Постанова від 21 липня 2026 р. у справі №756/12596/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 756/12596/25 Головуючий у І інстанції Майбоженко А.М.

Провадження №22-ц/824/8702/2026 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 липня 2026рокуКиївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Борисової О.В., Голуб С.А.,

за участі секретаря Кононової Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 січня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року ТОВ «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом, в якому просить: стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитними договорами в загальному розмірі 194 506,20 грн та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог вказувало, що 21.09.2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №9176441, за умовами якого відповідачу було надано у позику грошові кошти у розмірі 11 000 гривень, які він зобов`язався повернути зі сплатою відсотків та інших платежів у строк, передбачений умовами кредитного договору.

Кредитор свої зобов`язання за вказаним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у встановленому договором розмірі, у свою чергу відповідачем порушено умови кредитного договору, а саме допущена прострочена заборгованість зі сплати основного боргу, нарахованих відсотків. Таким чином, у зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань за вказаним договором у відповідача виникла заборгованість у розмірі 28 802,40 грн.

22.02.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 22/02/2022, відповідно до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило право вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за Договором позики №9176441 у розмірі 28 802,40 грн.

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги ТОВ «Коллект Центр» на підставі договору про відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за Договором позики №9176441 у розмірі 28 804,20 грн.

Крім того, між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 06.10.2021 укладено Договір №4549454, відповідно до умов якого відповідачу були надані грошові кошти в сумі 20 000 грн на строк - 30 днів, зі сплатою комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом.

13.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 13-01/2022-79, відповідно до умов якого, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за Договором №4549454.

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги ТОВ «Коллект Центр» на підставі договору про відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за Договором №4549454.

В порушення умов кредитного договору відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань, у зв`язку з чим має заборгованість в сумі 126 780 грн.

Крім того, 08.10.2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та відповідачем було укладено Договір позики №3295799, за умовами якого ОСОБА_1 було надано у позику грошові кошти у розмірі 12 000 грн, які він зобов`язався повернути зі сплатою відсотків та інших платежів, у строк передбачений умовами кредитного договору.

09.02.2022 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №09/02-2022, згідно якого останнє отримало право вимоги за вищевказаним кредитним договором.

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги ТОВ «Коллект центр» відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023/01 від 10.01.2023, у тому числі за Договором позики №3295799, укладеного між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 .

Відповідач умови договору не виконав, кошти у встановлений договором строк не повернув, у зв`язку з чим позивач просить суд, стягнути з відповідача заборгованість за Договором позики №3295799 від 08.10.2021, яка складається з основного боргу у розмірі 12 000 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги у розмірі 26 922 грн.

Посилаючись на наведене, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 194 506,20 грн та судові витрати.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30 січня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість у розмірі:

- 11 000 (одинадцять тисяч) гривень - по основній сумі кредиту за Договором позики №9176441 від 21.09.2020;

- 17 802 (сімнадцять тисяч вісімсот дві) гривні 40 копійок - за відсотками за Договором позики №9176441;

- 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок - тіло кредиту за Договором позики №4549454 від 21.09.2020;

- 3 780 (три тисячі сімсот вісімдесят)гривень 00 копійок - за відсотками за Договором позики №4549454 від 06.10.2021;

- 1 000 (одна тисяча) гривень - за комісією за Договором позики №4549454 від 06.10.2021;

- 12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок - тіло кредиту Договором позики №3295799 від 08.10.2021,

- 26 922 (двадцять шість тисяч дев`ятсот двадцять дві) гривні - за відсотками Договором позики №3295799 від 08.10.2021;

- 1 138 (одна тисяча сто тридцять вісім) гривень 52 копійок - судового збору;

- 11 750 (одинадцять тисяч сімсот п`ятдесят) гривень 00 копійок - витрати на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, адвокат Зачепіло З.Я. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Посилаючись на порушення норм матеріально права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, незаконність та необґрунтованість рішення, просила рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову та частково задовольнити позовні вимоги, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом по кредитному договору № 9176441 в сумі 11 000 грн, по кредитному договору № 4549454 - 20 000 грн, по кредитному договору № 3295799 - 12 000 грн та 2000 грн на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що кредитний договір не містить відомостей про його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором саме відповідачем, відсутні відомості про те, що відповідач пройшов ідентифікацію та верифікацію особи, не доведено факту укладання кредитного договору саме відповідачем.

Вказує, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, що підтверджують особу позичальника та позивачем зазначено лише регламентований порядок укладання кредитного договору, а зазначення в кредитному договорі персональних даних відповідача не підтверджує проходження верифікації та ідентифікації.

Крім того, зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази, що додаток або веб-сайт в мережі Інтернет (особистий кабінет відповідача) ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ « Мілоан», ТОВ «МАНІФА» належить саме відповідачу, як і відсутні докази отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором.

Представник апелянта звертає увагу суду, що за договорами № 9176441, №4549454 та №3295799 позивачем не надано належних доказів на підтвердження перерахування коштів відповідачеві, зокрема не надано виписок з банківського рахунку відповідача та не вказано в договору укладеному з первісним кредитором, що кредитні кошти будуть перераховуватись іншою особою, яка не є стороною договору.

Так, представник відповідача зазначає, що розрахунок заборгованості наданий первісним кредитором є необґрунтованим, оскільки є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити чи дійсно кошти передавалися позичальнику, а також не зазначено реквізити повного карткового рахунку позичальника на який би мало б бути перераховано кредитні кошти.

Поміж тим зазначає, що апелянт не був ознайомлений з умовами наданого кредиту, оскільки відсутні докази, що паспорт споживчого кредиту підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Графіки платежів за кредитними договорами № 9176441, № 4549454 та № 3295799 є умовними, оскільки позивачем не було додано доказів подальшого перерахування/неперерахування кредитних коштів на рахунок відповідача.

Щодо розміру нарахованих відсотків за кредитними договорами № 9176441,№ 4549454 та № 3295799, то представник апелянта зазначає, що розмір відсотків значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, однак максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1%.

Крім того, матеріали справи не містять доказів направлення позивачем досудових вимог про необхідність сплати заборгованості.

Скориставшись правом на подачу відзиву, представник ТОВ «Колект центр» в особі керівника Ткаченко М.М. подала відзив до Київського апеляційного суду.

В обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу зазначає, що на підтвердження укладення в електронній формі договорів позики, позивач надав їх паперові копії, в яких зазначено реквізити відповідача, в тому числі паспортні дані, ідентифікаційний код, місце проживання, а також інформацію щодо умов кредитування.

Оскільки кредитні договори укладені шляхом накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором відповідача, договори вважаються укладеними.

Дані договори підписано електронним підписом з одноразовими ідентифікаторами, використання яких неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Тому, по кредитних договорах, укладених з відповідачем, в електронній формі було досягнуто згоди щодо істотних умов договорів, в тому числі щодо строку кредитування та нарахування процентної ставки.

Щодо надання виписок з рахунку позичальника з відображенням всіх операцій по такому рахунку, то представник позивача зазначає, що позивач позбавлений такої можливості, оскільки не є банківською установою, а фінансовою.

Крім того зазначає, що відповідач має доступ до своїх рахунків та мав безперешкодну можливість надати докази про те, що кредитні кошти на його рахунок не надходили, однак останній не надав доказів на спростування зазначеного.

Щодо нарахування процентів за понадстрокове користування позикою, то представником позивача зазначено, що відповідач неодноразово вносив платежі на погашення заборгованості за відсотками, внаслідок чого продовжувався строк користування позикою.

При цьому, останнім днем нарахування процентів за понадстрокове користування позикою згідно розрахунку заборгованості, складеного позикодавцем, є 23.02.2022 року, тобто такі нарахування здійснювались в межах 90 днів, що відповідає умовам договору.

Умовами договору передбачено процентну ставку за понадстрокове користування позикою у розмірі 2,70% за кожний день.

Водночас, позикодавцем з власної ініціативи було застосовано базову процентну ставку1,60% за період понадстрокового користування позикою, що додатково свідчить про добросовісність ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ».

Разом з тим, як вбачається з розрахунків заборгованості, позивач не здійснював жодних нарахувань відсотків за вказаним договором.

Щодо зменшення витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача зазначає, що вони є співмірними та обґрунтованими, підстави для зменшення таких витрат відсутні, оскільки відповідачем зворотнього не доведено.

У судовому засіданні представник позивача ТОВ «Колект центр» - Чебанов О.О. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Зачепіло З.Я. у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у відповідності до вимог процесуального законодавства. Разом із апеляційною скаргою адвокатом Зачепіло З.Я. було подано заяву про розгляд справи без участі апелянта.

Керуючись ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважала за можливе розглянути справу без участі відповідача та його представника, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення - залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що 21.09.2020 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №9176441, відповідно до умов якого, останній отримав грошові кошти в позику у розмірі 11 000 грн. строком надання позики 15 днів, дата повернення позики 02.09.2024, з денною процентною ставкою (фіксована) 1,5 % в день, процентною ставкою за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день - 5,00 %, пені 5,00 % в день, комісії за надання позики - 22,36 % від суми наданої позики, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики або достроково та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п.п. 1-2 договору позики).

Параметри та умови позики, параметри, порядок і графік повернення позики та сплати процентів наведено у п. 2 Договору та в та Додатку №1 до Договору позики.

Умовами Договору позики №9176441 сторони погодили, що цей договір укладається в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем та підписання накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Кредитор свої зобов`язання за вказаним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит у встановленому договором розмірі, у свою чергу відповідачем порушено умови кредитного договору, а саме допущена прострочена заборгованість зі сплати основного боргу, нарахованих відсотків. Таким чином, у зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань за вказаним договором у відповідача виникла заборгованість у розмірі 28 802,40 грн.

22.02.2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 22/02/2022, відповідно до умов якого, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило право вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за Договором позики №9176441 у розмірі 28 802,40 грн, яка складається з 11 000 грн - заборгованість по основній сумі кредиту, 17 802,40 грн - заборгованість за відсотками.

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги ТОВ «Коллект Центр» на підставі договору про відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за Договором позики №9176441 у розмірі 28 804,20 грн, яка складається з 11 000 грн - заборгованість по основній сумі кредиту, 17 802,40 грн. - заборгованість за відсотками, нараховані 3% річних за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Крім того, 06.10.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4549454, відповідно до умов якого, відповідачу були надані грошові кошти в сумі 20 000,00 грн на строк - 30 днів.

Договір про споживчий кредит № 4549454укладено на підставі пропозиції кредитодавця, яка розміщена в його інформаційно-телекомунікаційній системі та доступна через сайт кредитодавця та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби, на наступних умовах.

За умовами вищезазначеного кредитного договору, кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених цим договором, на строк визначений пунктом 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній пунктом 1.2 договору, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений пунктом 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором ( пункт 1.1).

Сума кредиту за Договором № 4549454 від 06.10.2021 становить 20 000,00 грн. (пункт 1.2.); кредит надається строком на 30 днів з 06.10.2021 (пункт 1.3); термін повернення кредиту і сплати комісії та процентів 05.11.2021 (пункт 1.4); комісія за надання кредиту - 1000 грн, проценти за користування кредитом становлять 3 780 грн., які нараховуються за ставкою 0,63 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (пункт 1.5.2); тип процентної ставки - фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п. п. 2.2, 2.3 цього договору (пункт 1.7).

Відповідно до п. 2.2.1 позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених у п. 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказані у п. 1.4. У випадку, якщо Позичальник продовжує строк кредитування, вказаний у п. 1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 Договору.

Нарахування Кредитодавцем відсотків за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем видачі кредиту за датою завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з врахуванням особливостей, передбачених у 2.2.3 Договорі,

ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання за кредитним договором та перерахувало відповідачу обумовлену договором суму, що підтверджується квитанцією №1785361819 від 06.10.2021 про перерахування на рахунок ОСОБА_1 коштів згідно договору 4549454 в сумі 20 000,00 грн.

13.01.2022 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу № 13-01/2022-79, відповідно до умов якого, ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги до боржників, в тому числі до ОСОБА_1 за Договором №4549454 у сумі 84 780 грн, яка складається з 20 000 грн - тіло кредиту, 63 780 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, заборгованість з комісії - 1 000 грн.

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги ТОВ «Коллект Центр» на підставі договору про відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за Договором №4549454 в сумі 126 780 грн, яка складається з 20 000 грн - тіло кредиту, 105 780 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги, заборгованість з комісії - 1 000 грн.

Крім того, 08.10.2021 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та відповідачем було укладено Договір позики №3295799, за умовами якого ОСОБА_1 , було надано у позику грошові кошти у розмірі 12 000 грн, які він зобов`язався повернути протягом 30 днів, тобто до 07.11.2021 року.

Проценти за користування позикою нараховуються за спадною процентною ставкою на підставі фіксованого середньоденного розміру процентів за користування позикою відповідно до Додатку № 1 до Договору позики. Середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований: 0.99500 від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований: 1.99000% від суми позики за кожен день за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Базова процентна ставка за позикою, фіксована: 1.99000% від суми позики за кожен день використання позики (пункти 2.4.1. - 2.4.4. Кредитного договору).

Відповідно до п. 2.4.5 цього кредитного договору Позикодавець надає Позичальнику можливість сплати процентів за користування позикою на акційних умовах (відповідно до п. 2.4.2) виключно за умовами належного виконання Позичальником зобов`язань за цим Договором. У випадку недотримання Позичальником умов сплатити процентів за користування позикою на акційних умовах, за Договором застосовується базова процентна ставка за позикою.

Розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 1.01% від суми позики за кожний день з моменту прострочення сплати суми Позики та процентів за користування позикою (п. 2.5 Договору).

Реальна річна процентна ставка складає 29 654 грн (розділ 4 паспорту позики).

09.02.2022 року між ТОВ «МАНІФОЮ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №09/02-2022, згідно якого останнє отримало право вимоги за вищевказаним кредитним договором.

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги ТОВ «Коллект центр»відповідно до Договору відступлення права вимоги №10-01/2023/01 від 10.01.2023, у тому числі за Договором позики №3295799, укладеного між ТОВ «МАНІФОЮ» та ОСОБА_1 , у сумі 38 922 грн, яка складається з 12 000 грн - тіло кредиту, 26 922 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги.

Всупереч умовам договорів позики, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що сторонами кредитних договорів було узгоджено розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строки та умови надання грошових коштів у позику, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Стороною позивача доведено те, що позивач на даний час є законним правонаступником стягувачів за укладеними кредитними договорами, боржником за якими є відповідач. Після відступлення права грошової вимоги, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «Коллект центр», ні на рахунки попередніх кредиторів. В той же час, суд першої інстанції вважав неправомірним нарахування кредитором 3% річних за користування грошовими коштами у відповідності до ст. 625 ЦК України, позаяк умовами Договору позики №9176441 не передбачено, що цим договором встановлено інший розмір відсотків. Отже, суд вважав обґрунтованим розмір заборгованості за Договором позики №9176441 в розмірі 28 802,40 грн, яка складається з 11 000 грн - заборгованість по основній сумі кредиту, 17 802,40 грн - заборгованість за відсотками. Щодо розміру заборгованості за Договором №4549454 в сумі 126 780 грн, яка складається з 20 000 грн - тіло кредиту, 105 780 грн - заборгованість за відсотками, заборгованість з комісії - 1 000 грн, суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлена позивачем до стягнення сума процентів значно перевищує суму процентів, яка передбачена умовою договору позики (кредиту) у межах погоджених строків користування грошовими коштами. За відсутності доказів щодо продовження кредитного періоду (пролонгації/авто пролонгації) суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача за Договором №4549454, в межах строку правомірного користування позикою становить 24 780 грн, з яких: 20 000 грн. - тіло кредиту, 3 780 грн - заборгованість за відсотками, 1 000 грн - заборгованість з комісії.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України укладається у письмовій формі. визначено, що кредитний договір Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону , є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію» ).

Правилами статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України ).

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20

Так, постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції вірно керувався статтями 205, 207 ЦК України про те, що правочин може вчинятися в електронній формі і вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в електронному документі та підписаний сторонами, зокрема, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором; статтями 526, 530, 610 ЦК України про те, що зобов`язання має виконуватися належним чином у строк, визначений договором, а його порушення є підставою для застосування заходів відповідальності; статтею 625 ЦК України про наслідки прострочення грошового зобов`язання, зокрема сплату трьох процентів річних від простроченої суми; статтями 1046, 1048, 1049 ЦК України про те, що договір позики (кредиту) уважається укладеним з моменту передання грошових коштів позичальнику, позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, встановлені договором, а позикодавець має право на отримання процентів за користування коштами; статтями 1054, 1055 ЦК України про те, що за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти, при цьому кредитний договір укладається у письмовій (в тому числі електронній) формі; статтями 3, 8, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» про те, що електронний договір уважається укладеним у письмовій формі, а моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором; положеннями Закону України «Про споживче кредитування» (зокрема, ч. 2 ст. 8 щодо включення комісій кредитодавця до загальних витрат за споживчим кредитом, а також норм, що регулюють порядок нарахування процентів та комісій); статтями 12, 13, 81 ЦПК України про принципи змагальності сторін, розподіл обов`язку доказування та оцінку доказів.

Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що кредитні договори укладено в належній електронній формі, факт надання коштів підтверджено, умови договору щодо комісії та відсотків відповідають законодавству.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності доказів, що додаток або веб-сайт в мережі Інтернет (особистий кабінет відповідача) ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ТОВ « Мілоан», ТОВ «МАНІФА» належить саме відповідачу, а також доказів отримання ним смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором, фактичного зарахування кредитних коштів, неправильного нарахування відсотків та завищення витрат на правничу допомогу колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що підлягають відхиленню, з наступних підстав.

На підтвердження укладення в електронній формі договорів позики, позивач надав їх паперові копії, в яких зазначено реквізити відповідача, в тому числі паспортні дані, ідентифікаційний код, місце проживання, а також інформацію щодо умов кредитування.

Оскільки кредитні договори укладені шляхом накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором відповідача, договори вважається укладеними.

Дані договори підписано електронним підписом з одноразовими ідентифікаторами, використання яких неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету. Тому, по кредитних договорах, укладених з відповідачем, в електронній формі було досягнуто згоди щодо істотних умов договорів, в тому числі щодо строку кредитування та нарахування процентної ставки.

Посилання представника апелянта на те, що позивачем не підтверджено факт укладення договорів та надання кредитних коштів на їх виконання не заслуговують на увагу та спростовуються наявними у справі доказами.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апелянтом не надано доказів, які б спростовували факт перерахування йому кредитних коштів первісними кредиторами.

У постанові Верховного Суду від 21.02.2018 № 910/5226/17 зазначено, що при здійсненні безготівкових розрахунків допускаються розрахунки із застосуванням платіжних доручень, акредитивів, розрахункових чеків, розрахунки за інкасо, а також інші розрахунки, передбачені законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту; безготівкові розрахунки провадяться через банки, інші фінансові установи (далі - банки), в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків.

Щодо надання виписок з рахунку позичальника з відображенням всіх операцій по такому рахунку, то позивач об`єктивно позбавлений можливості їх надати, оскільки не є банком в розумінні Закону України "Про банки і банківську діяльність", а є фінансовою установою і діє відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та фінансові компанії".

Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Поряд із цим, маючи вільний доступ до своїх рахунків у банківських установах та безперешкодну можливість надати суду докази про те, що кредитні грошові кошти на його банківську картку не надходили, відповідач на спростування обставин, покладених в обґрунтування позовних вимог доказів суду не надав.

Щодо розміру процентів за користування кредитом по договору №9176441, відповідно до п.2 договору сума позики 11000 грн, строк позики 30 днів, процентна ставка 1,60%.

Зі змісту договору вбачається, що Позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua/ua/documents license/ (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення Позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.

Так, згідно п. 6.2. Правил проценти за користування Позикою нараховуються на суму Позики (її залишок), виходячи із строку фактичного користування Позикою.

Відповідно до п. 6.3. Правил нарахування процентів за користування Позикою починається з дати зарахування коштів на платіжну картку Позичальника та нараховується за процентними ставками, зазначеними в Договорі позики, за кожен день (календарну дату) користування Позикою, включаючи день (дату) видачі Позики та включаючи день (дату) її повернення.

Відповідно до п. 6.5. Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (на умовах повернення позики в кінці строку позики) у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/ несвоєчасного повернення Позики та процентів, Позичальнику на таку неповернуту Позику (або її частину) Товариство має право нараховувати Проценти у розмірі, передбаченому Договором позики, за кожний день понадстрокового користування Позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення Позики (або її частини) та Процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів.

Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування Процентів на Позику (або її частину) за понадстрокове користування Позикою за Договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на Позику за понадстрокове користування.

Згідно пункту 7.1. Розділу 7 Правил, яким визначено порядок продовження строку користування позикою, Позичальник має право подовжити строк користування Позикою (далі - Пролонгація). За подовження строку користування Позикою, Позичальник сплачує Товариству Проценти на умовах, обраних Позичальником для здійснення певного виду Пролонгацій.

Пунктом 7.6. Правил встановлено, що при кожному подовженні строку користування Позикою, змінюється кінцева дата Строку Позики та кінцева дата строку (терміну) дії Договору позики на відповідну кількість календарних днів.

Розділ 9 Правил містить положення щодо Програми лояльності. Так, згідно п. 9.7. Правил якщо під час дії особливих умов виконання Договору позики, встановлених для Позичальника в рамках програми лояльності, Позичальником буде допущено порушення умов, визначених правилами програми лояльності, особливі умови виконання Договору позики для Позичальника втрачають силу, а нараховані згідно умов Договору позики Проценти підлягають перерахуванню за базовою процентною ставкою, розмір якої зазначається в Договорі позики, та оплаті Позичальником в повному обсязі на загальних умовах за весь період дії Договору позики і незалежно від запропонованих особливих умов Програми лояльності.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідач неодноразово вносив платежі на погашення заборгованості за відсотками, внаслідок чого продовжувався строк користування позикою.

При цьому, останнім днем нарахування процентів за понадстрокове користування позикою згідно розрахунку заборгованості, складеного Позикодавцем, є 23.02.2022 року, тобто такі нарахування здійснювались в межах 90 днів, що відповідає умовам договору.

Апеляційний суд звертає увагу, що умовами договору передбачено процентну ставку за понадстрокове користування позикою у розмірі 2,70% за кожний день. Водночас, Позикодавцем з власної ініціативи було застосовано базову процентну ставку 1,60% за період понадстрокового користування позикою, що додатково свідчить про добросовісність ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ». Разом з тим, як вбачається з розрахунків заборгованості, позивач не здійснював жодних нарахувань відсотків за вказаним договором.

Щодо нарахування процентів за Договором позики №3295799 від 08 жовтня 2021 року, відповідно до п. п. 2.4.2 Договору середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований: 0,99500% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики.

Відповідно до п 2.4.3. договору позики середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований: 1.99000% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики.

Згідно п. 2.4.4. Договору позики базова процентна ставка за позикою, фіксована: 1.99000% від суми позики за кожен день користування позикою.

Відповідно до п. 2.5. договору позики розмір процентів на прострочену позику, фіксований: 1.01% від суми позики за кожний день з моменту прострочення сплати суми Позики та процентів за користування позикою.

Пунктом 3.1.1 Договору погоджено, що, Проценти за користування позикою нараховуються за фактичну кількість календарних днів користування Позикою з дня надання позики до дня повного погашення заборгованості включно.

Відповідно до п.3.2. Договору позики визначені проценти за користування позикою - проценти на прострочену позику. Згідно п. 3.1.3. Договору позики у період прострочення Позики проценти за користування позикою нараховуються за базовою процентною ставкою на позику , визначеною п. 2.4.4.

Відповідно до п. 3.2.1. Договору позики проценти на прострочену позику нараховуються у випадку неналежного виконання Позичальником зобов`язань за цим Договором у розмірі, визначеному п. 2.5 Договору, за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 3.10 Договору керуючись ст. 1048 ЦК України позикодавець має право нараховувати проценти відповідно до умов цього договору до дня повернення позики.

Із вищезазначеного слідує, що пунктами 2.5, 3.1.3, 3.2.1 передбачено нарахування відсотків за фактичний строк користування позикою поза межами 30-денного (пільгового) строку користування позикою. Отже, нарахування відсотків здійснювалось в межах строку кредитування, визначеного та погодженого сторонами Договору.

Відповідачем не було надано жодних доказів виконання зобов`язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов Договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку, згідно всіх, а не частково погоджених умов договору.

Щодо вимог апеляційної скарги про зменшення витрат на правову допомогу, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача до 2000, 00 грн, колегія суддів зазначає наступне.

Вирішуючи питання розподілу понесених позивачем витрат на правову допомогу, суд першої інстанції, врахувавши складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторін, дійшов висновку, що обсяг понесених позивачем витрат на правничу допомогу є реальним та документально підтвердженим, у розмірі 25 000 грн. Проте, з огляду на часткове задоволення позовних вимог, стягнув такі витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Апеляційний суд не вбачає підстав для скасування чи зміни рішення в цій частині.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До таких витрат, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.3 ч.1 ст.133 ЦПК України).

Положеннями частин першої та другої статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 137 ЦПК України).

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14 382цс19), саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 (провадження №12-14гс22) зроблено висновок, що: «суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами».

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі №465/3458/15-ц (провадження №61 19582св20), від 09 листопада 2021 року у справі №759/14346/16 (провадження №61 12783св21)

У даній справі позивачем належними доказами доведено, а відповідачем не спростовано, що витрати на професійну правничу допомогу заявлені позивачем, відповідають принципам співмірності, реальності та необхідності таких витрат.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, ґрунтуються на формальному тлумаченні норм права та не містять підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу подану Зачепіло Зоряною Ярославівною в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне судове рішення складене 7 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді : О.В. Борисова

С.А. Голуб