Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №120/9686/21-а — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/9686/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Воробйова Інна Анатоліївна

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

10 серпня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (ГУ ДПС у Вінницькій області) в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати п.1 наказу №717 від 02.08.2021 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ” із змінами внесеними наказом №719 від 04.08.2021;

- визнати протиправним та скасувати наказ №191-о від 05.08.2021 “Про звільнення ОСОБА_1 ” ;

- визнати протиправним та скасувати наказ №195-о від 09.08.2021 “Про звільнення ОСОБА_1 ” ;

- поновити на посаді старшого державного ревізора – інспектора Вінницького відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків;

- стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 05.08.2021 по день фактивного поновлення на роботі;

- стягнути моральну шкоду в сумі 90000 грн.

15 вересня 2025 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про задоволення адміністративного позову частково.

Визнано протиправним та скасовано п.1 наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області №717 від 02.08.2021 р. “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ” .

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Вінницькій області №191-о від 05.08.2021 р. “Про звільнення ОСОБА_1 ”.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Вінницькій області №195-о від 09.08.2021 р. “Про звільнення ОСОБА_1 ”.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого державного ревізора – інспектора Вінницького відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків з 10.08.2021 р.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період 10.08.2021 р. по 11.09.2025 р. в сумі 740 092,27 грн., з вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів.

Допущено судове рішення до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді старшого державного ревізора – інспектора Вінницького відділу камеральних перевірок управління з питань виявлення та опрацювання податкових ризиків та присудження виплати заробітної плати у межах сум стягнення за один місяць в сумі 15 582, 26 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 17.05.2021 в.о. начальника відділу з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДПС у Вінницькій області подано доповідну записку начальнику ГУ ДПС у Вінницькій області щодо призначення перевірки щодо встановлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного правопорушення у сфері службової діяльності.

На підставі доповідної записки керівником ГУ ДПС у Вінницькій області видано розпорядження від 18.05.2021 №17-р «Про проведення перевірки”.

За наслідком перевірки складено акт від 14.06.2021 р., в якому процитовано зміст ухвали Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18.05.2021, зокрема про те, що ОСОБА_1 , як посадова особа контролюючого органу, відповідно до посадової інструкції державного службовця старшого державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб Вінницького управління податкового адміністрування будучи наділеною правом проводити камеральні перевірки підконтрольних їй платників податків та вирішувати питання про застосування до них штрафних санкцій в разі порушення ними податкового законодавства, а також здійснювати сервісне обслуговування платників, маючи корисливий мотив та з метою поліпшення свого майнового становища, приблизно у лютому 2020 (точна дата слідством не встановлена), вирішила одержати неправомірну вигоду в завуальованій формі від суб`єкта господарювання, якого вона обслуговує, за надання консультацій щодо правильного та вчасного подання податкової звітності, завчасне попередження про необхідність подачі декларацій та про своєчасність внесення відповідних коригувань до вже поданих податкових декларацій, з метою уникнення негативних наслідків для суб`єкта господарювання у вигляді нарахування штрафних санкцій та, відповідно, проведення камеральних перевірок без виявлення порушень щодо них у подальшому.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди у завуальованій формі, маючи корисливий мотив та з метою поліпшення свого майнового становища, у лютому 2020 (точна дата слідством не встановлена), ОСОБА_1 , діючи умисно, після знайомства в телефонному режимі із бухгалтером ПВМП «Горняк» (ЄДРПОУ 13307800) ОСОБА_2 та налагодження з нею довірливих стосунків, надала останній консультації щодо правильності оформлення звітних документів, оформлення та подачі податкової звітності, після чого, являючись повністю забезпеченою канцелярськими засобами та товарами для здійснення своєї службової діяльності упродовж декількох днів у месенджері «Вайбер» надіслала ОСОБА_2 текстове повідомлення з проханням про надання їй грошових коштів на канцелярські товари у невизначеній сумі, шляхом переказу на банківський картковий рахунок, зазначений у цьому ж повідомленні. Як встановлено слідством банківський картковий рахунок ПАТ «КБ Приватбанк» належить ОСОБА_1 .

Виконуючи незаконне прохання ОСОБА_3 щодо перерахунку на зазначений нею картковий рахунок грошових коштів у невизначеній сумі ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправність прохання, однак маючи на меті в подальшому отримувати консультаційну допомогу від старшого державного ревізора-інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб Вінницького управління податкового адміністрування ОСОБА_1 щодо правильного та вчасного подання податкової звітності та не бажаючи настання негативних наслідків для підприємства, 27.02.2020 о 16 год. 09 хв. перерахувала на картковий рахунок належний ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 300 гривень.

Після отримання вказаних грошових коштів, ОСОБА_1 , усвідомлюючи їх отримання в якості неправомірної вигоди розпорядилася ними на власний розсуд.

Також з метою повторного отримання неправомірної вигоди від суб`єктів господарювання, яких вона обслуговує у завуальованій формі, маючи корисливий мотив та з метою поліпшення свого майнового становища, орієнтовно 25.03.2020, після тривалого спілкування та налагодження довірливих стосунків, ОСОБА_1 зателефонувала до бухгалтера ТОВ «Мінерал СГ» (ЄДРПОУ 41503777), якій повідомила, що під час подання чергової декларації по податку на додану вартість допущено помилки та їх необхідно виправити, шляхом подання уточнюючої декларації. В ході телефонної розмови виявлені в поданій бухгалтером декларації помилки були усунуті, після чого у месенджері «Вайбер» ОСОБА_1 надіслала ОСОБА_4 текстове повідомлення з проханням про надання їй допомоги на канцелярські потреби.

Таким чином, ОСОБА_1 , підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України - одержання службовою особою, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.

Відтак, ОСОБА_1 допущено порушення Присяги державного службовця, вимог ст . 8 Закону України “Про державну службу”, ст.22, 24 Закону України “Про запобігання корупції”, п. 3.1, 3.6 розділу 3 Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби України», затвердженого наказом ДПС України від 02.09.2019 р. №52, зокрема остання не вжила заходів щодо запобігання корупційним та пов`язаним з корупцією правопорушеннями, обмежень стосовно використання службових повноважень в частині отримання неправомірної вигоди, про пропозицію неправомірної вигоди не повідомила керівника.

Наказом №676 від 09.07.2021 р. “Про порушення дисциплінарного провадження», відповідно до якого порушено дисциплінарне провадження стосовно позивачки, утворено дисциплінарну комісію з розгляду дисциплінарної справи для здійснення дисциплінарного провадження та встановлено строки її роботи.

14.07.2022 позивачці вручено запрошення на засідання та запропоновано надати пояснення щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження.

19.07.2021 позивач ознайомилась із матеріалами дисциплінарної справи.

20.07.2021 складено акт про відмову від надання пояснень.

Дисциплінарною комісією з розгляду дисциплінарної справи 23.07.2021 внесено начальнику ГУ ДПС у Вінницькій області подання, в якому сформульовано висновок, що в діях ОСОБА_1 наявні порушення Присяги державного службовця, вимог ст . 8 Закону України “Про державну службу”, ст.22, 24 Закону України “Про запобігання корупції”, п. 3.1, 3.6 розділу 3 Правил етичної поведінки в органах Державної податкової служби України» , затвердженого наказом ДПС України від 02.09.2019 р. №52 та рекомендовано звільнити позивачку.

27.07.2021 надійшли пояснення позивачки до ГУ ДПС у Вінницькій області.

На підставі вказаного подання наказом ГУ ДПС у Вінницькій області №717 від 02.08.2021 р. притягнуто позивачку до дисциплінарної відповідальності відповідно до ст. 64-69, 77 Закону України “Про державну службу” та застосовано винятковий вид дисциплінарного стягнення звільнення з посади державної служби .Наказом № 719 від 05.08.2021 р. внесено зміни в даний наказ в частині посади позивачки.

Наказами №191-о від 05.08.2021 р. та №195-о від 09.08.2021 звільнено ОСОБА_1 з посади

Не погодившись з таким наказом позивач оскаржив його до Вінницького окружного адміністративного суду.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог частково.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Так, принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначаються Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (Закон №889-VIII).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 889-VIII державна служба здійснюється з дотриманням, зокрема, таких принципів: (1) верховенства права - забезпечення пріоритету прав і свобод людини і громадянина відповідно до Конституції України, що визначають зміст та спрямованість діяльності державного службовця під час виконання завдань і функцій держави; (2) законності - обов`язок державного службовця діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; (3) професіоналізму - компетентне, об`єктивне і неупереджене виконання посадових обов`язків, постійне підвищення державним службовцем рівня своєї професійної компетентності, вільне володіння державною мовою і, за потреби, регіональною мовою або мовою національних меншин, визначеною відповідно до закону; (5) доброчесності - спрямованість дій державного службовця на захист публічних інтересів та відмова державного службовця від превалювання приватного інтересу під час здійснення наданих йому повноважень.

Згідно ст. 8 Закону № 889-VIII, державний службовець зобов`язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов`язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов`язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки та умови контракту про проходження державної служби (у разі укладення); 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв`язку з виконанням посадових обов`язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 36 Закону № 889-VIII, особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки".

Відповідно до ст. 64 Закону №889-VIII за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст. 65 Закону №889-VIII визначено, що підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Згідно ч. 2 ст. 65 Закону №889-VIII дисциплінарним проступком є :

1) порушення Присяги державного службовця;

2) порушення правил етичної поведінки державних службовців;

3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу;

4) дії, що шкодять авторитету державної служби;

5) невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень;

6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку;

7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу кримінального або адміністративного правопорушення;

8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;

9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб;

10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби;

11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення;

12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння;

14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу кримінального або адміністративного правопорушення;

15) прийняття державним службовцем рішення, що суперечить закону або висновкам щодо застосування відповідної норми права, викладеним у постановах Верховного Суду, щодо якого судом винесено окрему ухвалу.

Тобто, порушення Присяги державного службовця за Законом № 889-VIII є видом дисциплінарного проступку.

Додержання Присяги є обов`язком державного службовця, що слідує із сукупності обов`язків державного службовця, передбачених статтями 8, 62 Закону № 889-VIII. Дотримання державним службовцем своїх обов`язків є необхідною умовою довіри з боку суспільства до державних інституцій від імені яких діють державні службовці.

Частиною 1 ст. 66 Закону №889-VIII передбачено, що до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.

Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 1, 3, 7, 9-11, 13, 14 частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (ч. 5 ст. 65 Закону № 889-VIII).

Дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов`язків (ч. 1 ст. 67 Закону № 889-VIII).

Згідно ч. 1 ст. 69 Закону №889-VIII для здійснення дисциплінарного провадження з метою визначення ступеня вини, характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку утворюється дисциплінарна комісія з розгляду дисциплінарних справ (дисциплінарна комісія).

Статтею 73 Закону №889-VIII визначено, що з метою збору інформації про обставини, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження, для визначення дисциплінарною комісією ступеня вини, характеру і тяжкості цього дисциплінарного проступку, дисциплінарною комісією формується дисциплінарна справа. Дисциплінарна справа повинна, зокрема містити: підстави для відкриття дисциплінарного провадження; характеристику державного службовця, складену його безпосереднім керівником та інші відомості, що характеризують державного службовця; відомості щодо наявності чи відсутності дисциплінарних стягнень; пояснення державного службовця щодо обставин, які стали підставою для порушення дисциплінарного провадження та/або акт про відмову від надання таких пояснень; належним чином завірені копії документів і матеріалів, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; пропозиції Комісії або подання дисциплінарної комісії у державному органі з висновком про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Так, гарантії прав державних службовців під час застосування дисциплінарного стягнення закріплені у статті 74 Закону №889-VIII і полягають, зокрема, в наступному: дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця; під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби (частина перша); дисциплінарне стягнення може бути накладено тільки у разі встановлення факту вчинення дисциплінарного проступку та вини державного службовця (частина друга).

Процедура здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців визначена Порядком здійснення дисциплінарного провадження, затвердженим постановою КМ України №1039 від 04.12.2019 (Порядок №1039).

Згідно п. 1 Порядку №1039 цей Порядок визначає процедуру здійснення дисциплінарними комісіями з розгляду дисциплінарних справ (дисциплінарна комісія) дисциплінарних проваджень стосовно державних службовців.

Відповідно до п. 33 Порядку №1039, комісія, дисциплінарна комісія розглядає належним чином сформовану дисциплінарну справу та за результатами такого розгляду приймає рішення про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності, про що зазначається у протоколі засідання.

Комісія, дисциплінарна комісія повинна встановити: чи мали місце обставини, на підставі яких порушено дисциплінарне провадження; чи містять дії державного службовця ознаки дисциплінарного проступку; чим характеризується дисциплінарний проступок, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до державної служби; чи підлягає державний службовець притягненню до дисциплінарної відповідальності; який вид дисциплінарного стягнення може бути застосований до державного службовця.

Згідно п. 34 Порядку №1039, результатом розгляду дисциплінарної справи є пропозиція Комісії або подання дисциплінарної комісії, у мотивувальній частині яких зазначаються: факти, що підтверджують вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, з посиланням на положення відповідних нормативно-правових актів; обставини, що призвели до вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку; ступінь вини державного службовця; характер дисциплінарного проступку, ступінь його тяжкості, настання тяжких наслідків; відомості, що характеризують державного службовця, обставини, що пом`якшують чи обтяжують дисциплінарну відповідальність державного службовця, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та ставлення державного службовця до державної служби; заяви, клопотання, пояснення державного службовця та рішення, прийняті Комісією, дисциплінарною комісією за результатами їх розгляду.

Так, згідно ст. 75 Закону №889-VIII перед накладенням дисциплінарного стягнення суб`єкт призначення повинен отримати від державного службовця, який притягається до дисциплінарної відповідальності, письмове пояснення.

Пояснення державного службовця має відображати час, місце, обставини та причини вчинення ним дисциплінарного проступку, його усвідомлення чи заперечення провини, а також інші питання, які мають значення у справі.

Відмова надати пояснення оформляється відповідним актом і підтверджується двома державними службовцями. Відмова надати пояснення не перешкоджає здійсненню дисциплінарного провадження та накладенню на державного службовця дисциплінарного стягнення.

Відповідно до п. 35 Порядку №1039, комісія, дисциплінарна комісія вносить суб`єкту призначення пропозицію (подання) разом з матеріалами дисциплінарної справи не пізніше ніж протягом трьох робочих днів з дня її (його) підписання.

Одночасно із внесенням суб`єкту призначення пропозиції (подання) державному службовцю повідомляється про дату внесення суб`єкту призначення такої пропозиції (подання) та необхідність надання ним письмового пояснення суб`єкту призначення відповідно до статті 75 Закону.

Таке повідомлення державного службовця здійснюється шляхом вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у встановленому порядку. Інформація або документи надсилаються державному службовцеві за адресою місця проживання/перебування або на його адресу електронної пошти чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку за наявними в особовій справі контактними даними.

Державний службовець надає письмове пояснення особисто або шляхом надсилання листа на офіційну електронну адресу відповідного державного органу.

У разі ненадання державним службовцем письмового пояснення особисто або шляхом надсилання листа на офіційну електронну адресу відповідного державного органу не пізніше ніж як за два календарних дні до закінчення строку прийняття суб`єктом призначення рішення про накладення на державного службовця дисциплінарного стягнення чи закриття дисциплінарного провадження державний службовець вважається таким, що відмовився від надання письмового пояснення.

Так, із змісту висновків комісії встановлено, що підставою для застосування дисциплінарного стягнення стала ухвала Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18.05.2021 р.

Водночас, відносно позивачки на дату звільнення та й на дату прийняття рішення відсутній обвинувальний вирок щодо скоєння злочину передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, а саме, одержання службовою особою, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади та службового становища.

Разом з тим, ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12.05.2025 р. скасовано вирок відносно позивачки та закрито кримінальне провадження з підстав відсутності в діях позивачки складу кримінальних правопорушень.

За таких обставин наявність ухвали не може слугувати єдиною підставою для встановлення факту допущення позивачкою порушення в сфері корупції чи Присяги державного службовця.

Стосовно тверджень апелянта про те, що відсутність обвинувального вироку не виключає наявності в діях позивача складу дисциплінарного проступку та як наслідок підстав для притягнення її до дисциплінарної відповідальності, то колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 62 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Так, висновок службового розслідування містить лише ті порушення, які інкримінуються позивачу у кримінальному провадженні №62020240000000172, жодних інших діянь порушення позивачем дисциплінарного проступку у висновку службового розслідування не зазначено.

Однак, як вже зазначалось вище, ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12.05.2025 р. скасовано вирок відносно позивачки та закрито кримінальне провадження з підстав відсутності в діях позивачки складу кримінальних правопорушень.

Стосовно доводів апелянта про порушення позивачем Присяги, що є самостійною підставою для її звільнення, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, аналізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв`язку з цим, як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на неї обов`язкам, підриває довіру до неї як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Текст Присяги написаний чітко і зрозуміло, а її зміст за своєю суттю не може містити конкретні посилання на певні закони та їх норми, порушення яких могло б свідчити про порушення Присяги державним службовцем при виконанні своїх службових обов`язків. Вона має на меті в загальному порядку публічно зобов`язати публічну особу у своїй повсякденній діяльності керуватися виключно Конституцією та законами України, які, у свою чергу, уже мають більш конкретний зміст та зобов`язують таку особу дотримуватися певних правил, встановлених ними, або утримуватися від певних дій, які ними заборонені.

Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця.

Таким чином, порушення Присяги слід розуміти як скоєння службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Отже, звільнення за порушення Присяги державним службовцем може мати місце лише тоді, коли така посадова особа скоїла проступок проти інтересів служби та який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього, як до "носія влади", що, як наслідок, призводить до приниження державного та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення прийнятої ним Присяги, за умов якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

Тобто, звільнення за порушення присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 19.12.2019 року у справі №1340/5975/18 та від 29.01.2020 року у справі №452/1661/16-а.

При цьому, в оскаржуваному рішенні відсутній будь-який документ, який містить і конкретизацію, в чому саме полягає порушення позивачем Присяги державного службовця крім загальних фраз про те, що позивач таким вчинком підриває авторитет та репутацію органу з яким позивач перебуває у трудових відносинах.

Щодо тверджень апелянта про те, що звільнення позивача належало до дискреційних повноважень, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, хоча визначення виду дисциплінарного стягнення під час прийняття рішення суб`єктом призначення є його дискреційними повноваженнями, однак Європейський суд з прав людини сформував позицію, згідно з якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору.

Таку позицію щодо меж дискреції суб`єкта владних повноважень неодноразово підтримувала Велика Палата Верховного Суду (зокрема у постановах від 14 листопада 2019 року у справі № 9901/619/18, від 04 лютого 2020 року у справі № П/9901/871/18), а також Верховний Суд у постанові від 20 лютого 2020 року у справі № 2040/7713/18.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Так, оскаржуване рішення не містить чіткого формулювання суті та обставин допущеного позивачем дисциплінарного проступку і зводиться фактично до рекомендацій комісії, яка вказала, що позивачка порушила Присягу. Тобто, в даному випадку відсутнє викладення об`єктивної сторони дисциплінарного проступку, а також обґрунтування обрання виду стягнення.

Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувані накази відповідача про звільнення позивача зі служби, не відповідають вказаним критеріям правомірності, є необґрунтованими та протиправними, а тому підлягають скасуванню, а позивач поновленню на посаді.

При цьому, колегія суддів враховує, що оскільки в апеляційній скарзі не зазначено обгрунтувань протиправності висновків суду першої інстанції щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, то з урахуванням вимог ч. 1 ст. 308 КАС України оцінка рішенню суду першої інстанції в цій частині не надається.

Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду –без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 вересня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Матохнюк Д.Б.

Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.