Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №320/45277/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/45277/25 суддя першої інстанції: Білоус А.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Аліменко В.О., Безименної Н.В., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 у справі № 320/45277/25 за позовом ОСОБА_1 до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва», Київська міська військова адміністрація, Державна регуляторна служба України, Міністерство розвитку громад та територій України, про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправними та скасування розпоряджень, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, апелянт, ОСОБА_1 ) звернувся з позовною заявою до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - відповідач, Оболонська РДА), треті особи: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва» (далі - КП «Керуюча компанія»), Київська міська військова адміністрація (далі - КМВА), Державна регуляторна служба України (далі - ДРС України), Міністерство розвитку громад та територій України (далі - Мінрозвитку), в якому просив суд:

1) визнати протиправним та скасувати розпорядження Оболонської РДА № 857 від 13.12.2024 «Про утворення конкурсної комісії для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків в Оболонському районі міста Києва»;

2) визнати протиправним та скасувати розпорядження Оболонської РДА № 868 від 17.12.2024 «Про затвердження конкурсної документації для проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків в Оболонському районі міста Києва»;

3) визнати протиправним та скасувати розпорядження Оболонської РДА № 37 від 17.01.2025 «Про внесення змін до розпорядження Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 17 грудня 2024 року № 868»;

4) визнати протиправним та скасувати розпорядження Оболонської РДА № 35 від 17.01.2025 «Про внесення змін до розпорядження Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації від 13 грудня 2024 року № 857»;

5) визнати протиправним та скасувати розпорядження Оболонської РДА № 80 від 03.02.2025 «Про призначення управителя багатоквартирними будинками в Оболонському районі міста Києві»;

6) визнати протиправними дії Оболонської РДА щодо підготовки, організації та проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирних будинків в Оболонському районі міста Києва, за результатами якого укладено договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 378 від 07.02.2025;

7) визнати протиправною бездіяльність Оболонської РДА щодо виконання подання ДРС України № 2 від 07.02.2025 «Про необхідність скасування розпорядження Київської міської військової адміністрації від 14 листопада 2024 року № 1311 «Про внесення змін до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 03 березня 2020 року № 389» та розпоряджень голів відповідних районних в місті Києві державних адміністрацій, прийнятих на виконання пункту 5 цього розпорядження»;

8) зобов`язати Оболонську РДА припинити дію договору № 378 від 07.02.2025.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 у справі № 320/45277/25 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачеві на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановляючи зазначену ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини у справі виникли у зв`язку з укладанням та виконанням договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком № 378 від 07.02.2025; права та обов`язки між учасниками справи носять договірний характер і не пов`язані з виконанням владних управлінських функцій, у зв`язку з чим вимога про зобов`язання відповідача припинити дію згаданого договору не є публічно-правовим спором, не належить до юрисдикції адміністративних судів, а підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.

З огляду на приписи частини шостої статті 21 і частини четвертої статті 172 КАС України, суд першої інстанції дійшов висновку про подання позивачем позову з порушенням правил об`єднання позовних вимог, що ж підставою для повернення позовної заяви, роз`яснивши позивачу право звернутися з окремими позовами за належною підсудністю.

Не погоджуючись з ухвалою про повернення позовної заяви, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, у якій вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2025, справу направити для продовження розгляду суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, що між ним і відповідачем не існувало і не існує жодних договірних правовідносин, він не є стороною договору № 378 від 07.02.2025, а підписання цього договору посадовою особою відповідача на підставі розпорядження № 80 від 03.02.2025 є реалізацією саме владних управлінських функцій, а не проявом його господарської чи цивільної правосуб`єктності.

Апелянт зауважив, що сам по собі факт наявності серед дев`яти позовних вимог однієї вимоги, пов`язаної з договором, не змінює публічно-правового характеру спору в цілому та не може бути підставою для повернення всієї позовної заяви. Вимога про зобов`язання припинити дію договору № 378 від 07.02.2025 є похідною від вимог 1-7 і нерозривно пов`язана з ними спільною підставою виникнення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2025 відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, витребувано справу із Київського окружного адміністративного суду.

Не погоджуючись з апеляційною скаргою, Оболонська РДА у відзиві зазначила, що позивач порушив правила об`єднання позовних вимог, передбачені статтями 21 та 172 КАС України, оскільки в одній позовній заяві об`єднав вимоги до різних відповідачів і третіх осіб, які не пов`язані між собою ні підставами виникнення, ні доказами та підлягають розгляду за правилами різного судочинства.

З огляду на це, а також приймаючи до уваги усталену практику Верховного Суду щодо необхідності повернення позовів у разі порушення правил об`єднання позовних вимог, відповідач вважає, що суд першої інстанції правомірно застосував пункт 6 частини 4 статті 169 КАС України та повернув позовну заяву, що свідчить про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Мінрозвитку у поясненнях просило залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, оскільки, на його переконання, спірні правовідносини щодо договору № 378 від 07.02.2025 виникли у зв`язку з його укладенням та виконанням, мають договірний характер і не пов`язані з виконанням владних управлінських функцій.

КМВА у поясненнях зазначила, що заявлені позивачем вимоги мають різну правову природу та підлягають розгляду в порядку різних видів судочинства. Частина вимог стосується оскарження владних управлінських рішень суб`єкта владних повноважень, тоді як вимога про виконання договору управління багатоквартирним будинком виникла з договірних приватноправових відносин та пов`язана з виконанням господарського зобов`язання.

На переконання третьої особи, такий спір не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Інші учасники справи (КП «Керуюча компанія», ДРС України) своїм правом на подання відзиву чи пояснень не скористалися, свою позицію щодо вимог апеляційної скарги не висловили.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.02.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування нормативно-правового чи індивідуального акта (пункти 1, 2); визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними (пункт 3); визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4).

Цей перелік способів захисту, встановлених для публічно-правових спорів, не включає зобов`язання суб`єкта владних повноважень розірвати (припинити) вже укладений цивільно-правовий договір. Такий спосіб захисту прав установлений не КАС України, а нормами приватного права.

За змістом частин першої, четвертої та п`ятої статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Водночас не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом, а також вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Аналогічне за змістом правило закріплено й частиною шостою статті 21 КАС України, згідно з якою не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Частиною шостою статті 172 КАС України суду надано право до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства. Розгляд вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання.

Цей механізм за своєю правовою природою забезпечує розподіл вимог, кожна з яких перебуває в межах компетенції адміністративного суду, на окремі адміністративні провадження з підстав процесуальної доцільності, а не передачу вимоги до суду іншої юрисдикції.

Пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог, крім випадків, у яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу.

Відповідно до статей 651- 654 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) розірвання договору допускається за згодою сторін, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, а також внаслідок односторонньої відмови від договору, якщо таке право встановлено договором або законом; у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняється.

Ці норми визначають розірвання (припинення) договору як самостійний цивільно-правовий інститут із власними підставами, порядком та наслідками.

Статтею 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» врегульовано порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання послуг з управління багатоквартирним будинком. За частиною другою цієї статті договір про надання таких послуг, укладений від імені співвласників багатоквартирного будинку уповноваженою особою органу місцевого самоврядування, може бути достроково розірваний у випадках та порядку, визначених законом.

Тобто законодавець прямо відсилає питання дострокового розірвання такого договору до законодавчо визначеного цивільно-правового за юридичною природою порядку, а не до вирішення цього спору у межах оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин за КАС України.

Згідно з частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності.

За пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Відповідно до частин другої, третьої статті 4 ГПК України фізичні особи, які не є підприємцями, мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» № 417-VIII від 14.05.2015, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про форму управління будинком, управитель призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради або органом, якому делеговано відповідні повноваження.

Порядок проведення конкурсу визначено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 150 від 13.06.2016.

Колегія суддів враховує, що за усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду (постанова від 13.05.2020 у справі № 688/1737/15-а) під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У постанові від 14.05.2019 у справі № 918/843/17 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, за яким орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення конкурсних процедур діє як суб`єкт владних повноважень, і спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності цього органу, вчинених до виникнення договірних правовідносин між організатором конкурсу та його переможцем, належать до юрисдикції адміністративних судів. Водночас спори, що виникають після укладення відповідного договору і стосуються прав та обов`язків його сторін за цим договором, можуть набувати ознак приватноправових.

У постанові від 13.02.2019 у справі № 910/8729/18 Велика Палата Верховного Суду визначила такі ознаки спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, та спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

У постанові від 02.10.2019 Велика Палата Верховного Суду розглянула апеляційну скаргу на ухвалу про повернення позовної заяви, в якій позивач об`єднав в одному провадженні вимоги, підсудні різним судам, і визнала правильним висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви на підставі пункту 6 частини четвертої статті 169 КАС України, вказавши, що немає законних підстав для роз`єднання таких вимог в окремі провадження таким чином, щоб суд, який здійснив роз`єднання, міг розглядати виділену вимогу у самостійному провадженні, якщо ця вимога йому об`єктивно не підсудна. Отже, роз`єднання позовних вимог за частиною шостою статті 172 КАС України можливе лише тоді, коли кожна з виділених вимог могла б бути предметом розгляду в тому самому суді (тієї самої юрисдикції), який здійснює роз`єднання; якщо ж одна з об`єднаних вимог не належить до адміністративної юрисдикції як такої, застосування цього механізму є неможливим, і порушення правил об`єднання позовних вимог має наслідком повернення позовної заяви в повному обсязі.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, предметом позовних вимог 1-7 є оскарження розпоряджень Оболонської РДА № 857 від 13.12.2024, № 868 від 17.12.2024, № 37 від 17.01.2025, № 35 від 17.01.2025, № 80 від 03.02.2025, дій відповідача щодо підготовки, організації та проведення конкурсу з призначення управителя, а також бездіяльності відповідача щодо виконання подання ДРС України.

Ці розпорядження прийняті, а дії вчинені відповідачем на виконання делегованих управлінських повноважень у сфері житлово-комунального господарства і, за критеріями постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 688/1737/15-а та правовим висновком у справі № 918/843/17, стосуються періоду до виникнення договірних правовідносин за договором № 378 від 07.02.2025, у зв`язку з чим, за предметом, характером і суб`єктним складом ці вимоги є публічно-правовими.

Разом з цим оцінюючи вимогу про зобов`язання відповідача припинити дію договору № 378 від 07.02.2025, колегія суддів виходить з того, що ця вимога, на відміну від інших вимог стосується не перевірки законності рішення, дії чи бездіяльності відповідача як такої, а подальшої долі вже укладеного та чинного цивільно-правового договору. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 918/843/17, саме такі спори, що виникають після укладення договору і стосуються прав та обов`язків його сторін за цим договором, набувають ознак приватноправових, на відміну від спорів щодо організації конкурсу, які передують укладенню договору.

Крім того, спосіб захисту, обраний позивачем за цією вимогою (зобов`язання розірвати (припинити дію) договору) є цивільно-правовим інститутом, урегульованим статтями 651- 654 ЦК України та статтею 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка прямо передбачає, що договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладений уповноваженою особою органу місцевого самоврядування від імені співвласників, розривається «у випадках та порядку, визначених законом».

Перелік способів захисту прав у публічно-правових спорах, наведений у частині першій статті 5 КАС України, не містить такого способу захисту, як зобов`язання розірвати цивільний договір. Близький за формулюванням спосіб захисту зобов`язання вчинити певні дії (пункт 4 частини першої статті 5 КАС України), стосується вчинення суб`єктом владних повноважень дій у межах реалізації управлінських функцій, а не односторонньої зміни (припинення) цивільного зобов`язання, стороною якого є сам цей суб`єкт.

Також колегія суддів зауважує, що з огляду на суб`єктний склад договору № 378 від 07.02.2025 (сторонами якого є Оболонська РДА, що діє від імені співвласників багатоквартирних будинків, та юридична особа переможець конкурсу з управління), спір щодо розірвання цього договору підпадає під ознаки, визначені пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України - спір, що виникає при розірванні правочину в господарській діяльності.

Колегія суддів звертає увагу й на те, що КП «Керуюча компанія», з якою укладено договір № 378 від 07.02.2025 як з переможцем конкурсу, залучена до участі у справі лише як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, а не як співвідповідач. Вирішення по суті вимоги про припинення дії двостороннього договору без участі другої його сторони як повноцінного відповідача є ознакою того, що за своєю правовою природою ця вимога є спором з приводу зобов`язальних правовідносин сторін договору, а не одностороннім публічно-правовим спором позивача із суб`єктом владних повноважень.

Доводи апелянта про те, що позовна вимога 8 про зобов`язання відповідача припинити дію договору є похідною від вимог 1-7 у розумінні частини першої статті 172 КАС України, колегія суддів вважає такими, що не заслуговують уваги, позаяк похідний характер вимоги, встановлений згаданою нормою, є підставою для об`єднання вимог, пов`язаних спільною підставою виникнення чи доказами, в одній позовній заяві, але не звільняє кожну з об`єднаних вимог від самостійної перевірки на предмет належності до публічно-правового спору в розумінні статті 19 КАС України.

Навіть якщо вимога про зобов`язання припинити договір № 378 від 07.02.2025 логічно випливає з тверджень про незаконність передуючих йому розпоряджень і дій, спосіб судового захисту, яким позивач прагне усунення цього наслідку (зобов`язання іншої особи розірвати чинне двостороннє зобов`язання), за своєю природою є приватноправовим, а тому не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства незалежно від зв`язку цієї вимоги з рештою позовних вимог.

Отже, оскільки вимоги 1-7 належать до юрисдикції адміністративних судів, а вимога 8 до юрисдикції господарських судів, колегія суддів погоджується з висновоком суду першої інстанції про те, що у позовній заяві об`єднано вимоги, які належить розглядати в порядку різного судочинства, що прямо заборонено частиною шостою статті 21 та частиною четвертою статті 172 КАС України.

Водночас колегія суддів враховує те, що застосування у цій справі передбаченого пунктом 6 частини четвертої статті 169 КАС України механізму запобігання поверненню позовної заяви шляхом використання положень статті 172 цього Кодексу є неможливим, оскільки, як уже зазначалось, роз`єднання позовних вимог відповідно до частини шостої статті 172 КАС України допускається лише за умови, що кожна з виокремлених вимог підлягає розгляду тим самим адміністративним судом.

Натомість вимога 8 взагалі не належить до юрисдикції адміністративних судів ані у складі поданої позовної заяви, ані як самостійний предмет окремого провадження. За таких обставин роз`єднання позовних вимог не усуває допущеного позивачем порушення правил звернення до суду та не може розглядатися як альтернатива поверненню позовної заяви.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, з огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 у справі № 320/45277/25 за позовом ОСОБА_1 до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва», Київська міська військова адміністрація, Державна регуляторна служба України, Міністерство розвитку громад та територій України, про визнання протиправними дій та бездіяльності, визнання протиправними та скасування розпоряджень, зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 у справі № 320/45277/25 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 328- 329 КАС України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді В.О. Аліменко

Н.В. Безименна