Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №280/1175/26 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

29 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/1175/26

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі №280/1175/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 10 лютого 2026 року звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області № 083950027649 від 30.12.2025 про відмову ОСОБА_1 пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дня звернення за пенсією. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 083950027649 від 30.12.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 13.07.1981, та призначити пенсію за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дня звернення за пенсією.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 13.07.1981, оскільки такий підтверджується його трудовою книжкою. При цьому, позивач на момент звернення із заявою про призначення пенсії від 24.12.2025 року досягнув 60 років, мав загальний страховий стажу понад 31 рік, тому останній має право на призначення пенсії за віком на підставі частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржило його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач не необхідного страхового стажу для призначення пенсії, оскільки необхідний страховий стаж визначений ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 31 рік, в той час як страховий стаж позивача складає 21 рік 11 місяців 05 днів.

Відповідач не надав суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції з`ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 24 грудня 2025 року звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області № 083950027649 від 30.12.2025 відмовлено у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв`язку з недостатністю страхового стажу для призначення пенсії. Також було повідомлено, що до страхового стажу не зараховано період роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки зазначене на титульній сторінці прізвище заявниці ОСОБА_2 не відповідає прізвищу зазначеному у свідоцтві про одруження та свідоцтві про зміну імені ОСОБА_3 (а.с. 15).

Зазначено, що страховий стаж позивача становить 21 рік 11 місяців 5 днів. Законність та обґрунтованість вищезазначеного рішення є предметом спору переданого на вирішення суду.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскарженого рішення, враховуючи положення частини 1 статті 308 КАС України, щодо розгляду справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.

Відповідно до статті 24 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - основним документом, що підтверджує стаж роботи.

За приписами постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що основним документам, на підставі якого органи ПФУ перевіряють наявність трудового стажу особи, є трудова книжка.

Як вбачається з рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області № 083950027649 від 30.12.2025 не зарахування до страхового стажу періодів роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 зумовлене тим, що зазначене на титульній сторінці прізвище заявниці ОСОБА_2 не відповідає прізвищу зазначеному у свідоцтві про одруження та свідоцтві про зміну імені ОСОБА_3 (а.с. 15).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 04.10.1996 уклала шлюб та змінила прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_3 » про що було видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 11).

В свою чергу, з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 вбачається, що на виконання вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 роботодавцем внесено інформацію про зміну позивачем прізвища з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_2 » на підставі свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с. 7).

Згідно із свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_4 від 03.03.2018 прізвище ОСОБА_5 змінено на ОСОБА_6 (а.с.12).

При цьому, на виконання вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 роботодавцем внесено інформацію про зміну позивачем прізвища з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » на підставі свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_4 від 03.03.2018 (а.с. 7).

Викладені обставини свідчать про те, що до трудової книжки позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи було внесено відомості щодо зміни прізвища з « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_4 » на підставі свідоцтва про зміну імені серії НОМЕР_4 від 03.03.2018 (а.с. 7).

Враховуючи те, що відповідачем не ставиться під сумнів належність позивачу вищезазначених документів, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності не зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 13.07.1981 з підстав зазначених у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 083950027649 від 30.12.2025.

В свою чергу, зважаючи на те, що за умови зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 13.07.1981 її страховий стаж становитиме більше 31 року, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність у позивача права на призначення пенсії.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі №280/1175/26 залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 20 квітня 2026 року у справі №280/1175/26 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко

суддя С.В. Чабаненко