Постанова від 06 серпня 2026 р. у справі №320/20073/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/20073/25 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В.. Вівдиченко Т.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа: Державне підприємство «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И Л А:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Державне підприємство «Національні інформаційні системи», в якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України №979/5 від 07.04.2025 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1».

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та здійснює нотаріальну діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю №7836 від 06 листопада 2009 року, виданого Міністерством юстиції України. Також позивач наділена повноваженнями державного реєстратора речових прав на нерухоме майно відповідно до пункту 2 частини першої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Позивач зазначає, що 18 березня 2025 року Міністерством юстиції України прийнято наказ №561/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1».

У подальшому листом від 19 березня 2025 року №39402/19.1.4/19-25 Міністерство юстиції України запропонувало позивачу надати письмові пояснення щодо обставин, які стали предметом перевірки. На виконання зазначеної вимоги позивач 31 березня 2025 року направила відповідні пояснення, які були отримані відповідачем 02 квітня 2025 року.

За наслідками проведення камеральної перевірки діяльності державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Комісією у складі Шурди Лідії Миколаївни, Ремінного Віктора Володимировича та Кривун Юлії Вадимівни було складено акт від 07 квітня 2025 року №1455/19.1.4/25.

На підставі зазначеного акта Міністерством юстиції України 07 квітня 2025 року прийнято наказ №979/5 «Про результати проведення камеральної перевірки», яким позивачу як державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на один місяць.

На переконання позивача, вказаний наказ прийнято з порушенням вимог законодавства, є незаконним та протиправним, у зв`язку із чим вона звернулася до суду з цим адміністративним позовом про захист своїх прав та законних інтересів.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, неправильно застосував норми матеріального права та допустив порушення норм процесуального права, у зв`язку з чим ухвалене рішення не відповідає вимогам законності й обґрунтованості та підлягає скасуванню.

Скаржник зазначає, що, скасовуючи наказ Міністерства юстиції України від 07 квітня 2025 року №979/5, суд першої інстанції обмежився лише висновком про недостатню вмотивованість застосованого до позивача заходу впливу, однак не дослідив належним чином обставини, які стали підставою для проведення камеральної перевірки та прийняття оскаржуваного наказу, не перевірив по суті встановлені під час перевірки порушення законодавства у сфері державної реєстрації та не надав належної оцінки доводам Міністерства юстиції України. При цьому, на думку апелянта, суд першої інстанції не врахував правові висновки Верховного Суду щодо необхідності перевірки фактичних підстав застосування заходів впливу, а також не виконав покладеного на нього обов`язку щодо офіційного з`ясування всіх обставин справи.

Крім того, апелянт вказує на неправильне застосування судом першої інстанції норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Закону України «Про санкції» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127. На переконання скаржника, державний реєстратор був зобов`язаний перевірити наявність санкцій не лише щодо набувача майна, а й щодо відчужувача, його власників та кінцевого бенефіціарного власника. Оскільки кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ТВІНС» був ОСОБА_3 , до якого рішенням РНБО України, введеним у дію Указом Президента України, застосовано санкцію у вигляді блокування активів, позивач мала відмовити у проведенні державної реєстрації переходу права власності. Проведення ж відповідної реєстраційної дії, на думку Міністерства юстиції України, свідчить про порушення вимог статей 3, 10, 18, 24 зазначеного Закону та пункту 12 Порядку №1127.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , є приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та здійснює приватну нотаріальну діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю за №7836 від 06.11.2009 року, виданим Міністерством юстиції України.

Приватна нотаріальна діяльність по Київському міському нотаріальному округу була зареєстрована Головним управлінням юстиції у м. Києві та видано реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності № 1060 від 10.12.2009 року.

Крім того, позивач є державним реєстратором речових прав на нерухоме майно на підставі п.2 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

18.03.2025 Міністерством юстиції України видано наказ №561/7 «Про проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 ».

Вказано, що відповідно до статті 37 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підпункту 6 пункту 6 Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, фізичних осіб - підприємців та відокремлених підрозділів юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 №990 (зі змінами), за результатами здійснення моніторингу дій наказано провести у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно камеральну перевірку державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 щодо реєстраційних дій за заявою, зареєстрованою в базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №65391805. Утворено Комісію для проведення камеральної перевірки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у складі: Шурди Л.М. , Ремінного В.В., Кривун Ю.В.

Листом Міністерства юстиції України №39402/19.1.4/19-25 від 19.03.2025 позивача було повідомлено, що за результатами проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно, прийнято рішення у формі наказу Мін`юсту від 18.03.2025 №561/7 «Про проведення камеральної перевірки державного адміністратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1». Роз`яснено право подати Мін`юсту свої пояснення та додаткову інформацію, що стосується предмета перевірки, які додаються до матеріалів перевірки. Зазначено засоби зв`язку для направлення пояснень позивача.

31.03.2025 позивачем на адресу Міністерства юстиції України направлено письмові пояснення за вих.№ 76/01-16, що були одержані відповідачем 02.04.2025 (вх. № 55897- 19-25), що не заперечується сторонами.

За результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1», Комісією у складі Шурди Лідії Миколаївни, Ремінного Віктора Володимировича та Кривун Юлії Вадимівни складено акт від 07.04.2025 року №1455/19.1.4/25.

Комісією, в Акті за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1, було встановлено за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав від 21.02.2025 № 65391805 (далі - Заява № 65391805) поданої Жураковським В.А. в інтересах ТОВ «МОДУС ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 39691782), приватним нотаріусом ОСОБА_1 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.02.2025 № 77405336, на підставі якого в розділі № 1315816480000 припинено (реєстрація переходу прав власності - повне відчуження ) право власності ТОВ «ТВІНС» (код ЄДРПОУ 24748170) (номер запису 21669523) та зареєстровано право власності за ТОВ «МОДУС ФІНАНС» (номер запису 58675443) на незавершене будівництво, будівництво офісного центру за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська (Шевченківський р-н), буд. 38, 40 (далі - Незавершене будівництво) та у розділі № 120765280391 припинено (реєстрація переходу прав власності - повне відчуження ) право власності ТОВ «ТВІНС» (номер запису 1923281) та зареєстровано право власності за ТОВ «МОДУС ФІНАНС» (номер запису 58675548) на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:178:0020 за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Земельна ділянка).

Комісією при проведенні камеральної перевірки встановлено, що згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 21.02.2025 кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ТВІНС» є ОСОБА_6 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , країна громадянства - Україна, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ). Однак рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 24.06.2024 «Про застосування, скасування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 24.06.2024 № 376/2024 (далі- Рішення РНБО України від 24.06.2024), застосовано персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних та юридичних осіб згідно з додатком. Відповідно до пункту 390 Додатку 1 до Рішення РНБО України від 24.06.2024 до кінцевого бенефіціарного власника ТОВ «ТВІНС» ОСОБА_6 , ( ОСОБА_7 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство - Україна, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , вид обмежувального заходу (санкції): застосовано блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними строком на десять років оскільки до ОСОБА_6 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , країна громадянства - Україна, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) застосовано вид обмежувального заходу, передбачений пунктом 1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», приватний нотаріус Документ сформований в системі «Електронний суд» 17.06.2025 10 ОСОБА_1 не мала права проводити реєстраційні дії припинення (реєстрацію переходу прав власності - повне відчуження) права власності ТОВ «ТВІНС» щодо Незавершеного будівництва та Земельної ділянки.

Так, Комісія встановила, що приватним нотаріусом ОСОБА_1 порушено вимоги статей 3, 10, 18, 24 Закону, пункту 12 Порядку № 1127, оскільки проведено державну реєстрацію переходу прав власності - повне відчуження права власності ТОВ «ТВІНС» щодо Незавершеного будівництва та Земельної ділянки, кінцевим бенефіціарним власником якого є ОСОБА_6 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , країна громадянства - Україна, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ), до якого застосовано вид обмежувального заходу відповідно до Закону України «Про санкції»

Наказом Міністерства юстиції України №979/5 від 07.04.2025 року про результати проведення камеральної перевірки державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу мені було тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) місяць.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що 21.02.2025 до позивача, як державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, звернувся законний представник - директор - Товариства з обмеженою відповідальністю «МОДУС ФІНАНС», ЄДРПОУ: 39691782, яке є іпотекодержатилем - кредитором (далі - іпотекодержатель та/або заявник) Товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІНС» (далі - ТОВ «ТВІНС») на підставі Кредитного договору № 33/2013-К, укладеного 30.07.2013 року між ПАТ «Банк «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ», а також на підставі Договору про надання фінансових послуг з факторингу №1 від 17.12.2022 року.

На виконання зобов`язань за Кредитним договором №33/2013-К від 30.07.2013 року укладено Іпотечний договір №33/2013-01К, посвідчений Воробйовою К.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу « 30» липня 2013 року та зареєстрованим в реєстрі за №540 в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «ТВІНС» за Кредитним договором №33/2013-к (Іпотечний договір № 33/2013-01К).

30.08.2008 року між ТОВ «ОПТОРГ МАРКЕТ» та ПАТ «Банк «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» було укладено Кредитний договір №58/2008-К. Відповідно до умов Договору переведення боргу від 29.08.2014 року, укладеного між ПАТ «Банк «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ», ТОВ «ОПТОРГ МАРКЕТ» та ТОВ «КВЕНТАЛ СЕРВІС», новим боржником за Кредитним договором №58/2008-К став ТОВ «КВЕНТАЛ СЕРВІС».

Згідно умов Додаткового договору №22 від 29.08.2014 р., Кредитний договір № 58/2008-К від 30.10.2008 викладений у новій редакції від 29.08.2014 року.

27.12.2022 року між ТОВ «МОДУС ФІНАНС» (фактор) та ПАТ «Банк «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» (Клієнт) було укладено Договір про надання фінансових послуг з факторингу №2, відповідно до умов вказаного правочину Клієнт передає Фактору, а Фактор приймає в повному обсязі всі права грошової вимоги до ТОВ «КВЕНТАЛ СЕРВІС».

На виконання зобов`язань за Кредитним договором укладено Іпотечний договір 58/2008-03К від « 12» лютого 2019 року, посвідчений Палладій Н.В. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу « 12» лютого 2019 року та зареєстрованим в реєстрі за №63 в забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «КВЕНТАЛ СЕРВІС» за Кредитним договором №58/2008-К (нова редакція від 29.08.2014 р.).

Відповідно до Іпотечного договору № 58/2008-03К від 12.02.2019 року (Іпотечний договір №58/2008-03К) Товариство з обмеженою відповідальністю «ТВІНС» виступає майновим поручителем ТОВ «КВЕНТАЛ СЕРВІС» за Кредитним договором № 58/2008-К (нова редакція від 29.08.2014 р.), щодо проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки, а саме незавершеного будівництва офісного центру, 55 (п`ятдесят п`ять)% готовності, що знаходиться на вищевказаній земельній ділянці, а саме: по вулиці Дмитрівській (Шевченківський район), 38, 40 (тридцять вісім, сорок) в місті Києві та земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Дмитрівська, 3 8/40, (кадастровий номер 8 000 000 000:91:178:0020), площею 0,2912 га, відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п. 61 Порядку про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 року №1127 (далі - Порядок №1127), Заявником були надані наступні документи:

- вимога іпотекодержателя про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору: серія та номер документа: 2612/02, дата документа: 26.12.2024;

- документ, що підтверджує надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимогу іпотекодержателя про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору: серія та номер документа: 0420900060687, дата документа: 26.12.2024;

- відповідь про отримання вимог від 26.12.2024 року № 2612/01 та 2612/03, серія та номер документа: 2025/01/16-1, дата документа: 16.01.2025;

- вимога іпотекодержателя про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору: серія та номер документа: 2612/01, дата документа: 26.12.2024

- документ, що підтверджує надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимогу іпотекодержателя про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору: серія та номер документа: 0420900060709, дата документа: 26.12.2024;

- вимога іпотекодержателя про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору: серія та номер документа: 2612/03, дата документа: 26.12.2024;

- документ, що підтверджує надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимогу іпотекодержателя про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору: серія та номер документа: 0420900060695, дата документа: 26.12.2024;

- письмове рішення учасника Товаритсва з обмеженою відповідальністю "МОДУС ФІНАНС" № 20/02/2025, дата: 20.02.2025;

- довідка іпотекодержателя про суму боргу за основним зобов`язанням та про вартість предмета іпотеки: серія та номер документа: б/н, дата документа: 21.02.2025 та звіт про незалежну оцінку майна від 12.02.2025;

- довідка іпотекодержателя про суму боргу за основним зобов`язанням та про вартість предмета іпотеки: серія та номер документа: б/н, дата документа: 21.02.2025 та звіт про незалежну оцінку майна від 12.02.2025;

- договір про внесення змін до Іпотечного договору № 58/2008-03К, посвідченого Палладій Н.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 12.02.2019 року за реєстровим № 63, серія та номер документа: 26, дата документа: 10.02.2020, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В.;

- договір про внесення змін до Іпотечного договору № 58/2008-03К, посвідченого Палладій Н.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 12.02.2019 року за реєстровим № 63, серія та номер документа: 24, дата документа: 12.02.2021, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В.

- договір відступлення (передачі) прав вимоги за Іпотечним договором №5 8/2008-03К, посвідченим 12 лютого 2019 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В. за реєстровим № 63, серія та номер документа: 740, дата документа: 22.03.2023, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Переверзева Г.О.

- іпотечний договір № 58/2008-03К, серія та номер документа: 63, дата документа: 12.02.2019, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В.;

- Іпотечний договір № 33/2013-01К, Серія та номер документа: 540, дата документа: 30.07.2013, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Воробйова К.В.;

- договір про внесення змін та доповнень до Іпотечного договору №33/2013-01К, посвідченого Воробйовою К.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 30.07.2013 року за реєстровим №540, Серія та номер документа: 659, дата документа: 15.08.2014, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Воробйова К.В.;

- договір про внесення змін до Іпотечного договору №33/2013-01К, посвідченого Воробйовою К.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 30.07.2013 року за реєстровим №540, серія та номер документа: 312, дата документа: 22.09.2015, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Воробйова К.В.;

- договір про внесення змін до Іпотечного договору №33/2013-01К, посвідченого Воробйовою К.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 30.07.2013 року за реєстровим № 540, серія та номер документа: 86, дата документа: 30.08.2016, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тоцька О.В.;

- договір про внесення змін до Іпотечного договору №33/2013-01К, посвідченого Воробйовою К.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 30.07.2013 року за реєстровим №540, Серія та номер документа: 479, дата документа: 04.08.2017, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Тоцька О.В.;

- договір про внесення змін до Іпотечного договору №33/2013-01К, посвідченого Воробйовою К.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 30.07.2013 року за реєстровим №540, серія та номер документа: 389, дата документа: 03.08.2018, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В.;

- договір про внесення змін до Іпотечного договору №33/2013-01К, посвідченого Воробйовою К.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 30.07.2013 року за реєстровим №540, серія та номер документа: 340, дата документа: 07.09.2020, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В.;

- договір про внесення змін до Іпотечного договору №33/2013-01К, посвідченого Воробйовою К.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 30.07.2013 року за реєстровим №540, Серія та номер документа: 306, дата документа: 06.08.2021, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Палладій Н.В.;

- договір відступлення (передачі) прав вимоги за Іпотечним договором №33/2013-01К, посвідченим 30 липня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воробйовою К.В. за реєстровим № 540, серія та номер документа: 739, дата документа: 22.03.2023, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Переверзева Г.О;

- відомості з ДЗК: серія та номер документа: 83762853, дата документа: 21.02.2025, видавник: Державний земельний кадастр.

Позивачем, на виконання вимог абз.8 п.1 ч. 3 ст.10, п.4 ч.3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було зроблено запити щодо юридичної особи - іпотекодержателя, відносно якої надійшли документи для проведення державної реєстрації, в т. ч. до Державного реєстру санкцій.

Відповідно до отриманих витягів з Державного реєстру санкцій від 21.02.2025 року відомості щодо перебування іпотекодержателя - ТОВ «МОДУС ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 39691782) під санкціями не знайдено, аналогічні витяги з негативним результатом пошуку були отримані мною відносно засновника, кінцевого бенефіціарного власника підприємства, іпотекодержателя за договором - ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_2 ).

Позивач, вважає, що перевірка була проведена без врахування пояснень приватного нотаріуса. Вказує, що аналізуючи зміст листа відповідача від 19.03.2025 №39402/19.1.4/19-25, яким останню було повідомлено про те, що за результатами моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було прийнято рішення у формі наказу Мін`юсту від 18.03.2025 № 561/7 та повідомлено про право подати пояснення, а також аналізуючи зміст Наказу № 561/7 від 18.03.2025 року не вбачається жодної конкретної підстави для перевірки вказаних реєстраційних дій, жодних відомостей про виявлені відповідачем в результаті первинного моніторингу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно порушення, жодної конкретизації щодо того, відносно чого саме позивач має, як державний реєстратор з приводу проведених реєстраційних дій, надати пояснення.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів з відповідним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час проведення державної реєстрації переходу права власності позивачем були виконані вимоги законодавства щодо перевірки наявності санкцій, передбачених Законом України «Про санкції», шляхом отримання відповідних відомостей із Державного реєстру санкцій стосовно іпотекодержателя - ТОВ «МОДУС ФІНАНС» та його кінцевого бенефіціарного власника, за результатами чого інформації про застосування до них санкцій не виявлено. За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для відмови у проведенні державної реєстрації.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що наказ Міністерства юстиції України від 07 квітня 2025 року №979/5 не містить належного мотивування щодо застосування до позивача саме такого заходу відповідальності, як тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, не містить обґрунтування необхідності, пропорційності та доцільності його застосування, а також не враховує пояснення, подані позивачем у ході проведення камеральної перевірки. При цьому сам по собі акт камеральної перевірки не може усунути недоліки мотивувальної частини оскаржуваного наказу, який відповідно до вимог статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» має бути самостійно вмотивованим.

Врахувавши наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваного наказу, а тому визнав його протиправним та скасував.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року №1952-IV (далі - Закон №1952-IV) визначає правові та організаційні засади державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулює правовідносини, що виникають у цій сфері, а також спрямований на забезпечення державою визнання та належного захисту таких прав.

Відповідно до статті 1 Закону №1952-IV його положення поширюються на правовідносини, пов`язані із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, розташоване на території України, а також обтяжень таких прав.

За приписами статті 6 Закону №1952-IV систему органів державної реєстрації прав утворюють Міністерство юстиції України та його територіальні органи, суб`єкти державної реєстрації прав, до яких належать виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, а також державні реєстратори речових прав на нерухоме майно.

Статтею 7 Закону №1952-IV визначено повноваження Міністерства юстиції України у сфері державної реєстрації речових прав. Зокрема, до компетенції цього органу належить забезпечення створення та функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно як його держателя, організація діяльності у сфері державної реєстрації прав, здійснення контролю за діяльністю у цій сфері, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до вимог Закону, а також прийняття передбачених законом обов`язкових до виконання рішень. Крім того, Міністерство юстиції України забезпечує доступ державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав та інших визначених законом осіб до Державного реєстру прав, приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених законом, розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав та своїх територіальних органів, приймаючи за результатами їх розгляду відповідні обов`язкові до виконання рішення, а також здійснює інші повноваження, визначені Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 37-1 Закону №1952-IV контроль у сфері державної реєстрації речових прав покладено на Міністерство юстиції України, яке реалізує його, зокрема, шляхом здійснення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації, допущених державними реєстраторами або уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації.

Якщо за результатами такого моніторингу виявляються порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав, Міністерство юстиції України проводить відповідні перевірки діяльності державних реєстраторів чи суб`єктів державної реєстрації.

У разі встановлення за результатами проведеної перевірки фактів прийняття державними реєстраторами або суб`єктами державної реєстрації рішень із порушенням вимог законодавства, що призвели до порушення прав чи законних інтересів фізичних або юридичних осіб, Міністерство юстиції України зобов`язане невідкладно повідомити про такі обставини відповідні правоохоронні органи для вжиття необхідних заходів, а також поінформувати заінтересованих осіб.

Частиною другою статті 37-1 Закону №1952-IV встановлено, що за результатами проведених перевірок, у разі підтвердження порушень порядку державної реєстрації прав, Міністерство юстиції України приймає вмотивоване рішення, яким може:

тимчасово заблокувати доступ державного реєстратора або уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації до Державного реєстру прав;

анулювати такий доступ;

притягнути державного реєстратора чи уповноважену особу суб`єкта державної реєстрації до адміністративної відповідальності;

направити до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю;

направити державного реєстратора, за винятком нотаріусів, які здійснюють державну реєстрацію відповідно до покладених на них законом повноважень, на обов`язкове підвищення кваліфікації.

Частина третя статті 37-1 Закону №1952-IV передбачає, що технічний адміністратор Державного реєстру прав у день отримання рішень, визначених пунктами 1 та 2 частини другої цієї статті, забезпечує їх невідкладне виконання.

У випадку прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав Міністерство юстиції України також вирішує питання щодо передачі суб`єкту державної реєстрації, який забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, поданих для проведення реєстраційних дій та таких, що перебувають на розгляді відповідного державного реєстратора.

Якщо рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу приймається стосовно нотаріуса, йому забезпечується можливість доступу до Державного реєстру прав у режимі отримання інформації, необхідної для здійснення нотаріальної діяльності відповідно до вимог закону.

Частиною четвертою статті 37-1 Закону №1952-IV передбачено, що порядок здійснення контролю, проведення камеральних перевірок, критерії здійснення моніторингу, а також критерії визначення ступеня відповідальності за порушення, допущені у сфері державної реєстрації, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Водночас абзацом другим частини першої статті 37 Закону №1952-IV визначено, що рішення, дії чи бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені як до Міністерства юстиції України, так і безпосередньо до суду.

Порядок здійснення Міністерством юстиції України контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року №990 (далі - Порядок №990), визначає механізм здійснення Міністерством юстиції України контрольних повноважень у сфері державної реєстрації, встановлює критерії проведення моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також критерії визначення ступеня відповідальності за допущені порушення у зазначеній сфері.

Водночас дія Порядку №990 не поширюється на процедуру розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації або територіального органу Міністерства юстиції України, яка здійснюється відповідно до статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Відповідно до пункту 3 Порядку №990 основними завданнями контролю у сфері державної реєстрації є перевірка дотримання державними реєстраторами та уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації вимог законодавства під час здійснення ними реєстраційних повноважень, запобігання порушенням законодавства, їх виявлення та вжиття заходів щодо їх усунення, визначення професійної компетентності осіб, які мають намір виконувати функції державного реєстратора, а також аналіз практики застосування законодавства у сфері державної реєстрації та підготовка відповідних узагальнених роз`яснень.

Пунктом 4 Порядку №990 встановлено, що контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється шляхом розгляду звернень відповідно до Закону України «Про звернення громадян», депутатських запитів і звернень, поданих згідно із Законом України «Про статус народного депутата України», аналізу інформації, оприлюдненої у засобах масової інформації або мережі Інтернет, перевірки відомостей, отриманих Міністерством юстиції України під час реалізації своїх повноважень, здійснення моніторингу реєстраційних дій у відповідних реєстрах, проведення спеціальної перевірки діяльності державних реєстраторів, які до призначення на відповідну посаду працювали в іншого суб`єкта державної реєстрації, а також проведення тестування осіб, які мають намір виконувати функції державного реєстратора та раніше не перебували на такій посаді.

Разом із тим Порядком №990 визначено випадки, коли спеціальна перевірка діяльності державного реєстратора не проводиться. Зокрема, така перевірка не здійснюється у разі переведення державного реєстратора на іншу аналогічну посаду в межах одного суб`єкта державної реєстрації або у зв`язку з реорганізацією чи ліквідацією відповідного суб`єкта, а також у разі передачі чи делегування повноважень і функцій від одного суб`єкта державної реєстрації до іншого.

Відповідно до пункту 5 Порядку №990 під час здійснення контрольних заходів уповноважені посадові особи Міністерства юстиції України наділені правом доступу до відповідних державних реєстрів, у тому числі до реєстраційних справ, що ведуться в електронній формі.

Згідно з пунктом 9 Порядку №990 камеральна перевірка проводиться на підставі рішення Міністерства юстиції України у випадку виявлення порушень вимог законодавства щодо порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пункту 10 Порядку №990 рішення про проведення камеральної перевірки повинно містити відомості про державного реєстратора або уповноважену особу суб`єкта державної реєстрації, щодо яких приймається таке рішення, а також визначати підстави проведення відповідної перевірки.

Цим самим рішенням Міністерство юстиції України утворює комісію з проведення камеральної перевірки у складі не менш як трьох посадових осіб.

Пунктом 11 Порядку №990 встановлено, що строк проведення камеральної перевірки не може перевищувати п`ятнадцяти робочих днів із дня прийняття рішення про її проведення.

За змістом пункту 12 Порядку №990 Міністерство юстиції України не пізніше двох робочих днів з дня прийняття рішення про проведення камеральної перевірки зобов`язане надіслати суб`єкту державної реєстрації, у трудових відносинах з яким перебуває державний реєстратор або уповноважена особа, чи нотаріусу примірник відповідного рішення в електронній формі засобами системи електронного документообігу, а за її відсутності - на електронну адресу, розміщену на офіційному вебсайті відповідного суб`єкта державної реєстрації. За необхідності до такого рішення додається запит про надання копій документів та іншої інформації, що стосується предмета перевірки. Якщо інформація про електронну адресу суб`єкта державної реєстрації відсутня або камеральна перевірка проводиться щодо нотаріуса, засвідчена копія рішення та відповідний запит надсилаються поштовим відправленням. Крім того, інформація про проведення камеральної перевірки підлягає оприлюдненню на офіційному вебсайті Міністерства юстиції України не пізніше двох робочих днів з дня прийняття рішення про її проведення.

Водночас пунктом 13 Порядку №990 передбачено право державного реєстратора або уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації під час проведення камеральної перевірки подавати до Міністерства юстиції України письмові пояснення та додаткові матеріали, що стосуються предмета перевірки, які підлягають долученню до матеріалів такої перевірки.

Пунктом 13-1 Порядку №990 передбачено, що результати проведеної камеральної перевірки оформлюються у вигляді акта або довідки, які мають бути підписані всіма членами відповідної комісії.

У разі встановлення порушень визначеного законом порядку державної реєстрації за результатами камеральної перевірки складається акт. Якщо ж порушень порядку державної реєстрації не виявлено, результати перевірки оформлюються довідкою.

В акті або довідці про проведення камеральної перевірки зазначаються дата її проведення, прізвище, ім`я та по батькові посадових осіб Міністерства юстиції України, які здійснювали перевірку, підстава її проведення, а у разі складення акта - опис установлених порушень порядку державної реєстрації з посиланням на відповідні положення законодавства та зазначенням документів або відомостей із реєстрів, якими такі порушення підтверджуються. Крім того, акт повинен містити пропозиції щодо змісту рішення, яке належить прийняти за результатами проведеної камеральної перевірки.

Також в акті камеральної перевірки підлягають відображенню встановлені у діях державного реєстратора чи уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації одноразове грубе або неодноразові істотні порушення вимог законодавства, допущені під час вчинення реєстраційних дій у відповідних реєстрах.

Відповідно до пункту 14 Порядку №990, якщо за результатами камеральної перевірки встановлено порушення передбаченого законом порядку державної реєстрації, Міністерство юстиції України на підставі акта комісії приймає вмотивоване рішення про результати такої перевірки та притягнення державного реєстратора або уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації до встановленої законом відповідальності. Під час прийняття цього рішення враховуються характер і ступінь допущених порушень, зокрема вчинення одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законодавства під час проведення реєстраційних дій у реєстрах, а також наявні у Міністерства юстиції України відомості щодо неодноразового застосування до відповідного державного реєстратора протягом попередніх дванадцяти місяців заходів у вигляді тимчасового блокування або анулювання доступу до реєстрів.

Пунктом 16 Порядку №990 встановлено, що у разі виявлення у діяльності державного реєстратора або уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації одноразового грубого чи неодноразових істотних порушень законодавства під час здійснення реєстраційних дій, а також за наявності у Міністерства юстиції України інформації про неодноразове застосування до такого державного реєстратора протягом останніх дванадцяти місяців заходів, пов`язаних із тимчасовим блокуванням або анулюванням доступу до реєстрів, застосовуються положення пункту 2 частини другої статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та/або пункту 2 частини другої статті 34-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Якщо державним реєстратором є нотаріус, застосуванню підлягають положення пункту 4 частини другої статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та/або пункту 4 частини другої статті 34-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Згідно з пунктом 20 Порядку №990 результати камеральної перевірки, до яких належать акти або довідки про її проведення, рішення Міністерства юстиції України про результати перевірки та притягнення державного реєстратора, уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації чи нотаріуса до передбаченої законом відповідальності, зберігаються у Міністерстві юстиції України разом з іншими матеріалами відповідної перевірки.

Не пізніше двох робочих днів із дня прийняття рішення про результати камеральної перевірки та притягнення державного реєстратора або уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації до передбаченої законом відповідальності Міністерство юстиції України зобов`язане надіслати суб`єкту державної реєстрації, у трудових відносинах з яким перебуває відповідний державний реєстратор чи уповноважена особа, або нотаріусу примірник прийнятого рішення та акт камеральної перевірки в електронній формі з використанням системи електронного документообігу. За відсутності такої системи зазначені документи надсилаються на електронну адресу, оприлюднену на офіційному вебсайті суб`єкта державної реєстрації.

У разі відсутності на офіційному вебсайті суб`єкта державної реєстрації відомостей про його електронну адресу або якщо рішення за результатами камеральної перевірки прийнято стосовно нотаріуса, засвідчені відповідно до вимог законодавства копія рішення Міністерства юстиції України та акт камеральної перевірки у паперовій формі надсилаються на поштову адресу відповідного суб`єкта державної реєстрації чи нотаріуса.

Якщо Міністерством юстиції України прийнято рішення, передбачене пунктами 1 або 2 частини другої статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та/або пунктами 1 або 2 частини другої статті 34-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», один примірник такого рішення в електронній формі з використанням системи електронного документообігу не пізніше двох робочих днів із дня його прийняття направляється технічному адміністратору відповідних реєстрів.

Пунктом 34 Порядку №990 передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність Міністерства юстиції України, допущені під час здійснення контролю у сфері державної реєстрації, можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Судом установлено, що відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 18 березня 2025 року №561/7 камеральна перевірка була призначена за результатами проведеного моніторингу реєстраційних дій на підставі статті 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і підпункту 6 пункту 6 Порядку здійснення Міністерством юстиції України контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 року №990.

Під час проведення камеральної перевірки утвореною Міністерством юстиції України комісією досліджувалися відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, пов`язані з розглядом заяви про державну реєстрацію прав від 21 лютого 2025 року №65391805, поданої Жураковським В.А. в інтересах ТОВ «МОДУС ФІНАНС», код ЄДРПОУ 39691782, а також документи, долучені до цієї заяви.

Під час розгляду заяви №65391805 позивачем як державним реєстратором - приватним нотаріусом були сформовані відомості з Державного земельного кадастру від 21 лютого 2025 року №83762853 щодо відповідної земельної ділянки та проведено державну реєстрацію переходу права власності, що мало наслідком повне припинення права власності ТОВ «ТВІНС» на об`єкт незавершеного будівництва і земельну ділянку та реєстрацію такого права за іншою особою.

За результатами камеральної перевірки відповідач в акті дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 вимог статей 3, 10, 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 12 Порядку №1127. Такі висновки були обґрунтовані тим, що позивач здійснила державну реєстрацію переходу права власності, яка полягала у повному відчуженні належних ТОВ «ТВІНС» об`єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, незважаючи на те, що кінцевим бенефіціарним власником цього товариства є ОСОБА_6 , до якого застосовано спеціальний обмежувальний захід відповідно до Закону України «Про санкції».

Водночас суд зазначив, що за приписами пункту 4 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV однією з основоположних засад державної реєстрації є внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно за наявності передбачених законом підстав та з дотриманням установленого цим Законом порядку.

У розумінні пункту 8 частини першої статті 2 Закону №1952-IV реєстраційна справа являє собою сукупність документів, на підставі яких були проведені реєстраційні дії, а також документів, сформованих у процесі здійснення таких дій, що підлягають зберіганню як у паперовій, так і в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №1952-IV, у редакції, чинній на момент вчинення реєстраційних дій на підставі рішення від 12 жовтня 2020 року №54530048, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження щодо земельних ділянок, а також розташованих на них об`єктів нерухомого майна, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни цільового призначення. До таких об`єктів належать житлові будинки, будівлі, споруди, їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

За приписами частин першої - третьої статті 17 Закону №1952-IV реєстраційна справа формується у паперовій та електронній формах після відкриття у Державному реєстрі прав розділу щодо відповідного об`єкта нерухомого майна та внесення до нього відомостей про речові права на таке майно і їх обтяження. Сформована реєстраційна справа зберігається протягом усього періоду існування відповідного об`єкта нерухомості.

У разі проведення нотаріусом державної реєстрації речових прав та їх обтяжень у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії реєстраційна справа формується виключно в електронній формі.

Кожній реєстраційній справі присвоюється реєстраційний номер відповідного об`єкта нерухомого майна.

До складу реєстраційної справи входять заяви про проведення реєстраційних дій, документи, на підставі яких такі дії були здійснені, документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення відповідних реєстраційних дій, а також відомості з реєстрів, кадастрів та автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором шляхом безпосереднього доступу до них або в порядку інформаційної взаємодії таких систем із Державним реєстром прав. Крім того, реєстраційна справа включає запити державного реєстратора та документи, одержані з паперових носіїв інформації, які містять відомості про речові права, зареєстровані до 01 січня 2013 року.

Реєстраційна справа ведеться в електронній формі та створюється автоматично за допомогою програмних засобів Державного реєстру прав. За результатами кожної проведеної реєстраційної дії щодо об`єкта нерухомого майна до такої справи автоматично включаються заяви, сформовані або подані в електронному вигляді, електронні копії документів, поданих у паперовій формі та використаних як підстава для проведення реєстраційних дій, документи, подані в електронній формі, документи, сформовані в електронному вигляді засобами ведення Державного реєстру прав у процесі проведення відповідних реєстраційних дій, а також відомості з реєстрів, кадастрів та автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором в електронній формі шляхом прямого доступу або в порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав. До неї також включаються електронні копії запитів державного реєстратора, оформлених у паперовій формі, та документів, отриманих із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані до 01 січня 2013 року речові права.

Документи, які були подані заявником у паперовій формі для проведення реєстраційних дій, після завершення їх розгляду підлягають поверненню заявнику. Водночас заява, подана у паперовій формі, документ, який підтверджує сплату адміністративного збору, запити державного реєстратора, оформлені на паперових носіях, а також документи, отримані з паперових джерел та такі, що містять відомості про речові права, зареєстровані до 01 січня 2013 року, заявнику не повертаються. Зазначені документи зберігаються державним реєстратором, який провів відповідну реєстраційну дію, протягом трьох років.

Реєстраційна справа, сформована у паперовій формі, підлягає зберіганню протягом десяти років із дня її закриття. Після спливу зазначеного строку паперові реєстраційні справи, які за результатами проведення експертизи їх цінності не були внесені до Національного архівного фонду, підлягають знищенню у встановленому законодавством порядку.

Водночас реєстраційна справа, сформована в електронній формі, зберігається у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно постійно.

Статтею 18 Закону №1952-IV у відповідній редакції встановлено послідовність проведення державної реєстрації прав. Зокрема, така процедура включає:

1. прийняття або отримання документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав, формування та реєстрацію заяви у базі даних заяв;

2. виготовлення шляхом сканування електронних копій документів, поданих у паперовій формі для проведення державної реєстрації прав, та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3. визначення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4. перевірку поданих документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей інших реєстрів, кадастрів і автоматизованих інформаційних систем щодо наявності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав або відмови у її проведенні, а також прийняття відповідних рішень;

5. прийняття рішення про державну реєстрацію прав за умови відсутності передбачених законом підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації чи відмови у її проведенні;

6. відкриття відповідного розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до вже відкритого чи спеціального розділу відомостей про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти і суб`єктів таких прав;

7. формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію для його подальшого використання заявником;

8. видачу або отримання документів за наслідками розгляду поданої заяви.

Частиною другою статті 18 Закону №1952-IV передбачено, що перелік документів, необхідних для здійснення державної реєстрації прав, а також порядок її проведення визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Водночас на державних реєстраторів покладено обов`язок доводити до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для проведення відповідної державної реєстрації прав.

Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі - Порядок №1127), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначає умови, підстави та процедуру здійснення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень. Крім того, цим Порядком установлено перелік документів, необхідних для проведення державної реєстрації, права та обов`язки суб`єктів у цій сфері, а також умови, підстави і процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.

Відповідно до пункту 40 Порядку №1127 державна реєстрація речових прав здійснюється на підставі документів, необхідних для проведення відповідної реєстрації, перелік яких визначений Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та безпосередньо Порядком №1127.

Пунктом 10 Порядку №1127 встановлено, що під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор виготовляє шляхом сканування електронні копії оригіналів документів або належним чином оформлених копій документів у випадку, передбаченому абзацом другим пункту 7 цього Порядку, які подані заявником для проведення державної реєстрації прав, та долучає такі електронні копії до відповідної заяви.

Пунктами 1 та 2 частини третьої статті 10 Закону №1952-IV визначено коло обов`язків державного реєстратора під час здійснення ним реєстраційних дій.

Колегія суддів звертає увагу, що доводи апеляційної скарги фактично зводяться до того, що державний реєстратор був зобов`язаний самостійно встановити наявність санкцій не лише щодо особи, яка набуває право власності, а й щодо інших осіб, які прямо чи опосередковано пов`язані з об`єктом державної реєстрації, зокрема його попереднього власника та кінцевого бенефіціарного власника. Разом із тим такий висновок не ґрунтується на положеннях Закону №1952-IV.

Аналіз наведених норм свідчить, що закон покладає на державного реєстратора обов`язок перевірити факт застосування санкцій у випадках, визначених законом, однак не покладає на нього обов`язку здійснювати самостійне правове дослідження структури власності всіх осіб, пов`язаних із відповідним правочином, або робити власні висновки щодо можливості поширення санкцій на майно юридичної особи виключно з огляду на застосування санкцій до її кінцевого бенефіціарного власника. Такий обов`язок прямо законом не передбачений.

За таких обставин колегія суддів виходить із того, що державний реєстратор не може нести негативні правові наслідки за невиконання обов`язку, який прямо не встановлений законом або зміст якого не є достатньо визначеним. Покладення на особу відповідальності за недодержання вимоги, яка не має чіткого нормативного закріплення, суперечило б принципу правової визначеності як складовій принципу верховенства права.

Так, державний реєстратор зобов`язаний встановити відповідність заявлених прав і поданих або отриманих документів вимогам законодавства, а також перевірити відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно і їх обтяженнями. У межах такої перевірки державний реєстратор, зокрема, з`ясовує дотримання обов`язкової письмової форми правочину та вимоги щодо його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом, перевіряє повноваження особи, яка подає документи для проведення державної реєстрації прав, встановлює відповідність відомостей про речові права та їх обтяження, що містяться в Державному реєстрі прав, даним поданих або отриманих документів, перевіряє наявність обтяжень речових прав на нерухоме майно, а також з`ясовує факт виконання умов правочину, з якими закон та/або сам правочин пов`язує можливість виникнення, переходу чи припинення речового права, що підлягає державній реєстрації.

Крім того, державний реєстратор перевіряє подані документи на предмет наявності передбачених законодавством підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав або відмови у її проведенні та за результатами такої перевірки приймає відповідне рішення. Наведені положення узгоджуються з приписами пункту 12 Порядку №1127.

Абзацом другим пункту 12 Порядку №1127 передбачено, що під час розгляду заяви та документів, поданих для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у тому числі його архівної складової, Державного земельного кадастру, Єдиного реєстру дозвільних документів, що надають право на виконання підготовчих і будівельних робіт та підтверджують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, а також містять інформацію про повернення документів на доопрацювання, відмову у їх видачі, скасування чи анулювання. Крім того, державний реєстратор використовує відомості інших реєстрів, кадастрів та автоматизованих інформаційних систем, держателями (розпорядниками, володільцями, адміністраторами) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них або в порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.

У разі наявності у державного реєстратора паперових носіїв інформації, зокрема реєстрових книг та реєстраційних справ, ведення яких раніше здійснювали бюро технічної інвентаризації, він також використовує відомості, що містяться у таких документах.

Відповідно до пункту 13 Порядку №1127, якщо під час розгляду заяви державним реєстратором встановлено, що стосовно того самого об`єкта нерухомого майна раніше зареєстровано іншу заяву, державний реєстратор зобов`язаний невідкладно прийняти рішення про відкладення розгляду поданої заяви до прийняття рішення щодо державної реєстрації прав або відмови в її проведенні за заявою, яка була зареєстрована раніше.

При цьому принцип черговості розгляду поширюється як на заяви про державну реєстрацію речових прав, так і на заяви щодо державної реєстрації обтяжень таких прав.

Якщо заявник виявив бажання отримати рішення державного реєстратора щодо черговості розгляду заяви у паперовій формі особисто, державний реєстратор відповідно до вимог законодавства зобов`язаний встановити особу заявника та перевірити обсяг його повноважень.

У разі встановлення під час розгляду заяви обставин, які відповідно до закону є підставою для зупинення її розгляду, державний реєстратор, згідно з пунктом 14 Порядку №1127, невідкладно приймає відповідне рішення про зупинення розгляду заяви.

За результатами розгляду заяви та документів, поданих для проведення державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в її проведенні. Відповідно до пункту 18 Порядку №1127 таке рішення приймається після виконання всіх дій та процедур, передбачених зазначеним Порядком, у будь-який момент до закінчення встановленого строку державної реєстрації прав.

Згідно з пунктом 19 Порядку №1127, на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав державний реєстратор відкриває та/або закриває відповідні розділи Державного реєстру прав, а також вносить до відкритого чи спеціального розділу необхідні відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Щодо спірних реєстраційних дій, здійснених 21 лютого 2025 року на підставі відомостей з Державного земельного кадастру №83762853 стосовно земельної ділянки, колегія суддів зазначає таке.

Як встановлено матеріалами справи, за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію прав від 21 лютого 2025 року №65391805, поданої Жураковським В.А. в інтересах ТОВ «МОДУС ФІНАНС» (код ЄДРПОУ 39691782), приватним нотаріусом ОСОБА_1 прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21 лютого 2025 року №77405336. На підставі зазначеного рішення у розділі №1315816480000 Державного реєстру прав припинено право власності ТОВ «ТВІНС» (номер запису 21669523) на об`єкт незавершеного будівництва шляхом реєстрації переходу права власності та зареєстровано право власності за ТОВ «МОДУС ФІНАНС» (номер запису 58675443). Крім того, у розділі №120765280391 припинено право власності ТОВ «ТВІНС» (номер запису 1923281) на земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:91:178:0020 та зареєстровано право власності на неї за ТОВ «МОДУС ФІНАНС» (номер запису 58675548).

Із відомостей Державного реєстру прав убачається, що до заяви №65391805 було долучено вимоги іпотекодержателя про усунення порушень основного зобов`язання, документи, які підтверджують їх направлення та отримання боржником і майновим поручителем, лист ТОВ «ТВІНС», рішення учасника ТОВ «МОДУС ФІНАНС», довідки про розмір заборгованості ТОВ «ТВІНС» та ТОВ «КВЕНТАЛ СЕРВІС», звіти про незалежну оцінку майна, іпотечні договори, договори про внесення змін до них, а також договори відступлення права вимоги за іпотечними договорами та інші документи, необхідні для проведення відповідної реєстраційної дії.

Під час розгляду заяви №65391805 приватним нотаріусом ОСОБА_1 також були сформовані відомості з Державного земельного кадастру від 21 лютого 2025 року №83762853 щодо відповідної земельної ділянки.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «МОДУС ФІНАНС» набуло статусу кредитора ТОВ «ТВІНС» за кредитним договором №33/2013-К від 30 липня 2013 року, укладеним із ПАТ «Банк «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ», а також на підставі договору про надання фінансових послуг факторингу №1 від 17 грудня 2022 року. На забезпечення виконання зобов`язань за зазначеним кредитним договором було укладено іпотечний договір №33/2013-01К, посвідчений 30 липня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Воробйовою К.В. та зареєстрований за №540.

Крім того, 30 жовтня 2008 року між ТОВ «ОПТОРГ МАРКЕТ» та ПАТ «Банк «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» було укладено кредитний договір №58/2008-К. Надалі, відповідно до договору про переведення боргу від 29 серпня 2014 року, новим боржником за цим кредитним договором стало ТОВ «КВЕНТАЛ СЕРВІС», а кредитний договір викладено у новій редакції. 27 грудня 2022 року між ПАТ «Банк «КЛІРИНГОВИЙ ДІМ» та ТОВ «МОДУС ФІНАНС» укладено договір факторингу №2, відповідно до якого до останнього перейшли всі права грошової вимоги до ТОВ «КВЕНТАЛ СЕРВІС». На забезпечення виконання зобов`язань за цим кредитним договором було укладено іпотечний договір №58/2008-03К від 12 лютого 2019 року, відповідно до умов якого ТОВ «ТВІНС» виступило майновим поручителем ТОВ «КВЕНТАЛ СЕРВІС».

Також суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України №755-IV підставою для зупинення розгляду документів, поданих для державної реєстрації, є їх подання не в повному обсязі.

Водночас пунктами 2 та 5 частини другої статті 6 Закону №755-IV визначено, що державний реєстратор зобов`язаний перевіряти документи на предмет наявності підстав для зупинення їх розгляду, а також забезпечувати ведення реєстраційних справ.

Відповідно до пункту 3-1 частини другої статті 6 Закону №755-IV державний реєстратор під час проведення реєстраційних дій у випадках, передбачених цим Законом, зобов`язаний використовувати відомості реєстрів та автоматизованих інформаційних систем, держателями, розпорядниками, володільцями або адміністраторами яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до таких інформаційних ресурсів. До відомостей, що підлягають використанню, належать у тому числі персональні дані особи, а також інформація, отримана в порядку електронної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.

Отже, під час здійснення реєстраційних дій приватний нотаріус як державний реєстратор має можливість отримувати та використовувати інформацію, що міститься у відповідних державних реєстрах, автоматизованих інформаційних системах та електронній реєстраційній справі.

Абзацом восьмим пункту 1 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих або отриманих документів вимогам законодавства, а також перевіряє відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. У межах такої перевірки державний реєстратор, зокрема, зобов`язаний встановити наявність факту застосування санкцій відповідно до Закону України «Про санкції», які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав.

Водночас суд звертає увагу, що ані Закон України «Про санкції», ані Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не містять чіткого визначення поняття «санкції, які унеможливлюють проведення державної реєстрації прав». Зазначені нормативно-правові акти також не встановлюють конкретного алгоритму дій державного реєстратора під час виконання вимог абзацу восьмого пункту 1 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Під час проведення державної реєстрації переходу права власності на об`єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку від ТОВ «ТВІНС» до ТОВ «МОДУС ФІНАНС» позивачем на виконання вимог абзацу восьмого пункту 1 та пункту 4 частини третьої статті 10 зазначеного Закону були сформовані запити щодо юридичної особи - іпотекодержателя, в інтересах якої подано документи для проведення державної реєстрації, у тому числі запити до Державного реєстру санкцій.

Згідно з отриманими витягами з Державного реєстру санкцій від 21 лютого 2025 року відомостей про застосування санкцій до іпотекодержателя - ТОВ «МОДУС ФІНАНС», код ЄДРПОУ 39691782, не виявлено. Аналогічні витяги з негативним результатом пошуку позивач отримала щодо засновника та кінцевого бенефіціарного власника іпотекодержателя за договором - ОСОБА_9 .

У цьому контексті суд також вважає за необхідне врахувати, що спірна державна реєстрація здійснювалася на підставі іпотечного договору як правочину, спрямованого на забезпечення виконання основного зобов`язання.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про іпотеку», іпотекою є вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, яке залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, проте надає іпотекодержателю право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за таким зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не встановлено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки виникає також з підстав, передбачених статтею 12 цього Закону.

Відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору вправі врегулювати питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку на підставі договору. Таке позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включеного до іпотечного договору, або на підставі окремого договору між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню та може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який момент до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно зі статтею 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності або спеціального майнового права на предмет іпотеки. Правовою підставою для державної реєстрації права власності або спеціального майнового права іпотекодержателя на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва чи майбутній об`єкт нерухомості, який є предметом іпотеки, виступає договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі. За своїми правовими наслідками таке застереження прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя та передбачає передачу йому права власності або спеціального майнового права на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Наведені правові положення свідчать, що набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки на підставі відповідного застереження, передбаченого іпотечним договором, є одним зі способів звернення стягнення на предмет іпотеки. Таке звернення стягнення має характер примусового відчуження майна та здійснюється незалежно від волевиявлення його власника.

Отже, керуючись положеннями Закону України «Про іпотеку», умовами іпотечних і кредитних договорів та у зв`язку з наявністю простроченої заборгованості за відповідними кредитними зобов`язаннями, ТОВ «МОДУС ФІНАНС» як іпотекодержатель реалізувало належне йому право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки. При цьому ані саме товариство, ані його кінцевий бенефіціарний власник не перебували під дією персональних спеціальних економічних чи інших обмежувальних заходів, що підтверджувалося витягами, сформованими державним реєстратором відповідно до вимог законодавства у сфері державної реєстрації речових прав.

З огляду на положення пункту 7 частини четвертої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для відмови у проведенні відповідної державної реєстрації. Водночас відмова у державній реєстрації прав з підстав, прямо не передбачених частиною першою статті 24 цього Закону, забороняється.

За таких обставин суд першої інстанції визнав необґрунтованими твердження відповідача про порушення позивачем вимог статей 3, 10, 18, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і пункту 12 Порядку №1127 у зв`язку з проведенням державної реєстрації переходу права власності на об`єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку, які належали ТОВ «ТВІНС», кінцевим бенефіціарним власником якого був ОСОБА_6 , до якого застосовано обмежувальний захід відповідно до Закону України «Про санкції».

Суд також урахував, що відповідно до пункту 13-1 Порядку №990 в акті камеральної перевірки комісія повинна викласти пропозиції щодо змісту рішення, яке має бути прийняте за результатами такої перевірки. Водночас згідно з пунктом 14 Порядку №990 Міністерство юстиції України за результатами камеральної перевірки приймає відповідне вмотивоване рішення з урахуванням усіх обставин, які мають значення для визначення виду та міри відповідальності державного реєстратора.

Однак в оскаржуваному наказі Міністерства юстиції України не враховано тієї обставини, що державна реєстрація проводилася на підставі іпотечного договору як способу забезпечення виконання основного зобов`язання, на що позивач прямо посилалася у поданих під час перевірки поясненнях. Оскаржуваний наказ не містить конкретних мотивів та належного обґрунтування застосування до позивача саме такого заходу впливу, як тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а лише містить посилання на акт камеральної перевірки, який також не надає оцінки зазначеним обставинам.

Одним із критеріїв, за якими адміністративні суди перевіряють рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, є їх обґрунтованість, тобто прийняття з урахуванням усіх обставин, що мають значення для відповідного рішення або вчинення дії.

Цей критерій є проявом принципу обґрунтованості владного рішення та покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок ураховувати не лише ті обставини, необхідність дослідження яких прямо передбачена законом, а й усі інші фактичні дані, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього суб`єкт владних повноважень повинен належним чином зібрати, перевірити та оцінити матеріали, які мають доказове значення, зокрема документи, письмові пояснення осіб, висновки експертів та інші релевантні відомості.

Суб`єкт владних повноважень має утримуватися від формулювання невмотивованих висновків, які ґрунтуються на припущеннях, а не на встановлених фактичних обставинах. Так само неприпустимим є врахування обставин, які не стосуються предмета відповідного розгляду. Будь-яке рішення, що спричиняє несприятливі наслідки для особи, повинно містити чіткі, конкретні та зрозумілі мотиви його прийняття.

При цьому, здійснюючи перевірку рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям, установленим частиною другою статті 2 КАС України, суд не вправі втручатися у дискреційні повноваження такого суб`єкта поза межами перевірки дотримання зазначених критеріїв. Завдання адміністративного судочинства полягає не в оцінюванні ефективності державного управління чи підміні органу влади у прийнятті управлінського рішення, а в забезпеченні дотримання прав особи та вимог законодавства. Інший підхід призвів би до порушення конституційного принципу поділу влади.

У постанові від 08 липня 2021 року у справі №640/25601/19 Верховний Суд дійшов висновку, що, наділяючи Міністерство юстиції України повноваженнями щодо здійснення контролю у сфері державної реєстрації прав та визначаючи порядок застосування ним заходів впливу до державних реєстраторів, законодавець одночасно поклав на цей контролюючий орган обов`язок належним чином мотивувати відповідне рішення.

Отже, Міністерство юстиції України зобов`язане зазначити конкретні правові та фактичні підстави прийняття рішення, навести належні й достатні мотиви обрання саме такого заходу впливу, а також обґрунтувати тривалість його застосування.

Таким чином, для прийняття рішення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставою якого є встановлення у діях державного реєстратора порушення порядку державної реєстрації прав, Міністерство юстиції України повинно повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи, зокрема достовірно встановити факт порушення державним реєстратором вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав. Саме встановлення такого порушення та його належна оцінка мають становити фактичне і правове підґрунтя відповідного рішення.

Разом із тим зі змісту оскаржуваного наказу не вбачається, що відповідач належним чином дослідив та перевірив обставини вчинення спірних реєстраційних дій, а також здійснив повну і всебічну перевірку документів та відомостей, пов`язаних із відповідними об`єктами нерухомого майна.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 09 листопада 2020 року у справі №160/9698/19, Міністерство юстиції України як суб`єкт владних повноважень за результатами камеральної перевірки має право тимчасово обмежити доступ державного реєстратора до Державного реєстру прав. Водночас відповідно до вимог Закону №1952-IV таке рішення повинно бути належним чином вмотивованим, тобто містити зрозуміле, послідовне та обґрунтоване пояснення причин його прийняття.

Під час вирішення спору судом також було враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 березня 2020 року у справі №804/4518/17.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ про тимчасове блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно прийнято за неповного з`ясування обставин справи, без належної перевірки наявності чи відсутності відповідних документів та без урахування всіх обставин, що мали істотне значення для прийняття рішення. Відтак такий наказ не відповідає критерію обґрунтованості.

Отже, приймаючи рішення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у зв`язку з установленим порушенням державним реєстратором порядку державної реєстрації прав, Міністерство юстиції України повинно ретельно дослідити всі фактичні обставини, достовірно встановити порушення законодавства у сфері державної реєстрації прав та надати йому належну правову оцінку. Саме ці обставини мають бути мотивом для прийняття відповідного рішення, зокрема про анулювання або тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав.

Обираючи конкретний вид заходу впливу, відповідач повинен був урахувати характер і тяжкість установленого порушення, його одноразовість або систематичність, наявність інших порушень, а також наявність чи відсутність негативних наслідків. Оцінка зазначених обставин мала бути безпосередньо відображена у спірному наказі.

Суд зауважив, що законодавство України не містить вичерпного переліку обставин, за яких Міністерство юстиції України може дійти висновку про необхідність тимчасового блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав. Водночас у цій справі відповідач не довів наявності достатніх підстав для застосування саме такого заходу впливу, не обґрунтував його доцільності та не підтвердив пропорційності застосованого обмеження характеру встановленого порушення.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення шляхом визнання протиправним і скасування наказу Міністерства юстиції України від 07 квітня 2025 року №979/5 «Про результати проведення камеральної перевірки», яким державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на один місяць.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд має право зобов`язати суб`єкта владних повноважень учинити необхідні дії з метою повного та ефективного відновлення прав, свобод чи законних інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року №228 (далі - Положення №228), Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізацію державної політики, зокрема у сфері державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Пунктом 10 Положення №228 установлено, що Міністерство юстиції України в межах наданих законом повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, а також актів Кабінету Міністрів України видає накази, організовує їх виконання та здійснює контроль за їх реалізацією.

Згідно зі статтею 7 Закону №1952-IV до повноважень Міністерства юстиції України належить забезпечення створення та функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, держателем якого воно є.

Пунктом 83-19 Положення №228 також передбачено, що Міністерство юстиції України забезпечує створення, ведення та належне функціонування Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 2 Закону №1952-IV технічним адміністратором Державного реєстру прав є визначене Міністерством юстиції України державне унітарне підприємство, віднесене до сфери його управління. Такий адміністратор здійснює заходи зі створення, впровадження та супроводження програмного забезпечення Державного реєстру прав, відповідає за його технічне і технологічне забезпечення, збереження та захист даних, уживає технічних і технологічних заходів щодо надання, блокування та анулювання доступу до Реєстру, а також організовує і проводить навчання для роботи з ним.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 1999 року №1272 «Деякі питання адміністрування державних та єдиних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції», розпорядження Кабінету Міністрів України від 05 червня 2015 року №628-р «Деякі питання удосконалення системи ідентифікації особи і функціонування державних та єдиних реєстрів» та пункту 4 Положення №228, з метою оптимізації функціонування Єдиних та Державних реєстрів Міністерством юстиції України прийнято наказ від 25 червня 2015 року №1059/5 «Деякі питання щодо визначення адміністратора Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України» (далі - наказ №1059/5).

Згідно з наказом №1059/5 державне підприємство «Національні інформаційні системи» визначено адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України.

Адміністратор Єдиних та Державних реєстрів забезпечує створення, впровадження та подальше супроводження програмного забезпечення відповідних реєстрів, відповідає за їх технічне і технологічне функціонування, збереження та захист інформації, що в них міститься, здійснює технічні та технологічні заходи, пов`язані з наданням, тимчасовим блокуванням і анулюванням доступу до реєстрів, а також виконує інші дії, передбачені законодавством.

У межах виконання функцій з адміністрування Єдиних та Державних реєстрів адміністратор здійснює створення, впровадження, супроводження, інформаційне й технічне обслуговування та модернізацію вебресурсів і вебсервісів Міністерства юстиції України. Крім того, у передбачених законодавством випадках він надає послуги у сфері функціонування Єдиних та Державних реєстрів, а також забезпечує технічне і технологічне супроводження інформаційної взаємодії з Міністерством юстиції України з метою оперативного вирішення питань, пов`язаних із належним функціонуванням таких реєстрів.

Отже, ДП «Національні інформаційні системи», виконуючи функції адміністратора Єдиних та Державних реєстрів, самостійно визначає способи та засоби захисту відомостей, що містяться в реєстрах, у межах вимог Законів України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Про захист персональних даних» та «Про інформацію».

Умови, підстави та процедуру надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, уповноваженим особам суб`єктів державної реєстрації, центрам надання адміністративних послуг, утвореним відповідно до Закону України «Про адміністративні послуги», нотаріусам та їх помічникам, посадовим особам Міністерства юстиції України і його територіальних органів, державним та приватним виконавцям, а також іншим особам, уповноваженим законом на проведення реєстраційних дій у відповідних реєстрах, визначає Порядок надання ідентифікаторів доступу до Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 2015 року №2586/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 15 грудня 2015 року за №1568/28013.

Відповідно до пункту 9 Порядку №2586/5 тимчасове блокування або анулювання доступу користувача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань здійснюється адміністратором реєстрів шляхом припинення такого доступу в день надходження відповідного рішення Міністерства юстиції України чи його територіального органу. Таке рішення може бути надіслане із використанням системи електронного документообігу або в паперовій формі, незалежно від зміни відомостей про користувача, зазначених в абзаці третьому пункту 4 цього Порядку.

Після закінчення строку тимчасового блокування доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань доступ до відповідних реєстрів поновлюється на підставі повідомлення суб`єкта, визначеного пунктом 2 Порядку №2586/5, не пізніше наступного робочого дня після отримання такого повідомлення, але в будь-якому разі не раніше закінчення встановленого строку блокування.

Якщо судом скасовано рішення Міністерства юстиції України або його територіального органу про тимчасове блокування чи анулювання доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та/або Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, доступ до відповідних реєстрів підлягає поновленню не пізніше наступного робочого дня після отримання адміністратором реєстрів судового рішення, яке набрало законної сили.

Надання державним реєстраторам доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань у строки, передбачені абзацами другим і третім пункту 9 Порядку №2586/5, здійснюється за умови їх підключення до засобу додаткової ідентифікації з використанням одноразового пароля.

У разі тимчасового блокування або анулювання нотаріусу доступу до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно такому нотаріусу може бути забезпечено доступ до цього Реєстру в режимі отримання інформації у порядку, визначеному законом.

Рішення щодо скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, а також блокування доступу до Державного реєстру прав приймаються відповідно до вимог статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Пунктом 8 статті 37 Закону №1952-IV передбачено, що технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, визначених пунктом 4 частини сьомої цієї статті, зобов`язаний забезпечити їх негайне виконання. При цьому порядок тимчасового блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав установлюється Міністерством юстиції України.

З огляду на наведене суд зазначає, що ДП «Національні інформаційні системи» є технічним адміністратором Державного реєстру прав та зобов`язане виконувати накази Міністерства юстиції України незалежно від власної оцінки їх змісту, оскільки такий обов`язок прямо встановлений законодавством.

Системний аналіз наведених норм у контексті спірних правовідносин дає підстави для висновку, що припинення доступу державного реєстратора або уповноваженої особи суб`єкта державної реєстрації до Державного реєстру прав є безпосереднім наслідком прийняття Міністерством юстиції України відповідного наказу.

Оскільки зазначений наказ визнано судом протиправним і скасовано, суд дійшов висновку про необхідність відновлення доступу позивача до Реєстру. Належним та ефективним способом захисту порушених прав і законних інтересів позивача у цьому випадку є зобов`язання технічного адміністратора Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - Державного підприємства «Національні інформаційні системи» - відновити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків передбачених п. 2 ч. 5ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

Т.Р. Вівдиченко