Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №520/17065/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 р. Справа № 520/17065/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду питання про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 по справі №520/17065/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернуся з позовом, в якому просив суд:

визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Херсонській області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів провадження підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2010 безперервно;

зобов`язати ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періодів провадження підприємницької діяльності з 01.01.2004 по 31.12.2010 безперервно.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 року задоволено частково позов.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ПФУ в Херсонській області від 12.06.2025 №6676/03-16 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язано ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити повторний розгляд заяви про перерахунок пенсії ОСОБА_1 від 03.06.2025, з урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

ГУ ПФУ в Херсонській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2026 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Херсонській області залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі №520/17065/25 в частині задоволення позову залишено без змін.

ОСОБА_1 подав заяву про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, в якій просив ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Херсонській області на користь позивача понесені судові витрати в справі, а саме витрати на правничу (правову) допомогу адвоката у сумі 8 000,00 грн., понесених в суді апеляційної інстанції.

В підтвердження понесених витрат надав наступні документи:

детальний опис (наданих послуг), виконаних адвокатом часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги в межах справи №520/17065/25, станом на 16.07.2026;

протокол визначення розміру гонорару від 23.03.2026;

акт приймання - передачі наданих послуг №16/07/2026 до Договору про надання правової допомоги №16/07/2026 від 16.07.2026.

Відповідач, в запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення, зазначає , що заявлений позивачем розмір витрат у сумі 8 000,00 грн. є необґрунтованим, не відповідає реальності таких витрат, розумності їх розміру, неспівмірний із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом, витраченим адвокатом та з обсягом наданих послуг (виконаних робіт) та просить відмовити у задоволенні заяви.

Колегія суддів, розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення, докази по справі, заперечення відповідача, дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За ч.3 ст.132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.3 ст.252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Виходячи з аналізу зазначеної норми, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство передбачає можливість прийняття додаткового рішення, серед іншого, у разі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно частини першої та третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати наведені вище критерії, зокрема чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 18.10.2023 у справі №1740/2143/18, від 06.12.2023 у справі №140/763/22.

Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат застосовує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України).

За правилами оцінки доказів, встановлених ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що представництво інтересів позивача в суді апеляційної інстанції здійснював адвокат Яковенко О.Г. на підставі договору про надання правничої допомоги №09062025 від 09.06.2025.

Відповідно до п.3.1, 3.2 вказаного Договору, додатку №1 до нього (протокол визначення розміру гонорару від 23.03.2026) розмір гонорару адвоката Яковенко О.Г. становить 8 000, 00 грн., з розрахунку 1 000, 00 грн. за одну годину надання послуг. Також визначено орієнтовний перелік послуг, що надаються адвокатом.

Згідно детального опису робіт (наданих послуг) та акту приймання - передачі наданих послуг №16/07/2026 від 16.07.2026 до Договору про надання правової допомоги адвокатом Яковенко О.Г. надані позивачу в суді апеляційної інстанції наступні послуги:

1) консультація клієнта, погодження та складання протоколу визначення розміру гонорару до договору про надання правової допомоги (1 год. витраченого часу);

2) ознайомлення та вивчення правової позиції апелянта (2 год. витраченого часу);

3) здійснення юридичного, аналітичного аналізу положень законодавства, пошук та вивчення судової практики Верховного Суду з подібних питань (1 год. витраченого часу);

4) складання відзиву на апеляційну скаргу (3 год. витраченого часу);

5) складання інших заяв по суті справи, клопотань та/або заяв з процесуальних питань (за необхідності) (1 год. витраченого часу).

Всього кількість годин надання правничої допомоги становить 8 годин. Вартість надання правової допомоги становить: 8 000, 00 грн., з розрахунку 1000,00 грн. за одну годину.

Колегія суддів зазначає, що справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку в порядку письмового провадження, без виклику сторін, до суду апеляційної інстанції позивачем надано відзив на апеляційну скаргу.

Надаючи оцінку наданим адвокатом послугам з правової допомоги в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо послуг з "консультації клієнта"; "ознайомлення та вивчення правової позиції апелянта"; "здійснення юридичного, аналітичного аналізу положень законодавства, пошук та вивчення судової практики Верховного Суду з подібних питань", колегія суддів зазначає, що такі послуги не є окремим видом правової допомоги, а є складовою процесу написання відзиву на апеляційну скаргу.

Аналізуючи таку послугу, як "погодження та складання протоколу визначення розміру гонорару до договору про надання правової допомоги", колегія суддів зазначає, що фактично така послуга не стосується надання послуг з правової допомоги в суді апеляційної інстанції.

Щодо послуги "складання відзиву на апеляційну скаргу", колегія суддів зазначає, що складання вказаного відзиву не вимагали великого обсягу юридичної роботи адвоката та не потребували затрат значного часу.

Стосовно такої послуги, як "складання інших заяв по суті справи, клопотань та/або заяв з процесуальних питань (за необхідності)", колегія суддів зазначає, що окрім відзиву на апеляційну скаргу матеріали справи не містять інших заяв по суті справи, клопотань та/або заяв з процесуальних питань в суді апеляційної інстанції.

Також, колегія суддів враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 19.11.2020 у справі №520/7431/19 участь одного адвоката при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних відносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2024 по справі №686/5757/23 наголосила, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Колегія суддів зауважує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, заявлена до відшкодування позивачем сума витрат у розмірі 8 000,00 грн. на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції не відповідає критерію розумності, є завищеною, а відтак підлягає зменшенню.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 24.03.2026 у справі № 160/6124/21.

Визначаючи розмір витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів враховує, що з подібних правовідносин наявна судова практика, що об`єктивно спрощувало роботу адвоката при підготовці процесуальних документів; останній (адвокат) вже приймав участь у цій справі в якості представника в суді першої інстанції та був обізнаний з обставинами справи щодо спірних відносин, що істотно впливало на обсяг наданих ним послуг в межах їх повторного вивчення; часткове задоволення вимог; принципи розумності, співмірності обсягу наданих послуг та витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, складністю справи, а також заяву відповідача про зменшення розміру заявлених до відшкодування витрат.

За вказаних обставин колегія суддів вважає, що належним до відшкодування розміром витрат на правову допомогу, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції є 1 000,00 грн.

Доводи відповідача щодо несвоєчасного подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та наявності підстав для залишення її без розгляду, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем у відзиві на апеляційну скаргу до прийняття судового рішення (постанови суду) зроблено відповідну заяву щодо витрат у суді апеляційної інстанції.

Протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (постанови суду) позивачем надано докази на підтвердження таких витрат, що свідчить про відсутність правових підстав залишення заяви без розгляду.

Відповідно до п.10 ч.3 ст.2 КАС України визначено, що відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення, є одним із основних засад (принципів) адміністративного судочинства.

Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 252, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Прийняти додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції в сумі 1 000,00 грн. (одна тисяча гривень 00 копійок).

В іншій частині в задоволенні заяви ОСОБА_1 - відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Русанова В.Б.

Судді Присяжнюк О.В. Бегунц А.О.