Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №160/23912/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

10 серпня 2026 року м. Дніпросправа № 160/23912/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Юрко І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 в адміністративній справі №160/23912/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "СЕНС БАНК", про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якому просить:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18 жовтня 2024 року №0646832408, №0646862408, №0646782408.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 в адміністративній справі №160/23912/25 у задоволенні позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, що 24 квітня 2008 року між ОСОБА_1 (як позичальником) та Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» (як кредитором) укладено кредитний договір №800003709, за умовами якого позичальник отримала кредит в сумі 75 000,00 доларів США зі строком остаточного погашення 24 квітня 2023 року та з цільовим призначенням для часткової оплати вартості квартири (об`єкт нерухомості/предмет іпотеки) за №11, що знаходиться в будинку АДРЕСА_1 , яка придбавається позичальником у власність за договором купівлі-продажу.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором ЗАТ «Альфа-Банк» (як іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (як іпотекодавець) уклали іпотечний договір №800003709-И від 24 квітня 2008 року, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в іпотеку житлову квартиру АДРЕСА_2 , та складається з: 1 - коридор, 2 - кладова, 3,4,5 - житлові, 6 - кухня, 7 - туалет, 8 - ванна, І - лоджія, загальною площею 65,7 кв.м та житловою площею 41,8 кв.м в АДРЕСА_3 .

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 січня 2017 року у справі №200/16121/15-ц позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки з відстрочкою виконання рішення суду задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за договором про іпотечний кредит №800003709-И від 24 квітня 2008 року, яка станом на 24 червня 2015 року становить 3 194 146,06 грн. та складається з заборгованості: за кредитом - 1 431 286,24 грн.; по відсотках - 399 600,45 грн.; пені - 1 363 259,37 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: на житлову квартиру АДРЕСА_4 , що знаходиться у житловому будинку літ. А-9, та складається з: 1 - коридор, 2 - кладова, 3,4,5 - житлові, 6 - кухня, 7 - туалет, 8 - ванна, І - лоджія, загальною площею 65,7 кв.м та житловою площею 41,8 кв.м в в АДРЕСА_3 , шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Згідно з довідкою АТ «Альфа-Банк» (далі - Банк) №915 від 09 грудня 2019 року «Щодо відсутності претензій до фізичної особи ОСОБА_1 », зі сторони банку до ОСОБА_1 фінансових претензій за кредитним договором №800003709 від 24 квітня 2008 року немає, в зв`язку з тим, що банк в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку», скористався своїм правом та задовольнив свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

14.03.2019 Банком складено повідомлення № А/У/ К/2019 від 14.03.2019 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, та анулювання заборгованості за основним зобов`язанням. Вказане повідомлення направлено позивачу 21.03.2019.

У даному повідомлені Кредитор (банк) вимагав від позичальника/Іпотекодавця (позивача у справі) достроково сплати протягом 30 днів заборгованість за кредитним договором № 800003709 від 24.04.2008 та повідомив, що у разі невиконання основного зобов`язання має розпочати процедуру позасудового стягнення на предмет іпотеки, в порядку передбаченому ст.37 ЗУ «Про іпотеку», яка передбачає набуття права власності на майно. Крім того, у цьому повідомленні наведено роз`яснення щодо можливості прощення боргу, який залишиться після задоволення вимог за рахунок майна, на який Позичальник зобов`язаний сплатити податок на доходи фізичних осіб у розмірі 18 % та 1,5 % ставки військового збору.

Позичальник (позивач у справі) не виконав вимоги кредитора та 11.06.2019 Банк задовольнив власні вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_5 , що підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 170019727 від 11.06.2019, згідно рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (індексний № 47296254), що було прийнято державним реєстратором обласного комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» Волос О.В.

09.12.2019 року Банк довідкою № 915 повідомив позивача про те, що зі сторони АТ «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714) до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_1 ) фінансових претензій за кредитним договором № 800003709 від 24.04.2008 року не має, в зв`язку з тим, що Банк в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку», скористався своїм правом та задовольнив свої вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки квартира, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

21.12.2019 року Банком на адресу позичальника (позивача у справі) було направлено довідку №298 про отриманий дохід у вигляді прощеного боргу, в якій кредитор зазначив суму анульованого боргу у розмірі 1 756 491,40 грн., з роз`ясненнями, що отриманий дохід у виді прощеного боргу підлягає оподаткуванню за ставками 18 % та 1,5 %, які підлягають оплаті до державного бюджету.

У період з 18 по 19 вересня 2024 року посадовими особами Головного управління ДПС в Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору платником податків-фізичною особою ОСОБА_1 за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року, за результатами якої складено акт №2748/04-36- 24-08/3026710081 від 26 вересня 2024 року.

Згідно висновків акту перевірки, відповідачем встановлено порушення ОСОБА_1 :

- підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 176.1 статті 176, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України (далі ПК України) внаслідок неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік;

- підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.2.1 пункту 168.2 статті 168, пункту 167.1 статті 167 ПК України, внаслідок заниження загального річного оподатковуваного доходу шляхом недекларування доходу, у зв`язку з отриманням додаткового блага у вигляді основної суми кредитної заборгованості, прощеної (анульованої) за самостійним рішенням банку, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань за 2019 рік з податку на доходи фізичних осіб на суму 316 168,45 грн. та військового збору на суму 26 347,37 грн.

Такі висновки контролюючого органу вмотивовано тим, що згідно з відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України у період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року фізична особа-платник податків ОСОБА_1 фактично отримала доходи від АТ «Альфа-Банк» (наразі АТ «Сенс Банк») в сумі 1 756 491,40 грн у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126), у зв`язку із прощенням (анулюванням) основної суми боргу за самостійним рішенням банку. При цьому, контролюючий орган встановив, що ОСОБА_1 декларацію про майновий стан і доходи за 2019 рік не подала, податок з доходів фізичних осіб і військовий збір з суми отриманого додаткового блага не сплатила.

На підставі висновків акту документальної позапланової невиїзної перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0646832408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 395 210,56 грн., з яких: за податковим зобов`язанням 316 168,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 79 042,11 грн.;

- №0646862408, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 32 934,21 грн., з яких: за податковим зобов`язанням 26 347,37 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 6 586,84 грн.;

- №0646782408, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 340,00 грн. за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі ПК України).

Пунктом 6.3 статті 6 ПК України визначено, що сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

Відповідно до статті 62 Податкового кодексу України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Зокрема, відповідно до підпункту 78.1.2. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється, у разі якщо платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

Як визначено статтею 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Як встановлено судом першої інстанції, документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи платника-податків ОСОБА_1 проведено відповідно до наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.08.2024 №3465-п та повідомлення про проведення перевірки від 13.08.2025 №515 надіслано на адресу реєстрації місцезнаходження позивача.

За наслідками перевірки відповідачем складено акт №2748/04-36- 24-08/3026710081 від 26 вересня 2024 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору фізичною особою платником податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2019 року по 31.12.2019 року».

Податкові повідомлення-рішення №0646832408, №0646862408, №0646782408 прийняті 18 жовтня 2024 року.

Стосовно нарахування позивачу оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та як наслідок військового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до підпунктів 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Як встановлено пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

За підпунктами 14.1.47, 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Отже, додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Крім того, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Отже, під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором, що узгоджується з правовою позицією в постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 826/12872/17.

За змістом підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, вирішуючи питання щодо обов`язку сплатити податок на доходи фізичних осіб внаслідок анулювання (прощення) боргу кредитором, відповідач виходив з податкової інформації (відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України), згідно якої АТ «Альфа-Банк» у 2019 році нараховано фізичній особі платнику податків ОСОБА_1 дохід у сумі 1 756 491,40 грн. з ознакою « 126» додаткове благо.

Підпунктом «б» пункту 176.2 статі 176 Податкового кодексу України визначено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду.

Довідник ознак доходів фізичних осіб (додаток до Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 за ознакою доходу « 126» передбачає відображення доходу, отриманого платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 розділу IV Кодексу) (підпункт 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 розділу IV Кодексу).

Поряд із цим, за змістом підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором.

Законом України від 09.04.2015 №321-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань» (далі Закон №321-VIII, набрав чинності 07.05.2015) підпункт 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України доповнено абзацом другим, за змістом якого сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності не підлягають включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Наведені вище норми вказують на те, що основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощена (анульована) кредитором за його самостійним рішенням, є доходом такого платника. Визначальною ознакою доходу платника податку як об`єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов`язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом. Тому боржник (платник податків), який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми основного боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідних сум податку.

Як встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, що Банком у червні 2019 року прийнято рішення про задоволення вимог кредитора шляхом переходу права власності на користь Банку на предмет іпотеки. За результатами задоволення вимог кредитора, залишилась сума основного боргу за кредитом у розмірі 1756491,40 грн.

За обставинами даної справи колегією суддів встановлено, що 21.12.2019 року Банк направив позивачу довідку №298, за змістом якої, позивач повідомлений, про те, що Банк 06.06.2019 року задовольнив забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (рішення державного реєстратора ОСОБА_2 , Обласне комунальне підприємство "Софіївське бюро технічної інвентаризації", Дніпропетровська обл. №47296254 від 11.06.2019 саме: житлова квартира, загальною площею 65,7 кв.м та житловою площею 41,8 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 (далі - Предмет іпотеки), яка знаходилась в іпотеці Банку відповідно до умов іпотечного договору №800003709-И від 24.04.2008, посвідченого Чернишовим С.О., приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу p.), a та зареєстрованого в реєстрі за №856 та кредитного договору №800003709 від 24.04.2008р. Згідно висновку суб`єкта оціночної діяльності ринкова вартість Предмета іпотеки визначена на рівні 398548,00 (Триста дев`яносто вісім тисяч п`ятсот сорок вісім гривень 00 копійок) гривень. Таким чином, після здобуття Банком права власності на Предмет іпотеки, залишок заборгованості за кредитним договором №800003709 від 24.04.2008р. (за основною сумою, процентами, пенею та штрафними санкціями) за офіційним курсом НБУ станом 06.06.2019р. склав: 27077276, 10 (Двадцять сім мільйонів сімдесят сім тисяч двісті сімдесят шість гривень 10 копійок) гривень. У зв`язку із задоволенням вимог Іпотекодержателя в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку» на дату державної реєстрації Банком права власності на нерухомість їй (позивачу) прощено (анульовано) залишок заборгованості за кредитним договором №800003709 від 24.04.2008р. У відповідності до вимог Податкового Кодексу України, до складу її (позивача) річного доходу 2019 рік включається дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу розмірі 1756491,40 (Один мільйон сімсот п`ятдесят шість тисяч чотириста дев`яносто гривня 40 копійок) гривень.

Також цією довідкою, позивачу роз`яснено, що отриманий нею дохід у вигляді основної суми прощеного (анульованого) боргу підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб за ставкою 18% та військовим збором за ставкою 1,5 %, які вона повинна самостійно сплатити до Державного бюджету України.

Вказана довідка направлена банком на адреси позивача: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_6 .

Враховуючи вищевикладене, в порушення підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162, підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України та згідно вимог пункту 167.1 статті 167, підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 ПК України перевіркою визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 316168,45 грн, а саме: 1756491,40 грн х 18%.

Окрім того, внаслідок вищезазначених порушень, перевіркою правильності визначення бази оподаткування та повноти нарахування військового збору з доходів, отриманих фізичною особою встановлено, що позивачем занижено базу оподаткування військовим збором на 1756491,40 грн, внаслідок чого не нараховано та не сплачено до бюджету військовий збір в сумі 26347,37 грн (1756491,40 х 1,5), чим порушено підпункти 1.1, 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

Враховуючи досліджені колегією суддів докази, відповідачем було нараховане грошове зобов`язання виключно з анульованої суми заборгованості за основним боргом.

Позивач в якості підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у позовній заяві та у апеляційній скарзі зазначає, що згідно з Законом України №1383-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб» (який набрав чинності 23 квітня 2021 року), відповідно до якого виклав абзац перший підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України в такій редакції:

«д) основної суми боргу (кредиту) платника податку (крім суми прощеного (анульованого) основного боргу платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості), прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом».

Вказані зміни до Податкового кодексу України набули чинності у квітні 2021 року, тоді як Банк, як податковий агент, включив суму прощеного боргу у вигляді суми основної заборгованості за кредитом до річного оподаткованого доходу позивача у 2019 році.

У зв`язку із чим, колегія суддів зазначає наступне.

Вказані зміни до Податкового кодексу України набули чинності у квітні 2021 року, тоді як Банк, як податковий агент, включив суму прощеного боргу у вигляді суми основної заборгованості за кредитом до річного оподаткованого доходу позивача у 2019 році.

З урахуванням вказаного, боржник, який отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) основної суми боргу за кредитом та який був належним чином повідомлений про прощення (анулювання) такого боргу, зобов`язаний відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду від 22.10.2025 у справі № 300/2685/19.

Питання правозастосування абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України отримало оцінку у постанові Верховного Суду у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 28.07.2021 у справі №826/12872/17, у якій судова палата дійшла висновків, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

З викладеного слідує, що під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

Аналогічна правова позиція в подальшому була підтримана в постановах Верховного Суду від 18.03.2025 у справі № 480/805/21, від 30.07.2024 у справі №320/8116/20, від 16.09.2021 у справі №826/15158/16, від 16.05.2023 у справі №820/880/16, від 20.07.2023 у справі № 640/6050/20.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що сума у розмірі 1756491,40 грн є сумою основного боргу за кредитним договором №800003709 від 24.04.2008.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що податковий орган дійшов обґрунтованих висновків про збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на доход фізичних осіб та військового збору, а відтак податкові повідомлення-рішення від 18 жовтня 2024 року №0646832408, №0646862408 прийнято відповідачем правомірно та підстави для їх скасування відсутні.

Надаючи оцінку правомірності податкового повідомлення-рішення від 18 жовтня 2024 №0646782408, колегія суддів зазначає таке.

Пунктом 49.1. статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до пункту 49.2. статті 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Нормами підпункту 49.18.4 пункту 49.18. статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Згідно із пунктом 179.1. статті 179 ПК України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 179.7. статті 179 ПК України фізична особа зобов`язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Сума податкових зобов`язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

Відповідно до пункту 120.1. статті 120 ПК України неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Як вбачається із акту від 26.09.2024 №2748/04-36-24-08/3026710081 в порушення підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 ПК України позивачем не подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2019 рік.

Враховуючи, що позивачка податкової декларації про майновий стан та доходи за 2019 рік до податкового органу не подала, доказів протилежного суду не надано, та матеріали справи не містять, відтак відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення-рішення №0646782408, згідно із яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 340,00 грн.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, при цьому порушень норм процесуального права, які б вплинули або змінили цю оцінку, позивачем не зазначено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи та правильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 в адміністративній справі №160/23912/25, - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.01.2026 в адміністративній справі №160/23912/25, - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків, встановлених цим пунктом.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко