Постанова від 05 серпня 2026 р. у справі №736/2893/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 736/2893/25 Суддя (судді) першої інстанції: Кутовий Ю.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 08 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності .

Ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 08 квітня 2026 року залишено без розгляду позовну заяву.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказану ухвалу, як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Суд першої інстанції, залишаючи позов без розгляду позовну заяву, дійшов висновку, що адміністративний позов подано з пропущенням строку на звернення до суду, з урахуванням вимог ст.286 КАС України.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів доходить наступних висновків.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (частина перша статті 5 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Особливості провадження у справах із приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено статтею 286 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження у цій справі є постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7731371 від 14.09.2023.

20.11.2025 позивач звернувся до суду з позовом, тобто з пропуском установленого ч. 2 статті 286 КАС України десятиденного строку звернення до суду.

Звертаючись до суду із цією позовною заявою позивач також заявив клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду із наведенням причин поважності такого пропуску та просив суд його поновити.

Суд першої інстанції надав оцінку наведеним у клопотанні про поновлення строку доводам позивача та визнав їх поважними.

Ухвалою від 13 січня 2026 року суд поновив позивачу строк звернення до суду та відкрив провадження у цій справі.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував щодо зазначених позивачем підстав для поновлення йому строків звернення до суду.

Дослідивши матеріали справи колегія суддів встановила, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності від 14.09.2023 була отримана останнім у день її ухвалення про що свідчить його підпис.

Отже, десятиденний строк оскарження даної постанови почався саме 14.09.2023 та відповідно до частини 2 статті 286 КАС закінчився 24.09.2023.

Однак позовну заяву направлено до суду лише 20.11.2025, тобто із пропуском встановленого строку.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на звернення до суду з адміністративним позовом позивач зазначив, що про наявність оскаржуваної постанови він дізнався отримавши її копію після звернення 10.11.2025 до органів державної виконавчої служби.

Проте колегія суддів зазначає, що оскаржувана постанова містить підпис позивача про її отримання особисто.

В апеляційній скарзі позивач заперечив належність йому вказаного підпис, а так само й отримання вказаної постанови 14.09.2023.

Згідно частин першої, другої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 73 КАС). Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 74 КАС). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина перша статті 75 КАС). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 76 КАС).

За змістом частини першої статті 90 КАС суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні докази отримання позивачем оскаржуваної постанови та до ведення до нього її змісту.

У клопотанні про залишення позову без розгляду відповідач ував увагу на вказаному факті.

Натомість позивач не навів переконливих аргументів тому, що підпис в оскаржуваній постанові йому не належить.

Колегія суддів наголошує, що за підробку документів передбачено кримінальну відповідальність.

Водночас позивач не надав доказів того, що він звертався до правоохоронних органів з приводу фальсифікації його підпису в матеріалах справи про адміністративне правопорушення.

Саме по собі посилання позивача на те, що він не ставив свій підпис на оскаржуваній постанові, не може свідчити про достовірність такого факту.

Щодо посилань апелянта на необхідності врахування незадовільного стану його здоров`я, наявність у нього інвалідності ІІ групи та перебування на обліку у психіатра, що на його думку могло вплинути на його психічний стан, здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час складання постанови, колегія суддів зазначає, що жодних допустимих доказів обмеження дієздатності позивача та здатності його усвідомлювати свої дії до суду не надано. Факт встановлення позивачу інвалідності не є належним доказом цих обставин.

Безпідставним є посилання скаржника на неможливість залишення позову без розгляду після відкриття провадження у справі, оскільки вказане прямо передбачено частиною четвертої статті 123 КАС, згідно якої якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Всі інші доводи, які наводяться скаржником в апеляційній скарзі, не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 316, 322 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 08 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Є.О.Сорочко

А.Ю. Коротких