Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №280/6198/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/6198/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Чепурнова Д.В., Коршуна А.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.10.2025 року у справі №280/6198/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

18 липня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 07.07.2021 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, згідно з статтею 54 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона звернулася до відповідача з заявою до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком згідно із положеннями статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Разом з тим, позивачу перерахунок пенсії проведено не було, а заява розглянута в межах Закону України «Про звернення громадян». Позивачка вважає дії відповідача протиправними, оскільки на її думку після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 вона має право на отримання пенсії з урахуванням мінімальних пенсій за віком згідно з статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII) в редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06.06.1996 №230/96-ВР. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивачка просила задовольнити позовні вимоги.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.10.2025 року у справі №280/6198/25 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо не розгляду у встановленому порядку та строки заяви ОСОБА_1 про проведення перерахунку пенсії від 29.03.2025 ВЕБ-08001-Ф-С-25-057762. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про проведення перерахунку пенсії від 29.03.2025 ВЕБ-08001-Ф-С-25-057762 та прийняти щодо неї рішення у встановленому порядку та строки, з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти вимог – відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 березня 2025 року ОСОБА_1 через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України звернулася до органів Пенсійного фонду із заявою, в якій просила здійснити призначення, перерахунок та виплату недоотриманої пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-XII у розмірі шести мінімальних пенсій за віком по ІІІ групі інвалідності, а також здійснити призначення, перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до статті 50 Закону №796-XII.

Крім того, позивачка просила надалі здійснювати відповідні виплати відповідно до чинного законодавства та надати відповідь у визначений законом строк в особистому кабінеті Пенсійного фонду України.

За результатами розгляду звернення відповідач листом від 11 квітня 2025 року №5961-5462/Г-02/8-0800/25 надав позивачці роз`яснення положень чинного законодавства та зазначив, що для розгляду питання перерахунку пенсії їй необхідно звернутися із заявою у спосіб, передбачений Порядком №22-1.

Відтак, фактично відповідач не здійснив розгляд звернення позивачки як заяви про перерахунок пенсії та не прийняв за його результатами рішення про задоволення або відмову у задоволенні заяви.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадян на соціальний захист, зокрема право на забезпечення у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом частини першої статті 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV звернення за призначенням або перерахунком пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших необхідних документів до територіального органу Пенсійного фонду України, у тому числі в електронній формі.

Порядок подання та оформлення документів для призначення та перерахунку пенсій визначено Порядком №22-1.

Разом із тим сам факт невідповідності звернення затвердженій формі не може автоматично свідчити про відсутність у органу Пенсійного фонду обов`язку належним чином його розглянути, якщо зі змісту такого звернення чітко та однозначно вбачається воля особи на реалізацію конкретного пенсійного права.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, ключове значення у таких правовідносинах має не лише формальна форма звернення, а насамперед його зміст, який дає можливість встановити волю заявника та предмет порушеного ним питання.

У постановах, зокрема, від 26 лютого 2020 року у справі № 541/543/17-а, від 10 червня 2021 року у справі № 520/6879/19, від 22 листопада 2023 року у справі № 300/3457/20, від 9 серпня 2023 року у справі № 520/5045/2020 Верховний Суд, крім того, зазначив, що недодержання особою форми поданої заяви про призначення/перерахунок пенсії не є підставою для її не розгляду пенсійним органом у передбаченому Порядком № 22-1 порядку, також вказав, що у випадку відсутності належного рішення пенсійного органу про відмову у призначенні/перерахунку пенсії, у суду відсутні підстави для надання правової оцінки обставинам, у зв`язку із наявністю яких пенсійний орган не призначив особі пенсію/не здійснив перерахунок призначеної пенсії.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зі змісту звернення ОСОБА_1 чітко вбачається її воля на проведення перерахунку пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону №796-XII.

При цьому звернення було подано через вебпортал Пенсійного фонду України, тобто одним із передбачених законодавством способів взаємодії особи з органами Пенсійного фонду.

За таких обставин відповідач мав можливість встановити особу заявниці, ідентифікувати її пенсійну справу та перевірити наявні в ній документи.

Більше того, позивачка не ставила перед органом Пенсійного фонду питання про встановлення нових юридично значимих обставин, які потребували б подання додаткових документів. Її звернення було обумовлено змінами у правовому регулюванні пенсійного забезпечення та містило конкретне прохання провести відповідний перерахунок.

Тому посилання відповідача виключно на невідповідність форми звернення вимогам Порядку №22-1 не може бути достатньою правовою підставою для фактичного ухилення від розгляду порушеного позивачкою питання.

Орган Пенсійного фонду України, отримавши звернення, з якого однозначно вбачається прохання особи про перерахунок пенсії, повинен був або розглянути його по суті як заяву про перерахунок пенсії, або, у разі встановлення недоліків заяви, діяти відповідно до передбаченої законом процедури, а не обмежуватися загальним листом-роз`ясненням.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що за наслідками звернення від 29 березня 2025 року №ВЕБ-08001-Ф-С-25-057762 відповідач не прийняв рішення про перерахунок пенсії або про відмову в такому перерахунку.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду заяви позивачки та зобов`язав відповідача повторно розглянути її звернення та прийняти відповідне рішення у встановленому законом порядку і строки з урахуванням висновків суду.

При цьому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про передчасність вимог позивачки щодо безпосереднього зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії у конкретному розмірі.

Зі змісту оскаржуваного листа від 11 квітня 2025 року не вбачається прийняття відповідачем рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії. Відповідач фактично не вирішив питання по суті, а тому суд не може підміняти орган Пенсійного фонду при первинному вирішенні питання, яке належить до його компетенції.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує такого суб`єкта вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачки у цій справі є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 29 березня 2025 року №ВЕБ-08001-Ф-С-25-057762 та прийняти за результатами її розгляду відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

Такий спосіб захисту не означає автоматичного визнання за позивачкою права на отримання пенсії у заявленому нею розмірі, оскільки питання щодо наявності всіх передбачених законом умов для відповідного перерахунку пенсії має бути предметом належного розгляду уповноваженим органом Пенсійного фонду.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про відсутність у відповідача обов`язку розглядати звернення позивачки як заяву про перерахунок пенсії з огляду на його довільну форму є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.

Відтак рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстав для його скасування або зміни колегія суддів не вбачає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення — без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду — без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у справі №280/6198/25 відповідає вимогам законності та обґрунтованості, а доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст.316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.10.2025 року у справі №280/6198/25- залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов

суддя А.О. Коршун