Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №320/5681/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/5681/24 суддя першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 у справі № 320/5681/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Камелія-К» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Камелія-К» (далі - позивач, ТОВ «Камелія-К») звернулося з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - апелянт, відповідач, Укртрансбезпека), в якому просило суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 035533 від 22.08.2023.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 у справі №320/5681/24 позовну заяву задоволено, оскаржувану постанову визнано протиправною та скасовано з тих підстав, що позивач не є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05.04.2001 (далі - Закон № 2344-III), оскільки належний йому транспортний засіб на момент спірної перевірки перебував в оренді фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ; спірне перевезення здійснювалося водієм, найманим останнім, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для притягнення ТОВ «Камелія-К» до відповідальності, передбаченої статтею 60 Закону № 2344-III.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Укртрансбезпека звернулася з апеляційною скаргою, у якій вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що документи на підтвердження оренди транспортного засобу та наявності трудових відносин з водієм не подавалися ані під час перевірки, ані на стадії розгляду справи про порушення в територіальному органі Укртрансбезпеки.

Крім того апелянт зауважив на тому, що під час перевірки водій не повідомляв посадових осіб відповідача про перебування транспортного засобу в користуванні іншої особи.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу із Київського окружного адміністративного суду.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, свою позицію щодо вимог апеляційної скарги не висловив.

Ухвалою апеляційного суду від 30.06.2026 апеляційну скаргу Укртрансбезпеки призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

За ТОВ «Камелія-К» на праві власності зареєстрований транспортний засіб - автофургон рефрижераторний INTERCARGO TRUCK F111/ НОМЕР_1 на шасі вантажного автомобіля IVECO Daily 70C16, номерний знак НОМЕР_2 .

На підставі направлення на рейдову перевірку № 000930 від 21.07.2023, відповідно до щотижневого графіка проведення рейдових перевірок, 24.07.2023 посадовими особами Укртрансбезпеки зупинено зазначений транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_2 (посвідчення водія серії НОМЕР_3 , видане 18.06.2022).

Під час перевірки водій не пред`явив товарно-транспортну накладну та протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, а у графі акта «Пояснення водія про причини порушень» власноруч зазначив, що «при виїзді з бази забув ттн накладную, документ знаходиться на базі», що засвідчив особистим підписом.

Крім того, водієм також було пред`явлено видаткову накладну № 24851 від 21.07.2023, в якій постачальником зазначено «Камелія», одержувачем - ОСОБА_3 . Разом з цим жодних відомостей про автомобільного перевізника, договір оренди транспортного засобу чи про здійснення перевезення в інтересах чи від імені іншого суб`єкта господарювання згадана накладна не містила, про наявність таких обставин водій посадових осіб відповідача не поінформував.

За результатами перевірки складено акт № АР 025890 від 24.07.2023, яким зафіксовано порушення статті 34 Закону № 2344-III, пункту 11.1 наказу Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 та статті 48 Закону № 2344-III, що полягало у незабезпеченні водія товарно-транспортною накладною та протоколом перевірки технічного стану транспортного засобу.

Про розгляд справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт 22.08.2023, ТОВ «Камелія-К» рекомендованим листом № 0308304820327 направлено повідомлення № 59083/28/24-23 від 04.08.2023, яке отримано останнім 11.08.2023.

За результатами розгляду справи 22.08.2023, на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344-III, відповідачем прийнято постанову № 035533 про застосування до ТОВ «Камелія-К» адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн. При цьому під час розгляду справи позивачем чи його уповноваженим представником не подавалися ні пояснення, ні договір оренди чи інші документи на підтвердження того, що транспортний засіб на момент перевірки перебував у користуванні іншої особи.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ТОВ «Камелія-К» звернулося до суду з позовом до якого додало: договір оренди транспортного засобу № 20211231-1 від 31.12.2021 та додаткову угоду № 1, укладений з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ; акт приймання-передачі транспортного засобу від 31.12.2021; наказ (розпорядження) № 2-П від 04.12.2020 про прийняття ОСОБА_2 на посаду водія автотранспортних засобів до господарського відділу ФОП ОСОБА_1 ; трудовий договір № 04/12-2 від 04.12.2020, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; а також товарно-транспортну накладну № ВН-680 від 24.07.2023, згідно з якою водій ОСОБА_2 здійснював перевезення вантажу від імені ФОП ОСОБА_1 на ім`я ФОП ОСОБА_3 орендованим у позивача транспортним засобом.

Саме на підставі цих документів, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21, від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20, від 12.10.2023 у справі № 280/3520/22, від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21, від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а та від 21.03.2024 у справі № 240/10400/23, суд першої інстанції дійшов всиновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Підпунктом 19 пункту 5 цього Положення до повноважень Укртрансбезпеки віднесено здійснення державного контролю за додержанням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо режиму праці та відпочинку водіїв під час перевезення пасажирів і вантажів.

Правові засади діяльності автомобільних перевізників визначені Законом України «Про автомобільний транспорт» № 2344-III від 05.04.2001 (Закон № 2344-III), статтею 1 якого встановлено, що автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка на комерційній основі або за власний кошт здійснює перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами.

За змістом статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, який здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, що надає послугу з перевезення вантажу на підставі договору перевезення транспортним засобом, яким він користується на законних підставах.

Статтею 34 Закону № 2344-III на перевізника покладено обов`язки, зокрема, дотримуватися вимог законодавства у сфері автомобільних перевезень, забезпечувати належний технічний стан транспортних засобів, здійснювати контроль їх технічного стану перед виїздом на маршрут, а також забезпечувати водіїв документами, необхідними для виконання перевезення.

Відповідно до статті 48 Закону № 2344-III автомобільний перевізник і водій зобов`язані мати та пред`являти уповноваженим особам документи, на підставі яких здійснюється перевезення вантажу: перевізник - документ, що підтверджує законність використання транспортного засобу, та інші документи, передбачені законодавством; водій - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб та товарно-транспортну накладну або інший визначений законодавством документ на вантаж.

Пунктом 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997, товарно-транспортну накладну визначено основним документом на перевезення вантажу.

Згідно з абзацом третім частини першої статті 60 Закону № 2344-III перевезення вантажу за відсутності на момент перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Разом з тим, оскільки абзацом першим частини першої зазначеної статті суб`єктом такої відповідальності прямо визначено саме автомобільного перевізника, для правомірного застосування штрафу контролюючий орган зобов`язаний установити особу автомобільного перевізника, яка здійснювала відповідне перевезення та на яку законом покладено обов`язок забезпечити водія необхідними документами.

Порядок здійснення державного контролю на дорозі визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567).

Відповідно до приписів пунктів 14, 15 цього Порядку під час рейдової перевірки посадові особи Укртрансбезпеки перевіряють, зокрема, наявність документів, визначених статтями 39 та 48 Закону № 2344-III.

Пунктами 25-27 Порядку № 1567 визначено порядок розгляду справи про порушення за участю уповноваженої особи перевізника, яка має бути завчасно повідомлена про дату, час і місце розгляду справи. У разі неприбуття такої уповноваженої особи після належного повідомлення справа розглядається за її відсутності.

Отже, системний аналіз наведених норм свідчить про те, що вирішальне значення для притягнення до адміністративно-господарської відповідальності за статтею 60 Закону № 2344-III має не лише факт відсутності під час перевірки документів, визначених статтею 48 цього Закону, а й належне встановлення контролюючим органом особи дійсного автомобільного перевізника як єдиного суб`єкта відповідальності, а також дотримання встановленої законом процедури розгляду справи.

Частиною першою статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи.

На виконання частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас частиною другою статті 77 КАС України передбачено спеціальне правило щодо справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень за яким обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Колегія суддів наголошує на тому, що обов`язок відповідача за частиною другою статті 77 КАС України стосується доведення правомірності оскаржуваної постанови з огляду на матеріали, які об`єктивно перебували в його розпорядженні на момент її прийняття, тоді як обов`язок довести обставини, якими позивач обґрунтовує спростування встановленого відповідачем факту порушення шляхом подання нових доказів, покладається на позивача відповідно до частини першої статті 77 цього Кодексу.

Застосовуючи зазначені норми до спірних правовідносин, колегія суддів враховує, що правова позиція Верховного Суду у питанні встановлення належного суб`єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт є сталою й послідовною.

Так, у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 Верховний Суд визначив, що контролюючий орган зобов`язаний установити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію про перевізника. При цьому, визначальне значення мають саме ті документи, що подаються контролюючому органу в момент виявлення порушення та/або під час розгляду справи.

Розвиваючи цю позицію, у постанові від 28.12.2023 у справі № 300/4673/22 Верховний Суд зазначив, що нові докази, подані після притягнення особи до відповідальності, мають оцінюватися з розумною критикою із застосуванням критеріїв належності, допустимості, достовірності та достатності, а також їх взаємозв`язку з документами, наданими контролюючому органу в момент перевірки. У цій справі Суд визнав позов обґрунтованим, оскільки товарно-транспортна накладна з відомостями про дійсного перевізника вже об`єктивно існувала й була пред`явлена водієм безпосередньо під час рейдової перевірки, а відповідач не подав жодного доказу на спростування доводів позивача.

У постанові від 04.03.2025 у справі № 440/4136/23 Верховний Суд конкретизував цей підхід, вказавши, що нові документи оцінюються, серед іншого, з огляду на причини, чому вони не були подані під час рейдової перевірки або розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки.

Аналогічний за суттю підхід використано і в постановах від 22.02.2023 у справі № 240/22448/20 та від 07.12.2023 у справі № 620/18215/21, у яких зазначається, що до відповідальності за статтею 60 Закону № 2344-III підлягає притягненню виключно дійсний автомобільний перевізник, а не інша особа, яка не є учасником відповідних правовідносин.

У постанові від 23.08.2023 у справі № 600/1407/22-а Верховний Суд зазначив, що автомобільним перевізником є той, хто за умовами договору із замовником фактично надає послугу з перевезення (статті 33, 50 Закону № 2344-III), а сама лише обставина використання транспортного засобу, що належить іншій особі, не змінює правового статусу перевізника.

Як встановлено під час апеляційного розгляду та не заперечується сторонами, на момент проведення рейдової перевірки 24.07.2023 та на момент розгляду справи про порушення 22.08.2023 у розпорядженні Укртрансбезпеки перебували виключно акт № АР 025890 від 24.07.2023, яким зафіксовано відсутність у водія товарно-транспортної накладної та протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу; власноручні пояснення водія, що не містять жодної згадки про оренду транспортного засобу, іншого користувача чи іншого роботодавця й обмежуються посиланням на те, що товарно-транспортна накладна залишена на «базі»; а також видаткова накладна № 24851 від 21.07.2023 з позначенням постачальника «Камелія», яка не містить жодних відомостей про залучення до перевезення іншого суб`єкта господарювання.

Саме на підставі цих документів Укртрансбезпекою 22.08.2023 прийнято оскаржувану постанову № 035533, якою суб`єктом відповідальності визначено власника транспортного засобу - ТОВ «Камелія-К». При цьому про розгляд справи позивача було повідомлено належним чином відповідно до Порядку № 1567, проте можливістю участі у такому розгляді він не скористався.

Договір оренди транспортного засобу, додаткова угода до нього, акт приймання-передачі, накази та трудовий договір щодо водія ОСОБА_2 , а також товарно-транспортна накладна № ВН-680 від 24.07.2023 не подавалися ані під час перевірки, ані на стадії розгляду справи в територіальному органі Укртрансбезпеки, а були надіслані відповідачу лише 15.07.2024, тобто майже через рік після перевірки, вже в межах судового оскарження, і жодних пояснень причин такої тривалої бездіяльності позивач не надав, хоча об`єктивно мав можливість повідомити контролюючий орган про дійсного, на його переконання, перевізника.

З огляду на зазначене колегія суддів робить висновок про те, що визначаючи суб`єктом відповідальності власника транспортного засобу ТОВ «Камелія-К», Укртрансбезпека діяла на підставі тих документів, які перебували в її розпорядженні на момент прийняття оскаржуваної постанови, жоден з яких не містив відомостей про іншого перевізника.

Спираючись на стандарти, сформовані Верховним Судом у постанові від 04.03.2025 у справі № 440/4136/23, колегія суддів оцінює подані позивачем нові докази з розумною критикою, зважаючи на значний часовий розрив (майже рік) між моментом перевірки і моментом надання відповідних документів контролюючому органу, відсутність у поясненнях водія, наданих безпосередньо в момент виявлення порушення, будь-якої згадки про оренду транспортного засобу чи роботу у ФОП ОСОБА_1 , а також відсутність доказів того, що позивач до прийняття оскаржуваної постанови реалізував надану йому можливість повідомити контролюючий орган про дійсного перевізника.

Отже, за таких обставин колегія суддів робить висновок про відповідність оскаржуваної постанови відповідача № 035533 від 22.08.2023 критеріям, установленим частиною другою статті 2 КАС України, що свідчить про відсутність підстав для визнання її протиправною та скасування.

Водночас застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин висновків Верховного Суду, сформованих у справі № 300/4673/22, колегія суддів вважає помилковим, позаяк обставини цієї справи є принципово відмінними від обставин справи, що розглядається. Так, у справі № 300/4673/22 Верховний Суд визнав позов обґрунтованим, оскільки товарно-транспортна накладна з відомостями про дійсного перевізника вже об`єктивно існувала й була пред`явлена водієм безпосередньо під час перевірки. Натомість у цій справі під час перевірки 24.07.2023 водієм не пред`явлено жодного документа з відомостями про іншого перевізника, а документи на підтвердження оренди на той момент у позивача взагалі не існували.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частина друга статті 317 КАС України).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме обставини щодо часу, порядку й достовірності подання позивачем документів на підтвердження оренди транспортного засобу, неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, статті 1, 33, 48, 60 Закону № 2344-III, та порушено норми процесуального права в частині розподілу обов`язку доказування між сторонами за частинами першою і другою статті 77 КАС України, що призвело до неправильного вирішення спору та є підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 308, 315, 317, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 у справі № 320/5681/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Камелія-К» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.04.2026 у справі № 320/5681/24 - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Камелія-К» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови № 035533 від 22.08.2023 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова