Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №752/8747/25 — Київський апеляційний суд

справа № 752/8747/25 головуючий у суді І інстанції Кордюкова Ж.І.

провадження № 22-ц/824/5967/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Березовенко Р.В.,

суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Ларіоновою Оленою Олександрівною на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2025 року про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформсервіс» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Обслуговуючого кооперативу «Дачне товариство «Європейське», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2025 року ТОВ «Укрінформсервіс» звернулось до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Обслуговуючого кооперативу «Дачне товариство «Європейське», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.

09 жовтня 2025 року ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

В рамках вказаної справи 13 жовтня 2025 року адвокатом Бондарем О.О., який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформсервіс» було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 та заборони вчиняти дії.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2025 заяву задоволено частково. Накладено арешт на:

- на дачний будинок АДРЕСА_2 , право власності на який зареєстроване за ОСОБА_2 (1/2 частка) та ОСОБА_3 (1/2 частка);

- на будинок відпочинку, корпус АДРЕСА_3 (РНОНМ 1087525380000) за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстроване за Обслуговуючим кооперативом «Дачне товариство «Європейське»;

- на нежитловий будинок (Літ. 1С) за адресою: АДРЕСА_1 , тип об`єкта - дачний будинок АДРЕСА_4 (РНОНМ 1210179980000), право власності на який зареєстроване за ОСОБА_1 ;

- на закінчений будівництвом об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 , тип об`єкта - дачний будинок АДРЕСА_5 (РНОНМ 1087536980000), право власності на який зареєстроване за ОСОБА_4 ;

- на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , тип об`єкта - дачний будинок АДРЕСА_6 (РНОНМ 1087497580000), право власності на який зареєстроване за ОСОБА_5 ;

- на закінчений будівництвом об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 , тип об`єкта - дачний будинок АДРЕСА_7 (РНОНМ 1087455280000), право власності на який зареєстроване за ОСОБА_4 ;

- на закінчений будівництвом об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 , тип об`єкта - дачний будинок АДРЕСА_8 (РНОНМ 1101710980000), право власності на який зареєстроване за ОСОБА_6 .

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, 18 грудня 2025 року через систему «Електронний суд» представником ОСОБА_1 - адвокаткою Ларіоновою Оленою Олександрівною подано до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій остання просить ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2025 р. про вжиття заходів забезпечення позову по справі №752/8747/25 скасувати та у вжитті заходів забезпечення позивачу відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги представник вказує, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

При вжитті заходів забезпечення позову судом повинна бути встановлена наявність правового зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та чи не призведе він до безпідставного обмеження прав відповідача чи інших осіб.

Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до кожного конкретного випадку. При цьому, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

В ухвалі не міститься посилань на ті докази, з урахуванням яких суд прийшов до висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення.

При цьому, не вбачається, що до клопотання про вжиття заходів забезпечення позивачем взагалі були додані хоч якісь докази на підтвердження намірів відповідача вчинити дії щодо звернення стягнення на майно, яким вона володіє вже тривалий час, або інші дії, які б могли перешкодити виконанню судового рішення.

Оскільки заходи забезпечення по своїй суті є обмеженням реалізації законних прав іншої особи, таке обмеження має бути доцільним та обґрунтованим, а суд має перевірити чи є такий захід дійсно необхідним та чи відповідає він заявленим позовним вимогам.

В даному випадку, відсутнє достатньо обґрунтоване припущення того, що відповідач, який багато років безперервно володіє майном, має намір відчужити належне їй нерухоме майно.

При цьому, позовна заява подана з суттєвим пропуском строку позовної давності, адже ОСОБА_1 вже багато років володіє майном і ТОВ «Укрінформсеріс» звернувся до суду поза межами строку, коли право відповідача могло б бути законно оспорено.

По-друге, вирішуючи питання про вид забезпечення позову, суд взяв до уваги інтереси тільки позивача, проте не врахував інтересів інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

По-третє, судом без обґрунтування причин не вирішено питання зустрічного забезпечення позову, хоча, як вбачається, відповідна пропозиція містилась в заяві ТОВ «Укрінформсервіс» про забезпечення позову.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 квітня 2026 року поновлено строк на оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Ларіоновою Оленою Олександрівною на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2025 року про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінформсервіс» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Обслуговуючого кооперативу «Дачне товариство «Європейське», ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 травня 2026 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.

У судовому засіданні представниця апелянта - адвокатка Ларіонова О.О. доводи апеляційної скарги підтримала та просила її задовольнити.

Представник позивача ТОВ «Укрінформсервіс» - Бондар О.О. у судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги.

У судове засідання інші учасники справи не з`явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань щодо неможливості розгляду справи без їх участі не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши думку учасників справи, які прибули в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

При вирішення питання про забезпечення позову, судом першої інстанції встановлено, що заява обґрунтована тим, що загальна кошторисна вартість майна (ціна позову), яке ТОВ «Укрінформсервіс» витребовує у цій справі з чужого незаконного володіння, становить 7 831 334,00 грн.

У своїх позовних вимогах позивач визначив конкретні об`єкти нерухомого майна, на які спрямовано вимоги щодо витребування з чужого незаконного володіння, а також відомості про осіб, у володінні яких таке майно перебуває.

Наявність позову про витребування майна з чужого незаконного володіння не позбавляє відповідачів, а також їх правонаступників чи уповноважених третіх осіб можливості протягом судового розгляду справи здійснити неодноразове відчуження спірного майна на користь інших осіб або вчинити дії, спрямовані на перебудову, руйнування або зміну фізичного чи юридичного статусу відповідного об`єкту нерухомого майна у інший спосіб. В результаті все це вимагатиме, щонайменше, зміни предмету позову, затягування розгляду справи або утруднить чи навіть унеможливить виконання судового рішення у даній справі.

У якості зустрічного забезпечення ТОВ «Укрінформсервіс» пропонує на період розгляду даної справи накласти арешт на об`єкти незавершеного будівництва - будівельні матеріали, з яких відповідно до проекту реконструкції дитячого оздоровчого табору під оздоровчий комплекс сімейного типу за адресою: АДРЕСА_1 , погодженого згідно позитивного висновку комплексної державної експертизи від 13.10.2004, виданого замовнику ЗАТ «Київгума», було побудовано: об`єкт нерухомого майна - житловий корпус №7; об`єкт нерухомого майна - фітнес-центр, корпус №13; об`єкт нерухомого майна - житловий корпус №17; об`єкт нерухомого майна - житловий корпус №18; об`єкт нерухомого майна - житловий корпус №32; об`єкт нерухомого майна - житловий корпус №42 та об`єкт нерухомого майна - житловий корпус №43.

Зазначені об`єкти незавершеного будівництва (будівельні матеріали) належать ТОВ «Укрінформсервіс» згідно договору про пайову участь у реконструкції №17-12/04 від 17.12.2004, укладеного з ЗАТ «Київгума».

Відтак, просив забезпечити позов шляхом:

накладення арешту на об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: дачний будинок АДРЕСА_9 , об`єкт житлової нерухомості, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1087515380000; будинок відпочинку, корпус АДРЕСА_3 , об`єкт житлової нерухомості, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1087525380000; дачний будинок АДРЕСА_4 , об`єкт житлової нерухомості, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1210179980000; дачний будинок АДРЕСА_5 , об`єкт житлової нерухомості, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1087536980000; дачний будинок АДРЕСА_6 , об`єкт житлової нерухомості, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1087497580000; дачний будинок АДРЕСА_7 , об`єкт житлової нерухомості, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1087455280000; дачний будинок АДРЕСА_8 , об`єкт житлової нерухомості, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1101710980000;

- встановлення заборони вчиняти будь-які дії, пов`язані з переплануванням, перебудовою, реконструкцією об`єктів вищезазначеного нерухомого майна;

- встановлення заборони будь-яким особам здійснювати відчуження майнових прав на вищезазначені об`єкти нерухомості та об`єкт незавершеного будівництва (у тому числі як будівельних матеріалів);

- встановлення заборони органам державної реєстрації прав та будь-яким іншим особам вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією прав на вищезазначені об`єкти нерухомості.

Суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Укрінформсервіс» звернулося до суду з позовною заявою про:

- витребування на користь ТОВ «Укрінформсервіс» з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 (1/2) та ОСОБА_3 (1/2) об`єкт нерухомого майна - житловий корпус АДРЕСА_10 , право власності на який, як на дачний будинок АДРЕСА_9 , об`єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1087515380000, номер запису про право власності 57078057;

- витребування на користь ТОВ «Укрінформсервіс» з чужого незаконного володіння ОК «ДТ «Європейське», об`єкт нерухомого майна - фітнес-центр, корпус АДРЕСА_11 , право власності на який, як на будинок відпочинку, корпус АДРЕСА_3 , об`єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1087525380000, номер запису про право власності 48396496;

- витребування на користь ТОВ «Укрінформсервіс» з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 об`єкт нерухомого майна - житловий корпус АДРЕСА_12 , право власності на який, як на дачний будинок АДРЕСА_4 , об`єкт житлової нерухомості за адресою: м. Київ, Столичне шосе, 149, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1210179980000, номер запису про право власності 37515810;

- витребування на користь ТОВ «Укрінформсервіс» з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 об`єкт нерухомого майна - житловий корпус АДРЕСА_13 , право власності на який, як на дачний будинок АДРЕСА_5 , об`єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1087536980000, номер запису про право власності 51940043;

- витребування на користь ТОВ «Укрінформсервіс» з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 об`єкт нерухомого майна - житловий корпус АДРЕСА_14 , право власності на який, як на дачний будинок АДРЕСА_6 , об`єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1087497580000, номер запису про право власності 40518244;

- витребування на користь ТОВ «Укрінформсервіс» з чужого незаконного володіння ОСОБА_4 об`єкт нерухомого майна - житловий корпус АДРЕСА_15 , право власності на який, як на дачний будинок АДРЕСА_7 , об`єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1087455280000, номер запису про право власності 51940242;

- витребування на користь ТОВ «Укрінформсервіс» з чужого незаконного володіння ОСОБА_6 об`єкт нерухомого майна - житловий корпус АДРЕСА_16 , право власності на який, як на дачний будинок АДРЕСА_8 , об`єкт житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1101710980000, номер запису про право власності 57343788.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.03.2025 №419654040 встановлено наступне:

- право спільної часткової власності на дачний будинок АДРЕСА_2 , (РНОНМ зареєстроване за ОСОБА_2 (1/2) та ОСОБА_3 (1/2);

- право власності на будинок відпочинку, корпус АДРЕСА_3 (РНОНМ 1087525380000) за адресою: АДРЕСА_1 зареєстроване за Обслуговуючим кооперативом «Дачне товариство «Європейське»;

- право власності на нежитловий будинок (Літ. 1С) за адресою: АДРЕСА_1 , тип об`єкта - дачний будинок АДРЕСА_4 (РНОНМ 1210179980000) зареєстроване за ОСОБА_1 ;

- право власності на закінчений будівництвом об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 , тип об`єкта - дачний будинок АДРЕСА_5 (РНОНМ 1087536980000) зареєстроване за ОСОБА_4 , на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 20.10.2023 по справі №757/47287/23-к дачний будинок АДРЕСА_5 перебуває під обтяженням - арешт нерухомого майна;

- право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , тип об`єкта - дачний будинок АДРЕСА_6 (РНОНМ 1087497580000) зареєстроване за ОСОБА_5 ;

-право власності на закінчений будівництвом об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 , тип об`єкта - дачний будинок АДРЕСА_7 (РНОНМ 1087455280000) зареєстроване за ОСОБА_4 , на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 20.10.2023 по справі №757/47287/23-к дачний будинок АДРЕСА_7 перебуває під обтяженням - арешт нерухомого майна;

-право власності на закінчений будівництвом об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 , тип об`єкта - дачний будинок АДРЕСА_8 (РНОНМ 1101710980000) зареєстроване за ОСОБА_6 .

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20.10.2023 по справі №757/47287/23-к накладено арешт на будинок АДРЕСА_17 , які відповідно до Державного реєстру речових прав, належать ОСОБА_4 .

Постановою Київського апеляційного суду від 19.02.2024 вищезазначену ухвалу залишено без змін.

Відтак, суд першої інстанції вважав, арешт нерухомого майна домірним заявленим позовним вимогам. При цьому на думку суду першої інстанції немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідачів, оскільки будівлі залишаються у їх володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час поки судом вирішується спір.

Разом з тим, суд першої інстанції вважав, що вимоги заяви про забезпечення позовної заяви шляхом встановлення заборони вчиняти будь-які дії, пов`язані з переплануванням, перебудовою, реконструкцією вищезазначених об`єктів нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , не є співмірними з тим вимогам, які заявлені у позовній заяві.

Суду не було надано доказів вчинення будь-яких дій, пов`язаних з переплануванням, перебудовою, реконструкцією вищезазначених об`єктів нерухомого майна чи існування реальної можливої небезпеки вчинення таких дій.

Таким чином, забезпечення позову шляхом встановлення заборони будь-яким особам здійснювати відчуження майнових прав на спірні об`єкти нерухомості та встановлення заборони органам державної реєстрації прав та будь-яким іншим особам вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією прав на ці об`єкти не відповідатиме меті застосування заходів забезпечення позову та не є необхідним у цій справі.

Відтак, враховуючи дані обставини, суд першої інстанції заяву про забезпечення позову задовольнив частково.

Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення, у межах доводів апеляційної скарги, погоджується з висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша-третя статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 4 постанови від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладення арешту на майно, забороною вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти чи заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) вказано, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2022 року в справі № 760/34352/21 сформульовано висновок про те, що, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Так, у постанові від 24.07.2024 у справі №567/459/23 Верховний Суд виснував, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Арешт віднесений до видів обтяжень речових прав на нерухоме майно, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості Арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що у справі, яка переглядається, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову. Тому суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Судом першої інстанції було враховано предмет позову та його ціну, обставини справи, що вказує на врахуванням основних чинників, які вказують на те, що станом на день ухвалення судового рішення були наявні підстави для застосування такого заходу, оскільки між сторонами виник спір, який має майнових характер, а без вказаного забезпечення позову може утруднитись виконання майбутнього рішення суду, тому суд першої інстанціїдійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для забезпечення позову.

Такі заходи забезпечення позову є необхідними та співмірними із заявленими вимогами та забезпечать поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в разі задоволення позову, а тому посилання представника апелянта на неспівмірність такого заходу є необґрунтованими.

Також доводи представника апелянта щодо відсутності доказів невиконання або утруднення виконання рішення суду, на думку колегії суддів є непереконливими, оскільки зводяться до переоцінки обставин та суб`єктивного трактування практики Верховного Суду та законодавства.

Обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав апелянта, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника.

Крім того, суд першої інстанції при накладенні арешту на майно частково задовольнив вимоги позивача, оскільки вважав, що забезпечення позову шляхом встановлення заборони будь-яким особам здійснювати відчуження майнових прав на спірні об`єкти нерухомості та встановлення заборони органам державної реєстрації прав та будь-яким іншим особам вчиняти дії, пов`язані з державною реєстрацією прав на ці об`єкти не відповідатиме меті застосування заходів забезпечення позову та не є необхідним у цій справі.

Таким чином, судом першої інстанції було дотримано справедливий баланс між забезпеченням позову та законним тимчасовим обмеженням власника у розпорядженні своїм майном.

Щодо доводів представника апелянта щодо не вирішення судом питання зустрічного забезпечення, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Зустрічне забезпечення по своїй суті є гарантією відшкодування можливих збитків відповідача, має на меті забезпечити баланс інтересів сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути внаслідок застосування судом забезпечувальних заходів.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 154 ЦПК України суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Аналіз пункту 1 частини третьої статті 154 ЦПК України свідчить про те, що для його застосування необхідно встановити сукупність таких обставин:

1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України;

2) позивач або взагалі не має на території України майна або розмір (вартість) його майна на території України недостатній для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Тобто на суд покладається обов`язок застосувати зустрічне забезпечення лише за наявності одночасного встановлення зазначених обставин у їх сукупності.

Зазначені норми ЦПК України узгоджуються зі змістом принципу 8 Принципів попередніх і забезпечувальних заходів в міжнародному цивільному процесі, прийнятих Асоціацією міжнародного права у 1996 році: суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті відмови у позові. При вирішенні питання про гарантії суд повинен враховувати можливості позивача відповісти на вимогу про відшкодування збитків.

Отже, метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача.

Виходячи із системного тлумачення норм частин першої і третьої статті 154 ЦПК України, реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов`язком, за винятком випадків, передбачених частиною третьою статті 154 ЦПК України.

Відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та не вирішення судом питання зустрічного забезпечення не є підставою для скасування оскаржених судових рішень, оскільки не позбавляє відповідача права звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку.

Подібні висновки висловлено у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 487/5726/19, від 30 червня 2021 року у справі № 752/2342/19, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/34352/21, від 02 березня 2023 рокуу справі № 643/14180/21.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо не вирішення судом першої інстанції зустрічного забезпечення не є такими, які вказують на те, що в рамках даної справи на суд було покладено обов`язок застосувати зустрічне забезпечення та те, що така обставина є підставою для скасування ухвали про забезпечення позову.

Ухвалюючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи і спростовуються наявними у справі доказами.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала не підлягає скасуванню, як така, що постановлена з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представницею - адвокаткою Ларіоновою Оленою Олександрівною - залишити без задоволення.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05 серпня 2026 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова