Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №160/1977/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/1977/26

(суддя Сластьон А.О., м. Дніпро)

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 у справі №160/1977/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 28 січня 2026 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, згідно з яким, просить суд:

- визнати протиправною саме бездіяльність (згідно з імперативними вимогами п. 4) ч. 1 ст. 5 КАС України) ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо перерахунку та виплати із застосуванням обмежень максимального розміру пенсії з врахуванням коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 30 Закона України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», пунктом 1 постанови КМУ від 30.12.2026 року № 1778, розстрочки/відстрочки виплати пенсії позивача згідно постанови КМУ від 14.07.2025 року № 821 щодо протиправного невиконання вимог діючого пенсійного законодавства України, яка полягає у нездійсненні своєчасних належних правильних (за Законом) перерахунків розмірів пенсії та своєчасній невиплаті з 01.01.2026 року перерахованої йому пенсії саме у повному розмірі з врахуванням судових рішень у справі №160/7928/25, які мають преюдиціальний характер відносно спірних правовідносин у цій справі, саме без обмеження максимального розміру загальної суми перерахованої пенсії, застосуванням відповідних понижуючих коефіцієнтів та розстрочки/відстрочки виплати такої перерахованої пенсії у відповідності до імперативних вимог та приписів ст. ст. 3, 8, 17, 19, 22, 46, 55, 56, 60, 64, 68, 129 Конституції України, ст. ст. 43, 51, 55, 63, 65, 66 Закону України №2262- XII, ст. 9 Закону України №2011-XII, Закону України № 2050-III на виконання постанови КМУ від 21.02.2001 року № 159 без врахування судових рішень у справах №160/15563/21, №160/8391/22, №160/21136/22, №160/23162/23, №160/13650/24, №160/7928/25 (стосовно обчислення розміру моєї пенсії виходячи з 71% від розміру грошового забезпечення без будь-якого обмеження розміру пенсії та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів за несвоєчасно виплачену частину перерахованої пенсії саме з моменту порушення прав по дату фактичної виплати заборгованості у повному розмірі), які набрали вже законної сили, з нарахуванням та виплатою заборгованості та компенсації за втрату частини пенсії за період з 01.01.2026 року по дату фактичного розрахунку по заборгованості з врахуванням вже виплачених сум;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області у відповідності до вимог та приписів діючого пенсійного законодавства України здійснити відповідні своєчасні належні правильні (за Законом) дії щодо відновлення виплати позивачу пенсії своєчасно (без зайвих зволікань та затримок) з 01.01.2026 року саме у повному розмірі з врахуванням судових рішень у справі №160/7928/25, які мають преюдиціальний характер до спірних правовідносин у цій справі, саме без обмеження максимального її розміру та без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, які передбачені статтею 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та пунктом 1 постано-ви КМУ від 30.12.2026 року №1778, без розстрочки/відстрочки виплати поточної пенсії та виплати заборгованості за минулий період саме у повному розмірі у відповідності до імперативних вимог та приписів ст. ст. 3, 8, 17, 19, 22, 46, 55, 56, 60, 64, 68, 129? Конституції України, ст. ст. 43, 51, 55, 63, 65, 66 Закону України № 2262-XII, ст. 9 Закону України №2011-XII, Закону України № 2050-III на виконання постанови КМУ та від 21.02.2001 року №159 з врахуванням судових рішень у справах №160/15563/21, №160/8391/22, №160/21136/22, №160/23162/23, №160/13650/24 (стосовно обчислення розміру пенсії виходячи з 71% від розміру грошового забезпечення без обмеження розміру пенсії та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів за несвоєчасно виплачену частину перерахованої пенсії саме з моменту порушення прав по дату фактичної виплати такої заборгованості у повному обсязі), з нарахуванням та виплатою заборгованості з компенсацією за втрату частини пенсії за період з 01.01.2026 року по дату фактичного розрахунку по заборгованості з врахуванням вже виплачених сум.

Позов обґрунтовано тим, що з 01 січня 2026 року відповідачем проведено перерахунок розміру пенсії позивача, за наслідком якого обмежено пенсію максимальним розміром та застосовано обмежувальні коефіцієнти, визначені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», з чим позивач не погоджується. Вказує також на протиправність дій відповідача в частині застосування до нарахованих на виконання рішення суду у справі №160/7982/25 сум пенсій положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821. Просить стягнути з відповідача компенсацію втрати частини доходів за несвоєчасну виплачену частину перерахованої пенсії з моменту порушення прав по дату фактичної виплати заборгованості

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 травня 2026 року адміністративний позов задоволено частково.

Суд визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо здійснення з 01.01.2026 обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану".

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.01.2026 нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

Рішення суду мотивовано тим, що застосування при обчисленні (перерахунку) розміру пенсій громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі та інших осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, положень статті 30 Закону №4695-IX та постанови №1778, якими передбачено виплату таких пенсій, із застосуванням коефіцієнтів до суми пенсії, яка перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність (що фактично призводить до обмеження розміру таких пенсій), є протиправним та таким, що обмежує гарантоване право на належний соціальний захист, передбачене статтею 46 Конституції України.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржив його в апеляційному порядку з підстав порушення судом першої інстанції норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволені позову та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі відтворює зміст позову та зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що виплата пенсій, призначених за спеціальними законами, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. На виконання вимог ст. 30 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік» КМУ прийнято постанову №1778, яка є обов`язковою до виконання. Скаржник зауважує, що ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постанова КМУ №1778 є чинними, а отже обов`язковими для застосування, у зв`язку з чим в спірному випадку пенсійний орган діяв правомірно.

Згідно з відзивом на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови та постановити постанову про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 11.12.2008 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

02 січня 2026 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із запитом про доступ до публічної інформації з метою отримання рішень керівництва ГУ ПФУ та розрахунків щодо виконання рішення суду у справі №160/7982/25.

07.01.2026 позивачем отримано відповідь відповідача на своє звернення без надання запитуваних копій рішень про перерахунок пенсії.

08.01.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою щодо невідкладного відновлення виплати пенсії у повному розмірі, без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів.

Листом від 06.02.2026 №12900-2030/Р-01/8-0400/26 позивача повідомлено, що з 01.01.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1772, за наслідком якого застосовано понижуючі коефіцієнти.

Також відповідачем зазначено, що з 01.01.2026 розмір його пенсії складає 35983, 98 грн., з урахуванням вимог Закону №4695 та Постанови №1778.

Правомірність дій відповідача щодо застосування при розрахунку пенсії позивача з 01.01.2026 року обмеження розміру пенсії є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення, виходить з наступного.

Абзацом третім преамбули Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ (надалі Закон №2262-ХІІ) встановлено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

За змістом частин першої і третьої статті 1-1 Закону №2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Однак, статтею 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено, що у 2026 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 1 постанови від 30 грудня 2025 року № 1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану" (далі - Постанова № 1778) встановлено, що у період воєнного стану у 2026 році пенсії (пенсійні виплати), призначені (перераховані) відповідно до Митного кодексу України, Законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 р. № 379/95-ВР "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України" (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), розмір яких перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням коефіцієнтів до відповідних сум перевищення:

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,5;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 11 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,4;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 13 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,3;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 17 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та не перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,2;

до частини пенсії (пенсійної виплати), що перевищує 21 розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, 0,1.

Таким чином, Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 установлені додаткові підстави для обмеження розміру пенсії шляхом застосування коефіцієнтів зменшення розміру пенсій, зокрема, призначених на підставі Закону №2262-ХІІ, що прямо заборонено частиною третьою статті 1-1 Закону №2262-ХІІ.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03.122025 №4695-IX та постанова КМУ №1778 від 30.12.2025 фактично змінили умови та норми пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, без унесення відповідних змін до Закону №2262-ХІІ та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що порушує соціальні гарантії гідного пенсійного забезпечення таких осіб, які встановлені Законом №2262-ХІІ.

Колегія суддів наголошує, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 1-1 Закону №2262-ХІІ, які у часі прийняті раніше та мають пріоритет стосовно пізніших положень Закону №4695-ІХ, який приймається на один фінансовий рік та метою якого не є врегулювання пенсійних правовідносин.

У рішеннях від 09 липня 2007 року №6-рп/2007, від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 та від 30 листопада 2010 року №22-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Державний бюджет України не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об`єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві; у разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.

В абзаці третьому пункту 4 мотивувальної частини рішення від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті 130 Конституції України.

Тож у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України.

Оскільки Законом №2262-ХІІ, як спеціальним законом, і Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, у спосіб застосування до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 30 Закону №4695-ІХ та Постанови №1778.

Також, апеляційний суд зазначає, що приписи статті 2 Закону України від 08.07.2011 №3668 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, визнано такими, що не відповідають Конституції України є неконституційними, згідно з рішенням Конституційного Суду №7-р(ІІ)/2022 від 12.10.2022.

Конституційний Суд України у рішенні від 13.05.2015 за №4-рп/2015 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» наголосив на тому, що виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів визначає види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України.

Отже, зміна умов чи норм пенсійного забезпечення (зокрема, визначення видів грошового забезпечення для перерахунку пенсій) підзаконними нормативно-правовими актами є порушенням закону.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Крім того, у постановах від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19, від 27.01.2022 у справі №240/7087/20, від 17.02.2022 у справі № 640/11168/20, від 02.08.2022 у справі № 240/1369/21, від 08.09.2022 у справі № 380/6429/20, від 28.11.2022 у справі № 340/5306/21, від 20.01.2023 у справі № 640/24801/19, від 04.12.2024 у справі № 380/24300/23 Верховний Суд наголосив на протиправності обмеження пенсійним органом максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом України №2262-ХІІ, та зазначив, що у спірних відносинах підлягають застосуванню норми Закону України № 2262-XII з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки Законом №2262-ХІІ не передбачено обмеження розміру пенсій, розмір яких (пенсійної виплати) перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, шляхом застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів, тому до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення статті 30 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" і постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2025 року №1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану».

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дії в частині застосування розстрочки/відстрочки на підставі постанови КМУ від 14.07.2025 №821 з 01.01.2026 під час виплати перерахованої пенсії позивача за судовим рішенням у справі №160/7928/25, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 2 Порядку №821 регламентовано, що перераховані пенсії за рішенням суду - сума пенсії або щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації пенсії, доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, щомісячної доплати до пенсії, адресної допомоги до пенсійної виплати та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством), визначена як різниця між розміром призначеної/перерахованої на виконання судового рішення суми виплати та визначеним органом Пенсійного фонду України розміром, з урахуванням положень нормативно-правових актів.

Згідно з пунктами 5 - 8 Порядку №821 виплати нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час проводяться щомісяця одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата. На забезпечення таких виплат щомісяця спрямовується частина бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету в межах коштів, передбачених бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік.

Видатки на виплату перерахованих пенсій за рішенням суду здійснюються в межах бюджетних асигнувань відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України на відповідну мету, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, одержувачам, яких включено до переліку станом на 1 число місяця, що передує місяцю, в якому здійснюється виплата.

Для забезпечення виплат за рішеннями суду, передбачених пунктами 5 і 6 цього Порядку, виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) проводиться в сумі, що визначається пропорційно виділеним на зазначені цілі бюджетним асигнуванням відповідно до розпису державного бюджету/помісячного розпису доходів і видатків бюджету Пенсійного фонду України, які передбачені бюджетом Пенсійного фонду України на відповідний рік, але не більшій від належної до виплати суми, що обліковується в переліку.

Невиплачені протягом поточного бюджетного періоду суми нарахованих на виконання рішень суду сум пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці) за минулий час і перерахованих пенсій за рішенням суду виплачуються в наступному бюджетному періоді в межах встановлених бюджетних асигнувань у порядку, передбаченому пунктами 5-7 цього Порядку.

Аналіз наведеного дає підстави дійти до висновку, що Порядком № 821 врегульовано механізм виплати нарахованої (перерахованої) пенсії на виконання рішення суду.

У цьому контексті слід звернути увагу на те, що після набрання рішенням законної сили право особи на перераховану пенсію вже не є просто елементом загальної соціальної політики держави, оскільки воно трансформується у конкретизоване, індивідуалізоване і підтверджене судом суб`єктивне право вимоги до держави.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод задекларовано, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Верховний Суд у постановах від 23 грудня 2021 року у справі №480/4737/19 та від 08 лютого 2022 року у справі №160/6762/21 сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Засада ефективності захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві знайшла своє безпосереднє закріплення у положеннях КАС України.

Отже, аналіз положень КАС України дає підстави для висновку, що ефективність судового захисту прав та інтересів особи в адміністративному судочинстві включає ефективність розгляду та вирішення справи, ефективність способу захисту, ефективність судового рішення та ефективність його виконання. Всі ці складові можна охопити єдиним терміном «ефективне правосуддя», що виступає еталоном для оцінки судової гілки влади та є запорукою довіри до неї з боку громадян, а також інших суб`єктів.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Аналогічні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 18 жовтня 2018 року у справах №822/584/18, №806/1316/18, від 23 листопада 2018 року у справі №826/8844/16 та від 20 грудня 2018 року у справі №524/3878/16-а.

Водночас за результатами аналізу положень Порядку № 821, колегія суддів зауважує, що зазначеними положеннями змінюється сама природа судового захисту, оскільки надає категорії «перераховані пенсії за рішенням суду» не суто обліково-інформаційного значення, а наділяє її практичним та функціональним навантаженням, позаяк вона використовується не для обліку вже належних до виплати сум, а для відокремлення їх від звичайної пенсійної виплати і підпорядкування спеціальному режиму часткової, відстроченої та асигнувально залежної виплати.

Відтак, вимоги позивача щодо здійснення перерахунку та виплати йому пенсії без урахування Порядку №821 підлягають задоволенню, адже у такий спосіб забезпечується повний та ефективний захист порушених прав позивача.

Також, колегією суддів встановлено, що в провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа №320/51895/25 за позовом фізичної особи до Кабінету Міністрів України про визнання протиправними та нечинними п.п. 1, 2, 3 Постанови №821. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 року у справі №320/51895/25, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року, визнано протиправною та нечинною Постанову №821.

Враховуючи зазначені обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов не правильного висновку про відмову у задоволені вимоги позивача в частині застосування розстрочки/відстрочки на підставі постанови КМУ від 14.07.2025 №821 з 01.01.2026 під час виплати перерахованої пенсії позивача за судовим рішенням у справі №160/7928/25.

Щодо позовних вимог у частині зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії з урахуванням основного розміру пенсії 71% грошового забезпечення та судових рішень у справах №160/7928/25, №160/15563/21, №160/8391/22, №160/21136/22, №160/23162/23, №160/13650/24, колегія суддів зазначає наступне.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що в матеріали справи не містять доказів порушення прав позивача в частині застосування при перерахунку пенсії позивача іншого відсоткового значення, окрім 71% від грошового забезпечення, отже ця вимога не підлягає задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про компенсацію втрати частини доходів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те що оскільки остаточної виплати заборгованості з 01.01.2026 на виконання рішення суду в цій справі не здійснено, а тому суд вказує, що вимога про зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату компенсацію втрати частини доходів в цьому випадку є передчасною та задоволенню не підлягає.

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції, в частині відмови у задоволені вимог щодо застосування розстрочки/відстрочки на підставі постанови КМУ від 14.07.2025 №821 з 01.01.2026 під час виплати позивачу перерахованої пенсії за судовим рішенням у справі №160/7928/25 слід скасувати та прийняти в цій частині нову постанову, якої позов в цій частині задовольнити та змінити у зв`язку з цим судове рішення.

В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись: пунктом 1,2 частини 1 статті 315, статтями 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 у справі №160/1977/26 - скасувати в частині відмови у задоволені вимог, щодо застосування розстрочки/відстрочки на підставі постанови КМУ від 14.07.2025 №821 з 01.01.2026 під час виплати перерахованої пенсії позивача за судовим рішенням у справі №160/7928/25 та прийняти в цій частині нову постанову, якої позов в цій частині задовольнити.

Викласти абзац другий та третій резолютивної частини рішення суду першої інстанції в наступній редакції:

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо здійснення з 01.01.2026 обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром та застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", а також врахування положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 01.01.2026 нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсію без обмеження максимальним розміром та без застосування понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану", а також без врахування положень постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2025 року № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень», з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.04.2026 у справі №160/1977/26 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 10 серпня 2026 року.

Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко

суддя В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов