Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №160/33046/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/33046/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року в адміністративній справі №160/33046/25 (головуючий суддя першої інстанції – Царікова О.В.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , які полягають у застосуванні тарифного розряду 23, встановленого додатком 17 до наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 № 90 «Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України», при нарахуванні ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01 грудня 2019 року по 11 січня 2025 року (щомісячного грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, усіх щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) за період з 01 грудня 2019 року по 11 січня 2025 року, виходячи з посадового окладу, визначеного відповідно до тарифного розряду 24, встановленого додатком 16 до наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 № 90 «Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України», та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, та з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 01.12.2019 року по день фактичної виплати цього грошового забезпечення, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 19.06.2010 року по 27.08.2025 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . У період з 01.12.2019 року по 27.08.2025 року позивач обіймав посаду заступника командира дивізіону.

Вважає, що 3013 зенітний ракетний дивізіон військової частини НОМЕР_1 утримувався на окремих штатах, а тому тарифний розряд за посадою «заступник командира дивізіону» мав визначатися згідно з додатком 16 до наказу Міністерства оборони України від 01.03.2018 № 90 «Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини у справі, апеляційна скарга фактично обґрунтована та містить доводи викладені в позовній заяві.

Вважає, що у своєму відзиві на позовну заяву відповідач прямо визнав, що штат 3013 зенітного ракетного дивізіону утримувався на окремих штатах. Саме цей критерій є визначальним відповідно до змісту додатків до наказу МОУ №90, а також до роз`яснення Департаменту фінансів МОУ від 14.06.2018 року №248/3682, у якому зазначено, що тарифні розряди визначаються за додатками 16 у випадку, коли дивізіон утримується на окремих штатах.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 у період з 29.01.2020 року по 06.02.2025 року на посаді заступника командира дивізіону з морально-психологічного забезпечення, а у період з 07.02.2025 року по 27.08.2025 року проходив військову службу у вказаній військовій частині на посаді заступника командира дивізіону з психологічної підтримки персоналу.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 27.08.2025 року №187 майора ОСОБА_1 , заступника командира дивізіону з психологічної підтримки персоналу Військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що 27.08.2025 року справи та посаду здав. З 27.08.2025 року виключений зі списків особового складу частини, усіх видів забезпечення, вважати таким, що вибув до нового місця служби м. Київ.

09.09.2025 року позивач звернувся із заявою до командира Військової частини НОМЕР_1 стосовно надання інформації стосовно грошового забезпечення, зокрема, щодо тарифного розряду, який брався для розрахунку грошового забезпечення, проте матеріали справи не містять відповіді на вищезазначену заяву позивача.

Вважаючи свої права щодо належного розрахунку та виплати грошового забезпечення порушеними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі по тексту - Закон №2011) визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

З метою визначення посадових окладів осіб офіцерського складу Збройних Сил України наказом Міністерства оборони України №90 від 01.03.2018 року «Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України» (далі - Наказ №90) установлено тарифні розряди за основними типовими посадами та основними посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України згідно зі схемами, визначеними у додатках 1 - 22 до цього наказу, а також співвідношення встановлених до 01.03.2018 року окладів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України та осіб офіцерського складу Збройних Сил, звільнених з військової служби, до відповідних тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України згідно зі схемами, визначеними у додатках 23, 24 до цього наказу.

У зв`язку із затвердженням тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців Міністерством оборони України прийнято Наказ №90, згідно з яким визначається співвідношення встановлених до 01.03.2018 року окладів військовослужбовців до відповідних тарифних розрядів (Додаток 24 з примітками 1-3).

Положення Наказу №90 застосовуються для визначення тарифних розрядів за посадою і відповідних їм посадових окладів військовослужбовців, звільнених з військової служби, та враховуються для перерахунку пенсії таким військовослужбовцям.

Абзацом 4 пункту 1 наказу МОУ № 90 установлено, що тарифні розряди заступників керівників структурних підрозділів з числа осіб офіцерського складу установлюються на 1 тарифний розряд нижче тарифних розрядів їх безпосередніх військових керівників, але не більше 99 відсотків розміру окладу безпосереднього військового керівника.

Згідно з Приміткою 1 до Схеми співвідношення встановлених до 01.03.2018 року окладів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України та осіб офіцерського складу Збройних Сил, звільнених з військової служби, до відповідних тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України, яка є Додатком 24 до Наказу №90 (далі - Додаток 24), ця Схема застосовується для встановлення співвідношення розмірів посадових окладів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, які були звільнені з військової служби до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», що не визначені у схемах, наведених у додатках 1 - 22 за основними типовими посадами та основними посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України, до відповідних тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

Згідно з Приміткою 2 до Додатку 24 тарифні розряди за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, визначені за цією Схемою, не можуть перевищувати відповідних тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України відповідних органів військового управління, встановлених в додатках 1 - 22 за основними типовими посадами та основними посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України.

Наказ Міністерства оборони України від 01.03.2018 року № 90 «Про встановлення тарифних розрядів за посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил України», передбачає дві схеми тарифних розрядів для дивізіонів: додаток 16 – для окремого (самостійного) дивізіону; додаток 17 – для дивізіону, який утримується у складі військової частини як структурний підрозділ.

Окремий вважається дивізіон, який є окремою військовою частиною, яка створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, наділена цивільною правоздатністю.

Як встановлено судом першої інстанції, з відзиву Військової частини НОМЕР_1 , у період з 29.12.2019 року по 07.02.2025 року, 3013 зенітний ракетний дивізіон перебував у складі військової частини НОМЕР_1 , здійснював діяльність у її структурі, підпорядковувався її командуванню, а фінансове забезпечення здійснювалося відповідно до загальних штатів частини НОМЕР_1 .

З урахуванням наведеного, оскільки дивізіон був структурним підрозділом Військової частини НОМЕР_1 , а не окремою військовою одиницею - застосування відповідачем додатка 17 є обґрунтованим, а встановлення позивачу тарифного розряду 23 за додатком 17 наказу МОУ № 90 правомірним.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме лише посилання позивача на лист Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 14.06.2018 року № 248/3682 не може вважатися достатнім для доведення неправомірності дій суб`єкта владних повноважень, оскільки вказані листи не є нормативно-правовими актами щодо регулювання виплати грошового забезпечення.

Враховуючи викладене суд першої інстанції правильно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого позову.

Частиною першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року в адміністративній справі №160/33046/25 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року в адміністративній справі №160/33046/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко