Суд: Київський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про приватну власність, з них:
Дата: 04 серпня 2026 р.
Справа: №760/15248/25
Суддя: Мостова Галина Іванівна
справа № 760/15248/25
головуючий у суді І інстанції Усатова І.А.
провадження № 22-ц/824/4799/2026
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
ПОСТАНОВА
Іменем України
05 серпня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Щавлінського С.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Панова Віталія Сергійовича на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року
за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «А К Б С Е Р В І С», третя особа: приватний нотаріус Тверська Інесса Володимирівна про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -
в с т а н о в и в :
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ТОВ «А К Б С Е Р В І С», у якому просить суд:
визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 78352182 від 11 квітня 2025, прийняте приватним нотаріусом Тверською І.В., на підставі якого було внесено запис про реєстрацію права власності на нежиле приміщення №23а (перукарня), площею 34,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 - за ТОВ «А К Б С Е Р В І С»;
стягнути з ТОВ «А К Б С Е Р В І С» судові витрати понесені позивачем у зв`язку зі сплатою судового збору за подання позову у розмірі - 1211,20 грн, сплаченого судового збору, а також витрати на проведення почеркознавчої експертизи №36/25 від 20 травня 2025 року у розмірі 10 000 грн.;
стягнути з ТОВ «А К Б С Е Р В І С» 34 000 грн, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу.
16 жовтня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду заяву, у якій він просить забезпечити позов шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, а саме: нежиле приміщення № 23а-перукарня, загальною площею (кв.м): 34.4, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3122357680000.
Заява обґрунтована тим, що предметом позовної заяви є визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 78352182 від 11 квітня 2025 року, прийняте приватним нотаріусом Тверською І.В., на підставі якого було внесено запис про реєстрацію права власності на нежиле приміщення №23а (перукарня), площею 34,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 - за ТОВ «А К Б С Е Р В І С» є необхідність забезпечення позову.
Вказав, що це нежиле приміщення - перукарня (колишня квартира АДРЕСА_3 , загальною площею 34,40 метрів квадратних, належить позивачу на підставі: 1/2 частина - на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Тесленко М.В. 22 березня 2002 року за реєстровим № 665, право власності зареєстровано Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна 15 травня 2002 року за № 3239П; 1/2 частина - на підставі свідоцтва про право власності на нежиле приміщення, серія НП № 010002606 , виданого Головним управлінням Київської міської державної адміністрації на підставі наказу № 579-В від 10 листопада 1999 року, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації 18 листопада 1999 року за № 3239П.
На думку позивача, існує реальна загроза відчуження об`єкта нерухомості з боку відповідача, оскільки здійснено незаконне переоформлення право власності у позасудовому порядку в порядку статті 37 Закону України «Про Іпотеку», відповідно відповідач може у будь-який момент відчужити спірний об`єкт нерухомості, що в майбутньому може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушення чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернеться до суду, адже в такому разі замість вирішення спору виникне новий спір між позивачем та відповідачем щодо витребування майна із чужого незаконного володіння і позивач змушений буде подавати позови про визнання правочинів щодо відчуження даного об`єкта нерухомості, який є предмет спору, недійсними та інші вимоги на відновлення його прав.
Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Панов В.С. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції у мотивувальній частині ухвали коректно навів загальні положення статті 149-150 ЦПК України щодо критеріїв забезпечення позову, однак обмежився формальним цитуванням норм закону та позицій Верховного Суду, не застосувавши їх до конкретних обставин справи.
Вказує, що суд першої інстанції:
не врахував, що предметом спору є оспорювання державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а заявлений захід забезпечення - заборона реєстраційних дій щодо цього ж майна - безпосередньо пов`язаний із предметом позову та спрямований на збереження статусу об`єкта спору до вирішення справи по суті;
фактично поставив перед позивачем вимогу довести вже вчинені відповідачем дії з відчуження майна, хоча відповідно до усталеної практики Верховного Суду достатньою підставою є обґрунтований ризик такого відчуження, а не факт його здійснення.
Суд першої інстанції, попри детальне обґрунтування заяви про забезпечення позову, дійшов протилежного висновку, обмежившись загальною фразою про відсутність належних доказів ризику, без аналізу:
позасудового способу набуття відповідачем права власності на майно позивача за статтею 37 Закону «Про іпотеку»;
правової та фактичної можливості в будь-який момент відчужити спірне приміщення третім особам;
наслідків такої подальшої реалізації майна для можливості виконання майбутнього рішення суду та ефективності захисту.
Вказує, що предметом позову є оскарження державної реєстрації права власності на нерухоме майно;
обраний захід - заборона реєстраційних дій щодо цього ж майна, що прямо відповідає рекомендаціям Верховного Суду щодо збереження статусу об`єкта спору;
захід не позбавляє відповідача можливості фактичного користування приміщенням (як власником або користувачем), а лише унеможливлює його відчуження та перереєстрацію прав до моменту вирішення спору по суті.
Зазначає, що у цій справі наявні ризики того, що:
відповідач набув право власності на майно позивача поза судом (стаття 37 Закону «Про іпотеку»), що свідчить про вже вчинені активні дії щодо зміни власника;
відповідач, будучи формальним власником у ДРРП, має повну юридичну можливість у будь-який момент відчужити спірне приміщення третій особі, у тому числі добросовісному набувачу;
у разі такого відчуження позивач буде змушений подавати нові позови про визнання недійсними договорів відчуження; витребувати майно з чужого незаконного володіння; оскаржувати нові реєстраційні записи.
Від представника ТОВ «А К Б С Е Р В І С» - адвоката Проценка М.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Відзив обґрунтовано тим, що заява позивача про забезпечення позову у цій справі не містила жодних реальних доказів, що відповідачем вчиняються/вчинялися дії направлені на відчуження/продаж майна, реєстрацію-перереєстрацію нерухомого майна, укладення якихось правочинів з нерухомим майном, що є предметом спору.
Вказує, що спірне нерухоме майно перебуває у власності відповідача вже майже рік і без вжиття заходів забезпечення позову відповідач не вчинив/не вчиняв жодних дій і заходів щодо відчуження чи проведення якихось реєстраційних дій з майном, що нівелює доводи представника позивача.
Зазначає, що у разі забезпечення позову в частині заборони всім органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснювати будь-які дії із нерухомим майном, то вони б порушили принцип непорушності на абсолютності права власності.
Від представника ОСОБА_1 - адвоката Панова В.С. надійшли заперечення, у яких він посилається на те, що відсутність відчуження протягом певного часу після набуття права власності не усуває юридичної можливості відчужити майно у будь-який момент після набуття. Відповідач як зареєстрований у ДРРП власник зберігає повну юридичну можливість відчужити спірне приміщення третій особі (у тому числі добросовісному набувачу) будь-якого дня.
Вказує, що норма статті 321 ЦК України захищає від протиправного обмеження права власності. Судова ухвала про забезпечення позову, постановлена в порядку статей 149-153 ЦПК України, є законним обмеженням - встановленим судом у встановленому законом порядку
Зазначає, що право власності відповідача у цій справі оспорюється. Саме тому у провадженні перебуває справа. До вирішення спору по суті питання про те, хто є законним власником, залишається відкритим. Посилання відповідача на своє право власності як на абсолютне є передчасним і суперечить самій природі позовного провадження.
Відмова у застосуванні мінімально обтяжливого заходу - тимчасової заборони реєстраційних дій щодо спірного майна, яка навіть не обмежує фактичне користування ним, - за наявності реального та конкретного ризику відчуження третім особам, суперечить гарантіям ефективного судового захисту. Позивач у такому разі позбавляється можливості отримати реальний результат судового захисту навіть у разі задоволення позову.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Панов В.С. у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.
Представник ТОВ «А К Б С Е Р В І С» - адвокат Проценко М.М. у судовому засідання просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Згідно із частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Частиною 1, 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Частиною 3 статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
У справі, що переглядається, предметом спору є скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - нежиле приміщення № 23а (перукарня), площею 34,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ «А К Б С Е Р В І С».
Заява містить достатньо обґрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може у майбутньому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
У поданій заяві про забезпечення позову чітко вказано, яке конкретно майно підлягає забезпеченню, та зазначено усю необхідну інформацію про нього.
Також апеляційний суд вважає помилковими висновки суду першої інстанції про не доведення позивачем існування загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у цій справі, оскільки стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову, однак визначає, що такі обґрунтування не обов`язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації та ін).
Враховуючи викладене, у суду першої інстанції не було правових підстав відмовляти у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Таким чином, ухвала Солом`янського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 рокупостановлена з порушенням норм процесуального права відтак підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про застосування заходів забезпечення позову.
При цьому апеляційний суд зауважує, що ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом.
Вимоги до виконавчого документа передбачені статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження», а з формулювання змісту виконавчого документу має вбачатись його примусовість виконання.
Питання щодо стягнення судового збору за подачу апеляційної скарги на цій стадії апеляційним судом не вирішується, оскільки розглядається лише процесуальне питання, а не вирішується справа по суті.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Панова Віталія Сергійовича задовольнити.
Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 11 листопада 2025 року скасувати з ухваленням нового судового рішення.
Задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, державним реєстраторам органів місцевого самоврядування, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, у розумінні Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, а саме: нежиле приміщення №23а-перукарня, загальною площею (кв.м): 34.4, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3122357680000.
Дані про стягувача: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 ;
Дані про боржника: Товариство з обмеженою відповідальністю «А К Б С Е Р В І С», ЄДРПОУ 39916564, адреса: вул. Мишуги Олександра, 2, м. Київ, 02141.
Ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Строк пред`явлення до виконання ухвали суду про забезпечення позову - три роки.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 10серпня 2026 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська
Оригінал: reyestr.court.gov.ua