Постанова від 09 серпня 2026 р. у справі №440/1653/26 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2026 р. Справа № 440/1653/26

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Спаскіна О.А.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.04.2026, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039 по справі №440/1653/26

за позовом ОСОБА_1

до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України

про визнання протиправним та скасування протоколу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати протокол військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 28 березня 2024 року № 1568 в частині скасування постанови військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 оформленої довідкою №89 від 17.06.2022 року щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, яке оформлене протоколом засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 28.03.2024 №1568, в частині скасування постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно з довідки від 17.06.2022 №89 щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 , 1985 року народження.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що при наявності сумніву у позивача щодо правильності висновку стосовно ступеня його придатності, він мав право, самостійно або під час проведення повторного медичного огляду, особисто звернутися до ВЛК вищого рівня, згідно вимог Положення № 402, із пакетом документів, які б підтверджували протилежне. Суд не врахував, що рішення ЦВЛК ЗС України приймалось на підставі наданих медичних документів З матеріалів справи вбачається, що: медична справа позивача; довідка ВЛК; матеріали медичного огляду були вилучені слідчими органами та надані ЦВЛК для перевірки. Саме за результатами аналізу медичної документації ЦВЛК ЗС України дійшла висновку про: невідповідність діагнозу; неправильне застосування статей Розкладу хвороб; необхідність скасування постанови ВЛК про непридатність із виключенням з військового обліку та направлення Позивача на повторний огляд. Отже, рішення ЦВЛК було прийняте: колегіально; у межах компетенції; на підставі наданих медичних документів та відповідно до Положення № 402. Суд не врахував, що Положення № 402 не містить обов`язку повідомлення особи про перегляд постанови ВЛК.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 17.06.2022 року позивач пройшов медичний огляд ВЛК та за наслідками проходження був визнаний непридатним до військової служби з виключенням з обліку на підставі статті 64а, 23а графи ІІ Розкладу хвороб, що підтверджується довідкою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.06.2022 року №89.

17.06.2022 року призовною комісією при ІНФОРМАЦІЯ_4 визнаний непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку за гр.ІІ ст.64а, 23а Розкладу хвороб (Наказ МО України №402 від 2008 року), про що у військовому квитку позивача зроблено відповідний запис. Військову службу позивач не проходив.

31.05.2024 року на виконання вимог Закону позивач пройшов оновлення даних в ЦНАП Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про що отримав витяг №197599-31052024 від 31.05.2024 року, згідно якого в реєстрі «Оберіг» позивач значився непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується відповідним витягом ЦНАП.

13.01.2025 року при проходженні митного контролю рішенням ДПС від 13.01.2025 позивачу було відмовлено в перетинанні державного кордону України з причини, а саме: ненадання на прикордонний контроль необхідні документи, які дають право на виїзд.

Як зазначив позивач, працівники ДПС пояснили, що відмова через те, що в реєстрі «Оберіг» позивач значиться як «на обліку».

13.02.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою про внесення в реєстр «Оберіг» інформацію про його непридатність та виключення з військового обліку. Письмову відповідь позивач не отримав.

17.02.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_5 з заявою про внесення в реєстр «Оберіг» інформацію про його непридатність та виключення з військового обліку.

07.03.2025 отримано відповідь з ІНФОРМАЦІЯ_5 , в якій зазначено, що 17.06.2022 позивач був виключений з військового обліку на підставі ст. 37 ч.6 п.3 Закону України «Про військовий облік та військову службу» як непридатний до військової служби за станом здоров`я. 01.04.2024 довідки ВЛК (в тому числі на ім`я позивача) вилучені слідчими органами на підставі ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 21.04.2024 №1-кс/554/1489/2024 та за наслідками цього частина висновків у постановах місцевих ВЛК Центральною ВЛК ЗСУ скасована, в тому числі й стосовно позивача. Саме тому позивача було поновлено на військовому обліку військовозобов`язаних.

10.02.2026 на адвокатський запит отримано відповідь з Центральної ВЛК №598/4/3145, згідно якої постанова ВЛК від 17.06.2022 №89, якою позивача визнано непридатним до проходження військової служби, переглянута і скасована за зверненням слідчого Слідчого управління ГУНП в Полтавській області, яким було вилучено медичну справу ОСОБА_1 та додатком надані на розгляд до ЦВЛК ЗСУ.

Так, з копії витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 28 березня 2024 року № 1568 позивачу стало відомо, що відповідачем прийнято рішення, яким вирішено:

"1) Враховуючи, невідповідність діагнозу зазначеного у довідці військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.06.2022 №89 вимогам пункту «а» статті 23 і вимогам пункту «а» статті 64 Пояснень щодо застосування Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 2 до -Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. Затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (зі змінами) зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, (далі-Положення)), постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17.06.2022 №89 щодо військовозобов`язаного ОСОБА_2 1985 року народження: "На підставі статей 23-а, 64-а графи П Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1 до Положення) непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку " - СКАСУВАТИ.

2) Підлягає медичному огляду ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_6 згідно вимог Положення".

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з порушення процедури прийняття суб`єктом владних повноважень рішення у зв`язку з допущенням порушень Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України п. 2.3.4 розділу І Положення № 402 при прийнятті рішення, що оформлене протоколом №1568 від 28.03.2024, в частині скасування постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно довідки від 17.06.2022 №89 щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 , 1985 року народження.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2232).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2232, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із частинами 2, 3 ст. 1 Закону № 2232, військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону № 2232 від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 7 ст. 1 Закону № 2232 виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2232 військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Відповідно до ч. 10 ст. 2 Закону № 2232 та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402).

Положенням № 402 врегульовано процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями.

Відповідно до пункту 1.1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Згідно з пунктом 1.2 розділу І Положення №402 медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти, ліцеїстів військових (військово-морських, військово_спортивних) ліцеїв; осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання, компонентами ракетного палива, джерелами електромагнітних полів, лазерного випромінювання, мікроорганізмами I_II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України. Пунктом 2.1 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово_лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово_лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Відповідно до п. 1.1 розділу 2 Положення № 402 (у редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний та воєнний час.

Слід зазначити, що згідно п. 3.2 розділу 3 глави 2 Положення № 402 (у редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) повторний медичний огляд військовозобов`язаних проводиться один раз на 5 років ВЛК районних, міських ТЦК та СП. Офіцери запасу підлягають повторному медичному огляду зазначеними ВЛК під час чергового атестування, а рядовий, сержантський та старшинський склад запасу - у разі зміни призначення. Кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, стоматологом, дерматологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Під час дії правового режиму воєнного стану кожний військовозобов`язаний оглядається хірургом, терапевтом, невропатологом, психіатром, офтальмологом, оториноларингологом, а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей.

Згідно з п. 2.3.3 розділу І Положення № 402 на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Пунктом 2.3.4 розділу І Положення № 402 передбачено, що Центральна військово_лікарська комісія має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; витребовувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв`язок, залучати головних медичних фахівців Збройних Сил України, лікарів-спеціалістів Національного військово-медичного клінічного центру та інших закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, спеціалістів інших спеціальностей, начальників медичної служби та представників командування (керівництва) військових частин, де проходить службу військовослужбовець, що оглядається, для вирішення питань військово-лікарської, лікарсько-льотної експертизи; направляти у заклади охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників; запитувати від закладів охорони здоров`я (установ), військових частин, ТЦК та СП і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; надавати до Генерального штабу Збройних Сил України, командуванням видів, Сил підтримки Збройних Сил України, керівникам органів місцевої адміністрації результати лікувально-оздоровчої роботи, проведеної серед допризовників та призовників, медичного огляду військовослужбовців, членів їх сімей, кандидатів на навчання у ВВНЗ, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, військовозобов`язаних, резервістів та іншого контингенту; розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначає, що при розгляді по суті спору в адміністративних справах, у яких оспорюються рішення лікарських комісій, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 року у справі №806/526/16 зазначив, що в межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Також, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 року у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Пунктом 2.3 Положення № 402 визначено об`єм дискреційних повноважень ЦВЛК. В тому числі, передбачена п.2.3 розділу І Положення № 402 функція ЦВЛК з контролю за рішеннями ВЛК входить до дискреції ЦВЛК ЗСУ як військово-медичної установи з військового управління, що здійснює керівництво ВЛК регіонів у ЗСУ та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в ЗСУ.

Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі №160/7153/20 зазначив, що дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим ч.2 ст.2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Тобто, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку.

Як встановив суд першої інстанції та не спростовано під час апеляційного розгляду справи, що відповідачем не надано доказів того, що при перегляді постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно з довідкою від 17.06.2022 №89 відносно ОСОБА_1 , 1985 року народження, ним вживалися заходи щодо огляду військовослужбовця, направлення у заклади охорони здоров`я на контрольне обстеження та медичний огляд для підтвердження чи спростування попереднього діагнозу, повідомлення позивача про перегляд такої постанови.

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції правильно виснував, що вказане вище свідчить про порушення процедури прийняття суб`єктом владних повноважень рішення у зв`язку з допущенням порушень Центральною військово-лікарською комісією Збройних Сил України п. 2.3.4 розділу І Положення № 402 при прийнятті рішення, що оформлене протоколом №1568 від 28.03.2024, в частині скасування постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно довідки від 17.06.2022 №89 щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 , 1985 року народження.

Відтак, рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України в частині скасування постанови військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 згідно з довідки від 17.06.2022 №89 щодо військовозобов`язаного ОСОБА_1 , 1985 року народження, яке оформлене протоколом засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 28.03.2024 №1568, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Hirvisaari v. Finland” від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Ruiz Torija v. Spain” від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 по справі №440/1653/26 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.А. Спаскін

Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич