Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №359/11772/25 — Київський апеляційний суд

справа № 359/11772/25

головуючий у суді І інстанції Ткаченко Д.В.

провадження № 33/824/1934/2026

головуючий суддя Мостова Г.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 липня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі судді Мостової Г.І., за участю секретаря Григоренко А.В., розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Халупко Сергія В`ячеславовича на постанову Бориспільського міськрайоного суду Київської області від 17 лютого 2026 року

у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в :

Постановою Бориспільського міськрайоного суду Київської області від 17 лютого 2026 року Халупко С.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з Халупко С.В. судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

При розгляді адміністративної справи судом встановлено, що 22 вересня 2025 року о 23 год. 58 хв. в м. Бориспіль, вул. Київський Шлях, 90, Бориспільського району, Київської області, водій Халупко С.В. керував транспортним засобом марки «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився на місці зупинки із застосуванням приладу «Драгер». Результат позитивний - 1.25 проміле, тест № 2235, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, захисник ОСОБА_1 - адвокат Халупко С.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить суд: скасувати постанову Бориспільського міськрайоного суду Київської області від 17 лютого 2026 року та закрити провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент складення процесуальних документів та розгляду справи ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, що прямо зафіксовано у Рапорті Поліцейського взводу № 1 роти 4 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області та в самому протоколі ЕПР1 № 462181.

Натомість огляд ОСОБА_1 проводився звичайними працівниками поліції, без будь-якої участі уповноваженої посадової особи Військової служби правопорядку чи командира військової частини. Це є грубим порушенням спеціальної процедури, передбаченої законом для даної категорії осіб.

Вказує,що у зв`язку з цим акт огляду та протокол є недопустимими доказами відповідно до частини 3 статті 62 Конституції України, згідно з якою обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.

22 червня 2025 року працівники поліції здійснили зупинку транспортного засобу, проте жоден із процесуальних документів справи не містить конкретної підстави для такої зупинки. У протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 462181 відсутня будь-яка вказівка на те, яке саме порушення ПДР України вчинив водій та яким чином воно було зафіксовано до зупинення ТЗ.

Оскільки матеріали справи не містять жодного підтвердженого доказу того, що ОСОБА_1 порушив ПДР до моменту зупинки, останній не був зобов`язаний виконувати вимоги поліцейських, а всі складені після незаконної зупинки процесуальні документи не можуть вважатись допустимими доказами у справі відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева».

У графі 7 протоколу ЕПР1 № 462181 «Місце скоєння та суть адміністративного правопорушення, опис установлених даних» не вказано жодної конкретної ознаки алкогольного сп`яніння, яку поліцейські спостерігали у ОСОБА_1 до направлення на огляд, що суперечить п.п. 2, 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженої Наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від

09 листопада 2015 року згідно з якою підставою для направлення на огляд є наявність конкретних ознак: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна кольору шкіри обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Жодна з цих ознак у протоколі не зафіксована.

У графі 11 протоколу вказано «інші матеріали справи» без зазначення того, які саме матеріали долучаються. Невизначеність складу доказової бази фактично унеможливлює перевірку повноти матеріалів справи стороною захисту та судом.

Стаття 256 КУпАП зобов`язує відображати в протоколі відмітку про роз`яснення прав та обов`язків особи, але у протоколі ЕПР1 № 462181 така відмітка відсутня.

Сторона захисту позбавлена можливості ознайомитися з відеозаписами, які могли б підтвердити або спростувати факт зупинки, наявність ознак сп`яніння, а також дотримання процедури роз`яснення прав. Ненадання доступу до відеоматеріалів є порушенням права на справедливий судовий розгляд.

Навіть якщо суд апеляційної інстанції не погодиться з аргументами щодо недопустимості доказів, захист звертає особливу увагу на неприпустимість застосування стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами до ОСОБА_1 з огляду на його правовий статус.

Вказує, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який безпосередньо виконує бойові завдання в умовах воєнного стану. Позбавлення права керування транспортними засобами призведе до неможливості виконувати службові обов`язки, пов`язані з керуванням військовою технікою та транспортом підрозділу; ризиком дисциплінарного стягнення за невиконання наказів командування; обмеження мобільності в зоні бойових дій, що може безпосередньо загрожувати життю; ослаблення боєздатності підрозділу та зниження оперативності виконання бойових завдань; шкода обороноздатності держави внаслідок вилучення досвідченого фахівця з активного виконання службових функцій.

Захисник ОСОБА_1 - адвокат Халупко С.В. у судовому засіданні у режимі відеоконференції підтримав вимоги апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали за апеляційною скаргою, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи викладені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з вимогами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Водночас, положеннями статті 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.9а Правил дорожнього руху визначено, що керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 462181 від 23 вересня 2025 року додано:

результат тесту, проведеного з використанням спеціального технічного засобу приладу «Drager», результат 1,25 проміле;

акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

довідка щодо отримання ОСОБА_1 посвідчення водія та про наявність повторності вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статі 130 КУпАП;

копія свідоцтва про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки;

постанову відносно ОСОБА_1 про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 5783543 від 23 вересня 2025 року за частиною 1 статті 122 КУпАП;

відеозапис із нагрудної камери працівника поліції, із якого вбачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб марки «Ford Transit», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , за порушення правил дорожнього руху. Водій керуючи даним транспортним засобом не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 «Напрямок руху по смугах», чим порушив п. 8.4.ґ. ПДР України, в результаті чого було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення за порушення ним частини 1 статті 122 КУпАП.

Під час спілкування з даним водієм (особу водія встановили за наявних документів) ОСОБА_1 працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу «Драгер» (00 год. 10 хв.). Результат огляду - 1.25 проміле (00 год. 10 хв.). При цьому, на відеозаписі чітко зображено, що жодних заперечень або зауважень щодо процедури огляду ОСОБА_1 не висловив і підписав документи. Крім того, з матеріалів справи вбачається що після проходження огляду на місці ОСОБА_1 в акті огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів у графі «з результатом згоден» поставив свій підпис, а тому у працівників поліції не виникло необхідності доставляти водія в заклад охорони здоров`я для проходження огляду у лікаря нарколога. Також на відеозаписі чітко відображено факт визнання останнім вживання алкогольних напоїв, а саме пляшки пива 0,5 вдень та енергетики (00 год. 11 хв.).

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та відповідно до вимог частини 3 статті 266-1 КУпАП, його огляд на стан алкогольного сп`яніння мав проводитись не працівниками патрульної поліції, а військовою службою правопорядку у Збройних Силах України, суд апеляційної інстанції враховує таке.

Відповідно до частини 1 статті 15 КУпАП військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність за адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. За порушення, зокрема, правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, зазначені особи несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.

Частиною 1 статті 266-1 КУпАП передбачено, що військовозобов`язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до частини 2 указаної статті огляд військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов`язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Згідно з частиною 3 цієї статті огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані сп`яніння перебувають на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в заборонених законом інших місцях, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.

Зміст статті 266-1 КУпАП свідчить про те, що цією нормою не визначається порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, які керують транспортним засобом.

Тобто, положення статті 266-1 КУпАП не стосуються спеціального суб`єкту - водія транспортного засобу, а лише військовослужбовців за вчинення військових адміністративних правопорушень.

Таким чином, порядок огляду військовослужбовців Збройних Сил України, які керують транспортними засобами на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції здійснюється в загальному порядку, встановленому статтею 266 КУпАП, а тому апеляційний суд відхиляє доводи апелянта на те, що оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, то огляд на стан сп`яніння мав бути проведений Військовою службою правопорядку у Збройних Силах України.

Крім того матеріали справи не містять даних про те, що у зазначений у протоколі час водій ОСОБА_1 перебував під час виконання обов`язків військовослужбовця.

За таких обставин, порядок огляду водія ОСОБА_1 , який не перебував під час виконання обов`язків військової служби, та який керував транспортним засобам, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції правомірно здійснювався у загальному порядку, встановленому статтею 266 КУпАП.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляції про безпідставну зупинку працівниками поліції транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , оскільки відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що працівниками поліції будо роз`яснено йому, що причиною зупинки є виїзд автомобіля на зустрічну смугу руху, а також складено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 5783543 від 23 вересня 2025 року відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статі 122 КУпАП.

Доказів оскарження та скасування указаної постанови матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги про те, що у протоколі не зафіксовані ознаки сп`яніння у зв`язку з наявністю яких ОСОБА_1 направлено на огляд, оскільки останньому ставиться у вину порушення пункту 2.9 ПДР (керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння), на підтвердження чого надано акт огляду на стан алкогольного сп`яніння із використанням спеціальних технічних засобів, а не пункту 2.5 ПДР (відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння).

Доводи апеляційної скарги про те, що у протоколі ЕПР1 № 462181 відмітка відсутня про те, що у протоколі відсутня відмітка про роз`яснення прав та обов`язків ОСОБА_1 повністю спростовується змістом протоколу, у наявний його підпис на підтвердження роз`яснення йому прав та обов`язків, передбачених статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП.

Щодо доводів апеляційної скарги про неприпустимість застосування стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами до ОСОБА_1 з огляду на те, що він є військовослужбовцем, апеляційний суд враховує таке.

Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Статтею 33 КУпАП визначені загальні правила накладення стягнення за адміністративне правопорушення.

Частиною 1 цієї статті передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина 2 статті 33 КУпАП).

Санкцією частини 1 статті 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Указане адміністративне стягнення, визначене законодавцем у частині 1 статті 130 КУпАП, як основне, так і додаткове, є безальтернативним.

За таких обставин у цій справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , суддя за результатами розгляду справи, застосувавши до правопорушника стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, діяв відповідно до імперативних приписів частини 1 статті 130 КУпАП.

З огляду на безальтернативність та імперативність приписів частини 1 статті 130 КУпАП щодо необхідності одночасного накладення, як основного, так і додаткового стягнення, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про необхідність незастосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

При цьому законом не визначено будь-яких повноважень суду щодо можливості не призначати такий вид адміністративного стягнення відносно військовослужбовців.

Інший підхід суперечитиме положенням статті 7 КУпАП, відповідно до якої провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 130 КУпАП, і, враховуючи характер вчиненого правопорушення, ступінь його суспільної небезпеки - це правопорушення являється грубим порушенням правил дорожнього руху є потенційно небезпечним для суспільства та становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров`ю, тяжкість ймовірних наслідків, призначив адміністративне стягнення в межах санкції вказаної статті, оскаржувана постанова відповідає фактичним обставинам справи, а тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтею 294 КУпАП, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Халупко Сергія В`ячеславовича залишити без задоволення.

Постанову Бориспільського міськрайоного суду Київської області від 17 лютого 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.І. Мостова