Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №580/11925/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/11925/25 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ЯНКІВСЬКА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: - Осіпової О.О.,

суддів: - Златіна С.В., Кравченка Є.Д.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А:

24 жовтня 2025 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не вчиненні військовою частиною НОМЕР_1 всіх необхідних дій для виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025 р. №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», що визначені окремим дорученням Міністра оборони України від 20.02.2025 року №999у/д та іншими нормативно-правовими актами;

2) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 вчинити всі необхідні дії для виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до пункту 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025р. №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», що визначені окремим дорученням Міністра оборони України від 20.02.2025 року №999у/д та іншими нормативно-правовими актами;

3) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , що полягає у не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до п. 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025р. №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

4) зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень відповідно до п. 4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025р. №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач протиправно не виплатив йому одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень, яка передбачена пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 «Під час воєнного стану особи, які уклали контракт на умовах, визначених цим Порядком, призначаються до військових частин відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил», оскільки вважає, що на момент підписання ним контракту йому не виповнилось 25 років та він брав безпосередню участь у бойових діях, тому він підпадає під дію вимог Постанови №153.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у задоволенні позову відмовлено, оскільки позивач є військовослужбовцем, який станом на 24 лютого 2022 року вже перебував на військовій службі та у подальшому уклав контракт на проходження військової служби, а тому положення норм Постанови №153 на нього не поширюються.

Зокрема, судом було встановлено, що 18.08.2020р. ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу до «Відділення військової підготовки Морехідного коледжу технічного флоту Національного університету «Одеська морська академія» на посаду «курсант (нині - Відділення військової підготовки Фахового коледжу морського транспорту Національного університету Одеська морська академія), де навчався до 05.03.2022р., до укладання контракту про проходження військової служби та до моменту дострокового випуску з навчального закладу у зв`язку з подіями 24.02.2022р.

28.02.2022р. ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ на посадах осіб сержантського і старшинського складу, що підтверджується відповідними записами у військовому квитку серії НОМЕР_2 (пункт 9) та копією Контракту про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ на посадах осіб сержантського і старшинського складу від 28.02.2022р.

Позивач, не погодившись із рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки він є особою старшинського складу Збройних Сил, на військову службу був прийнятий під час воєнного стану, а саме 28.02.2022р. ним у віці 19 років було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ на посадах осіб сержантського і старшинського складу та станом на день розгляду справи у суді він продовжує проходити службу у військовій частині НОМЕР_1 , та він брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення бойових дій у період з 26.07.2022р. до 28.09.2022р., у період з 29.09.2022р. до 04.08.2023р., у період із 06.10.2023р. до 04.12.2023р., у період з 11.12.2023р. до 08.01.2024р., у період з 08.01.2024р. до 06.08.2024р., у період з 25.08.2024р. до 27.08.2024р., у період із 27.08.2024р. до 08.10.2024р., у період із 08.10.2024р. до 17.10.2024р., у період з 02.12.2024р. до 09.12.2024р., у період з 07.01.2025р. до 14.03.2025р., у період з 01.04.2025р. до 03.04.2025р., у період з 03.04.2025р. до теперішнього часу, що підтверджується копією посвідчення УБД серії НОМЕР_3 та копією довідки за формою 12 від 06.06.2025р. №97.

Таким чином, укладення ним контракту під час воєнного стану 28.02.2022р. є прийняттям його на військову службу незалежно від попереднього проходження служби (навчання) у статусі курсанта.

Тому вважає, що він має право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. грн. відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025р. №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.02.2026р. апеляційне провадження відкрито та встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

У встановлений апеляційним судом строк від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін, оскільки позивач станом на 24.02.2022р. вже перебував на військовій службі в Збройних Силах України, тобто був призваний на службу на військову службу у віці до 25 років до введення воєнного стану, що виключає одну із основних умов одержання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, яка передбачена Постановою КМУ №153.

Позивач не звертався з письмовим рапортом та доданими до нього документами до безпосереднього командира (начальника) про направлення до Міністерства оборони України документів щодо виплати йому одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови КМУ №153 від 11.02.2025 року.

Є тільки його звернення щодо інформації чи відомо Міністерству оборони України про випадок не виплати йому такої винагороди, на що 14.07.2025 року одержав відповідь від військової частини НОМЕР_1 .

Зазначає, що відсутні документи, які підтверджують, що ОСОБА_1 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановою КМУ №153

Враховуючи, що від учасників справи не надійшло клопотань про розгляд справи за їх участі, ухвалою в Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.06.2026р. розгляд справи вирішено проводити у порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18.08.2020р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був прийнятий на військову службу до «Відділення військової підготовки Морехідного коледжу технічного флоту Національного університету «Одеська морська академія» на посаду «курсант (нині - Відділення військової підготовки Фахового коледжу морського транспорту Національного університету Одеська морська академія), де навчався до 05.03.2022р., до укладання контракту про проходження військової служби та до моменту дострокового випуску з навчального закладу у зв`язку з подіями 24.02.2022р.

28.02.2022р. позивачем укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ на посадах осіб сержантського і старшинського складу, що підтверджується відповідними записами у військовому квитку серії НОМЕР_2 (пункт 9) та копією Контракту про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ на посадах осіб сержантського і старшинського складу від 28.02.2022р.

06.03.2022р. після укладення Контракту про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ на посадах осіб сержантського і старшинського складу від 28.02.2022р. позивач прийняв справи та посаду начальника радіостанції роти зв`язку НОМЕР_4 батальйону зв`язку військової частини НОМЕР_5 та продовжив проходження військової служби у новій військовій частини.

Відповідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, №615 від 11.12.2023р. ОСОБА_1 дійсно з 29.09.2022р. до 04.08.2023р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Оцінюючі висновки суду першої інстанції на предмет їх відповідності нормам матеріального та процесуального права, та, перевіряючи повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ) у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжений (триває до цього часу).

Закон України від 25 березня 1992 року №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону №2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Частина шоста статті 2 Закону №2232-XII станом на 24 лютого 2022 року визначала такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

За приписами пункту 2 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України (далі - військова служба) в добровільному порядку або за призовом.

У добровільному порядку громадяни проходять: військову службу (навчання) за контрактом курсантів у вищих військових навчальних закладах, а також закладах вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти); військову службу за контрактом осіб рядового складу; військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військову службу за контрактом осіб офіцерського складу. З громадянами, які добровільно вступають на військову службу, укладається контракт згідно з додатками 1 і 2.

За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Отже, громадяни України призиваються на строкову військову службу чи на військову служби за призовом під час мобілізації або ж приймаються на військову службу за контрактом.

Згідно з частиною дванадцятою статті 2 Закону №2232-XII кожен громадянин України, вперше вступаючи на військову службу до Збройних Сил України, інших військових формувань, особисто складає Військову присягу на вірність Українському народу і скріплює її власноручним підписом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний захист військовослужбовців» (далі - Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (далі- Постанови 153), яка набрала чинності 13.02.2025р., Кабінет Міністрів України постановив погодитися з пропозицією Міністерства оборони стосовно реалізації протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності цією постановою, експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) (пункт 1 Постанови №153).

Пунктом 3 Постанови 153 установлено, що учасниками експериментального проекту є:

- громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

- Збройні Сили;

- Національна гвардія;

- Державна прикордонна служба;

- Міністерство оборони;

- Міністерство внутрішніх справ;

- військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

2) координатором експериментального проекту є Міністерство оборони;

3) фінансування експериментального проекту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету

Пунктом 4 Постанови 153 установлено, що:

- особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових)дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

- військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

- військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

Наведеними вище нормами визначена сукупність умов для набуття військовослужбовцем з числа громадян України права на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1000000,00 грн.

Так, на виплату винагороди у розмірі 1000000,00 грн. можуть претендувати громадяни України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, зокрема, Збройних Сил, які на момент набрання чинності Постановою №153 (13 лютого 2025 року): не досягли віку 25 років і були прийняті/ призвані на військову службу під час введення в Україні воєнного стану, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій) не менше шести місяців сукупно або за тих самих умов менше шести місяців сукупно та отримали під час захисту Вітчизни захворювання, поранення (травми, контузії, каліцтва), чи перебували та звільнені з полону (за винятком тих, які добровільно здалися в полон).

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 2025 року №942 вказані умови для отримання винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах розповсюджуються також на військовослужбовців, які не досягли віку 25 років і були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу/ або проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»/ або проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій) не менше шести місяців сукупно.

Обов`язковою умовою для виплати винагороди є також та обставина, що вказані військовослужбовці не притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни.

Отже, п.3, 4 Постанови № 153 у якості ознак відповідності визначає такі вимоги:

- особа рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

- до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану;

- проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій);

- строк участі в бойових діях, станом на 13.02.2025, становить не менше шести місяців, а в разі наявності захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, менше шести місяців.

Спірним питанням у цій справі є виплата позивачу одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови № 153, з у рахуванням критеріїв відповідності визначених пунктом 4 Постанови № 153, зокрема дати укладення контракту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є громадянином України та підпадає під категорію громадян віком від 18 до 25 років.

28 лютого 2022 року (до набрання чинності Постановою №153) він уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського та старшинського складу строком на три роки. Укладення контракту на проходження служби на посадах сержантського і старшинського складу є самостійним юридичним фактом, який відбувся під час дії воєнного стану.

Суд враховує, що перший контракт хоч і укладений до введення воєнного стану (18.08.2020р. ОСОБА_1 був прийнятий на військову службу до «Відділення військової підготовки Морехідного коледжу технічного флоту Національного університету «Одеська морська академія» на посаду «курсант (нині - Відділення військової підготовки Фахового коледжу морського транспорту Національного університету Одеська морська академія), де навчався до 05.03.2022р., до укладання контракту про проходження військової служби та до моменту дострокового випуску з навчального закладу у зв`язку з подіями 24.02.2022р.), проте 28 лютого 2022 року після оголошення воєнного стану ним було укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ на посадах осіб сержантського і старшинського складу та 06.03.2022р. після укладення Контракту про проходження громадянами України військової служби у ЗСУ на посадах осіб сержантського і старшинського складу від 28.02.2022р. позивач прийняв справи та посаду начальника радіостанції роти зв`язку 3 батальйону зв`язку військової частини НОМЕР_5 та продовжив проходження військової служби у новій військовій частини.

ОСОБА_1 не притягувався до кримінальної, адміністративної відповідальності та матеріали прави не містять доказів притягнення його до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що, беручи на себе зобов`язання щодо виплати винагороди відповідно до Постанови №153, держава прагнула підтримати тих, хто обрав контрактну службу у віці до 25 років та виконував бойові завдання за підвищеного ризику та навантаження в умовах воєнного стану.

На переконання апеляційного суду, відмова відповідача у виплаті одноразової грошової винагороди з підстав того, що позивач станом на 24.02.2022р. вже перебував на військовій службі в Збройних Силах України, тобто був призваний на службу на військову службу у віці до 25 років до введення воєнного стану, є формальною та не відповідає усім фактичним обставинам справи та меті установлення одноразової грошової допомоги згідно з Постановою №153, оскільки обмеження громадян, які за віком належать до учасників експериментального проекту та призвані/прийняті на військову службу незадовго до повномасштабного вторгнення, брали безпосередню участь у бойових діях з перших днів, суперечить самій меті державної допомоги.

При цьому, п.4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025р. №153 не містить положення про те, що прийняття на військову службу для виплати винагороди має бути первинним або, що особа могла раніше проходити військову службу.

Натомість п.4 Постанови КМУ від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» охоплює всіх осіб, які були прийняті на військову службу під час воєнного стану, незалежно від того, чи це - їх перший контракт чи наступний, зокрема під час переходу із рядового складу до сержантського чи старшинського.

Отже, суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що підставою для відмови у задоволенні позову має бути саме факт перебування позивача станом на 24 лютого 2022 року на військовій службі як курсанта та у подальшому укладення ним контракту на проходження військової служби, оскільки укладення ним контракту під час воєнного стану 28.02.2022р. є прийняттям його на військову службу незалежно від попереднього проходження служби (навчання) у статусі курсанта.

Тобто Постанова КМУ №153 не містить прямої заборони на отримання виплат для тих військовослужбовців, які підписали новий контракт в період дії воєнного стану (особливого періоду), а тлумачення його норм щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги виключно щодо тих осіб, які вперше уклали контракт після 24.02.2022р., є порушенням принципу рівності військовослужбовців, а саме жоден державний орган не має права обмежувати права військових та їхніх родин, якщо вони відповідають базовим критеріям (вік, категорія, підписання контракту, виконання бойових завдань безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій).

Натомість, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необхідним відмітити, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено обставини, чи позивач брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій) не менше шести місяців сукупно, зокрема, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), оскільки зі змісту рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року вбачається, що підставою для відмови у задоволенні позову було саме те, що ОСОБА_1 станом на 24 лютого 2022 року вже перебував на військовій службі та у подальшому уклав контракт на проходження військової служби, а тому положення норм Постанови №153 на нього не поширюються.

З приводу підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у цьому спірному випадку колегія суддів зазначає, що згідно з довідкою від 11.12.2023р. №615 старшина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно в період з 29.09.2022р. до 04.08.2023р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Очаків Миколаївської області (а.с.21).

Підставою для видачі довідки були: бойовий наказ командира військової частини НОМЕР_1 №70дск від 29.09.2022; рапорт командира підрозділу від 09.12.2023 №5513; витяг із журналу бойових дій військової частини НОМЕР_1 №189/22дск від 29.11.2022, які були витребувані ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2026 року та з яких не вбачається безпосередня участь позивача у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій).

Так, згідно з рапортом командира 2 батареї протикатерних ракетних комплексів загону протикатерних ракетних комплексів військової частини НОМЕР_1 капітан-лейтенантом ОСОБА_2 від 09.12.2023р. в період з 29.11.2022р. до 31.12.2022р. силами 2 батареї протикатерних ракетних комплексів загону протикатерних ракетних комплексів військової частини НОМЕР_1 , що перебуває в підпорядкуванні тактичної групи оборони пункту базування №2 угрупування різнорідних сил Військово-Морських Сил Збройних Сил України, виконувались завдання щодо ведення протикатерної оборони узбережжя, здійсненні заходів участі в обороні Україні з морського напрямку згідно зі щоденними бойовими розпорядженнями, в тому числі сержантом із МТЗ - старшиною 2 статті ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з журналу бойових дій 2 батареї протикатерних ракетних комплексів загону протикатерних ракетних комплексів військової частини НОМЕР_1 задачами батареї та коротким змістом бойових дій за період з 29.11.2022р. до 31.12.2022р. було: нарощування зусиль з ведення ПКО лб Очаків шляхом заняття встановленої готовності із пошуку катерів противника та нанесення вогневого ураження, ведення ППДО та візуальної віддаленої розвідки постійно, організація охорони або роти місця розташування відділення, однак виконання ППДО (протиповітряного/протидиверсійного захисту) та ПКО (протикорабельної оборони) на Очаківському напрямку не слід вважаєти автоматично безпосередньою участю у бойових діях, оскільки виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. прив`язані не лише до території чи військових обов`язків, а й до факту вогневого ураження або виконання завдань безпосередньо в зоні ведення бойових дій.

Тобто має бути реальне залучення до ведення боїв (вогневого контакту) з противником, участь у збройному протистоянні, проведенні бойових операцій на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора.

При цьому, хоча м. Очаків Очаківської міської територіальної громади, яке було пунктом базування 2 батареї протиракетних комплексів загону протикатерних ракетних комплексів та відповідно до п.2.6 розділу 2 Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року №309 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 р. за №1668/39004) з 24.02.2022р. належить до території активних бойових дій, проте воно не належить до тимчасово окупованих територій чи до території держави-агресора.

Водночас, ведення радіолокаційного (РН) та візуального спостереження (ВРН) не є безпосереднім веденням бойових дій, оскільки це кваліфікується як виконання обов`язків військової служби, адже «виконання бойових завдань/заходів оборони» та «виконання обов`язків військової служби» в зоні бойових дій - це різні речі, оскільки сам факт перебування на позиції (навіть на острові, такому як о. Першотравневий) та ведення спостереження чи виявлення цілей не визнається участю у збройному зіткненні, якщо на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора вогонь не відкривався і прямого бойового контакту не було.

Тому така довідка не може бути підставою для виплати позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах.

Також колегія суддів апеляційного суду враховує, що довідка від 06.06.2025р. №97 за формою 12 (а.с.15-16), на яку позивач посилається як на доказ обґрунтованості його позовних вимог, також не є безумовною підставою стверджувати про те, що у вказані в ній періоді він брав участь у бойових операціях на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, адже вона має розглядатися разом з іншими доказами шляхом з`ясування підстав її видачі та зіставлення інформації з матеріалів справи (витягів з наказів, бойових розпоряджень, журналів бойових дій тощо).

Тобто ця довідка, як і саме по собі посвідчення учасника бойових дій (а.с.10), підтверджує факт служби у певні періоди та може надавати право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, або сприяти встановленню юридичних фактів у разі поранення чи загибелі військовослужбовця.

Отже, такі документи не є фінансово-розрахунковими документами та не можуть замінити первинні розпорядчі акти військового командування, які фіксують точну кількість днів чи місяців безпосереднього зіткнення з ворогом, враховуючи конкретні райони ведення бойових дій.

Проте за умови відсутності інших документів, в яких чітко вказано територію проходження військової служби та конкретні бойові завдання, які виконувалися військовослужбовцем у визначені в ній періоди, довідка не може бути самостійним доказом безпосередньої участі у бойових діях для отримання одноразової грошової винагороди у розумінні п.4 Постанови КМУ від 11 лютого 2025р. №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», яка вимагає суворого документального підтвердження факту й тривалості безпосередньої участі у бойових діях із конкретним зазначенням територій та бойових завдань.

Натомість одноразова грошова винагорода за Постановою № 153 - це додаткове стимулювання за підвищений бойовий ризик, а бойовий наказ або розпорядження є невід`ємною частиною документального підтвердження участі військовослужбовця в бойових діях.

Відтак, суд попередньої інстанції не повною мірою врахував усі наявні докази, оскільки не з`ясував, які конкретно завдання і де позивач їх виконував під час перебування на службі у військовій частині НОМЕР_1 , а отже, не вжив усіх визначених законом заходів і не встановив всіх фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Такий підхід призвів до неповного встановлення фактичних обставин участі позивача у бойових діях або заходах, що вплинуло на мотивацію судового рішення.

Судовою колегією враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи цей спір, прийшов до правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, однак обґрунтував його із неправильним застосуванням норм права. Наведене вище є підставою для зміни судового рішення у мотивувальній частині.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

На підставі викладеного колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити у мотивувальній частині.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України відсутні.

Керуючись ст. ст. 241 - 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити мотивувальну частину рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року у справі №580/11925/25, зазначивши, що підставами для відмови у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 є доводи, викладені у цій постанові.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 січня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.О. Осіпова

Суддя С.В. Златін

Суддя Є.Д. Кравченко