Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №758/6086/26 — Київський апеляційний суд

справа №758/6086/26

провадження № 22-ц/824/10987/2026

головуючий у суді І інстанції Верещінська І.В.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 16 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року до Подільського районного суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 16 квітня 2026 року справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано на розгляд до Миколаївського районного суду Львівської області (вулиця Івана Мазепи, 29, Миколаїв, Львівська область, 81600).

Не погоджуючись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Витвицька Олеся Романівна звернулася з апеляційною скаргою.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що обрана територіальна підсудність була повністю обґрунтована, адже і у Пропозиції про укладення Додаткового договору до кредитного договору від 24.09.2025 року, і у Інформації, отриманої з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача (копії наявні у матеріалах справи) вказана адреса відповідача: АДРЕСА_1 .

Вказує, що 16 квітня 2026 року судом першої інстанції отримано довідку про останнє зареєстроване місце проживання особи, відповідно до якої ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Однак, зазначає, що вказане абсолютно не відповідає дійсності, бо з 19 липня 2019 і по теперішній час відповідачка зареєстрована саме за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, апелянт вказує, що відповідачка також є зареєстрованою фізичною особою підприємцем і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців зазначена також адреса у м. Києві.

Таким чином, вважає очевидним, що ОСОБА_1 проживає та має зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , а інформація одержана Подільським районним судом м. Києва про реєстрацію відповідача за адресою: АДРЕСА_2 не відповідає дійсності.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористалися.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо передачі справи на розгляд іншого суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пункті 9, частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Таким чином, судове засідання у даній справі не проводилось, суд розглянув справу без виклику сторін у письмовому провадженні.

Суд перевірив доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Згідно із частиною першою статі 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Частиною першою статті 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Вирішуючи питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справ до його юрисдикції (предметної та суб`єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції).

Територіальна юрисдикція визначається у спорах нормами процесуального права, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції.

Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (пункт 1 частини першої статті 31 ЦПК України).

Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд до Миколаївського районного суду Львівської області, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до отриманої ним інформації про зареєстроване місце проживання відповідача останньою зареєстрованою адресою є адреса у м. Миколаєві Львівської області, а тому справа не підсудна Подільському районному суду м. Києва.

Однак суд апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.

Згідно із частинами шостою, восьмою та дев`ятою статті 187 ЦПК України у разі, якщо відповідачем є фізична особа, суд звертається до відповідного органу реєстрації щодо отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої особи, а також з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру. Якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає її за підсудністю в порядку, визначеному статтею 31 ЦПК України.

Таким чином, наведені норми покладають на суд обов`язок не лише отримати інформацію щодо місця проживання відповідача, а й належним чином оцінити усі наявні у матеріалах справи докази, що мають значення для правильного вирішення питання територіальної підсудності.

Як убачається з матеріалів справи, разом із позовною заявою позивачем були подані документи, зокрема Пропозиція про укладення кредитного договору та інформація, отримана із центрального вузла Системи BankID Національного банку України на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача, відповідно до яких місцем проживання відповідача зазначено адресу: АДРЕСА_1 , що відноситься до територіальної юрисдикції Подільського районного суду м. Києва.

Також із матеріалів справи вбачається, що у ній містяться відомості з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до яких місцем реєстрації відповідача є адреса у місті Києві. Аналогічні відомості містяться і у витязі з Реєстру територіальної громади, поданому відповідачем до суду апеляційної інстанції, згідно з яким відповідач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом із тим суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, послався виключно на відповідь № 2614036 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери, отриману 16 квітня 2026 року, про реєстрацію відповідача у Львівській області у березні 2022 року, однак жодним чином не навів мотивів, з яких відхилив інші наявні у матеріалах справи відомості щодо місця проживання відповідача, у тому числі інформацію, отриману з Єдиного державного демографічного реєстру, та документи, подані позивачем стосовно чинної реєстрації відповідача станом на квітень 2026 року у м. Києві.

Відповідно до статей 89, 263 та 264 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на підставі повного та всебічного з`ясування обставин справи з наданням оцінки усім доказам у їх сукупності. Суд зобов`язаний навести мотиви прийняття або відхилення кожного доказу, що має значення для вирішення справи.

Проте вимог зазначених норм процесуального закону суд першої інстанції не дотримався.

Колегія суддів звертає увагу, що у випадку існування суперечливих відомостей щодо місця проживання або реєстрації відповідача суд не вправі формально покладатися лише на один із отриманих документів без перевірки інших наявних доказів та без наведення мотивів, чому одним доказам надано перевагу над іншими.

Наявність у матеріалах справи різних відомостей щодо місця проживання відповідача вимагала від суду першої інстанції здійснення додаткової перевірки таких відомостей, у тому числі шляхом витребування актуальної інформації з Єдиного державного демографічного реєстру, перевірки відомостей щодо реєстрації місця проживання відповідача, оцінки інформації, отриманої через систему BankID НБУ, виклику сторін для надання пояснень, а також інших доказів, які могли підтвердити зареєстроване або фактичне місце проживання відповідача.

За наявності у матеріалах справи взаємовиключних відомостей щодо місця проживання відповідача суд першої інстанції не був позбавлений процесуальної можливості відкласти вирішення питання про передачу справи за підсудністю, викликати учасників справи для надання пояснень щодо зазначених обставин, витребувати додаткові докази та перевірити актуальність відомостей, що містяться у відповідних державних реєстрах. Лише після усунення таких суперечностей та належної оцінки всіх доказів суд міг дійти обґрунтованого висновку щодо територіальної юрисдикції спору. Проте зазначених процесуальних дій судом першої інстанції вчинено не було, що свідчить про передчасність постановленої ухвали.

При цьому колегія суддів враховує, що відповідач у своїй апеляційній скарзі не заперечує проти розгляду справи Подільським районним судом м. Києва та сама просить здійснювати розгляд саме цим судом.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про непідсудність справи Подільському районному суду м. Києва є передчасним, оскільки зроблений без належного дослідження усіх доказів та без повного встановлення обставин, що мають значення для правильного вирішення питання територіальної підсудності.

Оскільки суд першої інстанції не з`ясував належним чином усіх обставин, що мають значення для вирішення питання територіальної підсудності, не надав оцінки всім наявним у справі доказам та не навів мотивів відхилення інформації з Єдиного державного демографічного реєстру й інших доказів, висновок про передачу справи іншому суду є передчасним, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із направленням справи до Подільського районного суду м. Києва для продовження розгляду.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа без достатніх та розумних причин не може бути позбавлена права на суд щодо своїх прав, інтересів, свобод та/або обов`язків, оскільки це становитиме порушення права, передбаченого статтею 6 Конвенції, на справедливий суд.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а висновок суду щодо передачі позовної заяви за підсудністю на розгляд до іншого суду є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до вимог статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 16 квітня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба