Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №756/12292/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/11074/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року місто Київ

справа № 756/12292/25

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Таргоній Д.О., Голуб С.А.

за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 січня 2026року, ухвалене під головуванням судді Шролик І.С., у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року позивач звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до відповідача в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 167451,25 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що 29 січня 2024 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_3 укладений договір добровільного страхування транспортного засобу «ВМW», д.н.з. НОМЕР_1 .

Вказував, що 01 квітня 2024 року в місті Києві за участю автомобіля «ВМW», д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 07 травня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася 01 квітня 2024 року.

Зазначав, що на замовлення ПрАТ «СК «Уніка» складено звіт про оцінку вартості відновлюваного ремонту транспортного засобу «ВМW», д.н.з. НОМЕР_1 вартість якого становить 375897 грн.

На підставі заяви потерпілого позивачем здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 327451,25 грн., що дорівнює вартості відновлювального ремонту автомобіля ВМW», д.н.з. НОМЕР_1 . Вказана сума перерахована на СТО ТОВ «АВТ Баварія Київ» згідно рахунку від 01 квітня 2024 року.

Вказував, що на дату ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1 була застрахована АТ «СК «АРКС», яке здійснило виплату страхового платежу в межах ліміту відповідальності у розмірі 160000 грн на рахунок ПрАТ «СК «Уніка».

Посилаючись на те, що невідшкодованим залишилося виплачене страхове відшкодування в сумі 167451,25 грн., а відтак воно підлягає стягненню із відповідача, як винуватця дорожньо-транспортної пригоди.

Заочним рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року позов ПрАТ «СК «Уніка» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «Уніка» частину суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 167451,25 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн, витрати на правничу допомогу в розмірі 15000 грн.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 25 березня 2026року заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати, повернути справу до Оболонського районного суду міста Києва на новий розгляд у загальному порядку.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що про існування заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 січня 2022 року у справі №756/12292/25 та взагалі, що був судовий розгляд, відповідач фактично дізнався завдяки інформації на інтернет-сайті Оболонського районного суду міста Києва, де намагався перевірити наступну дату судового засідання по справі.

Вказував, що відповідач до 14 січня 2026 року передав своєму представнику адвокату Бойко А.М. доказ того, що він знаходиться на лікарняному та просив відкласти судовий розгляд до виходу відповідача з лікарняного.

Зазначав, що в свою чергу, в повному тексті заочного рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року у справі №756/12292/25 вказано, що суд отримав електронне клопотання від адвоката Бойка А.М. про відкладення розгляду справи. При цьому, доставлено до Оболонського районного суду міста Києва вказане клопотання через Електронний суд було 13 січня 2026 року, тому те, що з незрозумілих причин у матеріали справи №756/12292/25 воно потрапило лише 15 січня 2026 року є діями співробітників канцелярії суду по відношенню до своєчасної передачі клопотання до матеріалів справи, а не подачі до суду із запізненням вказаного клопотання представником відповідача адвокатом Бойка А.М.

Посилався на те, що відповідач із поважних причин (перебування на лікарняному) не був присутній на розгляді справи №756/12292/25, отже він був позбавлений можливості подавати докази та заперечувати у цій справі, і тому вважає, що вищевказане є підставою для скасування заочного рішення та перегляду справи.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідач та його представник у судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити.

Позивач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність позивача на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача та його представника, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи 29 січня 2024 року між ПрАТ «СК «Уніка» та ОСОБА_3 укладений договір добровільного страхування наземного транспорту КАСКО №027052/4056/0000160, за умовами якого застраховано майновий інтерес страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням ОСОБА_3 транспортним засобом «ВМW», д.н.з. НОМЕР_1 .

01 квітня 2024 року в місті Києві за участю автомобіля «ВМW», д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 07 травня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

01 квітня 2024 року ОСОБА_3 звернувся до ПрАТ «СК «Уніка» із заявою про настання страхового випадку.

На замовлення ПрАТ «СК «Уніка» ПП «Д.С.К груп» складено звіт про оцінку №0136/04 від 30 квітня 2024 року вартості відновлюваного ремонту транспортного засобу «ВМW», д.н.з. НОМЕР_1 , згідно якого вартість відновлюваного ремонту становить 375897 грн.

Відповідно до Акту огляду транспортного засобу, звіту про оцінку від 30 квітня 2024 року, рахунку офіційного дилера ТОВ «АВТ Баварія Київ» від 01 квітня 2024 року вартість матеріального збитку, нанесеного власнику внаслідок пошкодження автомобіля «ВМW», д.н.з. НОМЕР_1 склала 327451,25 грн.

На підставі заяви страхувальника про страховий випадок, ПрАТ «СК «Уніка» здійснено виплату страхового відшкодування відповідно до страхового акту №17959069089 в розмірі 327451,25 грн. та перераховано кошти на рахунок ТОВ «АВТ Баварія Київ».

На час вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована АТ «СК «АРКС», яке здійснила виплату страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності у розмірі 160000 грн на рахунок ПрАТ «СК «Уніка».

Звертаючись до суду з даним позовом до відповідача ОСОБА_1 , позивач просив стягнути з останнього різницю між фактичним розміром матеріальної шкоди (327451,25 грн.) та страховою виплатою АТ «СК «АРКС» (160000 грн.), яка була виплачена позивачу у розмірі 167451,25 грн.

Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Згідно з статтею 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України «Про страхування», інших законодавчих актів.

Законом може бути встановлено обов`язок фізичної або юридичної особи укласти договір страхування (обов`язкове страхування).

Вимоги щодо укладення договорів страхування за окремими класами страхування/категоріями страхових ризиків для врегулювання правовідносин, за якими вимагається обов`язкова наявність договору, можуть бути визначені законодавством.

Частина 1 статті 999 ЦК України визначає, що законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування).

Відносини у сфері обов`язкового страхування регулюються, зокрема, Законом України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинним на час виникнення спірних правовідносин).

У статті 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що особи, відповідальність яких застрахована, - це страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду (пункт 1.4); забезпечений транспортний засіб - це транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункт 1.7).

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц зроблено висновок, що стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Встановивши, що ПрАТ «СК «Уніка» здійснила страхову виплату власнику автомобіля, який був пошкоджений у результаті винних дій ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача частини виплаченого страхового відшкодування в розмірі 167451,25 грн, що становить різницю між виплаченим страховим відшкодуванням по договору майнового страхування (327451,25 грн.) та виплаченим страховим відшкодуванням АТ «СК «АРКС» (160000 грн).

Частинами 1, 5,6 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо незгоди з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача шкоди в розмірі 167451,25 грн.

Відповідачем доказів на спростування доводів позивача надано не було.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач із поважних причин (перебування на лікарняному) не був присутній на розгляді справи №756/12292/25, отже він був позбавлений можливості подавати докази та заперечувати у цій справі, і тому вважає, що вищевказане є підставою для скасування заочного рішення та перегляду справи колегія суддів відхиляє виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач особисто в приміщенні суду першої інстанції 08 жовтня 2025 року отримав позовну заяву із додатками та був повідомлений про розгляд справи на 03 листопада 2026 року. Отже мав можливість для підготування та подання до суду першої інстанції відзиву на позовну заяву.

03 листопада 2025 року справу було знято з розгляду через перебування судді у відпустці та призначено на 14 листопада 2025 року про що представник відповідача - адвокат Бойко А.М. був повідомлений, що підтверджується розпискою.

В судове засідання 14 листопада 2025 року сторони та їх представники не з`явились, розгляд справи відкладений на 14 січня 2026 року.

Про розгляд справи на 14 січня 2026 року о 12.00 год. представник відповідача - адвокат Бойко А.М. був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою.

В судове засідання 14 січня 2026 року сторони та їх представники в судове засідання вдруге не з`явилися.

15 січня 2026 року судом першої інстанції зареєстровано клопотання представника відповідача, яке датоване 14 січня 2026 року про перебування відповідача - 13 січня 2026 року на прийомі у лікаря.

Згідно резолюції судді вказане клопотання було отримано 16 січня 2026 року (а.с.102).

Згідно з ч.1 ст.64 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, її процесуальні права та обов'язки.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи у суді першої інстанції, отримавши 08 жовтня 2025 року позовну заяву з додатками мав можливість подати до суду першої інстанції відзив на позовну заяву та докази на підтвердження своїх заперечень, а також заявити клопотання про призначення експертизи.

А відтак вказані доводи не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які передбачені ст.376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, суд першої інстанції всебічно і об`єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 14 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 07 серпня 2026 року.

Головуючий:

Судді: