Постанова від 12 червня 2025 р. у справі №939/3111/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

03680 м. Київ , вул. Солом`янська, 2-а

Апеляційне провадження № 33/824/2153/2025

Справа № 939/3111/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2025 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Ящук Т.І., при секретарі судового засідання Мех В.Ю., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника Чумака В.В., прокурора Храпа Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бородянського районного суду Київської області від 06 березня 2025 року

про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, старосту Козинцівського старостівського округу Ірпінської міської ради Київської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст.172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення

встановив:

Постановою Бородянського районного суду Київської області від 06 березня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 172 - 6 КУпАП, і застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 в доход держави судовий збір в розмірі 605 грн. 60 копійок.

Постановою суду першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , будучи старостою Ірпінської територіальної громади, повноваження якого поширюються на територію сіл Козинці та Діброва Бучанського району Київської області, відповідно до рішення Ірпінського міського голови Маркушина О.Г. від 27 листопада 2020 року № 12-2- VIIІ "Про затвердження на посаду т. в. о. старости Ірпінського міської ради" і рішення Ірпінського міського голови Маркушина О.Г. від 11 березня 2021 року № 306-6-VIIІ "Про затвердження на посаду старости Ірпінського міської ради", та посадовою особою місцевого самоврядування 8-го рангу в межах 5-ї категорії і суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, відповідно до п. "в" п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції" та примітки до ст. 172-6 КУпАП, на яку поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції", в порушення вимог абз. 1 ч. 1 ст. 45 розділу VII та п. 27 розділу XIII Закону України "Про запобігання корупції", несвоєчасно, 15 липня 2024 року, без поважних причин, подав щорічні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік і 2023 рік, чим вчинив адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, та постановити нове рішення, яким звільнити його від адміністративної відповідальності, застосувавши положення ст. 22 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушеннями норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що при винесенні постанови суд першої інстанції при об`єднанні в одне провадження справи № 939/3111/24 та 939/3112/24 врахував повторність правопорушення, а тому не вбачав підстав для застосування до ОСОБА_1 положень ст. 22 КУпАП. Але кілька адміністративних правопорушень та повторність правопорушення не є тотожним поняттям.

Також, суд не врахував, як підставу поважної причини за несвоєчасне неподання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, а саме смерть молодшого сина ОСОБА_3 , який був розстріляний російськими окупантами під час окупації, що призвело до страждань, які негативно впливають на психіку, викликають стан розпачу, надмірну дратливість, що не сприяє належному здійсненню самоконтролю поведінки ОСОБА_1 .

А також, з урахуванням характеру вчиненого адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, особи правопорушника, який раніше не притягався до адміністративної відповідальності, щире каяття вважає, що суд мав звільнити його від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП та оголосити йому усне зауваження.

В додаткових поясненнях до апеляційної скарги захисник ОСОБА_1 - Чумак В.В. посилається на рішення ЄСПЛ «Ситнік проти України», як прецедент, що ставить під сумнів законність Реєстру корупціонерів.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник Чумак В.В. підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Захисник вказував на те, що судом першої інстанції при винесенні постанови від 06 березня 2024 року, порушено строк для притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки його необхідно враховувати з 04 вересня 2024 року, з моменту виявлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення.

В судовому засіданні прокурор Храпа Ю.О. в режимі відеоконференції, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, постанову суду - залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника, прокурора, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.

Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП.

Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 172-6 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до вимог ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

За диспозицією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, - тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Відповідно до п.п. «а» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону є особи, які для цілей цього Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування є посадові особи юридичних осіб публічного права, які не зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12.10.2023, внесені зміни до деяких Законів України, а саме, згідно з пунктом 2-7 розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону №1700-VII, особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року. Суб`єкти декларування, зазначені у частинах сьомій - чотирнадцятій статті 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону, якщо - відповідні декларації не було подано раніше».

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з протоколом про вчинення адміністративного правопорушення пов`язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП № 3170 від 16 жовтня 2024 року, ОСОБА_1 , будучи старостою Ірпінської територіальної громади, повноваження якого поширюються на територію сіл Козинці та Діброва Бучанського району Київської області, та посадовою особою місцевого самоврядування 8-го рангу в межах 5-ї категорії і суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією, відповідно до п. "в" п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції" та примітки до ст. 172-6 КУпАП, на яку поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції", в порушення вимог абз. 1 ч. 1 ст. 45 розділу VII та п. 27 розділу XIII Закону України "Про запобігання корупції", несвоєчасно, 15 липня 2024 року, без поважних причин, подав щорічні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік і 2023 рік, чим вчинив адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

3 листопада 2015 року ОСОБА_1 дав присягу державного службовця вірно служити Українському народу, дотримуватися Конституції та законів України (а.с.24).

Відповідно до рішення Ірпінського міського голови від 27 листопада 2020 року № 12-2-VIIІ "Про затвердження на посади т. в. о. старост Ірпінської міської ради", ОСОБА_1 затверджено на посаду т. в. о. старости Ірпінської міської об`єднаної територіальної громади, повноваження якого поширюються на територію сіл Козинці та Діброва Бучанського району Київської області (а.с. 20).

Згідно з рішенням Ірпінського міського голови від 11 березня 2021 року № 301-6-VIIІ "Про затвердження на посади старост Ірпінської міської ради", ОСОБА_1 затверджено на посаду старости Ірпінської міської об`єднаної територіальної громади, повноваження якого поширюються на територію сіл Козинці та Діброва Бучанського району Київської області (а.с.22).

Згідно з попередженням про обмеження, пов`язані з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування та проходження служби, яке було підписано ОСОБА_1 08 грудня 2020 року, його було повідомлено, що відповідно до ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті НАЗК декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством (а.с. 28-30).

Отже ОСОБА_1 , будучи посадовою особою місцевого самоврядування, є суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції", та є суб`єктом відповідальності за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією.

Таким чином, беручи до уваги те, що ОСОБА_1 , у 2022 та 2023 роках був суб`єктом, на якого поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції», то він зобов`язаний подати щорічну декларацію за 2022 рік до 31 січня 2024 року включно, а декларацію за 2023 рік - упродовж часу з 00 годин 01 січня 2024 року до 23 години 59 хвилин 31 березня 2024 року.

Згідно з послідовністю дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», ОСОБА_1 подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік 15 липня 2024 року о 18 год. 22 хв. (а.с.13-15); щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік ОСОБА_1 подав 15 липня 2024 року о 18 год. 29 хв.

Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 подав щорічні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022-2023 роки, 15 липня 2024 року, тобто несвоєчасно без поважних причин, чим вчинив порушення вимог фінансового контролю та скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Факт несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 також не заперечується.

Відтак, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях останнього складу зазначеного адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, оскільки цей висновок ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні обставин даної справи, що стосуються часу, суті адміністративного правопорушення та вини вказаної особи у його вчиненні.

Доводи апеляційної скарги про можливість звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП у зв`язку з малозначністю правопорушення та закриття провадження у справі на підставі ч. 2 ст. 284 КУпАП є неспроможними.

Так, адміністративне правопорушення, передбачене ст. 172-6 КУпАП, по своїй суті не може бути визнане малозначним, оскільки передбачає відповідальність за порушення вимог фінансового контролю, який є обов`язковим для всіх осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

При цьому, вказані особи мають виконувати передбачені законом вимоги щодо фінансового контролю, незалежно від того, чи змінювався їх матеріальних стан, а тому відповідні доводи апеляційної скарги про відсутність негативних наслідків від дій ОСОБА_1 , шкоди, тощо не можуть бути взятими до уваги.

Вчинення адміністративних правопорушень пов`язаних з корупцією, порушує встановлені антикорупційним законодавством вимоги, заборони та обмеження, посягає на встановлений порядок діяльності органів влади, а також порядок реалізації особами таких органів, наданої їм влади та посадових повноважень, дискредитує органи влади.

Визнання адміністративного правопорушення пов`язаного з корупцією малозначним суперечить принципам запобігання і протидії корупції, не відповідає міжнародним стандартам у цій сфері, не сприятиме зміцненню авторитету країни, може завдати шкоди демократичним засадам управління суспільством, функціонування державного апарату, порушить встановлений порядок здійснення повноважень посадовими і службовими особами органів державної влади та місцевого самоврядування.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував, що внаслідок вчинення правопорушення відсутня суспільна шкода та шкідливі наслідки, не врахував щире каяття та особу ОСОБА_1 , тяжкі особисті та сімейні обставини, апеляційний суд відхиляє, оскільки склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є формальним, оскільки не передбачає настання наслідків, тоді як суб`єкт правопорушення усвідомлює протиправність вчиненого ним діяння та виявляє легковажне ставлення до визначеного Законом України «Про запобігання корупції» обов`язку.

Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого посилання суду першої інстанції на вчинення ОСОБА_1 правопорушення повторно апеляційний суд вважає слушними, проте помилкове посилання суду на повторність правопорушення не вплинуло на кваліфікацію дій ОСОБА_1 , оскільки він визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 1 ст. 172-6 КУпАП, тоді як відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі ж порушення, передбачено частиною 3 ст. 172-6 КУпАП.

Разом з тим, оцінюючи висновок суду першої інстанції у частині вирішення питання про дотримання строку накладення адміністративного стягнення, апеляційний суд з висновком суду не погоджується.

У складених щодо ОСОБА_1 протоколах про адміністративне правопорушення уповноваженою особою зазначено, що початком обчислення строку виявлення адміністративного правопорушення слід вважати день складання протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки на момент складання протоколу були зібрані усі необхідні докази, що в сукупності свідчать про наявність ознак складу правопорушення та існувала можливість вручити вказаний протокол особі, виконавши дії, визначені ч.ч. 2-4 ст. 256 КУпАП, тобто 16 жовтня 2024 року.

Згідно з ч. 4 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.

Отже, частина 3 ст. 38 КУпАП чітко вказує, що адміністративне стягнення може бути накладено з дня його виявлення, тобто з часу, коли відповідні уповноважені особи дізнались про факт порушення, а не з часу, коли цей факт був підтверджений зібраними під час перевірки доказами та документами.

Так, протокол про адміністративне правопорушення є документом, який фіксує факт, час та місце вчинення правопорушення. Однак, не можна ототожнювати дату складання протоколу та дату виявлення правопорушення, оскільки виявлення і фіксування правопорушення є різними юридичними фактами.

Аналогічний висновок щодо суті поняття «день виявлення правопорушення» зроблено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 166/46/17 від 14.08.2018 : «Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідачем пропущено строк притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення митних правил. Така позиція обґрунтована тим, що митний орган виявив правопорушення, інкриміноване позивачу, 24 лютого 2016 року, коли відповідні обставини знайшли своє відображення у листі структурного підрозділу Державної фіскальної служби, а не в момент складання протоколу про порушення митних правил - 1 вересня 2016 року».

Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2019 року у справі №149/2498/17 (провадження №К/9901/4274/18) зазначив, що початок перебігу строку накладення адміністративного стягнення слід пов`язувати з днем виявлення правопорушення саме органом, який уповноважений на складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, як початкового етапу процедури притягнення особи до адміністративної відповідальності. Днем виявлення правопорушення слід також вважати і день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з пояснень ОСОБА_1 від 04 вересня 2024 року, відібраних старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах Управління стратегічних розслідувань в Київській області ДСР НП України підполковником поліції Троян О.А., де ОСОБА_1 вказав, що дійсно перебуває на посаді старости Козинцівського старостинського округу Ірпінської міської ради Бучанського району Київської області. Будучи суб`єктом декларування із вимогами ЗУ «Про запобігання корупції» ознайомлений. Так, ним були несвоєчасно подані до ЄДР декларації осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021, 2022 та 2023 роки, які були подані 15.07.2024 року. Несвоєчасні подання щорічних декларацій за 2021, 2022 та 2023 роки пов`язує з військовою агресією російської федерації та загибелі рідного сина під час окупації, якого розстріляли. В зв`язку з цим вчасно і не зміг її подати, оскільки після втрати сина погано себе почуває (а.с.17).

Отже, станом на 04 вересня 2024 року старший оперуповноважений в особливо важливих справах Управління стратегічних розслідувань в Київській області ДСР НП України підполковник поліції Троян О.А. виявив факт неподання ОСОБА_1 щорічної декларації.

Відтак, фактичним моментом виявлення вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП України апеляційний суд визнає 04 вересня 2024 року.

Тому, у даному випадку за встановлених вище обставин, днем закінчення передбаченого ч. 3 ст. 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення слід вважати 04 березня 2025 року.

Постановою Бородянського районного суду Київської області від 06 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.

Таким чином, зважаючи на вимоги ст.38 КУпАП строк для притягнення особи до адміністративної відповідальності на час ухвалення постанови, закінчився, оскільки адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення.

Враховуючи викладене, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, слід закрити у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

При цьому суд зазначає, що закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи у вчиненні правопорушення.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Керуючись ст. 38, 294 КУпАП,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову судді Бородянського районного суду Київської області від 06 березня 2025 року - скасувати в частині накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Провадження у справі - закрити, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, визначеного ч. 4 ст. 38 КУпАП.

В іншій частині постанову Бородянського районного суду Київської області від 06 березня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Київського апеляційного суду Т.І. Ящук