Постанова від 13 квітня 2026 р. у справі №754/13443/25 — Київський апеляційний суд

справа № 754/13443/25

провадження № 22-ц/824/7602/2026

головуючий у суді І інстанції Галась І.А.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Тихої П.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року у цивільній справі за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі - позивач, ТОВ «Юніт Капітал», Кредитодавець) звернулось з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 , позичальник) про стягнення заборгованості у сумі - 121348,02 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.07.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Відповідач уклали Кредитний договір № 582326086 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (Додаток № 3). Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV2D4G5. 15.07.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти в сумі 25000 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 . Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень (Додаток № 9). 28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1. У подальшому 10.10.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №10/1024-01. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №1 від 10.10.2024 до Договору факторингу 2 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу № 04/06/25-Ю відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором.

Відповідачем договірні зобов`язання щодо повернення грошових коштів не виконані, у зв`язку з чим позивач просить стягнути їх в судовому порядку.

Також, позивач просив відшкодувати за рахунок відповідача понесені ним судові витрати щодо сплати судового збору та витрат на правничу допомогу у розмірі 7000 грн.

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» за Кредитним договором № 582326086 від 15 липня 2023 року у розмірі 121348 гривень 02 копійки, 2 422 гривні 40 копійок судового збору та 7000 гривень правничої допомоги.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на ту обставину, що позивачем не надано належного підтвердження видачі кредитних коштів первісним кредитором, що суд першої інстанції не дослідив. Зокрема, на переконання відповідача, позивачем не надано жодної завіреної копії первинного документу завіреного чи виданого банківською установою, який містить відомості про господарську операцію - видачу йому кредитних коштів в розмірі 2500 грн за спірним кредитним договором.

Зазначає, що після заперечень відповідача у відзиві на позов позивач так і не надав виконане банком платіжне доручення, а суд першої інстанції не витребував від АТ «Альфа-Банку» чи іншого банку виписку чи інший документ, який би встановив, на яку картку (рахунок) перераховані кредитні кошти і кому така картка належить.

Апелянт також вважає, що суд першої інстанції ніяк не дослідив твердження відповідача, що із позовної заяви не вбачається про укладення із первісним позичальником договору кредитної лінії у вигляді договору приєднання, про що йдеться у позові, адже позивач не надав доказів погодження між сторонами його окремих частин із підписами сторін.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином той факт, що первісним кредитором і наступним кредитором нараховані відсотки після закінчення періоду, визначеного договором, коли вони можуть нараховуватись.

У доводах апеляційної скарги відповідач також зазначає, що суд першої інстанції не дослідив той факт, що правовідносини за договором №582326086 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем виникли 15.07.2023 року, тобто значно пізніше, ніж було укладено договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», у якому предмет договору не індивідуалізовано належним чином. Також, позивачем не надано належного документального підтвердження відступлення права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», правонаступником якого є ТОВ «Юніт Капітал».

Відтак, на переконання відповідача, є непідтвердженими документально перехід права вимоги між кредитодавцями, а тому позивачем не доведено порушення його прав відповідачем.

Апелянт у доводах апеляційної скарги також не погоджується із оскаржуваним судовим рішенням, у якому не було розглянуто подану у відзиві заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в порядку ст. 137 ЦПК України.

Відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача до Київського апеляційного суду не надходив.

У судове засідання представник ТОВ «Юніт Капітал» не з`явився, був належним чином повідомлений про розгляд справи шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету Електронного суду, що підтверджується звітом про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, був належним чином повідомлений про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на поштову адресу, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення кореспонденції суду відповідачеві.

Колегія суддів враховує, що учасники справи реалізували свої процесуальні права шляхом подання письмових заяв по суті спору, зокрема апеляційної скарги, відзиву на позовну заяву та інших процесуальних документів, які містяться в матеріалах справи та були досліджені судом апеляційної інстанції.

Відповідно до положень статей 223, 372 ЦПК України неявка належним чином повідомлених учасників справи не перешкоджає її апеляційному розгляду.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).

Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04). При цьому запобігати неналежній і такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі - завдання саме державних органів (див. рішення ЄСПЛ від 20.01.2011 у справі «Мусієнко проти України», № 26976/06).

Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

З`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі суд першої інстанції визнав їх обґрунтованими, доведеними та не спростованими відповідачем.

Колегія апеляційного суду з такими висновками суду першої інстанції погоджується з урахуванням наступного.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, що 15.07.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 уклали Кредитний договір №582326086 у формі електронного документа з використанням електронного підпису MNV2D4G5.

Згідно з умовами Кредитного договору сума кредиту складає 25000 грн., дата строк кредитування - 30 днів, процентна ставка - 2,10 % в день.

Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV2D4G5. Зокрема,15.07.2023 відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно - телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору.

Відповідно до п. 5.4 Кредитного договору, визначається, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису, Позичальник використовує як електронний підпис одноразовий ідентифікатор, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Відповідно до п.2.1. договору, Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит на суму 25000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.

Відразу після вчинених дій Відповідача, 15.07.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти в сумі 25000 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 .

ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у підтвердження виконання свої зобов`язання за Кредитним договором, надання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 25000 грн., надало платіжне доручення № b9695709-fd8f-485f-9b98-6e8904231dbl від 15.07.2023 року.

На підтвердження даної інформації Позивачем також долучено документ, з якого вбачається, що ТОВ Манівео швидка фінансова допомога» ініціювало платіжну операцію шляхом подання надавачу фінансових послуг вищезгаданої платіжної інструкції.

28.11.2018 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1 (Додаток №12).

Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу підписали Реєстр прав вимоги №255 від 24.10.2023, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. (Додаток №13).

Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони ТОВ «Таліон Плюс» згідно договору факторингу 1 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені в реєстрі прав вимоги № 255 від 24.10.2023 до Договору факторингу1 (до якого також входило відступлення права вимоги щодо заборгованості відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додається Акт звірки взаємних розрахунків та протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимоги (Додаток 14).

10.10.2024 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №10/1024-01 (Додаток №15).

Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору №1.

Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги №1 від 10.10.2024 до Договору факторингу 2 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача за кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) ТОВ «Таліон Плюс» зі сторони ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» згідно Договору факторингу 2 саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені в Реєстрі прав вимоги №1 від 10.10.2024 до Договору факторингу 2 додано платіжну інструкцію (Додаток 17).

04.06.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач уклали Договір факторингу №04/06/25-Ю, відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором (Додаток № 18).

Відповідно до п.1.2. перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акта прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги.

Відповідно до Реєстру Боржників б/н від 04.06.2025 за Договором факторингу 3 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 121348,02 грн., (Додаток № 19). Даний факт підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором факторингу 3 (Додаток №20)

ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та Позивач не здійснювали нарахувань за кредитним договором.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 121348,02 грн., яка складається з наступного: 24999,50 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 96348,52 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку за період 04.06.2025- 25.06.2025(Додаток №24).

Перевіряючи доводи апеляційної скарги з приводу того, що суд першої інстанції ніяк не дослідив твердження відповідача, що із позовної заяви не вбачається про укладення із первісним позичальником договору кредитної лінії у вигляді договору приєднання, про що йдеться у позові, адже позивач не надав доказів погодження між сторонами його окремих частин із підписами сторін, колегія апеляційного суду не може визнати такі доводи обґрунтованими з урахуванням наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як слідує із змісту апеляційної скарги, відповідач не заперечує укладення спірного договору. Доводи відповідача зводяться до того, що відповідач ставить під сумнів доведення позивачем відповідних вимог позову. В той же час, жодних доказів у спростування обставин укладення спірного кредитного договору із первісним кредитодавцем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надає.

Доказами накладення електронного підпису з одноразовим ідентифікатором є QRкод - метричний код (двомірний штрих -код), який містить інформацію щодо підписанта електронного договору і призначений для сканування за допомогою мобільного пристрою, сканера штрих-коду, з метою швидкої та безпомилкової ідентифікації договору позичальника.

Одноразовий персональний ідентифікатор - MNV2D4G5 направлено відповідачу 15.07.2023 о 12:17:32 год. На номер мобільного телефону, вказаний ним в Заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_2 , одноразовий персональний ідентифікатор введено відповідачем у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 15.07.2023 о 12:18:28 год.

Жодних доказів у спростування належності відповідачеві номера фінансового телефону матеріали справи не містять, як і не містять заперечення належності відповідачеві телефону номера телефону доводи апеляційної скарги.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 04.12.2023 року у справі №212/10457/21 звернув увагу на можливість спростування обставин укладення електронного договору шляхом спростування належності позичальникові телефонного номера, з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором кредитних договорів, чим відповідач у цій справі не скористався.

Підтвердженням накладення електронного підпису одноразового ідентифікатора є юридична довідка первісного кредитора, в якій вказані особисті дані позичальника, які він самостійно зазначив при поданні заявки на отримання грошових коштів.

Підписавши договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, відповідач отримав свій примірник електронного договору у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мав змогу у будь-який час самостійно ознайомитись з договором на сайті товариства в особистому кабінеті.

Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано обставину підписання спірного договору одноразовим ідентифікатором, відтак укладення його сторонами та узгодження умов цього договору.

У доводах апеляційної скарги відповідач також посилається на ту обставину, що невід`ємною частиною спірного кредитного договору являються Правила та Паспорт споживчого кредиту, які начебто були надані позичальнику до укладення цього договору. Проте, відповідач стверджує, що він не ознайомлювався з ними ні на сайті, ні до укладення договору.

В той же час визначальним є не сам факт ознайомлення чи не ознайомлення з Правилами та Паспортом споживчого кредиту, а встановлення умов, які регулюються виключно указаними додатками до договору, з якими позичальник не згодний. Як слідує із змісту позову, в його обгрунтування позивач посилається на умови основного договору. Відповідач не указує, які положення основного договору не узгоджуються, суперечать Правилам та Паспорту споживчого кредиту, яким чином це впливає на його права та обов`язки.

Так, безпосередньо умовами основного кредитного договору визначено такі істотні умови як: сторони договору; предмет (надання грошових коштів у вигляді кредитної лінії в сумі 2500 грн на умовах строковості, зворотності, платності); кінцева дата повернення (виплати) кредиту до 14.08.2028 року; порядок погашення та сплати процентів; вартість послуг кредитодавця; строк дії договору 5 років; права і обов`язки сторін; відповідальність сторін, тощо.

Аналогічно, не можуть бути враховані доводи апеляційної скарги з приводу того, що позивач не надав виконане банком платіжне доручення, а суд першої інстанції не витребував від АТ «Альфа-Банку» чи іншого банку виписку чи інший документ, який би встановив, на яку картку (рахунок) перераховані кредитні кошти і кому така картка належить.

Так, у матеріалах справи наявне платіжне доручення № b9695709-fd8f-485f-9b98-6e8904231dbl від 15.07.2023 року, відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало свої зобов`язання за Кредитним договором, надавши ОСОБА_1 кредитні кошти у сумі 25000 грн.

Відповідач ставить під сумнів відповідні обставини, проте жодних дій у спростування цих обставин не здійснив. Жодних доказів у спростування таких обставин, як то доказів, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на його рахунок, вказаний у договорі, або доказів, що указаний картковий рахунок йому не належить; виписки по картковому рахунку на підтвердження факту незарахування кредитних коштів на його рахунок; доказів повернення коштів, чи спростування підстав нарахування та розміру нарахованих кредитором коштів, тощо.

Відповідачем також не було заявлено до суду першої інстанції, так само як і до суду апеляційної інстанції клопотання про витребування оригіналів відповідних доказів.

Безпідставними є також доводи з приводу того, що саме суд першої інстанції мав витребовувати документи за власною ініціативою, оскільки відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

До матеріалів справи також зі сторони позивача надано виписку з особового рахунку за кредитним договором №582326086 від 15.07.2023 року, відповідно до якої за період з 04.06.2025 року по 25.06.2025 року за відповідачем рахується прострочене тіло у сумі 24999,50 грн та 96348,52 грн прострочених відсотків. До названої виписки додано розрахунок заборгованості за період з 24.10.2023 року по 10.10.2024 року, із яких убачається, що отримавши кредит у сумі 24999,50 грн, дій щодо своєчасного повернення цих коштів відповідач не вчинив. Відповідач до матеріалів справи також не надав доказів повного повернення позичених коштів. Відтак, саме лише формальне посилання відповідача на відсутність виписки по банківському рахунку не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішення. Отримання відповідачем грошових коштів доведено зі сторони позивача сукупністю доказів: платіжним дорученням № b9695709-fd8f-485f-9b98-6e8904231dbl від 15.07.2023 року, випискою з особового рахунка та розрахунком заборгованості, який нараховано відповідно до умов кредитного договору. Відповідні докази містять інформацію щодо предмета доказування, не спростовані відповідачем, а відтак, відповідають вимогам на предмет належності, допустимості, достовірності та достатності.

Окрім того, як вбачається із розрахунку заборгованості наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ОСОБА_1 13.08.2023 року на виконання умов вказаного кредитного договору було сплачено 2683 грн, 15.09.2023 року та 16.09.2023 року на виконання умов вказаного кредитного договору було сплачено по 5 грн, що свідчить про усвідомлення та розуміння відповідачем необхідності виконання умов договору щодо сплати заборгованості за кредитом. Відповідач не спростував обставини щодо часткового повернення грошових коштів за договором.

Колегія апеляційного суду відхиляє також доводи апеляційної скарги з приводу нарахування первісним кредитором і наступним кредитором відсотків після закінчення періоду, визначеного договором, коли вони можуть нараховуватись, оскільки такі доводи суперечать умовам договору.

Так, відповідно до п. 11.1 кредитного договору №582326086 від 15.07.2023 року договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання.

Помилковим є довід апеляційної скарги, що строк кредиту складає лише 30 днів.

Відповідно до умов пунктів 7.1.-7.3. Договору кредитної лінії № 582326086 рекомендована (не обов`язкова) дата дострокового повного повернення всієї суми Кредиту за всіма наданими Траншами є дата закінчення Дисконтного періоду кредитування - 14.08.2023, а саме протягом 30 (тридцяти) днів від дати отримання першого Траншу Позичальником.

В обов`язковому порядку сума Кредиту має бути повернена Позичальником не пізніше ніж протягом 30 (тридцяти) календарних днів після настання однієї з наступних обставин: закінчення строку дії Договору в порядку, передбаченому п. 11.1 Договору; дострокового припинення дії Договору, в порядку передбаченому п. 9.1.1.2. або п. 9.1.1.7. Договору.

Кінцева дата повернення (виплати) Кредиту - 14.08.2028.

Відтак, нарахування процентів з 15.07.2023 року по 14.08.2023 року у дисконтному періоді по 92,50 грн в день, за період з 15.08.2023 по 12.09.2023 року по 262,49 грн в день та у період з 17.09.2023 по 10.10.2024 року по 744,99 грн в день не суперечать умовам договору. Відповідний строк нарахування процентів не виходить за межі строку дії договору та строку кредитування.

Доказів дострокового розірвання договору матеріали справи не містять.

Колегія апеляційного суду також не може визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги з приводу передачі первісними кредиторами прав вимоги за неіснуючими зобов`язаннями.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Згідно вимог ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Як встановлено судом, 28 листопада 2018 року ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» договір факторингу №28/1118-01 відповідно до якого, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, на умовах, визначених цим договором (а.с. 57-63).

Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання боржника. Разом з правом вимоги до фактора переходять інші права та обов`язки клієнт за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більше ніж одного Реєстру прав вимоги, кожен наступний Реєстр прав вимог є самостійним додатком, та не змінює його (п.2.2).

Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами Реєстру прав вимоги по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням Реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром прав вимоги (п.4.1).

Відповідно до пункту 1.3 договору, правом вимоги є всі права клієнта за кредитним договором, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Згідно з п. 8.1 цього договору, договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками (за наявності її у сторони).

В подальшому, ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» уклало з ТОВ «Таліон Плюс» ряд додаткових угод, якими продовжено строк дії договору до 31.12.2024 року.

Таким чином, договір №28/1118-01 від 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» є рамковою угодою, що підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного в проміжок часу з 28.11.2018 року по 31.12.2024 року.

Між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» було підписано реєстр прав вимоги № 255 до відповідача на загальну суму 63983,79 грн.

Таким чином, відповідно до п. 4.1 договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року право вимоги до боржника - ОСОБА_1 в повному обсязі перейшло від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» 24.10.2023 року, тобто, в день підписання Реєстру прав вимоги № 255 від 24.10.2023.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає безпідставним та помилковим доводи апеляційної скарги про відсутність у справі доказів на підтвердження факту переходу від первісного кредитора ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржника за спірним кредитним договором, укладеним між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 .

Таким чином, доводами апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції з приводу доведеності позову та наявності підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованості за Кредитним договором №582326086 від 15.07.2023 року у розмірі 121348 гривень 02 копійки не спростовано.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки позовні вимоги були задоволені повністю, суд першої інстанції відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілив судові витрати, стягнувши їх з відповідача на користь позивача, а саме: судового збору у розмірі 2422,40 грн; витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі 7000 грн.

Із тексту судового рішення вбачається, що суд першої інстанції визнав заявлені витрати на правничу допомогу в сумі 7000 грн такими, що документально підтверджені: договором про надання правової допомоги №05/06/25-01 від 05.06.2025, укладеним між АО «Тараненко та партнери» і позивачем; додатковою угодою №25770773608 від 05.06.2025 до договору про надання правової допомоги від 05.06.2025, укладеного між АО «Тараненко та партнери» і позивачем, актом прийому-передачі наданих послуг від 25.06.2025 на суму 7000 грн.; свідоцтвом на зайняття адвокатською діяльністю №4956 адвоката Тараненко А.І.

Жодних доводів у спростування доведеності понесення таких витрат відповідачем не наведено.

У доводах апеляційної скарги відповідач вважає, що судом першої інстанції не було наведено мотивів відхилення його заперечень щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Так, судом першої інстанції в резолютивній частині рішення вирішено питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, проте мотивувальна частина не містить мотивів щодо урахування чи неврахування заяви відповідача щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу, однак не будь-які недоліки мотивувальної частини судового рішення можуть бути розцінені як порушення норм процесуального права, наслідком якого є скасування чи зміна рішення.

Подання самої лише заяви про зменшення витрат на правничу допомогу, не є абсолютною підставою для її задоволення. У відзиві на позов заперечуючи проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу відповідач посилається на судову практику, однак не наводить жодних конкретних обставин, за яких такий розмір має бути зменшений. Колегія апеляційного суду не погоджується із доводами відповідача, що заявлений до стягнення розмір витрат на правничу допомогу у сумі 7000 грн, є завищеним у порівнянні з ціною позову у сумі 121348 грн. Не можна також погодитись із доводами відповідача, що спрощений порядок провадження, безумовно впливає на критерій реальності витрат та розумності їхнього розміру.

У заперечення заявленої заяви про зменшення розміру витрат на правничу допомогу позивачем надані обгрунтування щодо складу витрат на правничу допомогу, які складаються із вивчення матеріалів справи (2 години-1000 грн), складання позовної заяви (2 години - 5000грн), підготування адвокатського запиту (1 година - 500грн) та підготовки і подачі клопотань (1 година-500 грн). Відповідні витрати безпосередньо пов`язані із підготовкою та розглядом цієї справи, були необхідні, відтак - реальні. Колегія апеляційного суду не вбачає підстав для визнання заявленого розміру завищеним.

Відтак, підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в частині, якою визначено розмір витрат на правничу допомогу, не встановлено.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 30 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття таможе бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба