Постанова від 04 серпня 2026 р. у справі №755/21111/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 755/21111/25 Головуючий у суді І інстанції Галаган В.І.

Провадження № 22-ц/824/9996/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гладкої І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 березня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання особи недієздатною та встановлення опіки,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просив визнати його дочку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною та призначити його її опікуном.

Заявлені вимоги заявник обґрунтував тим, що його дочка ОСОБА_2 , яка проживає разом із ним та матір`ю ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи, причиною інвалідності є хронічне психічне захворювання. ОСОБА_2 не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, не може самостійно себе обслуговувати, тому потребує постійного догляду. Матір ОСОБА_3 хворіє на важке захворювання системний червоний вовчак, тому не має можливості здійснювати постійний догляд за хворою дочкою. Крім того, у заявника та ОСОБА_3 також перебуває на утриманні малолітній син ОСОБА_4 . Заявник має можливість дбати про свою доньку, створювати необхідні побутові умови, забезпечувати її доглядом та лікуванням.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 26 березня 2026 року заяву ОСОБА_1 про визнання особи недієздатною та встановлення опіки задоволено частково.

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , недієздатною.

В іншій частині заяви відмовлено.

Визначено строк дії судового рішення про визнання фізичної особи недієздатною два роки з дня набрання рішенням законної сили.

Судові витрати віднесено за рахунок держави.

Суд першої інстанції, встановивши, що ОСОБА_2 страждає на стійкий, хронічний психічний розлад у вигляді шизофренії, катотонічна форма, безперервно-прогредієнтний тип перебігу, апато-абулічний дефект, внаслідок чого не здатна усвідомлювати значення своїх дії та керувати ними, дійшов висновку про наявність підстав для визнання її недієздатною.

При цьому, даючи оцінку поданню органу опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації щодо можливості призначення опікуном ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав, що воно не містить обґрунтованих висновків про те, чому саме заявника, а не іншу особу, необхідно призначити опікуном та відомостей про те, чи є у недієздатної ОСОБА_2 інші близькі родичі, які могли б виконувати обов`язки опікуна.

На думку суду, подання органу опіки та піклування не містить належної мотивації, а також будь-яких обґрунтувань чи мотивів з посиланням на наявні докази щодо можливості заявника бути опікуном та визначення конкретних обставин, які зумовлюють необхідність такого призначення, а містить лише посилання на можливість заявника бути опікуном, відсутність заперечень проти цього з боку інших родичів та бажання матері, яка не має статусу особи з інвалідністю, яка потребує стороннього догляду.

Суд зазначив, що аргументи заявника про те, що у зв`язку з відмовою в задоволенні заяви про призначення саме його опікуном обов`язки опікуна ні на кого не буде покладено, є безпідставними, оскільки відмова в задоволенні таких вимог не позбавляє орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації обов`язку вирішити питання опіки над недієздатною ОСОБА_2 відповідно до законодавства.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, заявник подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині відмови у призначенні його опікуном недієздатної ОСОБА_2 та ухвалити нове рішення про задоволення заяви у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи, ухвалене без врахування висновків щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Вказує, що судом першої інстанції помилково встановлено тотожність висновків Верховного Суду у справах № 712/10043/20, № 373/2174/24, № 716/662/24, на які містяться посилання в оскаржуваному рішенні, із даною справою,так як вона стосуються зовсім інших правовідносин. Заявник зазначає, що він не є військовослужбовцем, він відповідає вимогам до опікуна, підстави для відмови у призначенні його опікуном відсутні.

Вирішуючи питання про призначення опікуна, судом безпідставно зроблено висновок по те, що саме на орган опіки покладається обов`язок у пошуку опікуна, натомість заява про згоду бути опікуном надійшла лише одна, інших кандидатів не було, конкуренція відсутня.

Таким чином, оскаржуване рішення в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 опікуном над своєю повнолітньою дочкою ОСОБА_2 є необґрунтованим, адже подання органу опіки та піклування відповідає вимогам пункту 3 Правил опіки та піклування, затверджених Наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680, та згідно пункт 1.5. Правил органи опіки та піклування здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства.

Відзиви на апеляційну скаргу на суду апеляційної інстанції не надійшли.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - адвокат Козлюк М.В. підтримали доводи апеляційної скарги.

Заінтересовані особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

Представник органу опіки та піклування Березанський В.І. в судове засідання не з`явився, надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи без його участі і просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи в судовому засіданні, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , недієздатною не оскаржується, а тому в цій частині в силу частини першої статті 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

Що ж стосується висновку суду в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 опікуном, то апеляційний суд не погоджується із такими висновками районного суду.

Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком, а ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15).

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які з 22 червня 2005 року перебувають у шлюбі, мають також спільного неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 21, 22).

За інформацією відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА та Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 16, 34).

За даними витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 8/25/2370/В від 25 вересня 2025 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю з дитинства, ІІ група інвалідності, діагноз F20.2 (а.с. 17-20).

Згідно із висновком експерта за результатами судово-психіатричної експертизи № 145 від 11 лютого 2026 року, проведеної відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Державною установою «Інститут судової психіатрії МОЗ України», ОСОБА_2 страждає на стійкий, хронічний психічний розлад у вигляді шизофренії, катотонічна форма, безперервно-прогредієнтний тип перебігу, апато-абулічний дефект (МКХ-10: F 20.2) та за своїм психічним станом не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с. 77-80).

За даними довідки про стан здоров`я № 612 від 07 грудня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , може виконувати функцію опікуна (а.с. 64, 65).

Згідно витягу МВС України з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 17 жовтня 2025 року до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває (а.с. 74).

Згідно із довідкою про заробітну плату та інші доходи, виданої ДО «Національний будинок органної та камерної музики України», артист-вокаліст-соліст вищої категорії ОСОБА_1 за період з травня 2025 року по жовтень 2025 року отримав дохід у розмірі 199 811,35 грн (а.с. 67).

Відповідно до характеристики ДО «Національний будинок органної та камерної музики України» від 17 жовтня 2025 року артист-вокаліст-соліст вищої категорії ОСОБА_1 має загальний стаж роботи на займаній посаді 25 років, за час роботи зарекомендував себе як високопрофесійний, талановитий артист, співак професійного рівня, сумлінно виконує посадові обов`язки, пунктуальний та відповідальний працівник, має добрі комунікативні навички, легко знаходить спільну мову з колегами, у колективі користується повагою, дисциплінований, не має стягнень (а.с. 66).

Згідно даних актів обстеження житлово-побутових умов, складених головним спеціалістом сектору з питань опіки та піклування Управління соціальної та ветеранської політики Дніпровської РДА в м. Києві від 14 листопада 2025 року у квартирі АДРЕСА_2 , квартира 2-кімнатна на 2-му поверсі знаходиться в задовільному стані, наявні необхідні речі та умови для проживання. ОСОБА_2 зареєстрована за адресою даної квартири, однак проживає у бабусі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_3 , де також проведено огляд. Квартира за вказаною адресою 3-кімнатна на 2-му поверсі, ОСОБА_2 проживає в окремій кімнаті, забезпечена всім необхідним, ОСОБА_1 з родиною також проживають в даній квартирі, житлово-побутові умови задовільні (а.с. 62, 63).

Згідно із випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 7403707 від 07 липня 2016 року ОСОБА_3 має діагноз системний червоний вовчак (а.с. 73).

Відповідно до заяви від 31 жовтня 2025 року ОСОБА_3 не заперечує, щоб її чоловік ОСОБА_1 був опікуном її доньки ОСОБА_2 , тому що ОСОБА_3 має аутоімунне захворювання системний червоний вовча, а подружжя має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_4 (а.с. 69).

За відомостями витягу з протоколу засідання Опікунської ради Дніпровської РДА в м. Києві від 26 листопада 2025 року № 49-132, виходячи з інтересів ОСОБА_2 , враховуючи стосунки між майбутнім опікуном та підопічною, можливості та бажання ОСОБА_1 виконувати обов`язки опікуна над його донькою, радою прийнято рішення підготувати до Дніпровського районного суду м. Києва подання про призначення ОСОБА_1 опікуном над недієздатною ОСОБА_2 (а.с. 60, 61).

У своєму поданні від 26 листопада 2025 року № 49-131 орган опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном над його донькою ОСОБА_2 ,, ІНФОРМАЦІЯ_1 , в разі визнання її рішенням суду недієздатною особою (а.с. 58, 59).

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення в оскаржуваній частині не відповідає.

Відповідно частини першої та другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Згідно із частиною першою статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Україна є демократичною, правовою, соціальною державою, в якій людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Відповідно до Основного Закону України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; кожен має право на повагу до його гідності; кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 21, частина друга статті 22, частина перша статті 28, частина перша статті 29, частини перша, друга статті 55 Конституції України).

Обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права.

Недієздатні особи є особливою категорією людей (фізичних осіб), які внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу тимчасово або постійно не можуть самостійно на власний розсуд реалізовувати майнові та особисті немайнові права, виконувати обов`язки й нести юридичну відповідальність за свої діяння.

Хоча за станом здоров`я недієздатні особи не спроможні особисто реалізовувати окремі конституційні права і свободи, вони не можуть бути повністю позбавлені цих прав і свобод, тому держава зобов`язана створити ефективні законодавчі механізми та гарантії для їх максимальної реалізації.

Відповідно до ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це (частина перша статті 39, частина перша статті 40 ЦК України).

Статтею 41 ЦК України визначено, що над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.

Відповідно до статті 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Згідно з частиною першою статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

У статті 62 ЦК України зазначено, що опіка або піклування встановлюється за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

Відповідно до частин третьої, четвертої та п`ятої статті 63 ЦК України фізична особа може бути призначена опікуном лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника.

Опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням (частина перша статті 67 ЦК України).

Наведені норми свідчать, що визнання фізичної особи недієздатною є винятковим заходом правового характеру, який застосовується з метою захисту самої особи. Інститут опіки покликаний забезпечити повну реалізацію та охорону прав недієздатної фізичної особи шляхом покладення на опікуна обов`язків діяти в інтересах підопічного, забезпечуючи йому належні умови життя, догляд і правове представництво.

За змістом частини третьої статі 296 ЦПК України, заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім`ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.

Суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).

При призначенні опікуна необхідно враховувати, зокрема особисті взаємини між опікуном і підопічним, які забезпечать нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна (Правила опіки та піклування, затверджені наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88, далі - Правила).

Отже, вказані норми визначають, що із заявою про визнання фізичної особи недієздатною може звернутися, в тому числі, член її сім`ї, який виступає у такій справі заявником, а вже в процесі розгляду справи суд, встановивши необхідність встановлення опіки над фізичною особою, за поданням органу опіки та піклування призначає такій особі опікуна.

Верховний Суд у постанові від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20 звертав увагу, що призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 листопада 2024 року у справі № 496/4271/16-а (провадження № 11-606апп18) сформулювала правовий висновок, згідно з яким рішення виконавчого комітету як органу опіки та піклування є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у осіб, яких рекомендовано призначити опікунами, таке рішення не порушує прав та обов`язків інших опікунів та підопічного. Правові наслідки для інших опікунів, підопічного виникають виключно в результаті постановлення рішення судом, в процесі чого саме і відбувається оцінка усіх доказів у сукупності, зокрема й оскаржуваного рішення органу опіки та піклування, яке не має наперед встановленої сили для суду, який розглядає справу і вирішує правове питання призначення опікуна недієздатній особі.

Отже, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі відповідно до вимог ЦПК України, а при внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Таким чином, вирішуючи питання про призначення опіки, суд не діє самостійно, а приймає рішення на підставі подання органу опіки та піклування.

З матеріалів справи встановлено, що органом опіки та піклування Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації надано подання про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатної ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції у задоволенні заяви в частині призначення ОСОБА_1 опікуном над його дочкою відмовив та звернув увагу на те, що подання органу опіки та піклування щодо призначення заявника опікуном належним чином не мотивоване.

Суд зауважив, що подання не містить обґрунтованих висновків про те, чому саме заявника, а не іншу особу, необхідно призначити опікуном та відомостей про те, чи є у недієздатної ОСОБА_2 інші близькі родичі, які могли б виконувати обов`язки опікуна.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на таке.

У частинах першій, другій статті 294 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що питання про встановлення опіки, призначення опікуна чи співопікуна, заміни опікуна або співопікуна чи звільнення від повноважень опікуна належать до компетенції суду.

У свою чергу рішення органу опіки та піклування є дорадчим документом і не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків у осіб, яких рекомендовано та/або не рекомендовано призначити опікуном, адже такому документу може бути надана оцінка в сукупності з іншими доказами у справі судом під час вирішення по суті питання про призначення позивача опікуном / співопікуном (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 19 листопада 2025 року у справі № 587/3140/23).

Сумніви суду в обґрунтованості висновку органу опіки та піклування колегія суддів вважає належним чином необґрунтованими, оскільки самі собою такі сумніви не можуть бути підставою для встановлення фактичної відсутності підстав для призначення опікуном над недієздатною особою ОСОБА_2 , адже такий висновок підлягав оцінці судом у сукупності з іншими доказами.

У поданні зазначено, що ОСОБА_2 проживає разом з обома батьками: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Проте матір ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відмовляється бути опікуном останньої, оскільки страждає на аутоімунне захворювання - системний червоний вовчак та виховує неповнолітнього сина ОСОБА_4 . Також в поданні зазначено, що інших осіб, які б виявили бажання бути опікуном ОСОБА_2 , не виявлено.

Отже, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 є найближчими родичами ОСОБА_2 і саме вони, в першу чергу, можуть бути її опікунами. Проте ОСОБА_3 не виявила такого бажання із посиланням саме на наявність у неї аутоімунного захворювання і повідомила про свою відмову орган опіки та піклування. Разом із тим, ОСОБА_1 за станом здоров`я може бути опікуном недієздатної доньки.

Висновки суду щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 опікуном недієздатної дочки фактично зводяться до того, що у недієздатної ОСОБА_2 є матір ОСОБА_3 , яка має ряд захворювань, однак група інвалідності їй не встановлювалась, а у матеріалах справи відсутні докази того, що матір, або інші особи не можуть здійснювати опіку над нею.

Водночас, зазначаючи як одну із підстав для відмови у задоволенні вимог заявника - відсутність доказів неможливості виконання матір`ю опікунських обов`язків стосовно доньки, суд першої інстанцій залишив поза увагою те, що вона відмовляється від подання заяви про визнання її опікуном доньки саме з тих підстав, що вона не зможе забезпечити необхідний догляд за нею. Проте призначення опікуном недієздатної особи можливе лише за заявою особи, як бажає бути опікуном.

Посилаючись на те, що орган опіки та піклування не з`ясував наявність інших родичів та відсутність їх заперечень щодо призначення їх опікунами, суд першої інстанції не використав своїх повноважень, наданих йому статтею 294 ЦПК України, для з`ясування вказаних обставин. При цьому відмовив у призначенні опікуна недієздатній особі, тим самим порушивши права цієї особи на опіку.

Посилання суду на те, що орган опіки та піклування має вирішити питання опіки над недієздатною ОСОБА_2 відповідно до законодавства є формальним і таким, що не забезпечує право останньої на опіку.

Так, відповідно до пункту 3.6 Правил якщо над особами, які потребують опіки (піклування) і влаштовані у відповідні лікувальні установи чи установи соціального захисту населення, опікуни (піклувальники) не призначені, то виконання обов`язків опікунів і піклувальників від імені держави здійснюють ці установи в особі керівників цих установ.

Відповідно до пункту 4.3 Правил, як правило, опікун (піклувальник) повинен проживати разом з підопічним і може бути прописаний на житловій площі останнього на період виконання своїх обов`язків.

У справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_2 не перебуває в лікувальній установі чи установі соціального захисту, проживає в сім`ї, отже їй має бути призначений опікун із членів сім`ї, які проживають із нею і виявили таке бажання.

Матеріали справи не містять даних про наявність інших осіб, які виявили бажання бути опікунами ОСОБА_2 і могли бути призначені опікунами.

Відтак, за наведених обставин покладання судом на орган опіки та піклування обов`язку підшукання особи, яка погодиться бути опікуном ОСОБА_2 , при відмові у призначенні таким опікуном її рідного батька, який проживає разом із нею, має бажання бути опікуном і фактично утримує та опікується нею, є безпідставним та не відповідає найкращим інтересам ОСОБА_2 .

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині відмови у встановленні опіки над недієздатною особою ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та з неправильним застосуванням норм матеріального й порушенням процесуального права, а тому відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового судового рішення про задоволення вимог заяви.

Відповідно до вимог частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 26 березня 2026 року в частині відмови у встановленні опіки над недієздатною особою скасувати та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким заяву задовольнити.

Призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опікуном над його повнолітньою дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10 серпня 2026 року.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: О.В. Борисова

Д.О. Таргоній