Постанова від 24 березня 2026 р. у справі №752/5242/23 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

____________________________________

Справа № 752/5242/23

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/1916/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

при секретарі Самойлік А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ІНФОРМАЦІЯ_6 - ОСОБА_7 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 7 липня 2025 року (суддя Кордюкова Ж.І., присяжні Міщенко В.В., Рейдалов Є.В.) у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_7, військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_2 про оголошення особи померлим,

установив:

у березні 2023 року заявниця звернулась до суду із заявою про оголошення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Боярка, Києво-Святошинського району, Київської області (паспорт серії НОМЕР_2 ) - померлим у зв`язку із захистом Батьківщини під час виконання обов`язків військової служби.

Мотивуючи подану заяву, заявниця зазначала, що 17 травня 2014 року між нею та ОСОБА_3 був укладений шлюб. 13 червня 2022 року її чоловіка було призвано на військову службу за мобілізацією та призначено на посаду стрільця 1-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 7-ї стрілецької роти, ВОС - 100915А, військової частини НОМЕР_1 . ОСОБА_3 безпосередньо приймав участь у бойових діях по відсічі збройної агресії російської федерації в районі міста Бахмут, Донецької області. 7 серпня 2022 року на взводний опорний пункт «ІНФОРМАЦІЯ_4», де бійці, в тому числі і ОСОБА_3 , виконували бойове завдання, противник здійснив щільний прицільний артилерійський, мінометний, авіаційний обстріл, вів інтенсивний обстріл зі стрілецької зброї та прицільний обстріл з танків.

Заявниця посилалась на те, що відповідно до рапорту командира 3-ї стрілецької роти ІНФОРМАЦІЯ_5 старшого лейтенанта ОСОБА_4 , рапорту старшого сержанта ОСОБА_5 та рапорту молодшого сержанта ОСОБА_6 , внаслідок вибуху танкового снаряду, ОСОБА_3 отримав осколкове поранення в шию, яке було несумісне з життям. ОСОБА_3 надавалась невідкладна медична допомога, але вона була безрезультатна, протягом п`яти хвилин пульсу вже не було, тіло ОСОБА_3 так і не змогли евакуювати. 9 серпня 2022 року вона отримала сповіщення № 83, в якому вказувалось, що ОСОБА_3 , 1981 року народження, стрілець стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , вірний військовій присязі, захищаючи волю та незалежність

Батьківщини, під час артилерійського обстрілу в районі міста Бахмут, Донецької області, виконуючи бойове завдання, зник безвісти 7 серпня 2022 року. 11 серпня 2022 року за заявою матері ОСОБА_3 - ОСОБА_2 по факту зникнення безвісти її сина працівниками Фастівського районного управління поліції ГУ НП в Київській області, розпочато досудове розслідування по матеріалах кримінального провадження № 12022111310001170, відомості про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 12 серпня 2022 року, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. 26 серпня 2022 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 610 ОСОБА_3 визнано зниклим безвісти за особливих обставин - під час виконання ним обов`язків військової служби.

Заявниця зазначала, що за відсутності тіла загиблого інший порядок, аніж отримання рішення суду про оголошення особи померлою, Законом України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» не передбачений. Оголошення померлим ОСОБА_3 необхідне їй для прийняття спадщини після смерті чоловіка та отримання родиною загиблого гарантованих державою виплат та інших соціальних пільг, пов`язаних із загибеллю військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, передбачених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 7 липня 2025 року заяву задоволено. Оголошено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Боярка, Києво-Святошинського району Київської області, померлим у зв`язку із захистом Батьківщини під час виконання обов`язків військової служби. У поданій апеляційній скарзі представник ІНФОРМАЦІЯ_6 - ОСОБА_7. просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_6 зазначає, що в акті службового розслідування є тільки пояснення про те, що був обстріл, і військовослужбовець перестав виходити на зв`язок. При цьому, за висновками службового розслідування встановлено, що військовослужбовець зник безвісти під час виконання бойового завдання, тобто юридичний факт смерті військовослужбовця не встановлений. Інших матеріалів, які б могли підтвердити смерть військовослужбовця до матеріалів справи не додано.

Також, представник ІНФОРМАЦІЯ_6 зазначає, що враховуючи специфіку статусу військовослужбовця, доказами на підтвердження факту його смерті може бути довідка про загибель, видана командуванням військової частини, колективний акт про настання смерті, складений на місці загибелі та завірений командиром військової частини, однак матеріали справи таких документів не містять.

Також, представник ІНФОРМАЦІЯ_6 посилається на те, що воєнні дії на території України тривають, відлік встановленого законом дворічного строку чи шестимісячного строку відповідно ще не розпочався, тому звернення заявниці до суду з даною заявою є передчасним і виключає можливість визнання особи померлою в порядку ч. 2 ст. 46 ЦК України. При цьому, суд першої інстанції не врахував, що зникла безвісти особа є військовослужбовцем, який вважається зниклим безвісти під час проходження військової служби, а не цивільною особою, яка зникла безвісти, про яку відсутні будь-які відомості в місці останнього проживання, в час, коли в країні оголошено військовий стан.

Крім цього, представник ІНФОРМАЦІЯ_6 посилається на те, що суд першої інстанції не врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі 755/11021/22, в якій зазначено, що шість місяців мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі

фізичної особи. При цьому, суд першої інстанції також не встановлював чи відноситься населений пункт Бахмут Донецької області до територій, на якій ведуться бойові дії та чи являється дана територія окупованою на теперішній час.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

ІНФОРМАЦІЯ_7 та його представник ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомленими про день, час та місце апеляційного розгляду, шляхом направлення судових повісток-повідомлень у системі «Електронний суд» (с.с.152-153, 171-172, т.2), двічі у судове зсідання не з'явилася, свого представника у судове засідання не направило.

Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ), будучи належним чином повідомленим про день, час та місце апеляційного розгляду, шляхом направлення судових повісток-повідомлень у системі «Електронний суд» (с.с.160, 175 т.2), свого представника у судове засідання не направив.

Військова частина НОМЕР_1 , будучи належним чином повідомленою про день, час та місце апеляційного розгляду, шляхом направлення судових повісток-повідомлень у системі «Електронний суд» (с.с.168,183, т.2), свого представника у судове засідання не направила.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до положень ст. 372 ЦПК України, колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність представників вказаних заінтересованих осіб.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення ОСОБА_1 та її представника - адвоката Сергієнка О.В., заінтересованої особи ОСОБА_2 , які проти апеляційної скарги заперечували, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що заявниця ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_3 , а заінтересована особа ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3 .

На підставі витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_3 № 111 від 13 червня 2022 року, солдата ОСОБА_3 , стрільця 1-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу 7-ї стрілецької роти НОМЕР_4 , ВОС - 100915А визнано таким, що з 13 червня 2022 року прийняв справи, посаду і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до бойового завдання № 25 від 7 серпня 2022 року, серед втрат підрозділу - стрілець 1-го відділення 1-го взводу солдат ОСОБА_3 , який зазнав поранення несумісне з життям внаслідок вибуху танкового снаряду.

Згідно рапорту старшого сержанта ОСОБА_5 від 8 серпня 2022 року, під час ведення бою під Бахмутом, 7 серпня 2022 року на позиції "ІНФОРМАЦІЯ_4", де вони перебували, відбувся бій з ворогом. По ним використовувалася стрілецька зброя та декілька танків. Було вражено солдата ОСОБА_3 в ділянку шиї уламком від снаряду танку, поранення не було сумісним з життям. Тіло ОСОБА_3 забрати було неможливо та залишено на позиції "ІНФОРМАЦІЯ_8.

Відповідно до рапорту молодшого сержанта ОСОБА_6 від 8 серпня 2022 року, під час ведення бою на позиції "ІНФОРМАЦІЯ_9" почався масивний обстріл позиції з танків та АГС під коригуванням БПЛА. Під час бою солдат ОСОБА_3 отримав осколкове поранення в ділянку шиї з лівої сторони, яке несумісне життям. Тіло загиблого ОСОБА_3 залишилося в передньому окопі під накриттям колод на позиції "ІНФОРМАЦІЯ_9".

9 серпня 2022 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 складено сповіщення сім`ї № 83, згідного якого солдат ОСОБА_3 - стрілець стрілецької роти військової

частини НОМЕР_1 , вірний військовій присязі, захищаючи волю та незалежність Батьківщини, під час артилерійського обстрілу в районі м. Бахмут Донецької області, виконуючи бойове завдання, зник безвісти 7 серпня 2022 року.

11 серпня 2022 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань внесені відомості за ч. 1 ст. 115 КК України за заявою ОСОБА_2 про те, що її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , стрілець стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , який проходив військову службу у АДРЕСА_1 , зник безвісти та його місцезнаходження на теперішній час невідоме.

Згідно акту службового розслідування, з метою уточнення причин та обставин зникнення під час бойових дій 7 серпня 2022 року стрільця першого стрілецького відділення першого взводу третьої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 , затвердженого командиром військової частини НОМЕР_1 підполковником ОСОБА_8 від 23 серпня 2022 року, 7 серпня 2022 року на взводний опорний пункту "ІНФОРМАЦІЯ_4", де бійці, в тому числі і ОСОБА_3 , виконували бойове завдання, противник здійснив щільний прицільний артилерійський, мінометний, авіаційний обстріл, вів інтенсивний обстріл зі стрілецької зброї та прицільний обстріл з танків. Приблизно о 15 годині поблизу окопу пролунав вибух танкового снаряду. Осколок від снаряду потрапив в шию ОСОБА_3 ОСОБА_9 та ОСОБА_6 намагалися допомогти, а саме надати невідкладну медичну допомогу, наклавши на рану перев'язку, але це не допомогло. Протягом п'яти хвилин пульсу вже не було, що свідчить про те, що ОСОБА_3 помер на місці. Можливості забрати тіло не було, так як вівся інтенсивний обстріл.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) № 610, на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19 серпня 2022 року № 577 "Про призначення службового розслідування, з метою уточнення причин та обставин зникнення під час бойових дій 7 серпня 2022 року стрільця першого стрілецького відділення першого взводу третьої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_3 , наказано вважати зникнення ОСОБА_3 таким, що сталося за особливих обставин - під час виконання ним обов`язків військової служби в районі бойових дій та пов`язане із захистом Батьківщини.

Згідно рапорту командира 3-ї стрілецької роти ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 від 17 лютого 2023 року, під час артилерійського обстрілу в районі м. Бахмут Донецької області, виконуючи бойове завдання ІНФОРМАЦІЯ_3 загинув стрілець 1-го відділення 1-го взводу 3-ї стрілецької роти ІНФОРМАЦІЯ_5 солдат ОСОБА_3 .

Зі змісту рапорту також убачається, що 7 серпня 2022 року на взводний опорний пункту "ІНФОРМАЦІЯ_4", де бійці, у тому числі ОСОБА_3 , виконували бойове завдання, противник здійснив щільний прицільний артилерійський, мінометний, авіаційний обстріл, вів інтенсивний обстріл зі стрілецької зброї та прицільний обстріл з танків. Приблизно о 15 годині поблизу окопу пролунав вибух танкового снаряду. Осколок від снаряду потрапив в шию ОСОБА_3 ОСОБА_9 та ОСОБА_6 намагалися допомогти, а саме надати невідкладну медичну допомогу, наклавши на рану перев'язку, але це не допомогло. Протягом п'яти хвилин пульсу вже не було, що свідчить про те, що ОСОБА_3 помер на місці. Можливості забрати тіло не було, так як вівся інтенсивний обстріл.

Відповідно до відповіді Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України від 29 листопада 2023 року, інформація, яка підтверджує утримання в полоні військовослужбовця ОСОБА_3 в Об`єднаному центрі відсутня.

Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що військовослужбовець зник безвісти під час захисту Батьківщини, що підтверджено результатами службового розслідування, а відтак існують обґрунтовані припущення щодо

його смерті, тобто констатації високого ступеня ймовірності смерті в районі населеного м. Бахмут Донецької області.

Крім того, задовольняючи заяву, суд першої інстанції врахував, що визначений частиною 2 статті 46 Цивільного кодексу Українишестимісячний строк, сплив.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 3 частини 2статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Відповідно до частини 1 статті 306 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Частиною першою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Відповідно до частини 2 статті 46 ЦК України, фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частина 3 статті 46 ЦК України).

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Оголошення фізичної особи померлою - це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті, що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Системний аналіз частин першої та другої статті 46 ЦК України дає підстави для висновку, що законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну (частина 1 статті 46 ЦК України) та спеціальну (частина 2 статті 46 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 лютого 2023 року в справі № 910/18214/19 звертала увагу на співвідношення між загальною та спеціальною нормою. Так, спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою права, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми. Тому загальна та спеціальна норми не суперечать одна одній, а встановлюють системне законодавче регулювання.

Законодавець запроваджує спеціальну цивільно-правову норму з метою конкретизації, деталізації та диференціації правового регулювання цивільних відносин в межах їх загального роду. Спеціальна норма походить від загальної і тісно з нею пов`язана.

Відповідно у ситуації, коли внаслідок збройної агресії рф проти України фізична особа пропала безвісти, суд має право оголосити цю фізичну особу померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України саме на підставі цих приписів (за умови доведеності зазначених обставин), використовуючи ці норми як спеціальні.

До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22.

При цьому, у пункті 67 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що частину другу статті 46 ЦК України потрібно тлумачити з урахуванням динамічного характеру суспільних відносин, які в умовах воєнних дій, збройних конфліктів зазнають швидких і непередбачуваних змін. Це вимагає оперативного реагування з боку суду для забезпечення ефективної охорони прав і законних інтересів осіб, у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси. Стислість строків вирішення такої категорії справ та ухвалення судових рішень у досліджуваній категорії справ стає особливо важливою в умовах, коли йдеться про встановлення правового статусу осіб, які зникли безвісти під час воєнних дій, збройного конфлікту, оскільки затримки в правовому реагуванні можуть призвести до погіршення ситуації для постраждалих осіб, їхніх родин і суспільства загалом.

Суд, зважаючи на конкретні обставини справи, повинен застосовувати норми права, які сприяють досягненню справедливого та передбачуваного результату.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).

Аналізуючи питання щодо початку відліку передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України строку, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 78-79 постанови від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 дійшла висновку, що законодавець, формуючи припис речення другого частини другої статті 46 ЦК України («з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців»), після слів «шести місяців» завершив речення. Зазначене унаочнює, що правильним є таке тлумачення цього припису, що здійснюватиметься без прив`язки до моменту скасування воєнного стану, припинення воєнних дій, збройного конфлікту як такого на усій території України.

Наведене тлумачення відповідає і європейським стандартам. Так, відповідно до

Рекомендації CM/Rec(2009)12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо принципів, які стосуються осіб, зниклих безвісти, та презумпції смерті (прийнята Комітетом Міністрів Ради Європи 09 грудня 2009 року на 1073-му засіданні заступників міністрів), якщо обставини зникнення безвісти особи є такими, що дають підстави для висновку про ймовірність її загибелі, то для подання запиту бажано, щоб час, що минув з моменту зникнення або з моменту отримання останньої звістки про те, що особа жива, становив не більше одного року (пункт 2 принципу четвертого).

При таких обставинах у пункті 70 зазначеного судового рішення Велика Палата Верховного Суду зауважила, що визначений частиною другою статті 46 ЦК України строк потрібно обраховувати передусім від дня закінчення активних бойових дій на певній території України.

Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (далі - Наказ № 376).

У цьому Наказі № 376 зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території.

Отже, суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 376, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України.

Відповідно до Наказу № 376, датою завершення бойових дій на території міста Бахмут Донецької області є 12 грудня 2023 року, а з 13 грудня 2023 року місто Бахмут є тимчасово окупованим російською федерацією.

У справі встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок здійснення збройними силами російської федерації щільного інтенсивного обстрілу зі стрілецької зброї та прицільного обстрілу з танків зник безвісті у населеному пункті Бахмут Донецької області.

Так, за результатами службового розслідування встановлено, що під час виконання бойового завдання у м. Бахмут Донецької області військовослужбовець ОСОБА_3 внаслідок ворожого прицільного інтенсивного обстрілу зі стрілецької зброї з танків отримав осколкове поранення в ділянку шиї, яке несумісне з життям.

Також у матеріалах справи наявні докази, які вказують на те, що забрати тіло ОСОБА_3 не видалося за можливе, внаслідок тривалого інтенсивного обстрілу збройними силами російської федерації позиції, де отримав смертельне поранення ОСОБА_3 .

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що є підстави припускати з високим ступенем вірогідності, що військовослужбовець ОСОБА_3 , ймовірно, загинув за особливих обставин ІНФОРМАЦІЯ_3 у результаті нанесення обстрілу зі стрілецької зброї та танків збройними силами російської федерації у населеному пункті Бахмут Донецької області, де він на цей момент знаходився під час захисту Батьківщини та виконання бойового завдання й забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії рф.

Зокрема, у справі наявні матеріали службового розслідування військової частини, під час проведення якого допитані свідки - військовослужбовці, а також документи кримінального провадження щодо обставин ймовірної загибелі ОСОБА_3 .

При цьому, матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_3 перебуває у полоні.

Отже, установивши, що наявні у справі докази дають підстави для обґрунтованого припущення щодо смерті ОСОБА_3 , урахувавши, що територія, на якій відбулася його ймовірна загибель, на той момент була територією активних бойових дій та наразі є тимчасово окупованою, а також установивши сплив шестимісячного строку з дня припинення активних бойових дій у місці ймовірної загибелі ОСОБА_3 , суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для оголошення останнього померлим.

В апеляційній скарзі ІНФОРМАЦІЯ_7 посилається на те, що воєнні дії на території України у розумінні ч. 2 ст. 46 ЦК України не завершилися, в силу чого у суду відсутні нормативно визначені ЦК України підстави для оголошення ОСОБА_3 померлим, а строки, сплив яких є передумовою для можливості відкриття провадження у справі про оголошення фізичної особи померлою, які визначені у ч. 2 ст. 46 ЦК України, ще не почали спливати.

Колегія суддів такі доводи апеляційної скарги вважає безпідставними, оскільки вони не узгоджуються з вищевикладеними правовими висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22, згідно яких, з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи (п. 3, 99, 122, 123 постанови), і що суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 376, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України (п. 84 постанови).

Колегія суддів також відхиляє, як необґрунтовані, доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не встановлював обставин того чи відноситься населений пункт Бахмут Донецької області до територій, на яких ведуться бойові дії та чи являється дана територія окупованою по теперішній час, оскільки як убачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення такі обставини установлено судом (с.с.73, т.2).

Доводи скаржника, що матеріали справи містять лише дані про те, що військовослужбовець зник та не підтверджують його смерть, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки згідно правових позицій Верховного Суду обставини зникнення військовослужбовця в районі бойових дій є юридичною підставою для ймовірного припущення його загибелі, тоді як з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_3 зник безвісти внаслідок активних бойових дій і за тих обставин вижити було неможливо.

Крім цього, за змістом доводів апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_7 не стверджує, що ОСОБА_3 може бути живим, перебувати у полоні або на тимчасово окупованих територіях, або те, що його загибель є неочевидною. Представник ІНФОРМАЦІЯ_6 лише зазначає про те, що відсутні будь-які конкретні дані, які б могли підтвердити смерть військовослужбовця.

Отже, доводи апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_6 не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для оголошення померлим громадянина України ОСОБА_3 , застосувавши передбачений частиною 2 статті 46 ЦК України скорочений шестимісячний строк замість дворічного, враховуючи наявність істотних підстав для припущення з великою вірогідністю, що ОСОБА_3 загинув внаслідок воєнних дій і без обґрунтованих підстав очікувати, що з часом обставини зміняться.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржуване судове рішення прийнято без додержання норм матеріального та процесуального права, зводяться до незгоди з висновками суду по суті вирішення справи й до власного тлумачення норм матеріального права, однак вони спростовуються матеріалами справи та наведеними нормами права, а тому колегія суддів їх відхиляє.

При цьому, колегія суддів ураховує, що як неодноразово відзначав Європейський

суд з прав людини, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення від 09 грудня 1994 року у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99).

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, суд правильно застосував норми матеріального права та не допустив порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, тому правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ІНФОРМАЦІЯ_6 - ОСОБА_7 залишити без задоволення, рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 7 липня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 7 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук