Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №460/9176/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/9176/25 пров. № А/857/10027/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Мандзія О.П.,

Суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі № 460/9176/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

суддя у І інстанції – Максимчук О.О.

дата ухвалення рішення – 13.01.2026,

місце ухвалення рішення - Рівне,

дата складення повного тексту рішення - не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі – відповідач) у якому позивач просить суд:

1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії № 172850018206 від 24.05.2024 року позивачу, в частині відмови в призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 за заявою від 27.06.2023 року у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу в кількості 30 років;

2) зобов`язати відповідача при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 враховувати позивачу загальний стаж роботи при призначені пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 відповідно до пункту «б» частини 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII та повторно розглянути заяву позивача від 27.06.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 у справі № 460/27220/23, відповідач повторно розглянув заяву про призначення пенсії та прийняв рішення, яким відмовив позивачу у призначенні пенсії за списком № 2 відповідно до пункту «б» частини 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, у зв`язку з відсутність необхідного страхового стажу.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі № 460/9176/25 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 24.05.2024 № 172850018206 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.06.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням вимог пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 та прийняти вмотивоване рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області понесені витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, оскільки вважає, що вказане судове рішення прийняте з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що для призначення пенсії відповідно до пункту «б» частини 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» необхідно мати 30 років страхового стажу, водночас, позивачка має лише повних 27 років.

Відповідач просив скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у цій справі та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги з мотивів, які наведені у рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається у порядку письмового провадження.

У ч. 1 ст. 308 КАС України зазначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог відповідача, виходячи із такого.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується письмовими доказами, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 у справі № 460/27220/23, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до спеціального стажу ОСОБА_1 період роботи з 20.03.1989 по 08.08.1989, та з 24.06.1995 по 14.11.1996 та з 15.11.1996 по 31.10.1999 та повторно розглянути заяву від 27.06.2023 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На виконання вказаного рішення суду відповідач повторно розглянув заяву позивача від 27.06.2023 та 24.05.2024 прийняв рішення №172850018206, яким зарахував позивачу вказані у судовому рішенні періоди роботи, однак відмовив позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У рішенні відповідача зазначено, що страховий стаж позивача становить 27 років 10 місяців 22 дні, пільговий стаж за Списком №2 становить 12 років 10 місяців 2 дні. Вік позивача (на дату звернення) становить 55 років 11 місяців 12 днів.

Позивач не погодившись з цим рішенням відповідача звернувся з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу в призначенні дострокової пенсії за Списком № 2, з тих підстав, що у позивача відсутній необхідний страховий стаж, оскільки відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, достатнім для призначення вказаного виду пенсії є наявність у позивача віку 55 років і стажу роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, оскільки на момент прийняття відповідні умови були дотримані.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів керується таким.

3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII, право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість, згідно з пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ стає набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, чоловікам з 25 років до 30 років.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років і 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для чоловіків після досягнення 55 років, за наявності стажу роботи 25 років.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині стажу набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий стаж у 25 років, тоді як другий - у 30 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, апеляційний суд вважає, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Тому відмова управління ПФУ в призначенні пенсії особі, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 55 років, мала страховий стаж роботи 27 років 10 місяців 22 дні, у тому числі на роботах за списком № 2 - 12 років 10 місяців 02 дні, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на відсутність 30-річного стажу, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.

Ураховуючи викладене вище, апеляційний суд дійшов правильного по суті висновку про те, що позивач набув право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ, а отже, позов підлягає задоволенню, а рішення управління ПФУ - скасуванню.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду постанові від 03 листопада 2021 року по зразковій справі № 360/3611/20.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з обраним судом першої інстанції способом захисту порушеного права позивача шляхом, враховуючи встановлені судом у цій справі і описані вище фактичні обставини, відповідні їм правовідносини, застосовані до них судом норми права і висновки Верховного суду про їх застосування, про повне задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 24.05.2024 №172850018206 про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 27.06.2023 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням вимог пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” та рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 та прийняти вмотивоване рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ст.139 КАС України судовий збір розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі № 460/9176/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. П. Мандзій

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар