Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №754/105/15-ц — Київський апеляційний суд

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

4 серпня 2026 року місто Київ

справа № 754/105/15-ц

апеляційне провадження № 22-ц/824/11965/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Головачова Я.В.,

суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,

за участю секретаря судового засідання: Приходька Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва у складі судді Галась І.А. від 27 квітня 2026 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 за межі України, стягувач: ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст обставин справи

У грудні 2025 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мілоцький О.Л. звернувся до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_1 за межі України.

Подання обґрунтоване тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького О.Л. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа № 754/105/15-ц, виданого 3 грудня 2018 року Деснянським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 3 884 000 грн.

В ході виконавчого провадження приватним виконавцем винесено постанови про арешт майна боржника, з внесенням до реєстрів обтяжень, та про арешт коштів боржника, з подальшим направленням на виконання до банківських установ. Зокрема, постановами приватного виконавця від 22 жовтня 2021 року та від 25 жовтня 2021 року накладено арешти на частку ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ОРЛЕН", на частку у статутному капіталі ТОВ "УКРГІДРОШЛЯХБУДКОМ", на частку у статутному капіталі ПрАТ "КИЇВСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КИЇВБУДКОМ", на частку у статутному капіталі ТОВ "КБК ДЕВЕЛОПМЕНТ".

Платіжними вимогами приватного виконавця із боржника на користь стягувача частково стягнуто заборгованість в загальній сумі 555 914 грн 18 коп.

27 жовтня 2021 року та 22 серпня 2023 року приватним виконавцем здійснено вихід за адресою боржника ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 ; на час виходу боржника або належного йому майна не виявлено, про що складено відповідний акт.

29 грудня 2021 року приватним виконавцем винесена постанова про призначення суб`єкта оціночної діяльності щодо надання письмового висновку про вартість майна боржника, а саме частки у статутному капіталі ТОВ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ОРЛЕН". Торги було призначено три рази, однак вони не відбулися, після чого стягувач не подав приватному виконавцю заяву про залишення за собою нереалізованого майна.

Приватний виконавець зазначає, що оскільки електронні торги з реалізації належного боржнику майна не відбулися і стягувач не подав заяву про залишення за собою нереалізованого майна, то виконавчі дії продовжилися.

Згідно відповіді Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону, ОСОБА_1 з 23 квітня 2022 року по 4 травня 2024 року перетнув державний кордон 8 (вісім) разів, закордонний паспорт серія НОМЕР_1 .

Згідно відповіді на запит № 237501826 від 6 листопада 2024 року до Пенсійного фонду України, боржник отримує пенсійні виплати з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві. Також ПрАТ "КИЇВСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КИЇВБУДКОМ", частково яким володіє боржник, нараховує останньому дохід.

Звертає увагу, що після ухвалення судового рішення, яке наразі перебуває на примусовому виконанні, боржником здійснено відчуження нерухомого майна, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом дарування близькій особі - доньці ОСОБА_4 .

Зазначені дії боржника можуть свідчити про приховування майна з метою унеможливлення звернення на нього стягнення.

10 квітня 2025 року виконавцем на адресу боржника направлено виклик, який проігноровано, пояснень щодо невиконання рішення суду та причини неявки боржник не повідомив.

Посилаючись на те, що боржник ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на ньогорішенням суду, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мілоцький О.Л. просив тимчасово обмежити у праві виїзду за кордон, без вилучення паспорта для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , боржника ОСОБА_1 до повного виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом № 754/105/15-ц, виданим Деснянським районним судом міста Києва 3 грудня 2018 року.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 27 квітня 2026 року подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького О.Л. задоволено. Тимчасово обмежено у праві виїзду за кордон, без вилучення паспорта для виїзду за кордон серії НОМЕР_1 , боржника ОСОБА_1 до повного виконання зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом № 754/105/15-ц, виданим Деснянським районним судом міста Києва 3 грудня 2018 року.

Судове рішення мотивовано тим, що приватним виконавцем надано належні докази ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, тому наявні правові підстави для задоволення подання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Крім того, суд установив, що ухилення боржника від виконання рішення суду порушує права стягувача на відновлення порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду, а також порушує один з принципів судочинства - обов`язковість виконання судового рішення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи

У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні подання.

Скаржник зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, оскільки приватним виконавцем не надано належних і допустимих доказів ухилення боржника від виконання судового рішення. Натомість матеріали справи містять докази часткового погашення заборгованості, зокрема за рахунок реалізації належних боржнику корпоративних прав.

Звертає увагу, що на момент відчуження боржником квартири виконавче провадження відкрито не було, арешти чи інші заборони щодо відчуження цього майна не накладалися, у зв`язку з чим відсутні підстави стверджувати, що відповідне майно було відчужене з метою ухилення від виконання судового рішення.

Вважає, що подання приватного виконавця фактично ґрунтується лише на наявності у ОСОБА_1 статусу боржника, а також на відсутності у нього майна та коштів, за рахунок яких можливо повністю погасити заборгованість. На переконання скаржника, такі обставини самі по собі не є правовою підставою для тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України. Крім того, приватним виконавцем не доведено, яким саме чином застосування такого обмеження сприятиме фактичному виконанню судового рішення.

Також скаржник зазначає, що тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є одним із найбільш суворих заходів, спрямованих на сприяння примусовому виконанню судового рішення, а тому його застосування має відповідати критеріям законності, необхідності та пропорційності. На думку скаржника, у цій справі таке обмеження, з урахуванням приписів Конституції України та Загальної декларації прав людини, є непропорційним втручанням у права боржника.

Крім того, як на підставу для скасування ухвали суду першої інстанції скаржник посилається на те, що боржника не було належним чином повідомлено про розгляд подання приватного виконавця. Розгляд подання відбувся за відсутності боржника, що позбавило його можливості надати заперечення та докази на спростування доводів приватного виконавця.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Мілоцький О.Л. у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що з часу відкриття виконавчого провадження до звернення виконавця з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду минуло майже чотири роки і за цей період боржник не виконав жодного процесуального обов`язку, покладеного на нього Законом України "Про виконавче провадження"; матеріали справи містять достатньо доказів ухилення боржника від виконання рішення суду, тому наявні всі правові підстави для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

ОСОБА_3 відзив на апеляційну скаргу не подав.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просила її задовольнити.

Приватний виконавець та стягувач в судове засідання не з`явилися про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. З урахуванням положень частини другої статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького О.Л. перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 754/105/15-ц, виданого Деснянським районним судом міста Києва 3 грудня 2018 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 3 884 000 грн.

22 жовтня 2021 року приватним виконавцем Мілоцьким О.Л. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3.

У постанові про відкриття виконавчого провадження приватний виконавець зобов'язав боржника подати декларацію про доходи та майно і попередив його про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

22 жовтня 2021 року приватним виконавцем Мілоцьким О.Л. винесено постанову про об`єднання виконавчих проваджень № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 у зведене виконавче провадження № НОМЕР_5.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 280595329 від 22 жовтня 2021 року, ОСОБА_1 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 58,1 кв.м. (дата державної реєстрації права власності - 29 грудня 2018 року, частка у праві власності - 1/2).

Відповідно до відповіді Державної фіскальної служби України № 119502938 та № 119502939 від 22 жовтня 2021 року, інформація щодо джерел отримання доходів в ДРФО відсутня, боржник на обліку в органах ДФС не перебуває.

22 жовтня 2021 року приватним виконавцем Мілоцьким О.Л. винесено постанову про арешт коштів боржника, згідно якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення.

22 жовтня 2021 року приватним виконавцем Мілоцьким О.Л. винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 , а саме накладено арешт на частку у статутному капіталі ТОВ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ОРЛЕН" в розмірі внеску 1 618 877,50 гривень, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 4 294 714,46 грн.

Всі вищевказані постанови від 22 жовтня 2021 року направлені на адресу боржника, вказану у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 .

25 жовтня 2021 року приватним виконавцем Мілоцьким О.Л. винесено постанову про арешт майна боржника та накладено арешт на частку у статутному капіталі ТОВ "УКРГІДРОШЛЯХБУДКОМ" в розмірі внеску 18 850 гривень, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 4 294 714,46 грн.

25 жовтня 2021 року приватним виконавцем Мілоцьким О.Л. винесено постанову про арешт майна боржника, а саме накладено арешт на частку у статутному капітали ПрАТ "КИЇВСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КИЇВБУДКОМ" в розмірі внеску 15 00 гривень, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 4 294 714,46 грн.

Також 25 жовтня 2021 року приватним виконавцем Мілоцьким О.Л. винесено постанову про арешт майна боржника, а саме накладено арешт на частку у статутному капіталі ТОВ "КБК ДЕВЕЛОПМЕНТ" в розмірі внеску 29 000 гривень, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 4 294 714,46 грн.

Вищевказані постанови від 25 жовтня 2021 року надіслані на адресу боржника, вказану у виконавчому листі, а саме: АДРЕСА_1 .

27 жовтня 2021 року приватним виконавцем Мілоцьким О.Л. здійснено вихід за адресою боржника, а саме: АДРЕСА_1 , на час виходу боржника або належного йому майна не виявлено, про що складено відповідний акт.

24 грудня 2021 року ТОВ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ОРЛЕН" надало відповідь на запит приватного виконавця від 25 жовтня 2021 року, щодо частки боржника у товаристві.

29 грудня 2021 року приватним виконавцем винесена постанова про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, а саме для визначення вартості майна боржника: частки в статутному капіталі ТОВ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ОРЛЕН".

Заявкою № НОМЕР_3 від 28 липня 2022 року передано на реалізацію корпоративні права, а саме частки у статутному капіталі ТОВ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ОРЛЕН".

Торги призначалися три рази, а саме 29 серпня 2022 року, 12 жовтня 20222 року та 14 листопада 2022 року, однак не відбулися.

Стягувач не подав приватному виконавцю заяву про залишення за собою нереалізованого на електронних торгах майна.

22 серпня 2023 року приватним виконавцем Мілоцьким О.Л. здійснено вихід за адресою боржника, а саме: АДРЕСА_1 ; на час виходу боржника або належного йому майна не виявлено, про що складено відповідний акт.

22 серпня 2023 року приватним виконавцем Мілоцьким О.Л. винесено постанову про арешт коштів боржника, з подальшим направленням на виконання до банківських установ.

Також 22 серпня 2023 року приватним виконавцем Мілоцьким О.Л. винесено постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 3 687 337,54 грн.

Всі вищевказані постанови від 22 серпня 2023 року скеровані на адресу боржника, вказану у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відповіді на запит № 176537297 від 2 жовтня 2023 року Державної прикордонної служби України, щодо перетину боржником державного кордону, ОСОБА_1 з 23 квітня 2022 року по 4 травня 2024 року перетнув державний кордон 8 (вісім) разів, закордонний паспорт серії НОМЕР_1 .

Згідно відповіді на запит № 237501826 від 6 листопада 2024 року до Пенсійного фонду України, боржник отримує пенсійні виплати з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві; розмір пенсії 17 194,73 гривні.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 32,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкта 1771029080000.

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 407632872 від 11 грудня 2024 року, за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна № 1771029080000 вбачається зміна власника на ОСОБА_4 на підставі договору дарування, серія № 546, виданий 1 квітня 2019 року, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дьомкіна Г.С.

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00048415433 від 11 грудня 2024 року, ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_6 .

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб № 00048416068 від 11 грудня 2024 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Печерським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зареєстровано шлюб, номер актового запису № 1930, свідоцтво серії НОМЕР_2 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу: " ОСОБА_8 ".

10 квітня 2025 року приватним виконавцем Мілоцьким О.Л. надіслано боржнику ОСОБА_1 виклик, яким зобов'язано з`явитися до виконавця 29 квітня 2025 року.

Згідно відповіді на запит № 283238539 від 28 липня 2025 року до Пенсійного фонду України, ОСОБА_1 отримує пенсійні виплати з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві; розмір пенсії 19 756,32 гривні. ПрАТ "КИЇВСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КИЇВБУДКОМ", часткою якої володіє боржник, нараховує йому дохід.

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини першої статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Відповідно до частини третьої статті 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена за поданням державного або приватного виконавця, яким відкрито відповідне виконавче провадження. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Відповідно до пункту 19 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

За змістом наведених положень закону тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є спеціальним процесуальним заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення. Такий захід не є санкцією чи покаранням боржника за сам факт наявності заборгованості, а може застосовуватися лише за умови встановлення судом сукупності обставин, які свідчать про ухилення боржника від виконання рішення.

При цьому, поняття "ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням" є оціночним та підлягає встановленню судом у кожній конкретній справі з урахуванням поведінки боржника, характеру невиконаного зобов`язання, тривалості його невиконання, вжитих виконавцем заходів примусового виконання, наявності у боржника майна чи доходів, його взаємодії з виконавцем, а також інших обставин, які можуть свідчити про свідоме небажання виконувати рішення суду.

Ухиленням від виконання зобов`язань слід вважати не сам факт існування непогашеної заборгованості, а такі свідомі дії або бездіяльність боржника, які об`єктивно свідчать про невиконання ним покладеного судовим рішенням обов`язку за наявності можливості вчинити дії, спрямовані на виконання рішення, або про поведінку, яка ускладнює чи унеможливлює його примусове виконання.

Тому для вирішення питання про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України суд має оцінити не окрему дію чи бездіяльність боржника ізольовано, а всю сукупність його поведінки у зв`язку з виконанням судового рішення. Зокрема, значення можуть мати неподання декларації про доходи та майно, нез`явлення за викликом виконавця без поважних причин, ненадання пояснень щодо причин невиконання рішення, відчуження майна після виникнення обов`язку за судовим рішенням, відсутність добровільного погашення боргу у співмірному розмірі, приховування майнового стану або невжиття боржником залежних від нього заходів для реального виконання рішення суду.

Застосовуючи наведений підхід до обставин цієї справи, апеляційний суд виходить з того, що висновок про ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення ґрунтується не на самому лише факті наявності заборгованості та не на формальному статусі як боржника, а на сукупності встановлених обставин його поведінки у виконавчому провадженні.

Як убачається з матеріалів справи, на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького О.Л. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Деснянським районним судом міста Києва від 3 грудня 2018 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 3 884 000 грн.

Виконавче провадження відкрито 22 жовтня 2021 року. У постанові про відкриття виконавчого провадження боржника зобов`язано подати декларацію про доходи та майно, а також попереджено про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У межах виконавчого провадження приватним виконавцем Мілоцьким О.Л. винесено постанови про арешт коштів і майна боржника, накладено арешт на частки боржника у статутних капіталах юридичних осіб, направлялися запити до державних органів та установ, здійснювалися виходи за адресою боржника, встановлювалися джерела його доходів, а також вживалися заходи щодо оцінки і реалізації належних боржнику корпоративних прав.

Зокрема, матеріалами справи підтверджується накладення арешту на частки ОСОБА_1 у статутному капіталі ТОВ "БІЗНЕС-ЦЕНТР "ОРЛЕН", ТОВ "УКРГІДРОШЛЯХБУДКОМ", ПрАТ "КИЇВСЬКА БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "КИЇВБУДКОМ" та ТОВ "КБК ДЕВЕЛОПМЕНТ", а також вжиття виконавцем заходів щодо оцінки та передачі на реалізацію корпоративних прав боржника.

Разом із тим, такі заходи не забезпечили повного виконання судового рішення. Електронні торги щодо реалізації корпоративних прав не відбулися, стягувач заяву про залишення за собою нереалізованого майна не подав, а залишок нестягнутої заборгованості станом на час звернення виконавця до суду становив 3 226 415 грн 80 коп.

Скаржник посилається на те, що обмеження у праві виїзду за межі України є одним із найсуворіших заходів примусового виконання судового рішення та не є пропорційним втручанням у права людини, з огляду на положення Конституції України і Загальної декларації прав людини.

Апеляційний суд погоджується з тим, що тимчасове обмеження особи у праві виїзду за межі України є істотним втручанням у право особи на свободу пересування, а тому застосування такого заходу потребує перевірки його законності, необхідності та пропорційності. Водночас зазначене право не є абсолютним.

Відповідно до статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до частини другої статті 13 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право покинути будь-яку країну, включаючи й свою власну, і повертатися у свою країну.

Водночас відповідно до частини другої статті 29 Загальної декларації прав людини, при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Отже, ані Конституція України, ані Загальна декларація прав людини не виключають можливості обмеження права особи залишати територію держави, якщо таке обмеження встановлене законом, має легітимну мету та є пропорційним поставленій меті.

У цій справі втручання у право боржника на виїзд за межі України прямо передбачене законом, а саме статтею 441 ЦПК України та пунктом 5 частини першої статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України". Легітимною метою такого втручання є забезпечення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, та захист права стягувача на реальне і своєчасне виконання такого рішення.

Колегія суддів вважає необхідним зауважити, що право стягувача на судовий захист не завершується ухваленням рішення суду, а охоплює також його фактичне виконання. Невиконання судового рішення протягом тривалого часу нівелює саму сутність права на судовий захист і порушує баланс між правами боржника та правами стягувача.

У цьому випадку тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України є пропорційним, оскільки застосовується не автоматично у зв`язку з наявністю боргу, а з огляду на тривале невиконання рішення, значний залишок заборгованості, безрезультатність вжитих виконавцем заходів, відчуження боржником нерухомого майна близькій особі, ігнорування виклику виконавця, наявність у боржника доходів і відсутність доказів реального добровільного виконання рішення у співмірному розмірі.

Доводи скаржник про те, що приватним виконавцем не надано доказів ухилення боржника від виконання зобов`язання, апеляційний суд вважає необґрунтованими.

Ухилення від виконання судового рішення не обов`язково має виражатися лише в активному приховуванні боржника або прямій відмові виконувати рішення. Воно може полягати також у сукупності дій і бездіяльності, які свідчать про небажання боржника добросовісно виконувати рішення та сприяти виконавцю у його виконанні.

У цій справі така сукупність обставин наявна. Так, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 протягом тривалого часу не виконав рішення суду у повному обсязі, не надав доказів добровільного погашення боргу у співмірному розмірі, не забезпечив виконання рішення за рахунок належного йому майна, не довів подання виконавцю повної і достовірної інформації про свій майновий стан (не подав декларацію про доходи та майно), не з`явився за викликом приватного виконавця від 10 квітня 2025 року та не повідомив причин неявки.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що після ухвалення остаточного судового рішення боржник відчужив належне йому нерухоме майно - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , на користь своєї дочки ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 1 квітня 2019 року. За змістом договору дарування майно передано безоплатно.

Доводи апеляційної скарги про те, що на момент відчуження квартири виконавче провадження не було відкрито, а арешти та заборони відчуження майна були відсутні, не спростовують висновку суду про наявність ознак ухилення боржника.

Апеляційний суд не вирішує у межах цього провадження питання про дійсність чи недійсність договору дарування, не надає оцінки його фраудаторності, як самостійному предмету спору та не підміняє собою суд, який може розглядати відповідні позовні вимоги. Водночас факт безоплатного відчуження боржником нерухомого майна близькій особі після ухвалення остаточного судового рішення про стягнення з нього значної суми коштів має значення для оцінки поведінки боржника на стадії виконання рішення.

Відсутність на момент укладення договору дарування відкритого виконавчого провадження або арешту майна не означає, що боржник не був обізнаний про існування свого зобов`язання. Навпаки, на час відчуження квартири вже існувало остаточне судове рішення, яким визначено обов`язок боржника сплатити на користь стягувача значну суму коштів. За таких обставин боржник об`єктивно усвідомлював або повинен був усвідомлювати наслідки відчуження належного йому майна для подальшого виконання судового рішення.

Тому зазначене відчуження не оцінюється судом як самостійна та єдина підстава для обмеження права виїзду, однак у сукупності з іншими встановленими обставинами підтверджує поведінку боржника, спрямовану не на виконання рішення суду, а на ускладнення можливості звернення стягнення на належне йому майно.

Доводи скаржника про те, що у справі наявні докази часткового виконання рішення, також не спростовують правильності висновку суду першої інстанції.

З матеріалів справи дійсно вбачається, що у межах виконавчого провадження з рахунків боржника були стягнуті окремі суми коштів, частина яких перерахована стягувачу в рахунок погашення заборгованості. Проте, такі стягнення відбулися внаслідок примусових заходів, вжитих приватним виконавцем, а не внаслідок добровільного виконання боржником рішення суду.

Часткове примусове стягнення коштів не свідчить про добросовісність боржника і не виключає можливості застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, якщо після такого часткового стягнення залишається значний розмір невиконаного зобов`язання, а поведінка боржника у сукупності свідчить про ухилення від виконання рішення.

Посилання апелянта на реалізацію частини корпоративних прав також не може бути прийняте апеляційним судом як доказ добровільного виконання боржником рішення. З матеріалів справи вбачається, що корпоративні права передавалися на реалізацію в межах виконавчого провадження, однак електронні торги не відбулися. Отже, наведена обставина свідчить не про добровільне виконання боржником рішення, а про те, що виконавець вживав передбачених законом заходів примусового виконання, які не забезпечили повного погашення боргу.

Крім цього, колегія суддів ураховує, що боржник має регулярний дохід у виді пенсії, щомісячний розмір якої становить 19 756 грн 32 коп. та дохід від ПрАТ "КИЇВБУДКОМ". Тобто має платоспроможність для погашення заборгованості за рішенням суду та поруч з цим не вчиняє жодних дій для виконання рішення суду та погашення заборгованості.

Так само необґрунтованими є доводи скаржника про те, що подання приватного виконавця ґрунтується лише на статусі ОСОБА_1 як боржника, відсутності майна та коштів.

Зміст подання та надані до нього матеріали свідчать про інше. Приватний виконавець посилався не лише на факт наявності невиконаного рішення, а й на конкретні обставини виконання: відкриття виконавчого провадження, направлення постанов боржнику за адресою його зареєстрованого місця проживання, арешт коштів і майна, встановлення корпоративних прав боржника, передачу корпоративних прав на реалізацію, безрезультатність торгів, часткове примусове стягнення коштів, встановлення доходів боржника, неодноразові перетини державного кордону, встановлення факту відчуження квартири на користь дочки, ігнорування виклику виконавця та значний залишок непогашеної заборгованості.

Саме ці обставини, оцінені в сукупності, а не сам по собі статус особи як боржника, дають підстави для висновку про ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення. При цьому, боржник не стверджує, що він не мав можливості виконати рішення суду у зв`язку з тим, що йому не було відомо про відкриття виконавчого провадження та здійснення приватним виконавцем виконавчих дій.

Апеляційний суд також бере до уваги відомості про те, що ОСОБА_1 у період з 23 квітня 2022 року по 4 травня 2024 року неодноразово перетинав державний кордон України.

Сам по собі факт перетину державного кордону не може бути самостійною підставою для тимчасового обмеження особи у праві виїзду за межі України. Водночас, у цій справі дана обставина має значення у поєднанні з іншими доказами: боржник користувався можливістю виїзду за межі України за наявності значного невиконаного боргу, не довів вжиття реальних заходів для добровільного виконання рішення, не з`явився за викликом виконавця та раніше відчужив нерухоме майно близькій особі.

За таких умов багаторазовий перетин кордону не оцінюється судом як неправомірна поведінка сама по собі, проте підтверджує, що боржник, маючи можливість здійснювати поїздки за межі України, не демонструє належного рівня добросовісної поведінки щодо виконання судового рішення та взаємодії з виконавцем.

Доводи скаржника про те, що приватний виконавець не довів, яким чином обмеження у праві виїзду сприятиме виконанню рішення, колегія суддів також відхиляє.

Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України у цій категорії справ спрямоване на забезпечення фактичної доступності боржника для виконання рішення, стимулювання його до належної взаємодії з виконавцем, подання достовірних відомостей про майновий стан, утримання від подальшого ускладнення виконання рішення та створення умов для реального погашення заборгованості.

У цій справі існує безпосередній зв`язок між застосованим заходом і метою забезпечення виконання рішення, оскільки боржник не з`явився за викликом виконавця, не надав доказів добровільного виконання рішення у співмірному розмірі, має значний залишок боргу, раніше відчужив нерухоме майно близькій особі та неодноразово користувався можливістю виїзду за межі України. За таких обставин тимчасове обмеження права виїзду не є абстрактним або формальним заходом, а має практичне значення для забезпечення участі боржника у виконавчому провадженні та спонукання його до виконання судового рішення.

Крім того, приписи статті 441 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" не встановлюють виконавцю обов`язку, який звертається до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, зазначати та доводити обставини яким чином таке обмеження сприятиме виконанню рішення суду. За приписами даних норм суд за поданням державного чи приватного виконавця може вжити таке обмеження відносно боржника у разі ухилення останнього від виконання рішення суду.

Як указувалося вище, звертаючись до суду з поданням приватним виконавцем Мілоцьким О.Л. надано належні та достатні докази ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання рішення суду, які оцінені судом і відповідно ухвалено обґрунтоване судове рішення про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

При цьому колегія суддів враховує, що оскаржуваною ухвалою боржника обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа. Обмеження не має карального характеру, не є безумовним чи необмеженим у часі, а діє до виконання зобов`язань за судовим рішенням. Отже, боржник має реальну можливість усунути підстави для такого обмеження шляхом виконання рішення суду або, за наявності передбачених законом підстав, звернення до суду із заявою про скасування відповідного заходу.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не повідомив боржника про розгляд подання, не свідчать про порушення норм процесуального права.

Частиною четвертою статті 441 ЦПК України прямо передбачено спеціальний порядок розгляду подання державного або приватного виконавця про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, а саме без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного або приватного виконавця. Такий порядок обумовлений характером цього заходу як заходу забезпечення виконання рішення та необхідністю оперативного вирішення питання, пов`язаного з ризиком ускладнення або неможливості виконання судового рішення.

Отже, відсутність попереднього повідомлення боржника про розгляд подання судом першої інстанції сама по собі не є порушенням його процесуальних прав, оскільки відповідає спеціальній процедурі, прямо встановленій законом. При цьому право боржника на судовий контроль за таким обмеженням забезпечується можливістю апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції, чим боржник фактично скористався, подавши апеляційну скаргу.

Апеляційний суд також враховує, що суд першої інстанції хоча й не надав усім установленим обставинам достатньо розгорнутої та комплексної оцінки, однак правильно визначив наявність правових підстав для задоволення подання приватного виконавця. Неповнота мотивування ухвали суду першої інстанції за встановлених обставин не є самостійною підставою для її скасування, оскільки апеляційний суд у межах перегляду справи надає власну оцінку доказам, перевіряє доводи апеляційної скарги та усуває недоліки мотивування шляхом викладення відповідних висновків у цій постанові.

У сукупності встановлені обставини свідчать не про звичайне невиконання боржником рішення суду через об`єктивну відсутність коштів або майна, а про ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням. Такий висновок підтверджується тривалим строком невиконання рішення, значним залишком заборгованості, відсутністю доказів добровільного погашення боргу у співмірному розмірі, безоплатним відчуженням нерухомого майна близькій особі після ухвалення остаточного судового рішення, ігноруванням виклику приватного виконавця, безрезультатністю окремих заходів примусового виконання та користуванням боржником можливістю виїзду за межі України за відсутності належного виконання рішення суду.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що застосоване судом першої інстанції тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України є законним, необхідним та пропорційним заходом забезпечення виконання судового рішення.

Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди боржника з оцінкою обставин справи, однак не спростовують наявності передбачених законом підстав для застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України та не дають підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, ухвала суду першої інстанції постановлена з правильним вирішенням питання по суті, підстав для її скасування за доводами апеляційної скарги не встановлено, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.

Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 27 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді: