Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №752/15706/25 — Київський апеляційний суд

справа №752/15706/25

провадження № 22-ц/824/2695/2026

головуючий у суді І інстанції Галаган В.І.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 05 вересня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Оксана Валеріївна про зміну черговості на спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Оксана Валеріївна про зміну черговості на спадкування за законом.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05 вересня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Галаган Оксана Валеріївна про зміну черговості на спадкування за законом - повернуто позивачеві.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 05 вересня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що згідно свідоцтва про право власності на житло від 13.11.1998 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та членам її сім`ї: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (копія міститься в матеріалах справи). Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 29.04.2025 року у справі № 755/10970/24 встановлено юридичний факт про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживали однією сім`єю з 19.07.1996 року по час смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3

Вказує, що ОСОБА_1 , будучи спадкоємцем четвертої черги та керуючись вказаними нормами чинного законодавства України, 01.05.2024 року звернулася до приватного нотаріуса за останнім місцем проживання померлої ОСОБА_4 , а саме: до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Галаган Оксани Валеріївни із заявою про прийняття спадщини. На підставі зазначеної заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини, Приватним нотаріусом 01.05.2024 року заведено в Спадковому реєстрі спадкову справу за № 72384332, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 76826418 від 01.05.2024 року (роздруківка міститься в матеріалах справи).

Зазначає, що станом на 18.10.2024 року ОСОБА_1 була єдиним спадкоємцем померлої ОСОБА_4 , що підтверджується довідкою № 112/01-16 від 18.10.2024року щодо заведення спадкової справи та склад спадкоємців, виданою приватним нотаріусом Київського МНО Галаган О.В.

Звертає увагу на те, що у померлої ОСОБА_4 є сестра - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідач, не мешкала разом із спадкодавцем, не брала участі в її утриманні, не забезпечувала догляд та матеріальну допомогу і підтримку. Всі обов`язки щодо фінансового, матеріального забезпечення та моральної підтримки здійснювалися виключно Позивачем.

Станом на 21.02.2025 року, ОСОБА_1 стало відомо від Приватного нотаріуса про те, що нею не подано документів, що є підставою для закликання позивача до спадкування за законом, що підтверджується довідкою № 17/01-16 від 21.02.2025 року щодо заведення спадкової справи та склад спадкоємців, виданою приватним нотаріусом Київського МНО Галаган О.В. Отже, на дату звернення позивача до суду з вказаним позовом, вона втратила право на спадкування, у зв`язку з наявністю спадкоємців за законом попередньої черги, а саме: другої черги.

Враховуючи вищевикладене, на думку апелянта, позивач вчинив всі необхідні дії задля отримання спадщини, що підтверджується матеріалами справи, однак не дивлячись на це подання спадкоємцем за законом попередньої черги (другої) подав заяву на прийняття спадщини, що слугувало підставою для відмови приватним нотаріусом заяви ОСОБА_1 про прийняття спадщини загалом та видачі свідоцтва про право на спадщину зокрема.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги також вказує, що не дивлячись на докази, які містяться в матеріалах справи, Дніпровський районний суд м. Києва постановив 05.09.2025 року оскаржувану ухвалу з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема посилається на те, що в інформаційному листі від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 (на який посилається Дніпровський районний суд м. Києва в оскаржуваній ухвалі) Вищий спеціалізований Суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначивши, що судам слід звертати увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. У разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові, а не для повернення позовної заяви Позивачу.

Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву позивачу, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що звертаючись до суду з позовом про зміну черговості на спадкування за законом, позивачем не здійснено всіх заходів обов`язкового досудового урегулювання спору, за наслідками яких нотаріусом підлягають до вчинення відповідні нотаріальні дії, задля встановлення наявності підстав для видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину або відмови позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину із зазначенням підстав такої відмови.

Так суд першої інстанції вказав, що позивачем не долучено до матеріалів позовної заяви відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав наявності заяви спадкоємця попередньої черги. Тобто, нотаріусом фактично не зобов`язано позивача звернутись до суду з відповідною позовною заявою про зміну черговості на спадкування за законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пункті 6 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно з частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом статей 175, 177, 185 ЦПК України на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі суд перевіряє відповідність позовної заяви встановленим законом процесуальним вимогам та наявність визначених законом підстав для її залишення без руху, повернення чи відмови у відкритті провадження.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не вжив обов`язкових заходів досудового врегулювання спору, оскільки не надав постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 7 частини четвертої статті 185 ЦПК України позовна заява повертається лише у разі, якщо до неї не додано доказів вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадку, коли такі заходи є обов`язковими відповідно до закону.

Разом із тим ані Цивільний кодекс України, ані Закон України «Про нотаріат», ані інший закон не встановлюють обов`язкового досудового порядку врегулювання спору для звернення до суду з позовом про зміну черговості одержання права на спадкування за законом, передбаченого статтею 1259 ЦК України.

Отже, відсутність постанови нотаріуса про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину сама по собі не може бути самостійною процесуальною підставою для повернення позовної заяви на підставі пункту 7 частини четвертої статті 185 ЦПК України.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, позивачем до позовної заяви було додано копії заяви про прийняття спадщини, витягу зі Спадкового реєстру про заведення спадкової справи, довідок приватного нотаріуса щодо складу спадкоємців та перебігу оформлення спадкових прав, на які він посилався як на підтвердження обставин, що стали підставою звернення до суду.

Однак суд першої інстанції, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, фактично надав оцінку достатності наведених позивачем доказів, встановив обставини щодо відсутності підстав для судового захисту, зробив висновок про невжиття позивачем позасудового способу оформлення спадщини та фактично вирішив питання про передчасність заявлених вимог.

Такий підхід суперечить процесуальній природі стадії відкриття провадження у справі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 31 серпня 2023 року у справі № 990/114/23 звернула увагу, що суд першої інстанції при вирішенні питання про відкриття провадження у справі не може надати оцінку достатності або недостатності всіх обставин, наявності або відсутності доказів. Ці всі питання можуть вирішуватись на інших стадіях адміністративного процесу. Такі обставини не можуть виступати підставою для залишення позовної заяви без руху та підставами повернення позовної заяви позивачу.

Натомість із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції фактично встановив відсутність перешкод для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, дійшов висновку про невжиття позивачем можливостей нотаріального оформлення спадщини та визнав недостатніми надані позивачем докази, хоча такі висновки можуть бути зроблені виключно за результатами розгляду справи по суті після дослідження всіх доказів у їх сукупності.

Колегія суддів також враховує, що наведені судом першої інстанції висновки Верховного Суду стосуються оцінки обґрунтованості позовних вимог під час розгляду справ по суті, а не вирішення питання про наявність процесуальних підстав для відкриття провадження.

Таким чином, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції передчасно застосував положення пункту 7 частини четвертої статті 185 ЦПК України та вирішив питання, які можуть бути предметом судового розгляду лише після відкриття провадження у справі.

За правилами пункту 6 частини першої статті 374 та пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, є порушення судом норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Дніпровського районного суду м. Києва підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження та продовження її розгляду по суті.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 379 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 05 вересня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба