Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №760/5679/25 — Київський апеляційний суд

справа №760/5679/25

провадження № 22-ц/824/9184/2026

головуючий у суді І інстанції Українець В.В.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 27 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2025 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Посилався на те, що 11 вересня 2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та комунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1270-6605.

Відповідно до умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб в сумі 11 000 гривень строком кредитування на 300 днів, базовий період 14 днів, знижена процентна ставка 2,5 % в день, стандартна процентна ставка 3 % в день.

Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А1089 для підписання кредитного договору, підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими документами.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було надано відповідачу позику у розмірі 11000 гривень, яка була перерахована 11 вересня 2023 року безготівковим переказом на його рахунок за допомогою системи LiqPay, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк».

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, жодного платежу не сплатив.

Відповідачем прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів, сплаті відсотків за користування кредитом станом на 17 січня 2025 року становить 107940 гривень, з яких:

-11000 гривень - прострочена заборгованість за кредитом;

-96940 гривень - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до відповідача Програми лояльності для споживачів фінансових послуг, а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами у сумі 54230 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості в розмірі 53710 гривень.

Просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 1270-6605 від 11 вересня 2023 року в розмірі 53710 гривень, що складається з:

-11000 гривень - прострочена заборгованість за кредитом;

-42710 гривень - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 27 січня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, офіс 407) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, офіс 407) 11 000 гривень простроченої заборгованості за кредитом, 42 710 гривень заборгованості за нарахованими процентами та 2 422 гривні 40 копійок судового збору.

Не погоджуючись із указаним рішенням представник ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким частково задовольнити позовні вимоги, а саме у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11 000 грн та нарахованих процентів у сумі 3 850 грн.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що апелянт (відповідач у першій інстанції) у даній справ, визнає заборгованість у частині фактично отриманих ним коштів у розмірі 11 000 грн, а також нарахованих процентів у сумі 3 850 грн.

Вважає, що загальний розмір зобов`язань, який визнає апелянт, становить 14 850 грн.

Зазначає, що у відзиві на позовну заяву ним було зазначено, що кошти були отримані для його лікування, на підтвердження наявності розладів здоров`я до відзиву долучив медичну документацію.

28 квітня 2026 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ТОВ «Укр Кредит Фінанс» - Федорової Д.К., відповідно до якого вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін, а подана апеляційна скарга - без задоволення.

У відзиві зазначено, що при заповненні заявки на отримання грошових коштів відповідач сам обрав базовий період, а сааме 14 день, протягом якого він буде сплачувати саме відсоток.

Наголошує на тому, що відповідач взяв на себе зобов`язання та не виконав їх належним чином. Проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства. Відповідач був ознайомлений з усіма умовами договору та погодився з ними.

Таким чином, вважає, що у кредитному договорі № 1270-6605 від 11.09.2023 сторонами було погоджено умови щодо розміру процентів, порядку їх нарахування та строку кредитування і відповідач погодився з такими умовами, шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором А1089.

Зауважує, що з наданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу та залишок нарахованих не погашених відсотків відповідачем.

Крім того, звертає увагу, що відповідно до вищезазначеного розрахунку штраф та комісія стосовно відповідача не нараховувалися.

Зазначає також, що після закінчення строку кредитування нарахування процентів було зупинено, що вбачається з розрахунку заборгованості, а саме у графі «ставка%» з 07.07.2024 року зазначено 0%.

Також повідомляє, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг, а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 54 230 грн за умови погашення решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 53710,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що 11 вересня 2023 року між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем за допомогою веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та комунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1270-6605.

Відповідно до умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, в сумі 11000 гривень, строком кредитування на 300 днів, базовий період 14 днів, знижена процентна ставка 2,5 % в день, стандартна процентна ставка 3 % в день.

Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор А1089 для підписання кредитного договору, підтвердження ознайомлення з Правилами та іншими документами.

На виконання умов кредитного договору ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» було надано відповідачу позику у розмірі 11000 гривень, яка була перерахована 11 вересня 2023 року безготівковим переказом на його рахунок за допомогою системи LiqPay, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 21 січня 2025 року.

З позову вбачається та не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву, що станом на день подачі позову до суду відповідач борг не повернув.

Вбачається, що між позивачем та відповідачем укладено договір позики у формі електронного документу з електронними підписами сторін.

Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до відповідача Програми лояльності для споживачів фінансових послуг, а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами у сумі 54230 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості в розмірі 53710 гривень.

З відзиву на позов відповідача вбачається, що він визнає заявлені вимоги частково, а саме, що відповідно до умов договору він мав повернути такі суми: 11000 гривень - тіло кредиту та 3850 гривень - нараховані відсотки за користування кредитом (за 14 календарних днів з дня укладення договору).

Перевіривши доводи апеляційної скарги встановлено наступне.

Відповідно до п. 4.8. договору базовий період складає 14 календарних днів.

Пунктом 4.12. договору визначено, що строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Надання додаткових грошових коштів позичальнику у рахунок кредиту на підставі додаткової угоди не змінює строк кредитування. Дата повернення (виплати) кредиту 06 липня 2024 року. Строк дії доби, наступної після дати повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Продовження строку кредитування або строку дії договору в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. Подовження строку кредитування є можливим виключно за взаємною згодою сторін в процесі реструктуризації кредитних зобов`язань позичальника.

Згідно з п. 4.14. договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору (за весь строк кредитування) складає 110000 гривень та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом.

Пунктом 8.5. договору встановлено, що у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом на строк понад один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом до настання дати повернення кредиту, що встановлена п. 4.12. цього договору.

З наданого стороною позивача розрахунку заборгованості вбачається, що проценти нараховані до дати повернення кредиту - 06 липня 2024 року, як це передбачено умовами договору.

Крім того, позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до відповідача Програми лояльності для споживачів фінансових послуг, а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами у сумі 54230 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції посилався на те, що розрахунок загальної суми заборгованості відповідача по кредитному договору станом на 17 січня 2025 року наданий суду і відповідає вимогам закону.

Доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем суду не надано. Зокрема, не надано інший розрахунок, який би спростовував нарахування позивача.

Таким чином суд першої інстанції дійшов висновку, що стягненню з відповідача підлягають зазначені суми.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Таким чином, підписавши 11 вересня 2023 року договір № 1270-6605 про надання коштів на умовах споживчого кредиту електронним підписом одноразовим ідентифікатором А1089 ОСОБА_1 добровільно погодився у письмовому вигляді на умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання та відсотки за користування кредитом.

Взяті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором від 11 вересня 2023 року № 1270-6605 ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало своєчасно і належним чином, надававши ОСОБА_1 кредиті кошти в повному обсязі. 11 вересня 2023 року, через систему платежів LIQPAY по платежу № 2364042120, номер договору 1270-6605, номер картки НОМЕР_1 перераховані кошти на суму 11 000 грн. Вказана обставина також підтверджується листом АТ КБ «ПриватБанк» від 21 січня 2025 року.

У свою чергу, взяті на себе зобов`язання ОСОБА_1 належним чином не виконував, обов`язкові щомісячні платежі в рахунок погашення нарахованих процентів своєчасно та у погодженому розмірі не вносив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 не надав ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів на спростування наявності у нього заборгованості за тілом кредиту у розмірі 11 000 грн та належного виконання зобов`язання по сплаті вказаної заборгованості за кредитом.

Вказаний висновок суду відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19, провадження №61-9071св20, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, провадження № 61-20799св19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, провадження № 61-18967св20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20, провадження № 61-2904св21.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 1270-6605 від 11 вересня 2023 року в розмірі 53 710 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 11 000 грн, прострочена заборгованість за нарахованими процентами 42 710 грн.

Із змісту апеляційної скарги вбачається, що сторона відповідача не заперечує факт укладення кредитного договору, а не погоджується з нарахованими позивачем відсотками.

При цьому помилковими є доводи апеляційної скарги про те, що відповідач мав обов`язок сплатити відсотки за користування кредитом лише за 14 днів.

Такі доводи суперечать умовам укладеного між сторонами договору.

Відповідно до п. 1.1. Договору базовий період сплати відсотків - проміжки часу впродовж строку дії Договору, в останні дні яких у позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування кредитом.

Згідно з п. 4.9. Договору сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше визначених графіком платежів (який є Додатком 3 до Договору) дат, які є останніми днями відповідних базових періодів. У разі несплати процентів за користування кредитом не пізніше останнього дня будь-якого базового періоду. Позичальник зобов`язаний починаючи із наступного календарного дня сплачувати проценти за користування кредитом кожного календарного дня строку кредитування до дати погашення простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у повному обсязі. У випадку погашення простроченої заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у повному обсязі в подальшому сплату процентів за користування кредитом позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше останнього дня кожного базового періоду із урахуванням положень п. 4.8. цього Договору. Проценти за користування кредитом вважаються сплаченими з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок кредитодавця. Позичальник підписанням цього Договору підтверджує та розуміє, що після ініціювання позичальником переказу коштів з власного рахунку на рахунок кредитодавця проходить певний час до моменту зарахування сплачених позичальником коштів на рахунок кредитодавця, а також те, що ризики того, що сплачені Позичальником кошти можуть надійти на рахунок кредитодавця із затримкою, несе Позичальник.

При цьому, у п. 4.10. передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту.

Згідно пункту 4.12. Договору строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів (до 06 липня 2024 року) з моменту перерахування кредиту позичальнику. Строк договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов`язань договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

У пункті 5.1. договору позичальник зобов`язується повертати кредитодавцю отриманий кредит в останній календарний день строку кредитування, вказаного у п. 4.12. цього договору, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у правилах. Кредит вважається повернутим Кредитодавцю з моменту зарахування суми грошових коштів у повному розмірі наданого кредиту на банківський рахунок кредитодавця.

Згідно п. 5.2 договору позичальник має право у будь-який час повністю або частково достроково повернути отриманий кредит.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що стягненню підлягають лише 11 000 грн основного боргу та 3 850 грн процентів за перший базовий період.

Зміст укладеного сторонами договору свідчить, що базовий період у 14 календарних днів визначає лише періодичність сплати нарахованих процентів, а не строк кредитування. Водночас пунктом 4.12 договору сторони прямо погодили строк кредитування - 300 календарних днів із визначенням кінцевої дати повернення кредиту - 06 липня 2024 року. Крім того, пунктом 4.14 договору визначено орієнтовну загальну вартість кредиту за весь строк кредитування, а пунктом 8.5 договору передбачено право кредитодавця у разі прострочення сплати процентів понад один календарний місяць вимагати повернення кредиту та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом до настання визначеної договором дати його повернення.

Отже, твердження апелянта про те, що проценти могли бути нараховані лише за перші 14 календарних днів, не ґрунтуються на змісті укладеного сторонами договору та спростовуються його умовами.

Таким чином у відповідача виник обов`язок щодо сплати відсотків, які кредитодавець мав право нараховувати протягом усього періоду кредитування до 06.07.2024 року.

Колегія суддів також бере до уваги, що наданий позивачем розрахунок заборгованості містить відомості щодо періоду нарахування процентів, застосованої процентної ставки, розміру основного боргу та залишку непогашених процентів. Із цього розрахунку вбачається, що проценти нараховувалися виключно до закінчення погодженого сторонами строку кредитування - 06 липня 2024 року, а після цієї дати їх нарахування припинено, про що свідчить зазначення у розрахунку нульової процентної ставки з 07 липня 2024 року. Відтак твердження про нарахування процентів після закінчення строку кредитування не знайшли свого підтвердження.

Посилання апелянта на те, що він визнає лише частину заборгованості, саме по собі не є підставою для зміни судового рішення. Визнання боргу у певному розмірі є процесуальною позицією сторони та не звільняє суд від обов`язку перевірити заявлені позовні вимоги на підставі належних і допустимих доказів. Суд першої інстанції таку перевірку здійснив, дослідив умови договору, розрахунок заборгованості та інші письмові докази і дійшов обґрунтованого висновку про доведеність заявлених позивачем вимог.

Доводи апеляційної скарги про стан здоров`я відповідача та те, що кредитні кошти були отримані ним для лікування, також не можуть бути підставою для скасування рішення суду. Надані медичні документи підтверджують лише наявність певних обставин особистого характеру, однак не спростовують факту укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів, погодження відповідачем його умов та невиконання ним прийнятих на себе договірних зобов`язань. Норми цивільного законодавства не пов`язують звільнення боржника від виконання грошового зобов`язання з наявністю у нього захворювання чи інших особистих обставин, якщо інше не встановлено законом або договором.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів. Як правильно встановив суд першої інстанції, проценти є платою за користування кредитними коштами, їх розмір і порядок нарахування були безпосередньо погоджені сторонами при укладенні договору. При цьому позивач не заявляв вимог про стягнення штрафних санкцій, пені чи комісій, а заявлена до стягнення сума складається виключно із суми основного боргу та нарахованих відповідно до умов договору процентів. Більше того, кредитодавцем було застосовано програму лояльності, відповідно до якої частину нарахованих процентів у сумі 54 230 грн було списано, а позов заявлено лише щодо залишку заборгованості.

Колегія суддів також враховує, що відповідач не надав суду альтернативного розрахунку заборгованості, який би свідчив про неправильність здійснених позивачем нарахувань, не спростував арифметичної правильності розрахунку та не навів переконливих доказів того, що проценти були нараховані всупереч умовам договору або вимогам закону. Саме лише незгода із розміром нарахованої заборгованості без належного доказового підтвердження не є підставою для відмови у позові або зміни судового рішення.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції, повторюють його правову позицію, викладену у відзиві на позов, були предметом дослідження суду першої інстанції, отримали належну правову оцінку та не спростовують правильності встановлених судом обставин справи.

З огляду на наведене колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував фактичні обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, належним чином оцінив подані сторонами докази, правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни ухваленого рішення. Підстав, передбачених статтями 376-379 ЦПК України, для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишено без задоволення, а судове рішення без змін, тому розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 27 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба