Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №761/53830/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№22-ц/824/11515/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026року місто Київ

справа № 761/53830/25

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А.

за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 березня 2026року, ухвалене під головуванням судді Мальцева Д.О., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про встановлення факту перебування на утриманнічоловіка, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року заявник ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду міста Києва із заявою, в якій просила:

встановити факт її перебування на утриманні померлого чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В мотивування вимог посилалася на те, що вона з 23 грудня 1972 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказувала, що відповідно до довідки КП «Керуюча компанія з житлового фонду Голосіївського району м. Києва» ЖЕД-102 заявник ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 дійсно проживала разом з чоловіком ОСОБА_3 та вела спільне господарство за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначала, що 29 серпня 2025 року вона звернулась до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві з заявою щодо переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та надала всі необхідні документи.

Листом від 05 вересня 2025 року Головне управління пенсійного фонду України в Закарпатській області відмовило в призначенні пенсії по втраті годувальника, посилаючись на те, що не було надано довідки про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

Вказувала, що ОСОБА_3 був Заслуженим майстром спорту України.

Зазначала, що відповідно до листа Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві від 28 листопада 2025 року ОСОБА_3 перебував на обліку в Головному УПФУ в м. Києві та отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розмір якої на дату смерті складав 12583,49 грн. Розмір пенсії заявника з 01 березня 2024 року складає 4360,58 грн., з 01 березня 2025 року складає 4748,58 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 11 березня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким заяву задовольнити.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що на даний час відсутність факту перебування заявника на утриманні у померлого чоловіка позбавляє права останньої на переведення на пенсію в разі втрати годувальника.

Вказував, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відсутність реєстрації місця проживання чоловіка заявника за місцем проживання його дружини не може бути доказом того, що вони не проживали разом, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що заявник не проживала зі своїм чоловік на час його смерті, якщо такі обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані заявником.

Зазначав, що допомога, яка надавалася заявнику її чоловіком ОСОБА_3 була хоч і не єдиним, проте постійним та основним джерелом засобів до існування. Подружжя проживало разом до моменту смерті чоловіка заявника, а отже ОСОБА_1 перебувала на утриманні свого чоловіка до моменту смерті останнього.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Учасники справив судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Виходячи з положень ст.13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з 23 грудня 1972 року перебувала у зареєстрованому шлюбі.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до паспортних даних ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Також в паспорті є відмітка про зареєстрований шлюб з заявником в 1972 році.

Згідно паспорта громадянина України та довідки КП «Керуюча компанія з житлового фонду Голосіївського району м. Києва» ЖЕД-102 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявник дійсно проживала разом з чоловіком ОСОБА_3 та вела спільне господарство за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується актом сусідів будинку АДРЕСА_3 від 25 серпня 2025 року, згідно якого комісією будинку АДРЕСА_3 була відвідана квартира АДРЕСА_4 на предмет спільного проживання заявника з своїм покійним чоловіком ОСОБА_3 та остання доглядала його до смерті.

29 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві з заявою щодо переведення з пенсії за віком на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та надала всі необхідні документи.

Листом від 05 вересня 2025 року Головне управління пенсійного фонду України в Закарпатській області відмовило в призначенні пенсії по втраті годувальника, посилаючись на те, що не було надано довідки про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника.

ОСОБА_3 був Заслуженим майстром спорту України.

Відповідно до листа Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві від 28 листопада 2025 року ОСОБА_3 перебував на обліку в Головному УПФУ в м. Києві та отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розмір якої на дату смерті складав 12583,49 грн. Розмір пенсії заявника з 01 березня 2024 року складає 4360,58 грн., з 01 березня 2025 року складає 4748,58 грн.

Звертаючись до суду з даною заявою, ОСОБА_1 посилалася на те, що встановлення факту її перебування на утриманні померлого чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 необхідно їй для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України).

Частиною першою статті 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Згідно із частиною першою статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб (постанови Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21 та від 11 вересня 2024 року у справі №335/4669/23).

У п.8 постанови ПленумуВерховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що судам необхідно мати на увазі, щл встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.

Факт перебування фізичної особина утриманні померлого, має значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію стипендію тощо.

Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, окрім допомоги померлого. Якщо крім допомоги,що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то необхідно встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була неодноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу і що померлий виконував обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги необхідно з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі №520/6518/17.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім`ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.

Згідно з частиною 3 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до членів сім`ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника (абзац 2 частини 3 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, тощо визначено Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного Фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок).

Пунктом 2.3. Порядку визначено, що до заяви про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу.

Також надаються, у тому числі документ про перебування членів сім`ї (крім дітей) на утриманні померлого годувальника (пп.9 п.2.3 Порядку).

Відповідно до п.2.11 вказаного Порядку за документ, що засвідчує факт перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, приймаються відомості про місце проживання (разом з годувальником за однією адресою), зазначені у пункті 2.22цього розділу, або документи, видані відповідно до чинного законодавства за місцем проживання особи, зокрема органом місцевого самоврядування, що підтверджують такий факт.

У постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі №210/343/19 (провадження №61-22247св19) та від 31 серпня 2022 року у справі №592/13089/21 (провадження №61-5213св22), колегії суддів дійшли висновку, що сам по собі факт отримання позивачем пенсії, який забезпечував її прожитковий мінімум, не є підставою для відмови у встановленні факту її перебування на утриманні чоловіка, зокрема тому, що розмір щомісячних доходів чоловіка позивача значно перевищував розмір її доходів, а тому допомога чоловіка була постійним і основним джерелом її засобів до існування, оскільки надавалась чоловіком своїй дружині систематично, носила постійний характер та була її основним джерелом до належного існування, що свідчить про перебування позивача на утриманні чоловіка до дня його смерті.

Відсутність реєстрації місця проживання заявника за місцем проживання її чоловіка не може бути доказом того, що вона не проживала з ним, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що заявник не проживала зі своїм чоловіком на час його смерті, якщо такі обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані заявником, та оцінені судом.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

На підставі доказів, які містяться в матеріалах справи встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 23 грудня 1972 року по день смерті останнього ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), заявник та ОСОБА_3 фактично проживали спільно за адресою: АДРЕСА_2 , пенсія чоловіка була для ОСОБА_1 основним та постійним джерелом забезпечення, оскільки її пенсія була у чотири рази меншою та не покривала навіть усіх її базових місячних витрат, а тому остання перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_3 .

Встановлення цього факту має для заявника юридичне значення, так як від цього залежить виникнення, зміна або припинення її майнових прав стосовно переходу з її пенсії на пенсію по втраті годувальника.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник позбавлена можливості реалізувати своє право на отримання пенсії по втраті годувальника в позасудовому порядку, таким чином встановлення факту перебування на утриманні чоловіка до дня його смерті, необхідне заявнику з метою отримання пенсії по втраті годувальника.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що факт перебування заявника на утриманні померлого чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 знайшов своє підтвердження під час розгляду справи.

А відтак суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність вимог ОСОБА_1 , отже рішенняШевченківського районного суду міста Києва від 11 березня 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення заяви ОСОБА_1 про встановлення факту перебування заявника на утриманні чоловіка.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скаргипредставника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 березня 2026 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про встановлення факту перебування на утриманнічоловіка - задовольнити.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 на утриманні чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.

Головуючий:

Судді: