Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №752/15391/25 — Київський апеляційний суд

справа №752/15391/25

провадження № 22-ц/824/5244/2026

головуючий у суді І інстанції Данілова Т.М.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 18 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-кредо» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-кредо» звернулося у суд з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 1 460 555,42 грн, що складається з трьох відсотків річних у розмірі 310 172,69 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 150 382,73 грн.

В підготовчому судовому засіданні 18 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 подав зустрічну позовну заяву про визнання відсутнім права вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за невиконання зобов`язань за кредитним договором. Просив прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом, поновивши строк на його прийняття, та об`єднати вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 18 листопада 2025 року відмовлено ОСОБА_1 в поновленні строку для подачі його зустрічної позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-кредо» про визнання відсутнім права вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за невиконання зобов`язань за кредитним договором.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-кредо» про визнання відсутнім права вимоги щодо стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат за невиконання зобов`язань за кредитним договором - повернуто заявнику.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 18 листопада 2025 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції абстрактно вказав, що доводи поважності пропуску строку для подання зустрічної позовної заяви не заслуговують на увагу, однак жодної мотивації та причин відхилення таких доводів суд в оскаржуваній ухвалі не вказав. При тому, що, на думку апелянта, відповідач вказав чіткі та переконливі доводи поважності пропуску строку на подання зустрічного позову.

Вказує, що ОСОБА_1 подав відзив у справі, клопотання про витребування та клопотання про зупинення провадження у справі, у зв`язку з тим, що в іншому суді розглядається справа, за результатом вирішення якої буде ухвалено рішення про відсутність у ТОВ «ФК «Інвест-кредо» права на стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Апелянт вважає, що подання ним клопотання про зупинення провадження у справі виключає можливість одночасного подання зустрічного позову. Тому, в даному випадку клопотання про зупинення провадження у справі та зустрічного позову були б взаємовиключними.

Зазначає, що оскільки клопотання відповідача про зупинення провадження було залишено без розгляду, то зникли підстави для кваліфікації дій відповідача по поданню зустрічного позову зловживанням процесуальними правами. Крім того, вважає, що після залишення клопотання про зупинення провадження без розгляду, зникли підстави вважати, що зустрічна позовна заява могла протирічити його іншій заяві, а саме клопотанню про зупинення провадження.

Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові) віднесена до п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 01 липня 2025 року відкрито провадження у справі та встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання відзиву.

Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується самим апелянтом, копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви представник відповідача отримав 05 серпня 2025 року, про що зазначено у відзиві, поданому 21 серпня 2025 року, а також підтверджується матеріалами справи, а саме розпискою про ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 49, том 1).

Отже, встановлений законом строк для пред`явлення зустрічного позову сплив у серпні 2025 року, тоді як зустрічний позов подано лише 18 листопада 2025 року, тобто з істотним пропуском процесуального строку.

Згідно з частиною першою статті 49 ЦПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 49 ЦПК України одним із спеціальних прав відповідача є право подати зустрічний позов.

Зустрічний позов - це позов, який подається відповідачем до позивача у тому самому судовому процесі задля захисту проти первісних позовних вимог.

Метою пред`явлення зустрічного позову є спільний розгляд позовів в інтересах процесуальної економії, а в ряді випадків - уникнення постановлення суперечливих судових рішень.

Згідно з частинами першою та другою статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Відповідно до частини сьомої статті 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (стаття 123 ЦПК України).

Зустрічна позовна заява, яка подається з додержанням загальних правил пред`явлення позову, повинна відповідати вимогам статей 175 і 177 цього Кодексу.

До зустрічної позовної заяви, поданої з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.

Зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи (стаття 194 ЦПК України).

Отже, зустрічна позовна заява, подана до суду поза межами строку для подання відзиву, підлягає поверненню судом заявнику.

Відповідно до частини першої статті 127 ЦПК України суд поновлює пропущений процесуальний строк лише у разі визнання причин його пропуску поважними.

Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку, відповідач зазначав, що ним було подано клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення іншої справи, а тому подання зустрічного позову на той час було недоцільним, оскільки зазначені процесуальні дії, на його думку, є взаємовиключними.

Колегія суддів не може погодитися із зазначеними доводами.

Цивільний процесуальний закон не пов`язує право на пред`явлення зустрічного позову із вирішенням питання щодо зупинення провадження у справі та не передбачає можливості продовження або відкладення строку, визначеного статтею 193 ЦПК України, з підстав подання відповідного клопотання.

Подання відповідачем клопотання про зупинення провадження не позбавляло його права одночасно реалізувати право на пред`явлення зустрічного позову у визначений законом строк. Зустрічний позов і клопотання про зупинення провадження є різними процесуальними засобами захисту прав учасника справи, які регулюють різні процесуальні питання та не виключають можливості їх одночасного використання.

Доводи апеляційної скарги про те, що після залишення клопотання про зупинення провадження без розгляду виникла необхідність подання зустрічного позову, також не свідчать про поважність причин пропуску процесуального строку, оскільки обставини, на яких ґрунтуються вимоги зустрічного позову, були відомі відповідачу ще на момент отримання позовної заяви та не виникли після закінчення строку, встановленого статтею 193 ЦПК України.

Разом з тим колегія суддів бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції лаконічно виклав мотиви відмови у поновленні процесуального строку. Проте сама по собі стислість мотивування не є безумовною підставою для скасування правильного по суті судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 376 ЦПК України Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Оскільки наведені відповідачем обставини об`єктивно не перешкоджали своєчасному пред`явленню зустрічного позову та не можуть бути визнані поважними причинами пропуску процесуального строку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у його поновленні та, відповідно до частини третьої статті 194 ЦПК України, правомірно повернув зустрічну позовну заяву заявнику.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, зводяться до незгоди з процесуальною оцінкою суду та не містять обставин, які б свідчили про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, підстав для її скасування, передбачених статтею 379 ЦПК України, не встановлено.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 18 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба