Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №320/5327/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/5327/24 суддя першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Воловика С.В., суддів Кравченка Є.Д., Осіпової О.О., розглянувши у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 у справі № 320/5327/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИТРЕКС-УКРАЇНА» до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦИТРЕКС-УКРАЇНА» (далі - позивач, ТОВ «ЦИТРЕКС-УКРАЇНА») звернулося з позовною заявою до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (далі - апелянт, відповідач, Держпродспоживслужба), у якій просило суд визнати протиправною та скасувати постанову № Вих-10-2.2/8581-23 від 26.12.2023.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 позов задоволено повністю, оскаржувану постанову визнано протиправною та скасовано, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача стягнуто судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ні акти, ні приписи відповідача (від 02.11.2023 та від 14.11.2023) не містили конкретизованого переліку документів чи дій, необхідних для усунення порушення та забезпечення простежуваності харчових продуктів, а тому позивач був позбавлений можливості достеменно знати, що саме від нього вимагається.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про те, що надані позивачем 08.11.2023 первинні документи (копія міжнародної товарно-транспортної накладної, інвойс, сертифікат про походження товару, фітосанітарний сертифікат, зовнішньоекономічний контракт, лист продавця товару) у сукупності підтверджували простежуваність спірної партії товару, що свідчить про протиправність оскаржуваної постанови та наявність підстав для її скасування.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Держпродспоживслужба звернулася з апеляційною скаргою у якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить апеляційний суд скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що судом першої інстанції не застосовано частину другу пункту 6 статті 20 та статтю 22 Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» (далі - Закон № 771), які покладають на оператора ринку обов`язок забезпечувати простежуваність продукції.

Апелянт зауважив на тому, що вимога припису № 31 була достатньо визначеною, оскільки чітко вказувала на конкретну розбіжність між датою виготовлення партії гранатів, зазначеною на маркуванні («жовтень 2023»), та датою, зазначеною в акті відбору зразків № 307/4 від 25.10.2023 і експертному висновку № 017141 і/23 від 30.10.2023 (« 19.09.2023»), яка унеможливлювала ідентифікацію небезпечної партії товару.

Крім того, Держпродспоживслужба звернула увагу на те, що встановлений згаданим приписом строк виконання до 08.11.2023 за своєю правовою природою є преклюзивним в розумінні частини дев`ятої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V), у зв`язку з чим надання виправленого експертного висновку № 017141 і/23/1 від 12.12.2023 не могло усунути склад уже вчиненого правопорушення.

Також відповідач наголосив на тому, що видання припису Бучанського районного управління № 10-17.2-09/32 від 14.11.2023 (далі - припис № 32) не змінювало та не продовжувало строку виконання Припису № 31, а було самостійним заходом контролю за наслідками повторної перевірки. При цьому, підписавши без зауважень акт відбору зразків № 307/4 від 25.10.2023, позивач був обізнаний про зміст первинних документів державного контролю та мав можливість і обов`язок самостійно ініціювати виправлення розбіжності до спливу строку припису № 31.

Надані 08.11.2023 товаросупровідні документи не спростовували розбіжності в датах і не забезпечували ідентифікацію саме тієї партії товару, в якій лабораторно підтверджено перевищення вмісту пестицидів.

За таких обставин, Держпродспоживслужба вважає застосування штрафу таким, що відповідає меті державного контролю у сфері безпечності харчових продуктів та конституційному принципу пріоритетності захисту життя і здоров`я людини, що свідчить про правомірність оскаржуваної постанови та про відсутність підстав для її скасування.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.06.2026 відкрито апеляційне провадження, встановлені строки для подання відзиву, витребувано справу з Київського окружного адміністративного суду.

Не погоджуючись з апеляційною скаргою, у відзиві ТОВ «ЦИТРЕКС-УКРАЇНА» зазначило, що припис № 31 містив лише загальне, шаблонне формулювання про необхідність «забезпечити простежуваність» без зазначення конкретного переліку документів чи дій (зокрема, без вимоги звернутися до лабораторії за виправленням технічної помилки в експертному висновку), необхідних для усунення порушення.

Позивач зауважив, що сам контролюючий орган, видавши припис № 32, встановив новий строк для усунення зауважень - до 15.12.2023, який позивач дотримав, надавши виправлений експертний висновок листом № 15/12 від 15.12.2023.

Крім того ТОВ «ЦИТРЕКС-УКРАЇНА» звернуло увагу на те, що розбіжність у даті виготовлення виникла внаслідок технічної помилки посадових осіб самого контролюючого органу під час складання акта відбору зразків, що підтверджується листом Північного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні № 2.1-2-02/1405 від 01.12.2023, яким підтверджено, що достовірною датою виготовлення товару є «жовтень 2023» згідно з маркуванням на ящиках.

Позивач наголосив, що простежуваність за принципом «крок назад», визначена статтею 22 Закону № 771, забезпечується сукупністю (комплексом) ідентифікуючої інформації, а не виключно однією датою на маркуванні. Надані 08.11.2023 документи в повному обсязі кореспондувалися з реквізитами, зазначеними в акті відбору зразків та експертному висновку. При цьому, уся спірна партія товару (19,7 т) протягом усього періоду перебувала на заблокованій потужності позивача, іншого гранату на складі не було, що об`єктивно виключало будь-який ризик змішування партій чи неможливості їх ідентифікації.

Ухвалою апеляційного суду від 15.06.2026 розгляд апеляційної скарги Держпродспоживслужби призначено в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до листа Державного науково-дослідного інституту з лабораторної діагностики та ветеринарно-санітарної експертизи (ДНДІЛД та ВСЕ) № 992 від 30.10.2023 та експертного висновку № 017141 і/23 від 30.10.2023, складених за результатами дослідження акта відбору зразків № 307/4 від 25.10.2023, у зразку від партії гранату свіжого вагою 19,7 т (виробник YDS FRUIIT GIDA PAZARLAMA ITHALAT iHRACAT SANAYI VE TICARET ANONIM SIRKETI, Туреччина), що надійшла на потужність ТОВ «ЦИТРЕКС-УКРАЇНА», виявлено перевищення вмісту пестициду ацетаміприд (0,079 мг/кг за максимально допустимого рівня 0,01 мг/кг), що не відповідає Регламенту Європейського Парламенту та Ради (ЄС) № 396/2005 від 23.02.2005. При цьому, у згаданому акті відбору зразків як дата виготовлення партії зазначено 19.09.2023.

Рішенням Держпродспоживслужби № Вих-10-2.2/6860-23 від 01.11.2023 позивача зобов`язано вжити заходів щодо знищення, відкликання та/або вилучення з обігу зазначеного товару, забезпечити його простежуваність відповідно до статті 22 Закону № 771 та надати звіт про вжиті заходи до 08.11.2023.

Згідно з актом № 10-17.2-09/83 від 02.11.2023 зафіксовано порушення пункту 1.5 статті 22 Закону № 771 (в чинній на час спірних правовідносин нумерації структурних частин статті), яке полягає в тому, що дата виготовлення, зазначена на маркуванні партії гранатів на складі позивача («жовтень 2023»), не відповідає даті, зазначеній в акті відбору зразків та експертному висновку («19.09.2023»), що, на думку відповідача, не дає можливості ідентифікувати партію, в якій виявлено перевищення вмісту пестицидів.

У зв`язку з цим, приписом № 31 від 02.11.2023 позивачу встановлено строк для усунення вказаного порушення до 08.11.2023.

Так, 08.11.2023, тобто в межах встановленого строку, ТОВ «ЦИТРЕКС-УКРАЇНА» надало відповідачу письмові пояснення разом з копіями первинних документів, а саме: міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) № б/н від 19.10.2023, інвойсу № YDF2023000000107 від 19.10.2023, сертифіката про походження товару № Z 0665043 від 19.10.2023, фітосанітарного сертифіката № ЕС/TR А 5370519 від 19.10.2023, зовнішньоекономічного контракту № 17/05-2023CU від 17.05.2023, а також листа продавця товару від 07.11.2023, яким розшифровано маркування на ящиках (код 070116428-09-19) і підтверджено дату пакування товару 18.10.2023 та дату відправлення на експорт 19.10.2023. Номери інвойсу, фітосанітарного сертифіката та CMR, зазначені в цих документах, повністю збігаються з реквізитами, наведеними в акті відбору зразків № 307/4 та експертному висновку № 017141 і/23.

Втім, Держпродспоживслужбою 14.11.2023 здійснено повторне позапланове інспектування, за результатами якого складено акт № 10-17.2-09/87 та видано припис № 32, яким встановлено строк для усунення того самого порушення (невідповідність дати виготовлення) до 15.12.2023.

У зв`язку з цим 20.11.2023 позивач звернувся до Північного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні (митниця, яка виявила первинну невідповідність) з проханням надати пояснення щодо зазначеної в акті відбору зразків дати виготовлення. Листом № 2.1-2-02/1405 від 01.12.2023 зазначений орган повідомив, що достовірною датою виготовлення партії слід вважати «жовтень 2023» згідно з маркуванням на ящиках.

Проте, 07.12.2023 відповідачем складено протокол № 10-17.2-21/37 про порушення позивачем пункту 2 частини першої статті 16 Закону № 2042-VIII у зв`язку з невиконанням вимог припису № 31.

Після отримання 12.12.2023 експертного висновку ДНДІ та ВСЕ № 017141 і/23/1 від 12.12.2023, яким внесено зміну до висновку № 017141 і/23 від 30.10.2023 щодо дати виготовлення партії з « 19.09.2023» на «жовтень 2023», листом № 15/12 від 15.12.2023 позивач повідомив відповідача про виконання вимог приписів № 31 та № 32, надавши копію виправленого експертного висновку.

Незважаючи на це, 26.12.2023 відповідачем прийнято оскаржувану постанову № Вих-10-2.2/8581-23, якою на підставі пункту 19-9 частини першої статті 65 Закону № 2042-VIII за невиконання вимог припису № 31 у визначений ним строк (до 08.11.2023), на позивача накладено штраф у розмірі 53 600,00 грн.

При цьому, з моменту виявлення порушення (01.11.2023) і до моменту прийняття оскаржуваної постанови (26.12.2023) уся спірна партія товару (19,7 т) перебувала в незмінному вигляді на заблокованій потужності позивача, інший гранат свіжий на складі був відсутній, а сама партія до обігу на споживчому ринку допущена не була.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права й дотримання норм процесуального права, повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів зазначає, що на виконання частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною третьою статті 42 Конституції України встановлено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт.

Відносини між органами виконавчої влади, операторами ринку харчових продуктів та споживачами харчових продуктів врегульовані Законом України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів» № 771/97-ВР від 23.12.1997 (далі - Закон № 771), який також визначає порядок забезпечення безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, що виробляються, перебувають в обігу, ввозяться (пересилаються) на митну територію України та/або вивозяться (пересилаються) з неї.

Згідно з пунктом 74 частини першої статті 1 Закону № 771 простежуваністю є можливість ідентифікувати оператора ринку, час, місце, предмет та інші умови поставки, достатні для встановлення походження харчових продуктів на всіх стадіях виробництва, переробки та обігу.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону № 771 простежуваність харчових продуктів повинна бути забезпечена операторами ринку на всіх стадіях їх виробництва та обігу.

Частинами третьою-п`ятою згаданої статті передбачено, що для забезпечення простежуваності оператори ринку впроваджують системи та процедури систематизації інформації про рух товару, а харчові продукти повинні бути належним чином марковані або позначені згідно з документацією чи супроводжуватися інформацією, що дає змогу ідентифікувати продукт, його обсяг, потужності відправлення та отримання, а також відомості для ідентифікації партії (лота).

Пунктом 2 частини першої статті 16 Закону № 2042-VIII на оператора ринку покладено обов`язок усувати виявлені невідповідності шляхом здійснення корекцій та коригувальних дій.

Пунктом 19-9 частини першої статті 65 Закону № 2042-VIII встановлено відповідальність оператора ринку за невиконання або несвоєчасне виконання законних вимог (приписів) посадової особи компетентного органу щодо усунення порушень законодавства про харчові продукти та корми у вигляді штрафу в розмірі восьми мінімальних заробітних плат.

Частиною двадцять третьою статті 66 Закону № 2042-VIII визначено, що сплата штрафу не звільняє особу від обов`язку усунення допущеного порушення.

Згідно з частиною восьмою статті 7 Закону № 877-V приписом є обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю), видана суб`єкту господарювання з метою усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю).

Частиною одинадцятою згаданої статті 7 цього ж Закону передбачено, що в разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису фінансові та адміністративні санкції до суб`єкта господарювання не застосовуються.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в контексті наведеного нормативного регулювання, колегія суддів враховує усталену практику Верховного Суду, сформовану у справах цієї категорії.

Так, у постанові від 23.02.2024 у справі № 400/3940/21 Верховний Суд наголосив, що вимоги припису, які за своєю правовою природою є обов`язковими до виконання, мають бути конкретними, чіткими та зрозумілими, а можливість усунення виявлених порушень прямо залежить від чіткого визначення суб`єктом владних повноважень конкретного заходу (варіанта поведінки), якого має вжити суб`єкт господарювання.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 12.12.2023 у справі № 420/27120/21, вказавши на недопустимість покладення на суб`єкта господарювання обов`язку, зміст якого не піддається однозначному тлумаченню із самого розпорядчого документа.

Ця правова позиція є послідовним застосуванням загального підходу Верховного Суду до оцінки індивідуальних актів суб`єктів владних повноважень крізь призму частини другої статті 2 КАС України, за яким невизначеність, розпливчастість або відсутність конкретизації вимог у розпорядчому документі є самостійною підставою для висновку про його необґрунтованість, оскільки позбавляє адресата акта об`єктивної можливості визначити межі покладеного на нього обов`язку та, відповідно, добросовісно його виконати.

Верховний Суд також послідовно виходить із того, що негативні наслідки нечіткого або суперечливого формулювання вимог контролюючого органу не можуть покладатися на суб`єкта господарювання, адже саме на суб`єкта владних повноважень частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок довести правомірність та обґрунтованість прийнятого ним рішення.

Разом з тим Верховний Суд неодноразово підкреслював, що заходи державного контролю у сфері безпечності харчових продуктів спрямовані на захист життя і здоров`я невизначеного кола споживачів і мають розумно та пропорційно врівноважувати приватний інтерес оператора ринку з публічним інтересом у гарантуванні безпечності продукції, а оцінка виконання суб`єктом господарювання приписів контролюючого органу повинна здійснюватися виходячи не з формального, а із сутнісного (змістовного) критерію, чи було фактично досягнуто мети заходу контролю, для забезпечення якої припис видавався.

Застосовуючи наведені норми права та правові висновки Верховного Суду до встановлених у цій справі обставин, колегія суддів виходить з того, що відповідач діяв в межах повноважень, наданих статтями 11, 16, 65 Закону № 2042-VIII, процедура здійснення позапланового заходу контролю, складення актів та видачі приписів не містить формальних порушень, а метою видачі припису № 31 було усунення перешкод для ідентифікації партії товару з підвищеним вмістом пестицидів і, як наслідок, недопущення її обігу на споживчому ринку.

Колегія суддів констатує, що ця мета була досягнута ще до видачі припису № 31 та упродовж усього спірного періоду, позаяк партія товару в повному обсязі перебувала на заблокованій потужності позивача, іншого гранату на складі не було, а тому обіг небезпечної продукції серед споживачів був виключений незалежно від виправлення технічної розбіжності у даті на експертному висновку.

Застосування штрафу за обставин, коли основна (безпекова) мета контролю фактично досягнута, вимагає змістовного, переконливого обґрунтування наявності самостійної шкоди від невиконання формальної вимоги, чого оскаржувана постанова не містить.

Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що зі змісту припису № 31 убачається, що він обмежується описом виявленої розбіжності («дата виготовлення… не відповідає даті виготовлення… що не дає можливості ідентифікувати дану партію») і не містить чіткої вказівки на те, яку саме дію повинен вчинити позивач для усунення цієї розбіжності, зокрема, звернутися до експертної установи за виправленням технічної помилки, надати альтернативні ідентифікаційні відомості, чи вчинити інші дії.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 23.02.2024 у справі № 400/3940/21 та від 12.12.2023 у справі № 420/27120/21, така невизначеність предмета вимоги є самостійною підставою для висновку про необґрунтованість заснованого на невиконанні цієї вимоги індивідуального акта, оскільки покладає на адресата припису тягар здогадування про зміст покладеного на нього обов`язку.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що обов`язок забезпечення простежуваності відповідно до частин третьої-п`ятої статті 22 Закону № 771 не зводиться виключно до тотожності однієї дати на маркуванні товару даті, зазначеній в акті контролюючого органу, а полягає у спроможності на підставі сукупності (комплексу) ідентифікуючих відомостей (маркування, супровідної документації, даних про партію, обсяг, місце відправлення та отримання) встановити походження та рух конкретної партії товару.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, надані позивачем 08.11.2023, тобто в межах строку виконання припису № 31, документи (інвойс № YDF2023000000107, фітосанітарний сертифікат № А5370519, міжнародна товарно-транспортна накладна) містили реквізити, які повністю збігалися з реквізитами, зазначеними в акті відбору зразків № 307/4 та експертному висновку № 017141 і/23, а лист продавця товару від 07.11.2023 додатково розшифровував код партії на маркуванні ящиків.

Тобто, наявна на 08.11.2023 сукупність відомостей давала об`єктивну можливість ідентифікувати спірну партію товару без огляду на розбіжність в одній із дат, що узгоджується з висновком суду першої інстанції про фактичне забезпечення простежуваності в установлений приписом № 31 строк.

Колегія суддів також враховує, що сама розбіжність у датах виникла не з вини позивача, а внаслідок помилки, допущеної посадовими особами контролюючого органу під час складення акта відбору зразків № 307/4, що опосередковано підтверджується листом Північного міжрегіонального головного управління на державному кордоні № 2.1-2-02/1405 від 01.12.2023, яким достовірною датою виготовлення визнано саме «жовтень 2023» відповідно до маркування на ящиках.

Покладення на суб`єкта господарювання негативних наслідків у вигляді штрафу за розбіжність, джерелом якої є документ, складений посадовими особами самого контролюючого органу, суперечить принципу добросовісності та розсудливості, закріпленому пунктами 5, 6 частини другої статті 2 КАС України, а також суперечить усталеній позиції Верховного Суду про неприпустимість покладення на приватну особу тягаря наслідків помилок суб`єкта владних повноважень.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова відповідача не відповідає критеріям правомірності індивідуального акта суб`єкта владних повноважень, встановленим частиною другою статті 2 КАС України, у зв`язку з чим є протиправною та підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги, зведені по суті до непогодження з оцінкою доказів, здійсненою судом першої інстанції, та до посилання на порушення, які колегія суддів визнає такими, що не спростовують встановлених обставин справи, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

При цьому, посилання апелянта на преклюзивний характер строку, встановленого приписом № 31, та неможливість усунення вже вчиненого правопорушення шляхом подальшого надання виправленого експертного висновку, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки встановленими обставинами справи, з урахуванням наведеного тлумачення статті 22 Закону № 771, підтверджено виконання припису в установлений строк, а подальше офіційне виправлення дати в експертному висновку (12.12.2023) є усуненням суто технічної (формальної) вади документа контролюючого органу, а не виконанням позивачем свого обов`язку після встановленого строку.

За відсутності доведеного факту невиконання позивачем змістовної вимоги Припису № 31 у встановлений строк склад правопорушення, передбачений пунктом 19-9 частини першої статті 65 Закону № 2042-VIII, не є доведеним, а тому посилання апелянта на преклюзивність строку не спростовує висновку про відсутність підстав для застосування штрафу.

Колегія суддів приймає до уваги те, що навіть за умови формального визнання певної прострочки у виправленні документа контролюючого органу, застосування штрафу в розмірі 53 600,00 грн за обставин, коли мета контролю (недопущення обігу небезпечного товару) була фактично досягнута, уся партія товару перебувала під контролем відповідача, розбіжність мала суто технічний характер і мала джерелом документ самого контролюючого органу, а позивач діяв послідовно та надавав пояснення й документи в кожному з установлених йому строків, не відповідає вимозі пропорційності, закріпленій пунктом 8 частини другої статті 2 КАС України, оскільки не забезпечує необхідного балансу між несприятливими наслідками для позивача і задекларованою метою заходу реагування.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України встановлено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, всебічно і повно дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, правильно застосував норми матеріального права та дотримався норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, що свідчить про необґрунтованість апеляційної скарги та відсутність підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 308, 315, 316, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 у справі № 320/5327/24 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЦИТРЕКС-УКРАЇНА» до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 у справі № 320/5327/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 328-329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач С.В. Воловик

Судді Є.Д. Кравченко

О.О. Осіпова