Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №620/1335/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/1335/26 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Воловика С.В.

суддів: Осіпової О.О., Кравченка Є.Д.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Чернігівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови йому у виплаті призначеної пенсії з 01 січня 2026 року у повному обсязі, без обмежень максимальним розміром, без застосування понижуючих коефіцієнтів, які встановлені у постанові КМУ №1778 від 30 грудня 2025 року та положення постанови КМУ №821 від 14.07.2025 року щодо поетапної виплати поточної пенсії.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити виплату його пенсії з 01 січня 2026 року у розмірі 54888,01 грн., без обмежень максимальним розміром, без застосування понижуючих коефіцієнтів, які встановлені у ПКМУ №1778 від 30 грудня 2025 року та без застосування положення постанови КМУ №821 від 14.07.2025 року щодо поетапної виплати поточної пенсії.

- встановити контроль за виконанням судового рішення відповідно до статті 1291 Конституції України та п. 5 ст. 382 КАС України зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подати звіт про його виконання протягом одного місяця з дня набрання рішення законної сили.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідач безпідставно встановив обмеження розміру його пенсії шляхом застосування понижуючих коефіцієнтів відповідно до Постанови КМУ №1778.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю:

- визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо обмеження ОСОБА_1 01.01.2026 розміру пенсії максимальним розміром, а також відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1778 від 30.12.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» та без застосування Постанови КМУ від 14.07.2025 №821 «Про затвердження порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсії (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень»;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_1 з 01.01.2026 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, без застосування обмежувальних коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 1778 від 30.12.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» та без застосування Постанови КМУ від 14.07.2025 №821 «Про затвердження порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсії (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» з урахуванням раніше виплачених сум.

Задовольняючи позов по суті, суд першої інстанції виходив з того, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII), може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Закону чи Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а тому стаття 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» (далі - Закон № 4695-IX) та Постанова № 1778 до спірних правовідносин застосуванню не підлягають. Відмовляючи у встановленні судового контролю, суд першої інстанції зазначив, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком, а підстав вважати, що рішення суду не буде виконано, немає.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, ГУ ПФУ в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що положення статті 30 Закону № 4695-IX та Постанови № 1778 є чинними, неконституційними не визнавались, а тому обов`язкові до застосування; що обмеження соціально-економічних прав у період дії воєнного стану є конституційно допустимим (стаття 64 Конституції України, Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022); що встановлення коефіцієнтів обумовлене фінансовими можливостями держави та узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини щодо широких меж розсуду держави в питаннях соціально-економічної політики (рішення у справах «Валентина Ніканорівна Великода проти України», «Савіцкас та інші проти Литви», «Ейрі проти Ірландії»); що коефіцієнти не застосовуються до частини пенсії, забезпеченої страховими внесками, а також до пенсій учасників бойових дій та членів сімей загиблих захисників, що виключає дискримінаційний характер регулювання; що суд першої інстанції не проаналізував правові підстави прийняття статті 30 Закону № 4695-IX та не надав належної оцінки доказам у справі.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення, ОСОБА_1 також подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду першої інстанції та доповнити його, задовольнивши відповідну заяву: встановити контроль за виконанням судового рішення відповідно до статті 129-1 Конституції України та пункту 5 статті 382 КАС України, зобов`язавши відповідача подати звіт про виконання рішення суду протягом одного місяця з дня набрання ним законної сили.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на те, що суд першої інстанції залишив поза увагою частину першу статті 382 КАС України в редакції, чинній з 19 грудня 2024 року, згідно з якою в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення, тобто це є обов`язком суду, а не його дискреційним правом. Також позивач посилається на факти тривалого невиконання відповідачем аналогічних судових рішень у справах № 620/1964/25 та № 620/3619/25, а також на факт подання відповідачем апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції як на свідчення відсутності наміру добровільно виконати судове рішення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи та докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Чернігівській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону № 2262-XII.

Згідно з протоколом перерахунку пенсії позивача з 01.01.2026 відповідач визначив загальний розмір пенсії у сумі 54888,01 грн, однак фактична виплата здійснювалася в обмеженому розмірі з урахуванням обмеження, встановленого Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), у розмірі, визначеному станом на 01.03.2025, з одночасним застосуванням до суми перевищення понижуючих коефіцієнтів, установлених Постановою №1778, та здійсненням додаткової часткової виплати за правилами Постанови №821 на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 620/1964/25.

На звернення позивача листом від 23.01.2026 відповідач повідомив, що здійснення виплати пенсії без урахування Постанови № 1778 суперечить законодавству України, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Щодо апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною другою статті 64 Конституції України в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень; при цьому не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27-29, 40, 47, 51, 52, 55-63 цієї Конституції. Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» тимчасово можуть обмежуватися конституційні права і свободи, передбачені статтями 30-34, 38, 39, 41-44, 53 Конституції України. Отже, у період дії воєнного стану не обмежені конституційні права і свободи людини і громадянина, встановлені статтею 46 Конституції України, оскільки ані Конституція, ані Указ № 64/2022 не відносять їх до таких, що підлягають обмеженню.

Згідно з частинами першою і третьою статті 1-1 Закону № 2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів; зміна умов і норм пенсійного забезпечення цієї категорії осіб здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Статтею 30 Закону № 4695-IX установлено, що у 2026 році в період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Закону № 2262-XII, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. На виконання цієї норми Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 1778, якою встановлено відповідні понижуючі коефіцієнти (від 0,5 до 0,1 залежно від розміру перевищення) та передбачено винятки для окремих категорій осіб.

Проте в рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008 та від 30.11.2010 № 22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві. В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28.08.2020 №10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України. Відповідно до першого речення частини третьої статті 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії, а тому в разі суперечності між нормами закону про Державний бюджет України та нормами спеціальних законів застосуванню підлягають норми спеціальних законів.

У постанові від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18 Верховний Суд сформував правовий висновок про те, що Кабінету Міністрів України надано право лише на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій, передбаченого статтею 63 Закону № 2262-XII, тоді як орган виконавчої влади не уповноважений змінювати визначений законом перелік складових грошового забезпечення чи запроваджувати додаткові підстави обмеження розміру пенсій; зміна умов чи норм пенсійного забезпечення підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону. Аналогічний підхід щодо застосування норм вищої юридичної сили викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №520/2098/19.

Щодо безпосередньо обмеження пенсії максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів, Верховний Суд неодноразово, зокрема, в ухвалі від 06.02.2025 у справі № 520/909/25, а також у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 25.07.2022 у справі № 580/3451/21, від 30.08.2022 у справі № 440/994/20, від 17.03.2023 у справі № 340/3144/21 - формував послідовну правову позицію про те, що норми Закону № 2262-XII підлягають застосуванню з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, у зв`язку з чим будь-яке обмеження максимального розміру таких пенсій є протиправним, оскільки порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Колегія суддів також враховує, що ця правова позиція не лише є усталеною, а й безпосередньо підтверджена стосовно застосування саме Постанови № 1778 та статті 30 Закону № 4695-IX: постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.07.2026 у справі № 580/1002/26 залишено без задоволення касаційну скаргу органу Пенсійного фонду України на аналогічні судові рішення, якими застосування понижуючих коефіцієнтів за Постановою № 1778 до пенсій, призначених за Законом № 2262-XII, визнано таким, що не узгоджується зі спеціальним законом та фактично встановлює інше, додаткове правове регулювання всупереч частині третій статті 1-1 Закону № 2262-XII, а тому є протиправним. Ця постанова є остаточною.

Доводи апеляційної скарги відповідача про широкі межі розсуду держави в соціально-економічній сфері за практикою Європейського суду з прав людини та про повноваження Кабінету Міністрів України щодо визначення порядку бюджетних соціальних виплат (рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 № 3-рп/2012) не спростовують наведеного висновку, оскільки вказані принципи не скасовують вимоги статті 1-1 Закону № 2262-XII про те, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення цієї категорії осіб можлива виключно шляхом зміни спеціального закону, а не постановою Кабінету Міністрів України чи законом про Державний бюджет України. Посилання відповідача на Рішення Конституційного Суду України від 22.10.2022 № 7-р(II)/2022 також не спростовує позиції суду першої інстанції, оскільки наведені в ньому мотиви про необхідність забезпечення соціальних гарантій високого рівня для осіб, які мають спеціальний статус військовослужбовців, не дають підстав для протилежного висновку щодо решти категорій пенсіонерів за Законом № 2262-XII.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач зобов`язаний виплачувати позивачу пенсію без обмеження максимальним розміром та без застосування коефіцієнтів, встановлених Постановою № 1778.

Щодо застосування Постанови № 821.

Суд першої інстанції встановив, що збільшення розміру пенсії позивача з 01.01.2026 відбулося на підставі підвищення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно зі статтею 7 Закону № 4695-IX, а не на підставі судового рішення, тоді як Постанова № 821 регулює порядок здійснення виплат пенсій, нарахованих саме на виконання судових рішень. За таких обставин застосування відповідачем механізму поетапної виплати, передбаченого Постановою № 821, до поточної пенсії позивача не мало під собою належної правової підстави.

Колегія суддів також враховує, що Шостий апеляційний адміністративний суд у справі №320/51895/25 визнав пункти 1, 2, 3 Постанови № 821 протиправними та нечинними; ухвалою Верховного Суду від 21.07.2026 відкрито касаційне провадження за скаргою Кабінету Міністрів України на зазначені судові рішення, проте в задоволенні клопотання про зупинення їх дії відмовлено. Отже, станом на час апеляційного перегляду цієї справи Постанова № 821 у відповідній частині залишається нечинною, що є додатковою підставою для висновку про неправомірність застосування її положень до спірних правовідносин. При цьому апеляційна скарга відповідача взагалі не містить доводів щодо незгоди з цією частиною рішення суду першої інстанції, а тому відповідно до частини першої статті 308 КАС України вона не переглядається апеляційним судом.

Щодо апеляційної скарги ОСОБА_1 .

Відмовляючи у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення, суд першої інстанції виходив із загального правила про те, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов`язком, та із відсутності підстав вважати, що рішення суду не буде виконано.

Колегія суддів не може погодитися з таким висновком з огляду на таке.

Частина перша статті 382 КАС України в редакції, чинній з 19.12.2024, містить спеціальне регулювання для окремої категорії справ: в адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Ця норма сформульована імперативно («суд зобов`язує») на відміну від загального дискреційного правила («суд може зобов`язати»), і є спеціальною щодо спорів, які прямо підпадають під наведений перелік, зокрема щодо спорів про перерахунок пенсії.

Оскільки предметом цієї справи є саме перерахунок та виплата пенсії, а позивач звернувся до суду першої інстанції з письмовою заявою про встановлення судового контролю ще в позовній заяві, суд першої інстанції мав застосувати наведену спеціальну імперативну норму, а не загальне дискреційне положення статті 382 КАС України. Незастосування судом першої інстанції спеціальної норми права, що підлягала застосуванню до спірних правовідносин, відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 КАС України є підставою для зміни судового рішення в цій частині.

Доводи позивача про тривале невиконання відповідачем аналогічних судових рішень у справах № 620/1964/25 та № 620/3619/25, а також факт подання відповідачем апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, колегія суддів оцінює як такі, що додатково підтверджують обґрунтованість заявленої вимоги, хоча й не є визначальними, оскільки обов`язок суду встановити судовий контроль у справах цієї категорії за наявності письмової заяви заявника не залежить від оцінки ймовірності подальшого виконання судового рішення.

За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у встановленні судового контролю - скасуванню з ухваленням в цій частині нової постанови про задоволення відповідної заяви.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно з частиною першою статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити в цій частині нову постанову.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог по суті ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга ГУ ПФУ в Чернігівській області в цій частині задоволенню не підлягає. Водночас, рішення суду першої інстанції в частині відмови у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції в цій частині - скасуванню з ухваленням нової постанови.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315-317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у справі № 620/1335/26 в частині відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову, якою заяву задовольнити.

Встановити судовий контроль за виконанням рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у справі № 620/1335/26, в частині зобов`язання головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області провести ОСОБА_1 з 01.01.2026 перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, без застосування обмежувальних коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 1778 від 30.12.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» та без застосування Постанови КМУ від 14.07.2025 №821 «Про затвердження порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсії (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подати до Чернігівського окружного адміністративного суду звіт про виконання зазначеного рішення суду протягом одного місяця з дня набрання цією постановою законної сили.

В іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2026 року у справі № 620/1335/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді О.О. Осіпова

Є.Д. Кравченко