Постанова від 03 серпня 2026 р. у справі №520/30247/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2026 р.Справа № 520/30247/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватної фірми "Яна" на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026, (головуючий суддя І інстанції: Панов М.М.) по справі № 520/30247/25

за позовом Приватної фірми "Яна"

до державного реєстратора Орлової Наталії Олександрівни

про визнання незаконним рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватна фірма "Яна" (далі - позивач) звернулась до суду з позовом, в якому просила:

- визнати незаконним рішення про відмову у державній реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код: 60221430909 від 07.10.2025 державного реєстратора Орлової Н.О. Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області;

- зобов`язати державного реєстратора Орлову Н.О. Вільхівської сільської ради Харківського району Харківської області здійснити державну реєстрацію по заяві «Державна реєстрація припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи» ПФ «Яна» від 07.10.2025 та внести до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про скасування реєстраційної дії за судовим рішенням, здійсненої 23.12.2013, №14719990008001168, змінив стан: в стані припинення на стан: припинено.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 закрито провадження у справі. Роз`яснено позивачу право на звернення до Господарського суду Харківської області в порядку господарського судочинства.

Позивач, не погодившись з ухвалою суду, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного висновку, просив її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що спірним, в межах цієї справи, є рішення державного реєстратора про відмову у державній реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб–підприємців та громадських формувань, прийняте в результаті здійснення суб`єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій, а отже зазначений спір має публічно-правовий характер і повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Державний реєстратор Орлова Наталія Олександрівна (далі – відповідач) не надала відзив на апеляційну скаргу.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідач просила розгляд справи проводити за її відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 17.11.2011 керівником (ліквідатором) ПФ «Яна» подано на реєстрацію державному реєстратору рішення засновників (учасників) ПФ «Яна» щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, номер реєстраційної дії 14711100006001168.

23.02.2012 державним реєстратором здійснена державна реєстрація припинення юридичної особи в результаті її ліквідації, номер реєстраційної дії 14711100006001168.

06.11.2013 постановою Московського районного суду м. Харкова у справі №643\16421\13а відмінено державну реєстрацію припинення юридичної особи ПФ «Яна».

23.12.2013 державним реєстратором Чухлєбовою С.М. проведена реєстраційна дія про скасування реєстраційної дії за судовим рішенням, номер реєстраційної дії 14719990008001168, скасовано реєстраційну дію від 23.02.2012, номер реєстраційної дії 14711100006001168, якою здійснена державна реєстрація припинення ПФ «Яна».

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 у справі № 643/16421/13-а постанова Московського районного суду м. Харкова від 06.11.2013 по справі № 643/16421/13-а скасована, провадження у справі закрито.

У зв`язку зі скасуванням судового рішення суду першої інстанції, з`явились обставини для внесення запису до Єдиного державного реєстру про скасування реєстраційної дії за судовим рішенням, здійсненої 23.12.2013, №14719990008001168.

07.10.2025 ліквідатором ПФ «Яна» подано державному реєстратору Орловій Н.О. Вільхівської сільської ради Харківського р-ну заяву «Державна реєстрація припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи», щодо ПФ «Яна».

07.10.2025 державний реєстратор Орлова Н.О. прийняла рішення, яким відмовила у державній реєстрації по заяві «Державна реєстрація припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи», щодо ПФ «Яна» (30592330).

Не погодившись із рішенням відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Закриваючи провадження, суд першої інстанції виходив з того, що справа підлягає розгляду в порядку господарського, а не адміністративного судочинства, оскільки між сторонами наявний спір про наявність або відсутність цивільної правоздатності та господарської компетенції (можливості мати господарські права та обов`язки).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Водночас, згідно з п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Натомість визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно – правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно – правових відносин і стосується саме цих відносин.

Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 520/13190/17, від 27.11.2018 у справі № 820/3534/17, від 19.02.2020 у справі № 1340/3580/18.

У цій справі спір виник стосовно рішення державного реєстратора Орлової Н.О. від 07.10.2025 про відмову у реєстраційній дії «Державна реєстрація припинення юридичної особи на підставі судового рішення, що не пов`язано з банкрутством юридичної особи» з підстав надання документів не в повному обсязі та наявності відкритих виконавчих проваджень.

Обґрунтовуючи підстави поданого у цій справі позову, ПФ «Яна» вважає, що спірний акт прийнятий за відсутності передбачених для цього фактичних і правових підстав, з порушенням Конституції України й поза межами повноважень, наданих законом відповідачу та порушує права та законні інтереси підприємства.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Частиною 1 статті 106 ЦК України передбачено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, – за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу здійснюється державним реєстратором за її місцезнаходженням, зокрема через Єдиний державний реєстр (ЄДР), вносячи зміни до установчих документів чи інших відомостей, що містяться в ньому, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» 15.05.2003 № 755-IV (далі – Закон № 755-IV в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

У силу приписів частини 1 статті 34 Закону № 755-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Якщо суб`єкт владних повноважень порушує права чи законні інтереси, зокрема, юридичної особи, що спричиняє спір саме у сфері публічно-правових відносин, така особа вправі звернутися до суду адміністративної юрисдикції й очікувати судового захисту від цього суду, позаяк саме цей суд є тим судом, юрисдикція якого поширюється на справи в публічно-правових спорах юридичної особи із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішення, дій чи бездіяльності.

Беручи до уваги наведені правові норми у контексті вирішення питання юрисдикційної належності позову ПФ «Яна» щодо оскарження рішення державного реєстратора від 07.10.2025 колегія суддів дійшла висновку, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 05.02.2020 у справі № 243/4405/17 та від 28.11.2018 у справі № 490/5986/17, Верховний Суд у постановах від 28.05.2021 у справі № 120/6471/20-а, від 14.07.2020 у справі № 640/26323/19.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції.

Зокрема у постановах від 12.01.2021 у справі № 127/21764/17, від 23.03.2021 у справі № 367/4695/20 та інших Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків:

«Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.».

Суд у цій справі також ураховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.08.2023 у справі № 925/1741/21 за позовом фізичної особи - ОСОБА_1 до суб`єкта владних повноважень - Піщанської сільської ради Золотоніського району Черкаської області з приводу оскарження акту (рішення) суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання його владних управлінських функцій, а саме рішення про реорганізацію навчального закладу, зазначила: «… що спір у справі, яка переглядається, не є господарським ані за суб`єктним складом правовідносин, ані за підставами і предметом позову, ані за характером спірних матеріальних правовідносин.

Велика Палата зазначила, що спір у справі не є таким, що виник із корпоративних відносин (між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів).

Також, за пунктом 10 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Наведені обставини, за висновками Великої Палати Верховного Суду, виключають приватно-правовий характер спору між сторонами та свідчать про спір у публічно-правових відносинах.».

Суд вважає ці висновки застосовними до справи, що розглядається.

Відповідно до частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи – підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У справі, що розглядається, позивач звернувся на захист порушених, на його думку, прав внаслідок прийняття суб`єктом владних повноважень спірного рішення.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

Проте спір у справі не є таким, що виник із корпоративних відносин.

За пунктом 10 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Наведені підстави позову виключають приватно-правовий характер спору між сторонами та свідчать про спір у публічно-правових відносинах.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.08.2023 у справі № 925/1741/21.

Колегія суддів зауважує, що у даній справі оскаржується рішення про відмову у проведенні державної реєстрації припинення юридичної особи- позивача, яке думку скаржника, прийнято з порушенням вимог Закону № 755-IV.

Таким чином, спір у цій справі не є таким, що виник із корпоративних відносин, і стосується дій державного реєстратора Орлової Н.О., яким вона в межах своїх повноважень, вирішила відмовити у державній реєстрації припинення юридичної особи ПФ «Яна».

Також Суд зазначає, що адміністративна процедура щодо реєстраційних дій регулюється Законом України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX (далі – Закон № 2073-IX в редакції на час виникнення спірних правовідносин), який встановлює правила взаємодії осіб з органами влади.

Частина 1 статті 1 Закону №2073-IX визначає, що даний Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Дії або бездіяльність посадових осіб, уповноважених відповідно до закону надавати адміністративні послуги, адміністраторів можуть бути оскаржені в порядку адміністративного оскарження та/або до суду в порядку, встановленому законом.

Стаття 5 КАС України встановлює, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що позов у справі підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Натомість, суд першої інстанції належним чином не визначив характер спору, суб`єктного складу правовідносин, предмету та підстав заявлених вимог, унаслідок чого дійшов помилкового висновку щодо неналежності спору до юрисдикції адміністративного суду та передчасно закрив провадження, а отже допустив порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (подалі Суд) від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом [див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття суду, встановленого законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції на підставі ст.320 КАС України підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватної фірми "Яна" задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 03.06.2026 по справі № 520/30247/25 скасувати.

Адміністративну справу № 520/30247/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова

Повний текст постанови складено 10.08.2026 року