Постанова від 30 липня 2026 р. у справі №280/10337/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

31 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/10337/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Сафронової С.В. (доповідач),

суддів: Коршуна А.О., Чепурнова Д.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.01.2026 року у справі №280/10337/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 20.09.2025 №124050006144;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 періоди її роботи з 21.10.1991 по 16.11.1997, з 26.04.2002 по 31.08.2012, з 01.09.2012 по 07.09.2015, з 17.12.2015 по 22.02.2018, з 23.02.2018 по 30.06.2020, з 12.03.2021 по 12.07.2022 до пільгового стажу за Списком №2, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як працівнику зайнятому повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України відповідно до п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” та відповідно п.2 ч. 2 ст.114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 з 20 січня 2023 року пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 зі зменшенням пенсійного віку відповідно до пункту “б” частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”, з урахуванням його застосування відповідно до рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 №1-р/2020 за її заявою від 12.09.2025.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що має право на призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 зі зменшенням пенсійного віку відповідно до пункту «б» частини першої статті 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», з урахуванням його застосування відповідно до рішення Конституційного Суду від 23.01.2020 №1-р/2020 – саме з 20 січня 2023 року - наступного дня після виповнення позивачці 50 років. Покликається на те, що на час звернення з заявою про призначення пенсії позивачка досягнула 50 річного віку, має страховий стаж - 36 років 3 дні, пільговий стаж за списком №2 - 30 років 2 місяця 6 днів, що є достатнім для призначення пільгової пенсії відповідно до Закону №1788-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020. Вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області повинно зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за списком №2 періоди її роботи з 21.10.1991 по 16.11.1997, з 26.04.2002 по 31.08.2012, з 01.09.2012 по 07.09.2015, з 17.12.2015 по 22.02.2018, з 23.02.2018 по 30.06.2020, з 12.03.2021 по 12.07.2022, що разом складає 25 роки 3 місяця 25 днів. Вважає, що рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 20.09.2025 №124050006144 є незаконним та протиправним. На підставі викладеного, просить позовні вимоги задовольнити.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 29.01.2026 року у справі №280/10337/25 за позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 20.09.2025 №124050006144 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (14005, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. П`ятницька, буд. 83а, код ЄДРПОУ 21390940) зарахувати періоди роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 21.10.1991 по 16.11.1997, з 26.04.2002 по 31.08.2012, з 01.09.2012 по 07.09.2015, з 17.12.2015 по 22.02.2018, з 23.02.2018 по 30.06.2020, з 12.03.2021 по 12.07.2022 до стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 12 вересня 2025 року про призначення пенсії, з урахуванням висновків суду у даному рішенні. В іншій частині вимог, - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін як законне та обґрунтоване.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12.09.2025 ОСОБА_1 звернулась до органів Пенсійного фонду України для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, як працівнику зайнятому повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та відповідно п.2 ч. 2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 20.09.2025 №124050006144 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, у зв`язку з недосягненням пенсійного віку – 57 років.

Не погодившись з рішенням відповідача та з вимогою вчинити певні дії, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що за змістом пункту 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.

Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного рішення стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У відповідності до пункту 3 резолютивної частини рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Отже, з 23.01.2020 правила призначення пенсій за Списком №2 регламентуються одночасно пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом №213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону №2148-VIII.

Вирішуючи спір у цій справі, суд першої інстанції дійшов вмотивованого висновку, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивачки Закону, а саме: положенням пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020.

Колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Таким чином, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.

Зі спірного рішення пенсійного органу вбачається, що на момент звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, позивачці виповнилось 50 років, а отже позивачка досягла пенсійного віку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Зворотні доводи скаржника є хибними.

Відповідно до пп.2 п.2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, наведені у цьому пункті, в тому числі: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного стажу роботи). За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - персоніфікований облік) орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу).

Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку №22-1 визначені документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме:

довідка про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного стажу роботи (у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктами 1-6, 8 частини другої, частиною третьою статті 114 Закону та пунктом 23 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону). У разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника пільговий стаж підтверджується комісією з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії, згідно з Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 року № 18-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2006 року за № 1231/13105 (далі - Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії). Орган, що призначає пенсію, додає рішення цієї комісії;

документи про проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 01 серпня 1992 року № 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (для зарахування до стажу, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періодів роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 або із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, після 21 серпня 1992 року).

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 1 цього Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пенсійне забезпечення, необхідне надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.

Зі змісту матеріалів справи вбачається, що пенсійним органом не зараховано позивачці до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 21.10.1991 по 16.11.1997, з 26.04.2002 по 31.08.2012, з 01.09.2012 по 07.09.2015, з 17.12.2015 по 22.02.2018, з 23.02.2018 по 30.06.2020, з 12.03.2021 по 12.07.2022.

В свою чергу, як правильно дослідив суд першої інстанції та вбачається з трудової книжки серії НОМЕР_2 , позивач у спірні періоди працювала:

з 21.10.1991 по 16.11.1997 у Ворошиловградській ГРЕС ім. 60-ліття ГОЕЛРО, яка 12.12.1996 була перейменована у Луганську ТЕС (записи у трудовій книжці №№2-6), на посадах вогнетривника 5 розряду по ремонту газоходів котлів у гарячому стані, що передбачено Списком № 2 Постанови Кабінету Міністрів СРСР №10 від 26.01.1991р. та Списком № 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994;

з 26.04.2002 по 31.08.2012 у відокремленому підрозділі «Луганська теплова електрична станція товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» (записи у трудовій книжці №№11-17), на посадах вогнетривника 4 та 5 розряду, що передбачено Списком № 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 162 від 11.03.1994 та Списком № 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003;

з 01.09.2012 по 07.09.2015 на Товаристві з обмеженою відповідальністю "БУДМОНТАЖІЗОЛЯЦІЯ" (записи у трудовій книжці №№18-20) на посадах вогнетривника 5 розряду, що передбачено Списком № 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003;

з 17.12.2015 по 22.02.2018 на Товаристві з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича фірма "Лугстройексперт" (записи у трудовій книжці № №23-25), на посаді майстра з ремонту устаткування (котельного, турбінного, паливоподання і пилоприготування), що передбачено Списком № 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 36 від 16.01.2003р. та Списком № 2 Постанови Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016;

з 23.02.2018 по 30.06.2020 на Товаристві з обмеженою відповідальністю "ВК ВІНКОР" (записи у трудовій книжці №№26-28), на посаді майстра з ремонту устаткування (котельного, турбінного, паливоподання і пилоприготування) у місцях його встановлення, що передбачено Списком № 2 Постанови Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016;

з 12.03.2021 по 12.07.2022 у відокремленому підрозділі «КУРАХІВСЬКА ТЕПЛОВА ЕЛЕКТРИЧНА СТАНЦІЯ» товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК СХІДЕНЕРГО» (записи у трудовій книжці №№33-34), на посаді контролера водопровідною господарства третього розряду відділу реалізації теплової енергії та послуг, а роботодавцем підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2 за займаною позивачем посадою та робочим місцем.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до пільгового стажу позивачки за Списком №2 підлягають зарахуванню періоди роботи з 21.10.1991 по 16.11.1997, з 26.04.2002 по 31.08.2012, з 01.09.2012 по 07.09.2015, з 17.12.2015 по 22.02.2018, з 23.02.2018 по 30.06.2020, з 12.03.2021 по 12.07.2022. Доводи апеляційної скарги цей висновок суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів встановила, що пенсійний орган хибно дійшов висновку про недосягнення позивачкою необхідного віку для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, не здійснив належний розрахунок пільгового стажу позивачки, а отже спірне рішення пенсійного органу від 20.09.2025 №124050006144 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачці є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, аргументи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Передбачені ст.317 КАС України підстави для зміни або скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 29.01.2026 року у справі №280/10337/25 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Сафронова

суддя А.О. Коршун

суддя Д.В. Чепурнов