорта громадянина України у формі книжечки на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, а тому твердження Любомльського відділу УДМС України у Волинській області у листах від 09.08.2025 №0721-281/0721.1-25, від 01.10.2025 №0721-364/0721.1-25 про видачу паспорта громадянина України лише у формі картки є безпідставними.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення взаємопов`язаних позовних вимог у спосіб прийняття рішення про визнання протиправними дій Любомльського відділу УДМС України у Волинській області щодо відмови позивачу в оформленні паспорта громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ та зобов`язання Любомльський відділ УДМС України у Волинській області оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 №2235-III документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон (далі - Положення №2503-XII).

Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення №2503-XII, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.

Таким чином, Положенням №2503-XII, передбачено дві форми паспорта громадянина України, а саме у формі книжечки та у формі картки.

Закон України від 20.11.2012 №5492-VI «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон №5492-VI, зі змінами) визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Частинами 2, 3 ст. 4 Закону №5492-VI встановлено, що визначені цим Законом уповноважені суб`єкти для обліку даних ведуть відомчі інформаційні системи. Порядок ведення Реєстру та взаємодії між уповноваженими суб`єктами встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону №5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних».

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Згідно з підпунктом «а» п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону №5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, серед них - паспорт громадянина України.

Як передбачено ч. 3 ст. 13 Закону №5492-VI, паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний паспорт України, службовий паспорт України, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи без громадянства для виїзду за кордон, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, проїзний документ біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, проїзний документ особи, якій надано додатковий захист, картка мігранта містять безконтактний електронний носій.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 14 Закону №5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.

Аналіз наведених вище правових норм, надає суду апеляційної інстанції підстави для висновку про можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.

Отже, заявник, звернувшись до уповноваженого суб`єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання паспорта громадянина України у формі книжечки.

Аналогічна правова позиція викладена за результатами розгляду зразкової справи у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.09.2018 №806/3265/17 (Пз/9901/2/18).

Щодо покликання апелянта на неможливість видати паспорт у формі книжечки, з огляду на приписи ст. 21 Закону №5492-VI, якими встановлено обов`язок громадянина України, який досяг чотирнадцятирічного віку отримати паспорт громадянина України, а приписами Положення №2503-ХІІ передбачено отримання паспорта з шістнадцятирічного віку, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними, з огляду на таке.

Так, Тимчасовий порядок №456 визначає шістнадцятирічний вік для оформлення та видачі паспорта.

Частинами 2, 3 ст. 7 КАС України передбачено, що суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

З огляду на викладені норми процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що до спірних правовідносин застосуванню підлягає Закон №5492-VI, який має вищу юридичну силу, ніж Положення №2503-ХІІ та Тимчасовий порядок №456.

Вищевказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 18.11.2021 у справі №420/4049/20.

Крім того, приписи Закону №5492-VI є імперативними, оскільки останніми встановлено обов`язок кожного громадянина України, який досяг 14-річного віку отримати паспорт громадянина України.

Також, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону №5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Отже, у разі відсутності у особи паспорта, така особа не має підтвердження громадянства України, що в свою чергу може створювати перешкоди у реалізації сином позивачки його громадянських прав.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у своїх постановах від 21.12.2022 у справі №420/5353/20, від 17.05.2023 у справі №420/12574/21, від 09.11.2023 у справі №380/16510/22, від 20.03.2024 у справі №560/3366/23.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним та достатнім способом захисту порушеного права неповнолітньої ОСОБА_1 буде визнання протиправними дій Любомльського відділу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області щодо відмови у видачі ОСОБА_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ та зобов`язання Любомльський відділ Управління Державної міграційної служби України у Волинській області оформити та видати ОСОБА_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.

Таким чином, апеляційна скарга Управління Державної міграційної служби України у Волинській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року в справі №140/14813/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар