Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №361/9044/25 — Київський апеляційний суд

справа №361/9044//25 головуючий у суді І інстанції Анікушин В.М.

провадження №33/824/3554/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Процика Дмитра Григоровича на постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, 05 червня 2026 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Процик Д.Г. подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.06.2026 в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції приймаючи рішення по даній справі та притягуючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, не дослідив та залишив поза увагою, що огляд на стан алкогольного сп`яніння водія було проведено з грубими порушеннями вимог ст. 266 КУпАП, Інструкції та Порядку, які регламентують імперативний порядок проведення огляду на стан сп`яніння водіїв транспортних засобів.

У зв`язку із цим вважав, що постанова Броварського міськрайонного суду Київської області від 01.06.2026 підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, згідно якої провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Окрім цього, 15 липня 2026 через систему «Електронний суд» та 17 липня 2026 року через канцелярію суду захисник ОСОБА_1 - адвокат Процик Д.Г. подав доповнення до апеляційної скарги.

Так, захисник зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував усі обставини справи та не дослідив їх в сукупності з іншими доказами зокрема з відеозаписами нагрудних камер працівників поліції, які жодним чином не підтверджують факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом 21.07.2025, саме о 10 год. 10 хв., внаслідок чого прийшов до хибного рішення.

Оскільки дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП і полягають у тому, що він 21.07.2025 о 10 год. 10 хв. керував транспортним засобом, то відповідно до норми ст. 280 КУпАП, при розгляді справи, суд зобов`язаний був з`ясувати: чи було вчинене інкриміноване адміністративне правопорушення, тобто, чи керував ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин вказаних у протоколі.

Захисник стверджує, що матеріали справи та відеозапис прямо спростовують твердження поліції про те, що ОСОБА_1 здійснював рух чи керував транспортним засобом о 10 год. 10 хв., оскільки в цей конкретний час він уже тривалий час стояв на місці та спілкувався з інспекторами.

Окрім цього, суд першої інстанції залишив поза увагою, що складений стосовно ОСОБА_1 протокол про адміністративне правопорушення містить суттєві, неусувні протиріччя із наявним у матеріалах справи відеозаписом (який є ключовим матеріальним доказом) в частині точного часу нібито керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Крім того, суддя місцевого суду прийшов до абсолютно хибного та необґрунтованого висновку про те, що працівник поліції під час спілкування належним чином виявив та зауважував ОСОБА_1 про наявність у нього конкретних ознак алкогольного сп`яніння, які нібито і стали правовою підставою для висунення вимоги про проведення його огляду.

Тобто відповідно до Інструкції, поліцейський має право вимагати проходження огляду виключно за наявності підстав - тобто чітко виявлених, зафіксованих та озвучених особі ознак. Сама лише суб`єктивна думка поліцейського, яка не була висловлена водію під час процедури і не підтверджується відеозаписом, не може бути законною підставою для проведення огляду.

Уразі якщо б ОСОБА_1 дійсно керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, то при складанні протоколу за наявності підстав викладених у ньому, працівник поліції мав відсторонити останнього у порядку та у спосіб передбачений ч.ч. 1, 7 ст. 266 КУпАП, однак працівниками поліції цього зроблено не було, а навпаки дозволенойому керувати автомобілем далі.

Таким чином, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 252 КУпАП не здійснив всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності. Суддя фактично перейняв на себе функцію звинувачення, самостійно "додумавши" та легітимізувавши дії працівників поліції, які належним чином не озвучили та не обґрунтували ОСОБА_1 наявність підстав для його огляду безпосередньо на місці події. Це призвело до винесення незаконної постанови, яка ґрунтується на припущеннях, а не на беззаперечних доказах.

Також, захисних вказує, що суддя місцевого суду розпочав розгляд справи з упередженої думки, що ОСОБА_1 скоїв правопорушення, яке ставиться йому у провину, як наслідок не об`єктивно було з 'ясовано усі обставин даної справи та залишено поза увагою, що огляд на стан алкогольного сп`яніння водія було проведено з грубими порушеннями вимог ст. 266 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 не було запропоновано та забезпечено проведення огляду у закладі охорони здоров`я, і відповідно ОСОБА_1 від такого огляду не відмовлявся, що підтверджується доданим до протоколу відеозаписом боді-камер працівників поліції.

Захисник, акцентував увагу, що ОСОБА_1 дійсно відмовився проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Драгер, що не давало працівникам поліції жодних законних підстав для його притягнення до адміністративної відповідальності зокрема за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а навпаки покладало на них подальший обов`язок на забезпечення ОСОБА_1 проведення такого огляду в закладі охорони здоров`я, однак працівники поліції даної вимоги Закону не виконали та відразу склали протокол, доказами порушень з боку працівників поліції являється долучені до матеріалів справи відеозаписи боді-камер самих же працівників поліції.

У своїй постанові суддя місцевого суду дійшов формального висновку про те, що ОСОБА_1 нібито відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку, посилаючись на «брак часу». Такий висновок суду повністю суперечить наявним у матеріалах справи доказам, а саме - відеозапису з нагрудного відеореєстратора (бодікамери) № 855489.

Вказані у Направленні відомості не є достовірними, оскільки ОСОБА_1 ніхто нікуди не направляв, таких направлень не вручав і до КНП «Броварська БКЛ БРР БМР» його ніхто не доставляв, що підтверджується долученими до протоколу відеозаписами боді-камер працівників поліції.

Отже, наведене у своїй сукупності дає підстави вважати, що суддя місцевого суду прийняв рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, на припущеннях та на викривлених доказах.

У судовому засіданні апелянт та його захисник доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити.

Київська обласна прокуратура про апеляційний розгляд справи повідомлена 13 липня 2026, про що свідчить Звіт про направлення вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, однак позицію щодо справи не висловила.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 липня 2025 року, о 10 годині 10 хвилин, на а/д Н 07 в селі Красилівка Броварського району Київської області ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Hyundai Terracan», н.з. НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів та мови), від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, що зафіксовано на нагрудний відеорєєстратор № 855489. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.

Захист ОСОБА_1 в суді здійснювався адвокатом Проциком Д.Г. Від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, у яких останній вину не визнав, стверджував, що під час оформлення адміністративного матеріалу між ним та працівниками поліції виникла конфліктна ситуація, оскільки вони його занадто довго затримували, а він мав справи, оскільки перебував у короткочасній відпустці, після відмовити продувати прилад його відпустили поліцейські та дозволили їхати далі.

Захисник Процик Д.Г. просив провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 працівниками поліції не зазначалися ознаки сп`яніння, які були б підставою для законної вимоги проходження огляду на стан сп`яніння, що вбачається з відеозапису. Також ОСОБА_1 не було забезпечено поліцейськими проходження огляду у закладі охорони здоров`я і останній від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у закладі охорони здоров`я не відмовлявся, ОСОБА_1 дійсно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, проте відмова пройти такий огляд на місці зупинки не зумовлює складання протоколу про адміністративне правопорушення, а зобов`язує працівників поліції забезпечити проходження відповідного огляду у закладі охорони здоров`я, що не було виконано. Таким чином, відомості, зазначені у направленні, долученому до матеріалів справи, є недостовірними, такий доказ не можливо вважати належним та допустимим, також у направленні відсутні відомості щодо відмови ОСОБА_1 проходити огляд саме у КНП «Броварська БКЛ БРР БМР».

Суд першої інстанції дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, незважаючи на не визнання останнім вини, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 398018 від 21.07.2025, направленням до закладу охорони здоров`я та актом огляду, згідно з яким ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп`яніння і від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився, відеозаписом обставин оформлення адміністративного матеріалу, з якого вбачається, що ОСОБА_1 на пропозицію працівника поліції пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, відмовився проходити такий огляд, посилаючись на брак часу.

Суд першої інстанції визнав зазначені докази належними та допустимими, оскільки вони зібрані з дотриманням вимог статті 266 КУпАП, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України № 1413/27858 від 11 листопада 2015 року, направлення та акт огляду, долучені до матеріалів справи, відповідають вимогам зазначених вище нормативно-правових актів, містять необхідну інформацію. Думка адвоката про те, що направлення не є належним та допустимим доказом, спростовується обставинами справи, інформація, зазначена у направленні підтверджується сукупністю доказів, долучених до справі, які узгоджуються між собою.

Враховуючи встановлені обставини справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суд, діючи у відповідності до вимог ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об`єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, а його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 в порушенні п.2.5. Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законним і обґрунтованим.

Так, частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Положеннями абзацу п`ятого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII встановлено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Так, відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно п. п. 2, 3 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками наркотичного сп`яніння є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Процедура та порядок огляду на стан сп`яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09 листопада 2015 року №1452/735.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 передбачено наступне.

Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Огляд може також проводитися в спеціально обладнаних пересувних пунктах (автомобілях), що належать закладам охорони здоров`я і відповідають установленим МОЗ вимогам. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. (п. 6, 7).

Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), тестів на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є підтвердження наявності наркотичного засобу або психотропної речовини лабораторним дослідженням (п. 10).

Лікар, що проводив у закладі охорони здоров`я огляд водія транспортного засобу, складає за його результатами висновок за формою, яка затверджується МОЗ. Висновок може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку (п. 13, 14).

Відповідно до п. 9 Розділу ІІ Інструкції, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Разом з цим, з долученого відеозапису вбачається, що водій знаходився поряд з машиною та з водійського сидіння діставав документи. На неодноразову пропозицію поліцейського щодо проходження водієм тесту на алкогольне сп`яніння, у зв`язку з наявними ознаками алкогольного сп`яніння, останній постійно ухилявся від відповіді : «я не буду проходити», «я не бажаю я поспішаю», «в мене немає часу», «я поспішаю».

Крім цього, водієм не заперечувався факт керування транспортним засобом, зокрема це підтверджується розмовою з поліцейським, який сказав «я вас зупинив, зупинив» на що водій зазначив «да, я вам все показав…».

Одже, окільки відеозапис є одним із об`єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, так як на ньому зафіксована подія правопорушення, апеляційний суд оцінює його в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в оскаржуваній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, надані до суду відеозаписи містять необхідні фактичні дані, які підтверджують наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме відмови від проходження огляду на стан алкогольногосп`яніння у встановленому законом порядку.

Посилання захисника на те, що у постанові не вірно зазначений час керування транспортним засобом, апеляційний суд відхиляє, оскільки водій не звинувачується у керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а проміжок часу вчинення адміністративного правопорушення, а саме факту відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння збігається з таймінгом відеозапису наданого поліцейськими, тому не впливає на суть адміністративного правопорушення.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що переглядом справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, і могли стати підставою не виконувати водієм законних вимог поліції про проходження огляду на стан сп`яніння.

Крім того, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не йшов на контакт з поліцейськими, конфліктував, вів себе агресивно, що вказує на те, що останній своїми діями не сприяв можливості поліцейськими виконувати свої посадові обов`язки, а навпаки перешкоджав таким діям. А тому доводи апелянта в частині порушення поліцейськими порядку процедури освідування розцінюються апеляційним судом критично і до уваги не приймаються.

Відтак, переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують обставин вчинення адміністративного правопорушення та висновків суду першої інстанції, а зводяться до суб`єктивного трактування обставин справи.

Таким чином, матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень та протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 повністю відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.

Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.

Оскільки судове рішення, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Процика Дмитра Григоровича - залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 10 серпня 2026 року.

Суддя: Р.В. Березовенко